Ухвала

від 14.07.2023 по справі 760/13278/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 1-кс/760/5850/23

В справі 760/13278/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

14 липня 2023 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту на рахунки і грошові кошти на них, накладених ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 у кримінальному провадженні №42022110000000155 від 12 липня 2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

В червні 2023 року до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власниці майна ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження №42022110000000155 від 12 липня 2022 року на банківські рахунки та грошові кошти, що перебувають на рахунках ОСОБА_4 ..

У своєму клопотанні Заявник вказує на те, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2022 року прийнятою у межах кримінального провадження №42022110000000155 було накладено арешт на шість банківських рахунків ОСОБА_4 та кошти на них, а саме:

- IBAN НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 ;

- IBAN НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 ;

- IBAN НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 ;

- IBAN НОМЕР_7 , рахунок НОМЕР_8 ;

- IBAN НОМЕР_9 , рахунок НОМЕР_10 ;

- IBAN НОМЕР_11 , рахунок НОМЕР_12 .

Розгляд клопотання слідчою суддею було проведено без участі власниці майна, і про арешт рахунків і коштів на них ОСОБА_4 дізналася лише 25 січня 2023 року після реалізації ухвали про арешт на припинення операцій зі списання коштів на рахунках.

Заявник зазначає, що підстав для накладення арешту і необхідності існування арешту на майбутнє не має. Заявник вважає, що арештовані банківські рахунки і кошти не мають ознак речових доказів, кошти на приватних рахунках ОСОБА_4 набуті законним шляхом та відсутні будь-які докази фінансування ОСОБА_4 громадян країни-агресора та перерахування коштів до федерального бюджету Російської Федерації.

Оскільки відсутня підстава для арешту коштів та рахунків ОСОБА_4 , то необхідність у збереженні арешту на грошові кошти ОСОБА_4 на рахунках в банках відсутня, у зв`язку з чим просить арешт скасувати.

14 липня 2023 року до суду надійшло письмове клопотання прокурора про приєднання доказів, до якого були долучені документи, які містять інформацію про рух грошових коштів на рахунках ОСОБА_4 .

14 липня 2023 року адвокатом ОСОБА_3 до суду подано копії документів, які стали підставою для накладення арешту на кошти, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.10.2022 року у кримінальному провадженні № 42022110000000155 від 12.07.2022 року, рапорту оперуповноваженого в ОВС 1 відділу 4 управління ГУ «І» ДЗНДСБ України, постанови про визнання речовими доказами від 14.10.2022 року, протоколу допиту свідка від 05 вересня 2022 року, який є консультантом-експертом СБ України, інформаційної довідки про аналіз майнового стану ОСОБА_4 , протоколу огляду інформаційної інтернет мережі «YouControl».

У судове засідання 14 липня 2023 року з`явився адвокат ОСОБА_3 і підтримав подане клопотання.

Прокурор в судовому засіданні 23 червня 2023 року заперечував проти задоволення клопотання та просив надати час для подання доказів на обґрунтування своєї позиції. У судове засідання 14 липня 2023 року прокурор не з`явився, його неявка прокурора не перешкоджає розгляду клопотання.

Статтею 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно зі ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Встановлено, що ухвалою слідчої судді Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від 20 грудня 2023 року у справі № 760/17086/22, провадження 1-кс/760/5670/22, задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на майно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42022110000000155, заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ним у будь-який спосіб, а саме на розрахункові рахунки та грошові кошти на них, які відкриті в АТ «ОТП БАНК» (м. Київ):

- IBAN НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 ;

- IBAN НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 ;

- IBAN НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 ;

- IBAN НОМЕР_7 , рахунок НОМЕР_8 ;

- IBAN НОМЕР_13 , рахунок НОМЕР_10 ;

- IBAN НОМЕР_11 , рахунок НОМЕР_12 .

з метою забезпечення збереження речових доказів.

Розглядаючи клопотання про скасування арешту на майно слідчий суддя відповідно до норми ст. 174 КПК України має дослідити чи було накладено арешт обґрунтовано і чи є потреба у подальшому застосування цього заходу.

Під час накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»), Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів».

Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також ЄСПЛ нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Слідчий суддя вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що банківські рахунки ОСОБА_4 та грошові кошти на них зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, з наданих матеріалів не вбачається.

Крім того, прокурором не доведено, що грошові кошти ОСОБА_4 на банківських рахунках мають безпосереднє відношення до фінансування дій, вчинених з метою зміни території або державного кордону України, порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також захоплення державної влади чи інших протиправних дій, перевірка яких проводиться в ході здійснення досудового розслідування.

Прокурором не доведено і судом самостійно не здобуто інформації, яка б підтверджувала існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки прокурором не надано доказів, що вказані грошові кошти чи банківські рахунки чи інформація про банківські операції на них відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Слід також звернути увагу, що майно у встановленому порядку хоча і визнане органом досудового розслідування речовим доказом у кримінальному провадженні, однак така постанова на думку слідчого судді є формальною, не містить обґрунтувань, у зв`язку з чим в даному випадку не може ставитися питання про збереження арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, як це дозволяє ч. 10 ст. 170 КПК України.

Крім того, слідчий суддя не може погодитись з висновками органу досудового розслідування стосовно того, що ОСОБА_4 акумулювала кошти в АТ «ОТП Банк» (м. Київ) використовуючи низку своїх особистих рахунків для здійснення протиправної діяльності.

Докази на підтвердження походження коштів на банківських рахунках повністю спростовують таке твердження прокурора.

Зокрема, слідчим суддею досліджено виписки о особових рахунків ОСОБА_4 за період 2021-2022 років. Виписки містять інформацію про зарахування коштів на рахунки в якості повернення коштів з депозитних рахунків, перерахування дивідендів на користь засновника ОСОБА_4 , сплата нарахованих відсотків за депозитами, капіталізація відсотків. Списання коштів на рахунках здійснюється для поповнення депозитних рахунків, для здійснення розрахунку за товари/послуги, зняття готівки в розумних розмірах з огляду на об`єм операцій на рахунках, списання банківських комісій та інші операції на незначні суми, що не дають підстав для сумніву в їх законності.

Крім цього, в матеріалах справи наявна Довідка АТ «ОТП Банк» вих. № 025-01-1/71 від 30.01.2023, з якої вбачається, що ОСОБА_4 за період обслуговування клієнта та станом на 30.01.2023 переказів на громадян російської федерації/територію російської федерації не здійснювала.

Слідчим суддею досліджено протокол допиту свідка ОСОБА_7 , який є консультантом-експертом (з оперативних питань) СБ України. Під час допиту свідок повідомив, що ОСОБА_4 будучи засновником товариства «Управлінські інформаційні системи» (код ЄДРПОУ 36385194), спільно з громадянами Російської Федерації ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 налагодили стійкий механізм щодо отримання дохідної частини від підприємницької діяльності в сфері фінансових послуг, водночас прибутки отримані від вказаної діяльності розподілялися між громадянами Російської Федерації та акумулювалися на відповідних рахунках у банківських установах.

Натомість, з наданих Заявником документів вбачається, що ТОВ «Управлінській інформаційні системи» було засноване 02 лютого 2009 року, а 11 липня 2011 року в реєстр внесений запис про прийняте рішення засновників щодо ліквідації товариства. Вказане товариство банківських рахунків не відкривало, працівників не мало, господарської діяльності не вело, статутний капітал не формувало.

За таких обставин, на думку слідчого судді, твердження прокурора про отримання прибутків від діяльності вказаного товариства, їх акумулювання на рахунках ОСОБА_4 та в подальшому виведення до країни-агресора повністю спростовуються наявними у справі доказами про неможливість ведення господарської діяльності та отримання прибутків даним підприємством.

На даній стадії досудового розслідування сторона обвинувачення зобов`язана надати докази, які дають достатні підстави для твердження про наявність обставин, в якими пов`язується таке втручання в право власності як накладення арешту та майно.

Вказаний стандарт доказування є таким, виконання якого визначається на основі «здорового глузду» та при фактичному аналізі (оцінці) всієї сукупності фактів та обставин в їх цілісності. Він стосується тієї стадії, коли потрібне встановлення «достатніх підстав» для прийняття відповідного процесуального рішення, зокрема рішення про арешт майна.

Проаналізувавши всі надані слідчому судді докази як прокурором так і представником власниці майна, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження щодо майна ОСОБА_4 , оскільки подальше його збереження матиме характер надмірного тягаря, невиправдано обмежуватиме права власниці майна.

З огляду на таке, накладений арешт підлягає скасуванню.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 168, 169, 174 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1. Клопотання задовольнити.

2. Скасувати арешт на майно та кошти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 42022110000000155, що накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.12.2022 у справі №760/17086/22 (провадження №1-кс/760/5670/22), а саме скасувати арешт, заборону до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися у будь-який спосіб розрахунковими рахунками та грошовими коштами а АТ «ОТП Банк» (м. Київ):

- IBAN НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 ;

- IBAN НОМЕР_3 , рахунок НОМЕР_4 ;

- IBAN НОМЕР_5 , рахунок НОМЕР_6 ;

- IBAN НОМЕР_7 , рахунок НОМЕР_8 ;

- IBAN НОМЕР_9 , рахунок НОМЕР_10 ;

- IBAN НОМЕР_11 , рахунок НОМЕР_12 .

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: