Ухвала

від 31.07.2023 по справі 160/6184/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 липня 2023 року м. Дніпросправа № 160/6184/23

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Лукманова О.М., перевіривши на відповідність нормам КАС України апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі № 160/6184/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексан» до Дніпровської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2023 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тексан» до Дніпровської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав 27.07.2023 року за допомогою системи «Електронний Суд» до суду, апеляційну скаргу.

Пунктом 1 ч.5 ст. 296 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно змісту ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік», становить 2481,00 грн.

Для розрахунку суми збору за немайнову вимогу слід враховувати, що коли позов подавався до суду першої інстанції, діяла ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру юридичною особою 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн.).

Розмір судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру юридичною особою, складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява у даній справі подана юридичною особою. Cпір у справі носить одночасно майновий (про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів) і немайновий (визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) характер. Такі висновки відповідають правовій позиції викладеній в ухвалі Верховного Суду у справі № 826/11710/17 від 11.06.2018 року та в ухвалі Верховного Суду у справі № 480/52/19 від 08.08.2019 року

Ціною позову є сума, яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваних рішеннях, з якої і має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 1.380.2019.001962 від 16.03.2020 року.

Верховний Суд вказує на те, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характер. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судовий збір варто вираховувати виходячи із різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях. До такого судового збору варто додати суму, що підлягала сплаті у частині немайнової вимоги не майнового характеру як оплата у частині оскарження карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 року у справі № 520/9086/19 вказував, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка існувала станом на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій (постанови від 12 червня 2018 року у справі №810/88/16, від 14 травня 2019 року у справі №826/8432/18 тощо), ціною позову є грошовий вираз майнових вимог позивача, що в справах такої категорії являється різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом внаслідок коригування. При оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Підтримано таку правову позицію й Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів КАС ВС в постанові від 16 березня 2020 року (справа №1.380.2019.001962). Також при визначенні кількості вимог та їх характеру, суд керується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2021 року у справі №826/21860/15.

У постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №804/8259/16 вказано, що спірним питанням є визначення суми судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що предметом оскарження є картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI). Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою становить 1 розмір мінімальної заробітної плати. Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги. Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне. За змістом статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За приписами підпункту 4 частини першої статті 266 Митного кодексу України одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу. Пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів. Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України. Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 Митного кодексу України). З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити. Отже, Верховний Суду дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні. Отже, розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.03.2020 року №1.380.2019.001962. Таким чином, Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що позивач звернувся до суду з вимогами майнового та немайнового характеру. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового і немайнового характеру. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необхідність сплати апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги, виходячи з того, що позивачем подано адміністративний позов з двома вимогами майнового та немайнового характеру».

Суд вказує, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом надання документа про сплату судового збору з поясненнями враховуючи, що судовий збір вираховується виходячи з митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні, з зазначенням різниці у митних вартостях, визначних декларантом та митним органом.

За таких обставин, вважаю необхідним апеляційну скаргу у даній справі залишити без руху для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 169, 298 КАС України, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2023 року у справі № 160/6184/23 залишити без руху.

Зобов`язати Дніпровську митницю у строк десяти днів з моменту отримання ухвали, усунути недоліки апеляційної скарги, надавши до суду апеляційної інстанції:

- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з поясненнями з урахуванням, що судовий збір вираховується виходячи з митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваних рішеннях, з зазначенням різниці у митних вартостях, визначних декларантом та митним органом та з додаванням до сплати суму немайнової вимоги при оскарженні карток відмови в прийнятті митної декларації (реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *; 101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр); Судовий збір, за позовом ___ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від____(Дата оскарження справи) по справі_____(Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) (без врахування зменшення, передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Попередити, що відповідно до ч.5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СуддяО.М. Лукманова