Постанова

від 31.07.2023 по справі 580/176/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/176/23 Суддя (судді) першої інстанції: Трофімова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" (далі - позивач, ТОВ "Злата-Агро") звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 грудня 2022 року №7446/26-00-07-05-01 та №7447/23-00-07-05-01.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами, висновками перевірки та відомостями публічної звітності не підтверджується використання у господарській діяльності ТОВ "Злата-Агро" бетону та інших будівельних матеріалів з підстав відсутності змін в активах підприємства, а також переданого в оренду ТОВ "Юнікорнс" майна з огляду на пов`язаність осіб та визначення розміру орендної плати в сумі, що є меншою суми місячної його амортизації.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було надано оцінку аргументам позовної заяви, не враховано, що належним чином оформленими первинними документами підтверджується використання бетону та інших будівельних матеріалів у власній господарській діяльності підприємства, а невідображення змін у вартості активів зумовлене річним періодом подання ТОВ "Злата-Агро" звітності, який на момент перевірки не завершився. Крім іншого, наголошує, що відповідачем не вказувалося на пов`язаність осіб при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а встановлений позивачем для ТОВ "Юнікорнс" розмір орендної плати відповідає звичайній ціні.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Черкаській області просить відмовити в її задоволення та залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав, наведених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 липня 2023 року.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2022 року працівниками ГУ ДПС у Черкаській області на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, наказів від 19 жовтня 2022 року №1629-п (т. 1 а.с. 57) та від 07 листопада 2022 року №1787-п (т. 1 а.с. 58) і направлень від 08 листопада 2022 року №2751/23-00-07-05-01 (т. 1 а.с. 59) і №2754/23-00-07-05-01 (т. 1 а.с. 60) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Злата-Агро" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2022 року на суму 57 532 грн;

- п. 198.5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2022 року на суму 101 271 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 22 листопада 2022 року №6909/23-00-07-05-01/39711143 (т. 1 а.с. 65-85), на висновки якого були подані заперечення (т. 1 а.с. 86-88), які за наслідками розгляду були залишені без змін (т. 1 а.с. 89-103), про що ГУ ДПС у Черкаській області повідомила ТОВ "Злата-Агро" листом від 16 грудня 2022 року №17160/6/23-00-07-05-07 (т. 1 а.с. 104-118).

На підставі викладених в акті перевірки висновків відповідачем 20 грудня 2022 року прийняті податкове повідомлення-рішення:

- форми "В1" №7446/23-00-07-05-01, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за червень 2022 року на суму 57 532 грн та застосовано до нього штрафні санкції у розмірі 5 753 грн (т. 1 а.с. 119-122);

- форми "В4" №7447/23-00-07-05-01, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року на суму 101 271 грн (т. 1 а.с. 123-125).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, ТОВ "Злата-Агро" є юридичною особою (код 39711143). Засновниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , керівник - ОСОБА_3. Видами діяльності ТОВ "Злата-Агро" за КВЕД є: 01.13 вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (основний); 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 77.31 надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 01.63 післяурожайна діяльність; 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві; 01.28 вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур (т. 1 а.с. 11-14).

Наказом генерального директора ТОВ "Злата-Агро" від 24 травня 2021 року № 1 затверджено організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства та приписано для цілей бухгалтерського обліку, використовувати національні стандарти бухгалтерського обліку, що введені в дію згідно з чинним законодавством (п. 3.1). Пунктом 2.6 наказу встановлено прямолінійний метод нарахування амортизації для машин та обладнання (т. 2 а.с. 13-15).

Наказом генерального директора ТОВ "Злата-Агро" від 24 травня 2021 року № 1/1 затверджено проведення ремонтних робіт на території підприємства (т. 2 а.с. 12).

У травні 2022 року між ТОВ "ЕВІ" та ТОВ "Злата-Агро" укладено договір поставки № 5/22 від 05 травня 2022 року, предметом якого є поставка бетону позивачу (т. 1 а.с. 133). Указаний бетон марки М 200 (В-15) у кількості 16 тон загальною вартістю 34 800 грн (без урахування транспортних послуг вартістю 6 720 грн) було поставлено апелянту, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 17 червня 2022 року № ОУ-0000038 (т. 1 а.с. 135), товарно-транспортних накладних від 17 червня 2022 року № 420 та № 421 (т. 1 а.с. 136-137), видаткової накладної від 17 червня 2022 року № РН-0000195 (т. 1 а.с. 134), податкової накладної від 17 червня 2022 року №7, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 а.с. 140), платіжного доручення від 17 червня 2022 року №337 (т. 1 а.с. 36).

17 червня 2022 року ТОВ "Злата-Агро" складено акт списання № 1/06 16-ти м. куб бетону у сумі 41520,00 грн (т. 1 а.с. 35). У графі коментар зазначено: "використано на будівництво складу".

Крім того, матеріали справи свідчать, що 01 червня 2021 року між ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" та ТОВ "Злата-Агро" укладено договір купівлі-продажу № 180, предметом якого є поставка будівельних матеріалів позивачу (т. 1 а.с. 141-142).

На виконання умов цього договору ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" поставила ТОВ "Злата-Агро" профнастил на загальну суму 274 636 грн та на 302 грн, саморізи на загальну суму 5 200 грн та 260 грн, гладкі листи цинку на загальну суму 15 800 грн, цинк на загальну суму 257,21 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 37-40), видаткових накладних і податкових накладних (т. 1 а.с. 143-150).

Судом першої інстанції також встановлено, що 02 серпня 2021 року між ТОВ "Злата-Агро" (Орендодавець) і ТОВ "Юнікорнс" (Орендар) укладено договір оренди обладнання (фронтальний навантажувач) № 4, а умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування фронтальний навантажувач - навісне обладнання, визначене у додатку до цього договору (навантажувач тракторний НТ-1300J EURO). Строк оренди складає 5 місяців з дати підписання акту прийому-передачі з можливістю автоматичної пролонгації договору. Розмір плати за користування обладнанням (орендна плата) складає 1 000,00 грн з ПДВ на місяць (т. 1 а.с. 27-29).

Передача обладнання за цим договором підтверджується актом прийому-передачі від 02 серпня 2021 року (т. 1 а.с. 29), а сплата орендної плати - платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 64-68).

Крім того, 21 грудня 2021 року між ТОВ "Злата-Агро" (Орендодавець) та ТОВ "Юнікорнс" (Орендар) укладений договір оренди приладу зважування (ваги електронні автомобільні) № 948, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в тимчасове платне використання та володіння наступне майно, що належить Орендодавцю на праві власності: неавтоматичний зважувальний прилад (ваги автомобільні тензометричні електронного типу ВАТ-80/2 (серійний номер 1403) граничним навантаженням 80 тон, виробництва ТОВ "Завод ваг "ТОННАР". Строк оренди складає 1 рік з прийняття об`єкта оренди з можливістю пролонгації договору. Вартість оренди на місяць становить 1 200,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 30-31).

Указане обладнання було передано ТОВ "Юнікорнс" згідно акту приймання-передавання приладу зважування від 21 грудня 2021 року (т. 1 а.с. 32). Сплата ТОВ "Юнікорнс" орендної плати на адресу ТОВ "Злата-Агро" підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 75-78).

TOB "Злата-Агро" подано до ГУ ДПС у Черкаській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року (т. 1 а.с. 205-206), згідно відомостей якої включено до податкового кредиту суму 276 665 грн, від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за червень 2022 року вказано у розмірі 274 578 грн (рядок 19) та зазначено, що сума від`ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, яка підлягає бюджетному відшкодуванню становить 274 578 грн (рядок 20), а заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 57 532 грн (рядок 20.2.1).

Матеріали справи свідчать, що за висновками перевірки ТОВ "Злата-Агро" було використано 16 тон бетону М 200 (В-15) не в господарській діяльності, внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 6 920 грн, а також придбані у ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" будівельні матеріали, що зумовило заниження зобов`язань з податку на додану вартість на 50 612 грн. Крім того, на переконання контролюючого органу, операції з передання в оренду ТОВ "Юнікорнс" фронтального навантажувача та вагів автомобільних не пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Злата-Агро", внаслідок чого занижено податкові зобов`язання за серпень 2021 року на загальну суму 24 383 грн та за грудень 2021 року на загальну суму 76 888 грн.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 6, 8, 14, 19, 36, 44, 75, 78, 188, 194, 198, 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. ст. 1, 2, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також ряду інших законів та підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на підтвердження матеріалами справи використання ТОВ "Злата-Агро" будівельних матеріалів та обладнання не у господарській діяльності підприємства, що породжує в останнього обов`язок із сплати податку на додану вартість.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пп. "а", "б" п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Приписи п. 198.2 ст. 198 ПК України визначають, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Абзацом 5 пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України закріплено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Правове регулювання, запроваджене згаданим вище пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит.

При цьому, слід зауважити, що не обов`язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, в якому за визначених Податковим кодексом України умов має здійснюватися нарахування грошових зобов`язань відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, мають співпадати.

Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Матеріали справи свідчать, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2022 року ТОВ "Злата-Агро" включені 50 611,50 грн за наслідками придбання у ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" будівельних матеріалів, а також 6 920 грн - за результатами придбання у ТОВ "ЕВІ" бетону. Указану ж суму коштів ТОВ "Злата-Агро" було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника податків.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом не заперечується факт придбання ТОВ "Злата-Агро" у ТОВ "ЕВІ" і ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" будівельних матеріалів. Основним аргументом ГУ ДПС у Черкаській області про те, що такі матеріали використані не у господарській діяльності підприємства, є відсутність в акті списання вказівки на об`єкт будівництва, на який було списано бетон, відсутність обліку його залишків станом на 30 червня 2022 року, відсутність обліку залишків інших будівельних матеріалів станом на 11 листопада 2022 року, а також незмінність первісної вартості основних засобів у порівнянні з 30 червня 2022 року.

Разом з тим, указані висновки контролюючого органу, з якими погодився суд першої інстанції, на переконання судової колегії є помилковими.

Так, наказом генерального директора ТОВ "Злата-Агро" від 24 травня 2021 року №1/1 було оформлено рішення про відновлення занедбаних приміщень, які знаходяться на території ТОВ "Злата-Агро", власними силами для їх подальшого використання в господарській діяльності (т. 2 а.с. 12).

Придбаний у ТОВ "ЕВІ" бетон у кількості 16 тон згідно акта списання від 17 червня 2022 року №1/06 було використано на будівництво складу (т. 1 а.с. 35). При цьому, всупереч твердження ГУ ДПС у Черкаській області про те, що в указаному акті відсутні відомості про те, на який об`єкт використано такий бетон, із змісту накладної-вимоги від 18 червня 2022 року №00000000025 на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів вбачається, що він був використаний для модернізації складу №5 (т. 2 а.с. 20).

Крім того, придбані у ТОВ "Черкаська будівельно-торгова компанія" профнастил, саморізи, гладкі листи цинку та цинк були використані ТОВ "Злата-Агро" для модернізації складів №4 та №5, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (т. 1 а.с. 157, 160, 163, 168, 169, 173, т. 2 а.с. 24, 25, 29, 32, 33).

До того ж, із змісту оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за 2022 рік вбачається, що після закінчення робіт з поліпшення складів №4 та №5 суму витрат віднесено до дебету рахунка 10 (т. 2 а.с. 99), що відповідає вимогам п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, за яким первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів.

При цьому судова колегія вважає помилковим посилання ГУ ДПС у Черкаській області на відсутність збільшення станом на 11 листопада 2022 року первісної вартості основних засобів ТОВ "Злата-Агро" як підставу для висновку про те, що витрати по придбанню будівельних матеріалів не пов`язані із господарською діяльністю підприємства, оскільки приписи пунктів 16-21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року, які регламентують порядок переоцінки основних засобів, не містять вимог щодо її невідкладного проведення.

За таких обставин, зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів використання придбаних позивачем будівельних матеріалів не в його господарській діяльності, судова колегія вважає безпідставним твердження податкового органу про порушення ТОВ "Злата-Агро" вимог п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що, всупереч висновків суду першої інстанції, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року №7446/23-00-07-05-01.

Надаючи оцінку позиції Черкаського окружного адміністративного суду щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року №7447/23-00-07-05-01, судова колегія з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивів відзиву на неї вважає за необхідне зазначити таке.

За висновками перевірки передача позивачем ТОВ "Юнікорнс" в оренду фронтального навантажувача тракторного, а також ваг автомобільних тензометричних електронного типу за ціною, нижчою від місячної суми амортизації, та з урахуванням того, що ТОВ "Злата-Агро" і ТОВ "Юнікорнс" є пов`язаними особами, свідчить виключно про мету зменшення податкових платежів з податку на додану вартість та вказує на те, що відповідні операції не пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Згідно пп. 14.1.71. п. 14.1. ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 ПК України пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: а) для юридичних осіб: зокрема, одна і та сама юридична або фізична особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами у кожній такій юридичній особі у розмірі 25 і більше відсотків.

Відповідно до пункту 188.1. статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком, що визначенням у цьому пункті.

Як встановлено у ході перевірки, місячна сума амортизації фронтального навантажувача тракторного первісною вартістю 121 916,67 грн складає 1 451,39 грн, у той час як розмір орендної плати - 1 000 грн з ПДВ, що свідчить про те, що місячна сума амортизації у 1,742 разів перевищує місячну суму оренди. Місячна ж сума амортизації ваг автомобільних тензометричних електронного типу первісною вартістю 425 523,91 грн складає 4 844 грн, у той час як розмір орендної плати - 1 200 грн з ПДВ свідчить, що місячна сума амортизації у 4,844 рази більше суми доходи від надання майна в оренду.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що вартість амортизації основних засобів та вартість їх оренди є протилежними й не пов`язаними правовими й економічними категоріями. Товариство нараховує амортизацію основних засобів прямолінійним методом відповідно до норм податкового законодавства. Вартість оренди обладнання залежить від попиту та кон`юнктури відповідного ринку.

Податкове законодавство не містить окремої норми, яка б обмежувала суму амортизаційних відрахувань з переданих в оренду основних засобів, сумою доходу (орендної плати), отриманого від такої оренди. Більше того, у відповідності до підпунктів 14.1.27 та 14.1.36 ПК України, витрати повинні бути здійснені в цілях господарської діяльності підприємства, тобто діяльності спрямованої на отримання доходу. ПК України вказує саме на таку категорію як "дохід", а не на "прибуток". У зв`язку з цим, допускається визнання зв`язку з господарською діяльністю щодо операцій, які фактично є "неприбутковими" (збитковими), однак все ж забезпечують одержання доходу для підприємства.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 803/484/13-а.

Крім іншого, статтею 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію (надають послуги) за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Така ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Податковий кодекс України (п. 188.1 статті 188 Кодексу) лише у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У цей платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості.

Указана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 808/2519/16, від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а.

Отже, посилання відповідача на те, що при визначенні бази оподаткування має враховуватися розмір собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг (до яких належить амортизація згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України) не відповідає положенням податкового законодавства, які були чинними протягом періоду, що перевірявся.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції підкреслює, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з надання послуг оренди власних основних засобів враховується рівень звичайних цін на такі послуги. База оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг (не враховуючи норми для окремих видів операцій) не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим.

У свою чергу, факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим, має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим.

Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін у цьому випадку покладається на контролюючий орган, що також кореспондується й з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України.

За таких обставин, висновок ГУ ДПС у Черкаській області про заниження ТОВ "Злата-Агро" рівня звичайних цін зроблено всупереч вимог пп. 188.1 ст. 188 ПК України, які діяли станом на час періоду, який перевірявся. Крім того, відповідач не надав жодних доказів, що ним досліджено відповідний ринок цін та проведено аналіз цін на послуги оренди аналогічного майна за період, що перевірявся; не надав доказів, на підставі яких фактичних даних ним встановлено, що такі ціни не були звичайними цінами (або не відповідали їх рівню).

Викладене, у свою чергу, також вказує й на безпідставність твердження ГУ ДПС у Черкаській області про те, що у розумінні пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України передача ТОВ "Злата-Агро" майна в оренду ТОВ "Юнікорнс" свідчить про його використання не у господарській діяльності платника податку. До того ж, як правильно зауважено апелянтом, надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування, а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна належить до видів економічної діяльності ТОВ "Злата-Агро", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04 червня 2021 року №4845993832585 (т. 1 а.с. 11-14).

Посилання контролюючого органу на пов`язаність ТОВ "Злата-Агро" і ТОВ "Юнікорнс" в якості підстави для висновку про те, що передача майна в оренду спрямована на зменшення податкових платежів з податку на додану вартість, судова колегія оцінює критично, оскільки, як було наголошено вище, жодних належних і допустимих доказів того, що ціна оренди не відповідала рівню звичайних цін, ГУ ДПС у Черкаській області не надано. При цьому, будь-яких обґрунтувань впливу пов`язаності вказаних юридичних осіб на ціну оренди контролюючим органом не надано, а висновки останнього про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість з огляду на згадані вище норми ст. 188 ПК України та фактичні обставини цієї справи є помилковими.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для зменшення позивачу розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2022 року на 101 271 грн, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року №7447/23-00-07-05-01.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції зауважує, що, як свідчать матеріали справи, формування показників від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду мали вплив суми від`ємного значення за липень 2021 року - червень 2022 року, чим, у свою чергу, спростовується посилання апелянта на безпідставність перевірки контролюючим органом правильності формування даних податкового обліку товариством за інші, ніж лише червень 2022 року, періоди.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв`язку з підтвердженням матеріалами справи використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Черкаського окружного адміністративного суду про безпідставність позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з ГУ ДПС у Черкаській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Злата-Агро" витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в сумі 11 809,60 грн, сплачених згідно платіжного доручення від 09 січня 2023 року №528 на суму 2 684,00 грн, від 20 березня 2023 року №596 на суму 2 684,00 грн та платіжної інструкції від 07 червня 2023 року №1 на суму 6 441,60 грн. Інша частина судового збору у розмірі 1 610,40 грн, сплаченого згідно платіжної інструкції від 07 червня 2023 року №1, може бути повернута за правилами ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, як у позовній заяві, так й в апеляційній скарзі позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Судова колегія вважає за необхідне зауважити, що обов`язковою умовою для врахування судом таких доказів є їх подання до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що представником ТОВ "Злата-Агро" адвокатом Гончар Л.В. протягом встановленого процесуальним законом строку до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції були надано документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, серед яких:

- копія договору про надання правової допомоги від 09 січня 2023 року (т. 1 а.с. 41-42);

- копія додаткової угоди №1 до цього договору, в якій зафіксовано, що сума гонорару за договором складає 7 000 грн за підготовку і подачу позовної заяви до суду та 1 500 грн за участь у кожному судовому засіданні (т. 1 а.с. 43);

- копія додаткової угоди №2 від 06 червня 2023 року до договору від 09 січня 2023 року, згідно якої сума гонорару за договором складає 10 000 грн за підготовку і подачу апеляційної скарги та 3 000 грн за участь у кожному судовому засіданні (т. 2 а.с. 145);

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Матеріали справи свідчать, що відповідач і до суду першої інстанції, і до суду апеляційної інстанції надавав свої заперечення щодо заявлених позивачем до присудження витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх доводів зазначав, що визначена сума витрат є завищеною, не відповідає ціні позову, складності справи та обсягу фактично витраченого часу.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат, колегія суддів, з урахуванням заперечень відповідача щодо їх присудження, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Цим правом, як було встановлено раніше, відповідач скористався.

У зв`язку з викладеним колегія суддів зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить два епізоди спірних правовідносин, щодо яких, як вже було наголошено вище, склалася усталена судова практика. Крім того, аналіз змісту позовної заяви та апеляційної скарги вказує на те, що представником позивача додатково була звернута увага на обставини, щодо яких не було встановлено порушень у ході перевірки (аргументація про заниження ціни оренди нерухомого майна, а також про безтоварність господарських операцій та фіктивність контрагентів). Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що представник позивача є незмінним починаючи з моменту подання позовної заяви, ознайомлений з матеріалами справи та позицією контролюючого органу, що вказує на об`єктивне завищення суми витрат на професійну правничу допомогу за подання апеляційної скарги по відношенню вартості послуг з підготовки та подання позовної заяви.

З урахуванням наведеного судова колегія з огляду на критерії пропорційності, співмірності та неминучості заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу приходить до висновку про необхідність зменшення належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суми таких витрат до 10 000 грн, включивши до них витрати з участі представника ТОВ "Злата-Агро" у судових засідання в суді першої інстанції 06 червня 2023 року та 10 травня 2023 року.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" - задовольнити повністю.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Черкаській області податкові повідомлення-рішення від 20 грудня 2022 року №7446/23-00-07-05-01 та №7447/23-00-07-05-01.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси. вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ ВП 44131663) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" (19900, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н., смт. Чорнобай, вул. Центральна, 262, код ЄДРПОУ 39711143) витрати, пов`язані із сплатою судового збору, в сумі 11 809 (одинадцять тисяч вісімсот дев`ять) гривень 60 копійок.

Стягнути з Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси. вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ ВП 44131663) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Злата-Агро" (19900, Черкаська обл., Чорнобаївський р-н., смт. Чорнобай, вул. Центральна, 262, код ЄДРПОУ 39711143) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді І.В. Федотов

Є.В. Чаку