ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 480/4426/18
адміністративне провадження № К/9901/26868/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг), на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (прийняте судом у складі судді Глазька С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Бартош Н.С., суддів: Подобайло З.Г., Григорова А.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-інвест» (далі - ТОВ «ФК «Сумбуд-Інвест») до Нацкомфінпослуг, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ТОВ «ФК «Сумбуд-Інвест» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг від 30.10.2018 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест».
На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач безпідставно та всупереч порядку, визначеному Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», прийняв оскаржуване розпорядження, оскільки відповідачем були порушені строки прийняття рішення та відсутнє аргументування прийнятого рішення.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 12 березня 2019 року позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 30.10.2018 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест».
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що за результатами проведення перевірки підприємства позивача перевіряючими не був складений акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, під яким розуміється, що порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження, а складено акт перевірки, на підставі якого видано розпорядження від 03.10.2018 № 1777 про усунення порушення пункту 80 Ліцензійних умов.
Складений контролюючим органом 25.10.2018 акт про повторне порушення позивачем ліцензійних умов № 1294/14-3/4 не може вважатися актом про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, на підставі якого у відповідача виникло б право на прийняття рішення про анулювання ліцензії, оскільки перевірка підприємства позивача була закінчена ще 28.09.2018.
Крім того, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.
Наведене свідчить про те, що відповідач, приймаючи розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, фактично визнав відсутність підстав для складання акта про повторне порушення позивачем ліцензійних умов.
Також, суди зазначили, що відповідно до абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що у разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Відповідачем вказані умови не дотримані.
У зв`язку з викладеним, у відповідача були відсутні повноваження та підстави складати 25.10.2018 акт про повторне порушення позивачем ліцензійних умов №1294/14-3/4, оскільки, як зазначалося вище, перевірка позивача була закінчена 28.09.2018.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23 вересня 2019 року Нацкомфінпослуг звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
У скарзі посилається на те, що законодавець, закріплюючи в частині другій статті 16 Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 222-VІІІ) підстави для прийняття рішення про анулювання ліцензії не закріпив обов`язку органу ліцензування встановлювати дані підстави під час проведення перевірки ліцензіата. У свою чергу судами в оскаржуваних рішеннях були змінені прямі норми закону та сформовано позицію відповідно до якої у Нацкомфінпослуг відсутні повноваження та підстави складати зазначені в частині другій статті 16 Закону № 222-VІІІ акти, що є підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії не на перевірці.
Частиною четвертою статті 16 Закону № 222-VІІІ визначені строки прийняття рішення про анулювання ліцензії, зокрема протягом п`яти робочих дні з дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті.
При цьому, жодна норма Закону № 222-VІІІ в тому числі і наведена не встановлює обов`язку Нацкомфінпослуг складати такі акти в ході проведення перевірки.
Зазначає, що більше того, положення Закону № 222-VІІІ закріплюють, що акти, які є підставою для анулювання ліцензії можуть бути складені як за результатами перевірки так і поза її межами у разі виявлення законодавчих підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії.
Посилається на те, що норми частин чотирнадцятої та п`ятнадцятої статті 19 Закону №222-VІІІ прямо закріплюють повноваження Нацкомфінпослуг скласти акти, що є підставами для анулювання ліцензії як за результатами проведення перевірки так і поза її межами у разі виявлення законодавчих підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії.
Відповідач підтверджує, що станом на останній день проведення перевірки, підстави для складання будь-якого із актів, визначених пунктами 4-9 частини другої статті 16 Закону № 222-VІІІ, були дійсно відсутні.
Але цей факт, жодним чином не свідчить про незаконність винесеного розпорядження про анулювання ліцензії. Оскільки підстава для складання акта, що є підставою для анулювання ліцензії, виникла після невиконання позивачем розпорядження про усунення порушень, виявлених в ході перевірки і зафіксованих у акті перевірки.
Зазначає також про те, що Положення про застосування національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424; далі - Положення № 2319), не регламентує процедуру та порядок застосування заходів впливу за порушення ліцензіатами вимог ліцензійних умов, оскільки це передбачено спеціальними нормами законів, а саме Законом № 222-VІІІ.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Желєзний І.В., судді: Берназюк Я.О., Шарапа В.М.).
Верховний Суд ухвалою від 26 вересня 2019 року залишив касаційну скаргу без руху, а ухвалою від 20 листопада 2019 року - відкрив касаційне провадження.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.12.2021 № 2228/0/78-21 здійснено повторний автоматизований розподіл справи та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя ОСОБА_2., судді: Бучик А.Ю., Рибачук А.І.)
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 № 902/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ та протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справи між суддями визначено такий склад колегії: головуючий суддя Тацій Л.В., суддів: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., справу передано судді доповідачу.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13.07.2017 за наслідками перевірки підприємства позивача відповідачем був складений акт № 1356/14-4/17, відповідно до змісту якого, окрім іншого, було встановлено порушення позивачем пункту 80 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913, яким визначено, що фінансова установа, яка надає фінансові послуги з управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, зобов`язана дотримуватися вимог статей 4 - 22, 25 - 33, 37 - 46, 48 і 49 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», правил фонду фінансування будівництва та/або правил фонду операцій з нерухомістю, та зазначено, що станом на 13.07.2017 не здійснено остаточного розрахунку з ОСОБА_1 на підставі даних щодо фактичної загальної площі об`єкта інвестування, у зв`язку з чим, товариством не видано ОСОБА_1 в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ довідку за встановленою формою, що підтверджує право ОСОБА_1 на набуття у власність закріпленого за нею об`єкта інвестування.
На підставі вказаного акта, відповідач 18.07.2017 прийняв розпорядження № 3236 «Про усунення порушень ТОВ «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест», а саме:
- порушення зазначені у пункті 1 констатуючої частини цього розпорядження, з наданням до Нацкомфінпослуг відповідних підтверджуючих документів у термін до 18.09.2017 включно;
- порушення зазначені у пункті 2 констатуючої частини цього розпорядження, з наданням до Нацкомфінпослуг відповідних підтверджуючих документів у термін до 17.08.2017 включно.
У вересні 2018 року відповідач провів перевірку позивача, за наслідками якої, склав акт від 28.09.2018 № 1255/14-2/2. У розділі 6 (опис виявлених порушень) вказаного акта були зазначені наступні порушення:
- Товариство не надавало до Нацкомфінпослуг звітність за об`єктом будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва - АДРЕСА_2 ) (далі - АДРЕСА_1 );
- Фонд фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 був створений без затвердження управителем Правил ФФБ та здійснив операцію з перерахування надлишково сплачених коштів на рахунок ОСОБА_1 (платіжне доручення № 1351 від 17.08.2018) по цьому фонду використовуючи рахунок № НОМЕР_1 , який був відкритий в ПАТ акціонерний банк «Укргазбанк», не для зазначеного ФФБ;
- у довідках Товариства про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків довірителя ОСОБА_1 від 28.11.2016 № 10/Зк-55 та від 17.08.2017 № 6/64л-54 до Договорів про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 16.12.2015 № 10 та від 17.04.2015 № 6 не зазначені дані про суму коштів, внесених довірителем;
- у довідці Товариства про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків довірителя ОСОБА_1 від 17.08.2017 № 6/64л-54 до Договору від 17.04.2015 № 6 не зазначені дані про вид ФФБ та характеристики об`єкта інвестування (кількість кімнат);
- Товариство не здійснило заміну свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва № 6 без дати (до договору про участь у фонді фінансування будівництва виду А житлового будинку від 17.04.2015 № 6) у зв`язку зі зміною даних про загальну площу об`єкту інвестування з 73 м2 на 65,2 м2;
- Товариство відкріпило від довірителя ОСОБА_1 закріплений за нею об`єкт інвестування за адресою: АДРЕСА_4 за наявності довідки Товариства від 17.08.2017 № 6/64л-54 про 100 (сто) відсоткове виконання обов`язків довірителя ОСОБА_1 за договором про участь у фонді фінансування будівництва виду А від 17.04.2015 №6.
Вказаний акт також містить пояснення посадової особи позивача щодо суті виявлених порушень, а саме зазначено, що стосовно правомірності відкріплення об`єкта інвестування від довірителя ОСОБА_1 , зазначене питання було розглянуте в судовому провадженні в межах справи № 591/4910/16-ц, і в мотивувальній частині судового рішення, яке набрало законної сили суд зазначив, що відкріплення об`єкта інвестування від ОСОБА_1 було здійснене правомірно.
На підставі вказаного акта, відповідач 03.10.2018 прийняв розпорядження № 1777 «Про усунення порушень товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сумбуд-інвест» ліцензійних умов» відповідно до якого зобов`язав позивача:
- включно до 25.10.2018 усунути порушення пункту 80 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 913, встановлених пунктом 2 розділу «Детальний опис виявленого порушення» Акта, а саме надання послуг з управління майном для фінансування об`єкта будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (попередня назва - АДРЕСА_2), з недотриманням вимог частини дев`ятої статті 11 та частини першої статті 12 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон) щодо створення фонду фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 без затвердження Товариством Правил ФФБ;
- включно до 25.10.2018 вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення пункту 80 Ліцензійних умов, встановлених пунктом 2 розділу «Детальний опис виявленого порушення» Акта, а саме надання послуг з управління майном для фінансування об`єкта будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з недотриманням вимог частини дванадцятої статті 11, частин восьмої та дев`ятої статті 20 Закону щодо здійснення розрахунку за встановленою операцією з управління ФФБ за адресою: АДРЕСА_2, не з рахунку, відкритого для його фінансування.
В подальшому, відповідачем прийнято розпорядження від 30.10.2018 «Про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест», у зв`язку з повторним порушенням ТОВ «Фінансова компанія «Сумбуд-Інвест» ліцензійних умов № 1294/14-3/4.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлено Законом України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2664-III).
Відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2664-III, державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема: ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг.
Абзацом 4 частини першої статті 21 Закону № 2664-III передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Положеннями частини першої статті 28 Закону № 2664-III встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, серед іншого: розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов`язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об`єднаннями, контролює їх виконання; здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних; здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до статті 39 Закону № 2664-III у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 2664-III Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати, серед іншого, такі заходи впливу:
- зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення;
- накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;
- тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
- виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги.
Пунктом 2.1. Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням відповідача від 20.11.2012 № 2319 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Положення № 2319), Комісія може застосовувати такі заходи впливу:
1) зобов`язати порушника вжити заходів для усунення порушення;
2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг2;
4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;
6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій;
9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб`єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 2664-III порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Положеннями частин першої, другої статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.
Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.
Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:
1) заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії. Не є підставою для анулювання ліцензії заява ліцензіата про анулювання його ліцензії, що подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки додержання таким ліцензіатом вимог ліцензійних умов і до закінчення строку: перевірки та усунення порушень ліцензійних умов (у разі їх наявності); у тридцять робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов (крім випадку видання протягом цього строку органом ліцензування розпорядчого документа про проведення позапланової перевірки виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов);
2) набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;
3) наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи (державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), крім випадку та строку, передбачених частиною четвертою статті 15 цього Закону;
4) подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи-підприємця (у разі відсутності правонаступника);
5) акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;
6) акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;
7) акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;
8) акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);
9) акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;
10) несплата за видачу ліцензії відповідно до частини другої статті 14 цього Закону.
Тобто зазначений правовий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 16 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої цієї статті, набирає чинності з дня його прийняття. Рішення про анулювання ліцензії, прийняте з підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті, набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття.
Відповідно до пункту 4.21. Положення № 2319 за результатами розгляду справи про правопорушення Комісія, або уповноважена особа Комісії, приймає одне з таких рішень: про застосування заходу впливу; про закриття справи про правопорушення.
Як встановили суди, проводячи планову перевірку підприємства позивача в період з 27.09.2018 по 28.09.2018, в ході якої, як зазначив представник відповідача і було встановлено повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, 28.09.2018 відповідач склав відповідний акт за результатами проведеної перевірки № 1255/14-2/2. На підставі вказаного акта відповідач прийняв розпорядження від 03.10.2018 № 1777, яким зобов`язав позивача в строк до 25.10.2018 усунути порушення пункту 80 Ліцензійних умов.
Отже, за результатами проведення перевірки підприємства позивача перевіряючими не був складений акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, під яким розуміється порушення ліцензіатом ліцензійних умов вчинене ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження, а складено акт перевірки, на підставі якого видано розпорядження від 03.10.2018 № 1777 про усунення порушення пункту 80 Ліцензійних умов.
Складений контролюючим органом 25.10.2018 акт про повторне порушення позивачем ліцензійних умов № 1294/14-3/4 не може вважатися актом про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, на підставі якого у відповідача виникло б право на прийняття рішення про анулювання ліцензії, оскільки перевірка підприємства позивача була закінчена ще 28.09.2018.
Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов.
У разі складення за результатами проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідач, приймаючи розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, фактично визнав відсутність підстав для складання акта про повторне порушення позивачем ліцензійних умов.
Також, відповідно до абзацу 3 частини чотирнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, що у разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки.
Відповідачем вказані умови не дотримані.
З огляду на викладене, у відповідача були відсутні повноваження та підстави складати 25.10.2018 акт про повторне порушення позивачем ліцензійних умов №1294/14-3/4, оскільки, як зазначалося вище, перевірка позивача була закінчена 28.09.2018. Тому колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване розпорядження про анулювання ліцензії і воно підлягає скасуванню.
В аспекті наведеного слід зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Враховуючи наведене, Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
До Суду надійшла заява Нацкомфінпослуг про заміну сторони правонаступником. Просить замінити Нацкомфінпослуг (01010, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, ідентифікаційний код 38062828) на правонаступника Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Московська, буд. 8 корп. 30, ідентифікаційний код 37956207).
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України , у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Указом Президента України від 30.06.2020 № 259/2020 «Про припинення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» було припинено діяльність Нацкомфінпослуг шляхом ліквідації.
Відповідно до абзацу 2 пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 12.09.2019 № 79-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг» Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку з 1 липня 2020 року є правонаступниками Нацкомфінпослуг у здійсненні повноважень та виконанні функцій з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до пункту 8 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 79-ІХ з 1 липня 2020 року Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є процесуальними правонаступниками Нацкомфінпослуг у судах у межах повноважень, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Відповідно до частини другої статті 161 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює нагляд на консолідованій основі за небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за якими здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Керуючись статтями 52, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01010, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 3, ідентифікаційний код 38062828) на правонаступника - Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, буд. 8, корп. 30, ідентифікаційний код 37956207).
Касаційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2023 |
Оприлюднено | 02.08.2023 |
Номер документу | 112558609 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них дозвільної системи, нагляду (контролю), реалізації держ-ї регуляторної політики у сфері госп-ї д-ті; ліцензування видів господарської д-ті; розроблення і застосування національних стандар., технічних регламентів та процедур оцінки відповідності |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Тацій Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні