Рішення
від 28.07.2023 по справі 160/12705/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року Справа № 160/12705/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 12.06.2023 через систему «Електронний суд» позовна заява Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка полягає у неприведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ремонтних робіт;

- зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ремонтних робіт;

Означені позовні вимоги вмотивовані протиправною бездіяльністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка полягає у неприведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ремонтних робіт та у неприведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення реставраційних робіт.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

ОСОБА_1 у строк, встановлений судом, відзив на позовну заяву наданий не був.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2023 року зазначена вище справа розподілена та 08.06.2023 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Враховуючи положення ч.4 вказаної статі, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи №160/12705/23 у спрощеному провадженні.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Павлоградською окружною прокуратурою, під час реалізації представницьких повноважень, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини.

Культурна спадщина є важливим ресурсом стратегічного розвитку суспільства держави, вагомою складовою культури людської цивілізації. Ставлення до культурної спадщини є показником рівня розвитку суспільства та духовної зрілості громадян. Цілеспрямована діяльність органів місцевого самоврядування у пам`яткоохоронній сфері з метою передачі культурних цінностей майбутнім поколінням, їх ефективного використання в суспільному житті сприяє самоідентифікації нації, має соціально значиму функцію підтримки стабільності і сталого розвитку.

Історико-культурна спадщина, розташована на території Юр`ївської селищної ради, є невід`ємною частиною культурної спадщини Дніпропетровської області і частиною культурного надбання України. Відносини щодо її збереження регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», іншими нормативно-правовими актами.

Так, розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації№158-р від 12.04.1996 року «Про затвердження Переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області» до Переліку об`єктів культурної спадщини місцевого значення за номером 284 внесено об`єкт нерухомості з найменуванням «Паровий млин», дата побудови - початок ХХ сторіччя.

Вказаний «Паровий млин» розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вулиці - Леніна, перейменовано відповідно до рішення Юр`ївської селищної ради від 07.12.2015 року №12-2/VII), реєстраційний номер майна 14888777.

Пам`ятка являє собою триповерхову цегляну споруду, перші два поверхи збудовані приблизно у 1900 році, третій поверх - у 1956 році. Млин був переобладнаний під електричний та використовувався за призначенням.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.09.2010 у справі №2-1515/10 за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ВАП» про стягнення заборгованості за договором позики, визнано мирову угоду між сторонами у справі, за якою позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), набула правовий статус власника на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема на млин, №3 за планом земельної ділянки, матеріали стін будівель та споруд - цегла, загальна площа 909,6 кв.м, та закрито провадження у справі.

Відповідно до пункту 11 Додатку 1 до Наказу Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Вказана ухвала Синельниківського міськрайонного суду набрала законної сили 23.09.2010 року.

Відповідно до відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, 14.12.2010 зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_1 на будівлі та споруди №1-3, 5-8, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Частка власності 1/1.

Підставою виникнення права власності зазначено ухвалу Синельниківського міськрайонного суду про затвердження мирової угоди від 17.09.2010 у справі №2-1515/10.

Раніше ОСОБА_1 вже допускалося порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме ухилення, протягом тривалого часу, від укладення охоронного договору на вищезазначений об`єкт культурної спадщини місцевого значення - пам`ятку архітектури «Паровий млин», охоронний номер 284.

Так, керівник Павлоградської окружної прокуратури звертався з адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року №1768.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 року позовну заяву керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, 64а) в інтересах держави в особі відділу освіти, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради (51300, Дніпропетровська область, Павлоградський район, смт Юр`ївка, вул. Центральна, 67/1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про зобов`язання вчинити певні дії,- задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з відділом освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради (код ЄДРПОУ 43543552) охоронний договір на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 14888777), на умовах і в порядку, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768.

Означене судове рішення набрало законної сили 06.12.2022 року.

Як було установлено судом під час розгляду даної справи, лише після ухвалення Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення у справі №160/9126/22 від 03.11.2022 року, ОСОБА_1 17.02.2023 року уклала з Відділом освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради охоронний договір №2 на об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, строком на 5 років.

Відповідно до п. 5 цього Договору, користувач (власник) несе відповідальність за рухоме та нерухоме майно, що належить до пам`ятки.

Крім того, пунктами 6.3 та 6.4 вказаного охоронного договору, користувач (власник) зобов`язується утримувати пам`ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у приміщеннях пам`ятки належне обладнання, згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів. Утримувати територію пам`ятки упорядженою.

Також, відповідно до п. 6.12 цього ж охоронного договору, користувач (власник) зобов`язаний щороку до 1 квітня проводити поточний ремонт пам`ятки та благоустрій прилеглої території, а також, за потребою, після погодження з Дніпропетровським обласним центром з охорони історико-культурних цінностей та обласним управлінням культури, національностей та релігій проводити реставрацію пам`ятки та капітальний ремонт.

Охоронним договором передбачено роботи, які має виконувати власник пам`ятки з метою її збереження та створення належних умов для її використання, зокрема, закріплена необхідність проведення поточного ремонту пам`ятки та благоустрою території щороку до 1 квітня (п.6.12. Охоронного договору).

З метою отримання інформації про технічний стан об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, Павлоградська окружна прокуратура звернулась до Юр`ївської селищної ради із листом №04/63-499вих-22 від 25.01.2022 року.

Листом №147 від 08.02.2022 року Відділ освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради повідомив Павлоградську окружну прокуратуру, що Паровий млин збудований на початку XX століття і перебуває на державному обліку як пам`ятка місцевого значення, реєстраційний № 284 «Паровий млин», згідно розпорядженням Дніпропетровського облвиконкому №158-Р від 12.04.1996 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 28.01.2022 будівля парового млина перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_1 .

Згідно статті 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», власник (користувач) зобов`язаний утримувати пам`ятку в належному стані, проводити ремонтні роботи, захищати від пошкодження та руйнування або знищення.

Громадянці ОСОБА_1 , як власнику пам`ятки архітектури, неодноразово надсилалися листи про необхідність збереження та утримання будівлі парового млина в належному стані, про його технічний стан та необхідність укладення охоронного договору.

Відділом культури, туризму, національностей та релігій Юр`ївської районної державної адміністрації направлено на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення №141 від 31.03.2015 року про необхідність проведення заходів щодо збереження та утримання будівлі парового млина в належному стані та підписання охоронного договору.

Також на адресу ОСОБА_1 17.03.2017 направлений пакет документів для підписання, а саме акт технічного стану та охоронний договір.

Згідно листа Юр`ївської районної державної адміністрації № 08-09-280/0/63-20 від 27.02.2020 року, станом на 27.02.2020 року ОСОБА_1 , ухиляється від вирішення цього питання.

Сектор освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської районної державної адміністрації листом № 28 від 05.03.2020 року рекомендував ОСОБА_1 розробити згідно законодавства план заходів по усуненню недоліків, які призводять до руйнування пам`ятки. Згідно «Анкети моніторингу (огляду) пам`ятки архітектури» від 17.06.2020 року будівля занедбана, дах зруйнований, цегла кришиться, під дією атмосферних опадів будівля руйнується.

Юр`ївською селищною радою 13.03.2020 року на адресу ОСОБА_1 надіслано лист №344/0/2-20 щодо необхідності належного утримання та укладення відповідного охоронного договору.

Крім того, питання аварійного стану даної архітектурної пам`ятки розглядалося на засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради 07.08.2021. Так, відповідно до протоколу №10 позачергового засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Юр`ївської селищної ради від 07.08.2021, на території Юр`ївської селищної ради, в центрі селища, поруч з автобусною зупинкою знаходиться стара, частково зруйнована будівля парового млина, збудована 64 роки тому.

Члени місцевої комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій 08.07.2021 року провели візуальне обстеження технічного та інструментального стану даної споруди.

На момент обстеження членами місцевої комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виявлено руйнування даху та фасаду будівлі в декількох місцях. Внаслідок інтенсивних опадів у вигляді дощу протягом останніх днів, в разі розвитку подальших деформацій вищезазначена будівля може спричинити загрозу повного руйнування цегляного мурування з подальшим обрушенням. Під дією агресивного атмосферного середовища дерев`яні балки перекриття прогнили, також обвалилася частина даху всередину будівлі. На решті частини даху, під час сильного пориву вітру, знесло жерстяну покрівлю.

Враховуючи означені результати візуального обстеження, члени місцевої комісії з питань техногенно - екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій прийшли до висновку, що дана будівля становить загрозу життєдіяльності та здоров`ю мешканців смт. Юр`ївка та жителів сіл громади, та потребує реагування та вжиття невідкладних і вичерпних заходів для гарантування їх безпеки.

Відділом освіти, культури молоді та спорту Юр`ївської селищної ради в черговий разна адресу ОСОБА_1 направлений лист №103 від 28.01.2022 року про необхідність у найкоротший термін визначити технічний стан, аварійність пам`ятки архітектури, привести будівлю до належного стану відповідно до вимог чинного законодавства та укласти охоронний договір.

Крім того, відповідно до анкети моніторингу (огляду) пам`ятки архітектури «Паровий млин», охоронний номер 284, від 17.06.2020 року, пам`ятка знаходиться в центрі села іпредставляє собою триповерхову цегляну споруду. Млин переобладнаний на електричний та використовується за призначенням. На момент проведення моніторингу (огляду) будівля занедбана, дах зруйнований, цегла кришиться. Під дією атмосферних опадів руйнується і є загрозою для життя людей. Стан пам`ятки аварійний.

Відповідно до акту №2 технічного стану пам`ятки культурної спадщини №284 від 17.02.2023 року, на даний час млин не експлуатується. Будівля занедбана, дах зруйнований, цегла кришиться. Під дією атмосферних опадів будівля руйнується і може бути загрозою для життя людей. Територія перед фасадною частиною будівлі має тверде покриття. Вся інша територія навколо будівлі знаходиться у занедбаному стані. Вимощення по периметру будівлі відсутнє, огорожа відсутня.

В результаті візуального обстеження пам`ятки (доступ в середину будівлі відсутній) встановлено, що будівля млина збудована з червоної цегли, стіни мають пошкодження та дефекти, спостерігаються дрібні та глибокі тріщини у цоколі і стінах, відшарування цегляної кладки, окреме випадіння цегли, має місце руйнування елементів покрівлі будівлі, у деяких віконних прорізях відсутнє скло, навіс, що розташований з фасадної частини будівлі, має прогини.

За часів належності млина колгоспу (1956-2000 роки) проводились поточні ремонти будівлі, лагодився дах, у вікна вставлялися скло. На даний час, пам`ятка має непривабливий вигляд, потребує реставрації.

Згідно із висновків під час візуального обстеження пам`ятки архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, встановлено, що стан пам`ятки аварійний та рекомендовано власникові пам`ятки провести реставраційно-ремонтні роботи по збереженню пам`ятки архітектури в належному стані, дотримуючись Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Павлоградська окружна прокуратура 23.03.2023 повторно звернулась до Юр`ївської селищної ради із листом №04/63-1485вих-23 щодо надання інформації, зокрема, про технічний стан пам`ятки архітектури «Паровий млин» (охоронний номер 284), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та приведення ОСОБА_1 вищевказаної пам`ятки архітектури до належного стану.

Листом №462 від 02.05.2023 року Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради повідомив Павлоградську окружну прокуратуру про те, що згідно з п.6.12 охоронного договору №2 від 17.02.2023 власниця пам`ятки архітектури «Паровий млин» ОСОБА_1 зобов`язана була здійснити у вказані в охоронному договорі терміни, а саме до 01.04.2023 року: поточний ремонт пам`ятки; благоустрій прилеглої території.

Станом на 03.04.2023 року, при візуальному огляді пам`ятки культурної спадщини «Паровий млин» змін до поточного стану вищевказаного об`єкту не виявлено.

Відділом освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради 07.04.2023 року направлено електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянці ОСОБА_1 лист № 378 щодо виконання умов охоронного договору № 2 від 17.02.2023 року з проханням надати письмову відповідь, надати кошторис (за наявності) або складений та підписаний план проведення робіт щодо збереження пам`ятки культурної спадщини «Паровий млин», упорядження території пам`ятки з чітко визначеними термінами проведення таких робіт та попередженням, щодо відповідальності за невиконання умов договору згідно ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та порушення вимог законодавства, ст.92 «Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Станом на 26.04.2023 року відповідь від громадянки ОСОБА_1 не надходила.

З метою упорядкування облікової документації, необхідної для забезпечення дотриманні режиму використання пам`яток, їх захисту від загрози знищення, руйнування або пошкодження, для укладання охоронних договорів та обстеження технічного стану пам`яток архітектури, Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради 26.04.2023 направив запит до Дніпропетровського обласного центру з охорони історико- культурних цінностей з проханням надати розрахунки щодо розроблення облікової документації на об`єкти пам`яток архітектури та містобудування, які розташовані на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в тому числі «Паровий млин», охоронний номер 284.

Крім того, 27.04.2023 року комісією проведено повторне візуальне обстеження пам`ятки архітектури «Паровий млин» та складений Акт №3 візуального обстеження пам`ятки культурної спадщини «Паровий млин», охоронний номер 284. При візуальному обстеженні виявлено, що поточний стан вищевказаного об`єкту не змінився. Роботи по ремонту, благоустрою і впорядкуванню території пам`ятки не проводилися. На даний час млин не експлуатується.

Відділом освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради 28.04.2023 року повторно надісланий електронною поштою громадянці ОСОБА_1 лист № 454, в якому наголошено, що власники (користувачі), які уклали охоронний договір щодо збереження об`єктів культурної спадщини, несуть відповідальність за його невиконання згідно чинного законодавства та запропоновано ОСОБА_1 у термін до 01.05.2023 року надати письмову відповідь на електронну адресу Відділу.

Станом на 02.05.2023 року відповідь на лист не надходила, громадянка ОСОБА_1 до Відділу не зверталася. У свою чергу, пам`ятка архітектури місцевого значення - «Паровий млин», охоронний номер 284, протягом тривалого часу знаходиться в аварійному та занедбаному стані, а дієві та вкрай необхідні заходи щодо утримання, приведення її до належного стану власником не вживаються.

При цьому, в листах Відділу освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради до ОСОБА_1 , в охоронному договорі та акті обстеження пам`ятки невірно вказується адреса пам`ятки архітектури «Паровий млин», охоронний номер 284, а саме: АДРЕСА_3 і навіть 67.

Павлоградською окружною прокуратурою 14.02.2022 на адресу Юр`ївської селищної ради надіслано лист №04/63-929вих-22 щодо надання інформації, в тому числі щодо присвоєння поштової адресу пам`ятки архітектури «Паровий млин», охоронний номер 284, надавши відповідні рішення органу місцевого самоврядування про присвоєння такої адреси вказаній пам`ятці архітектури, перейменування вулиці, зміни адреси тощо, однак виконавчим комітетом Юр`ївської селищної ради надано довідку №205 від 15.02.2022 року про те, що відповідно до рішення Юр`ївської селищної ради №1635-49/ VII від 17.06.2020 «Про внесення змін до рішення селищної ради від 13.06.2018 року №255-14/ VII «Про адресне упорядкування домоволодінь», об`єкт нерухомого майна - млин, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідно до інвентаризаційної справи №321, пам`ятка архітектури «Паровий млин», охоронний номер 284, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічні відомості зазначено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - АДРЕСА_1 .

Таким чином, на АДРЕСА_1 розташована лише одна пам`ятка архітектури «Паровий млин» з охоронним номером №284. Не зважаючи на ту обставину, що розпочато процес зміни адреси з будинку АДРЕСА_4 і існують розбіжності щодо визначення адресу пам`ятки, це не впливає на факт невиконання своїх обов`язків відповідачем ОСОБА_1 саме стосовно конкретної пам`ятки архітектури «Паровий млин» з охоронним номером №284.

Разом з цим, будь-які відомості щодо зміни адреси місця розташування, в частині зміни порядкового номеру будинку архітектурної пам`ятки «Паровий млин», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та інвентаризаційній справі. №321 відсутні, що свідчить, що належна адреса місця знаходження вказаної пам`ятки архітектури є: АДРЕСА_1 .

Таким чином, всупереч умовам охоронного договору №2 на пам`ятку культурної спадщини №284 та вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 не вчинено жодних дій, спрямованих на приведення вищевказаної пам`ятки архітектури місцевого значення, до належного стану.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Стосовно підстав звернення прокурора з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України до повноважень прокуратури належить представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження по якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтереси держави».

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у

справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 17.10.2019 у справі №569/4123/16-а.

Крім того, у постанові від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого «інтереси держави» є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом; надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 9901/471/19.

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін.

Водночас ЄСПЛ звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, у тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави. Оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Правовідносини, пов`язані з використанням об`єкту культурної спадщини всупереч встановленому законодавством порядку, такому суспільному інтересу не відповідає.

У вказаних правовідносинах бездіяльність Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради порушує інтереси держави, оскільки не вживаються дієві заходи для збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Враховуючи вищенаведене, у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні

зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою. Згідно зі ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Таким чином, в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Аналіз положень ст. 53 КАС України у взаємозв`язку із ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. Суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

На думку Верховного Суду (постанова від 26.02.2019 у справі №905/803/18) нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

При цьому, згідно з нормами міжнародного права охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захист таких пам`яток від руйнації, їх збереження для нинішнього і майбутніх поколінь, становить безпосередній державний інтерес.

Відповідно до статті 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Таким чином, нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь та визначено їх охорону першочерговим завданням для всього людства.

У свою чергу, чинним законодавством України, зокрема Конституцією України та Законом, імперативно проголошено, що охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування, оскільки такі об`єкти є частиною самобутності Українського народу, її історії та культури. Збереження та захист пам`яток забезпечується Державою.

Згідно ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Твердження про те, що «правильне застосування законодавства» незаперечно становить «суспільний інтерес» та в даному випадку зверненням до суду дотримано «справедливої рівноваги», висловлені також у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Раймондо проти Італії» від 22.07.1994, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05.07.2001, «Аркурі та інші проти Італії» від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06.11.2008, «Спорронг і Льоннрот проти Швеціїї» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Тригубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014.

Згідно зі ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора в адміністративному процесі, як особи, яка відповідно до ст. ст. 5, 53 КАС України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Поряд із державним інтересом наявний також і суспільний, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього й майбутніх поколінь.

Таким чином, в контексті правовідносин у даному випадку, інтереси держави полягають також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Нормами міжнародного права закріплено виключну цінність об`єктів культурної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь та визначено їх охорону першочерговим завданням для всього людства.

Статтею 4 цієї Конвенції визначено, що кожна Сторона зобов`язується, зокрема запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини.

Відповідно до статті 9 зазначеної Конвенції кожна Сторона зобов`язується забезпечити, щоб відповідний компетентний орган належним чином реагував на порушення законодавства про охорону архітектурної спадщини.

Слід зазначити, що саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру є належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.

У свою чергу, у вказаних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції на території Юр`ївської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, є Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради, який не вживає дієвих та ефективних заходів на захист інтересів держави.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Стосовно судового захисту охоронюваного законом інтересу у п. 3.4 рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Крім того, у пп. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 підкреслюється, що одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Конституційний Суд України у п.3.4 рішення від 01.12.2004 №18-рп/2004 визначив, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України); для здійснення такої діяльності органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

У постанові від 15.07.2019 у справі № 420/5625/18 Верховний Суд дійшов висновку, що під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною 2 статті 46 КАС України передбачено, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

Зазначене також підтверджується положеннями пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб і суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №914/340/17, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради у частині визнання права власності територіальної громади м. Львова на руїни синагоги «Турей Загав» («Золота Роза»), зробила у п.6.35 висновки стосовно того, що справа адміністративної юрисдикції може бути передана на вирішення адміністративного суду, якщо спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 зазначено, що публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Також, статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статей 6, 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом.

Згідно ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до системи місцевого самоврядування входять виконавчі органи рад.

Одночасно у п. 10 пункту «б» ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад делеговано повноваження у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Також, відповідно до п.п. 10 п. б ст. 32 цього ж Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, зокрема, належать виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Крім того, ч. 3 ст. 6 цього ж Закону встановлено, що відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради щорічно звітують перед центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини та громадськістю про стан збереження об`єктів культурної спадщини.

Пунктом 1 розпорядження голови Юр`ївської селищної ради №113-р від 15.07.2021 року, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради визначено структурним підрозділом, до повноваження якого належать питання охорони культурної спадщини на території Юр`ївської селищної ради. Також, пунктом 1 рішення голови Юр`ївської селищної ради №3365-37/VIII від 30.11.2022 року «Про внесення змін до рішення селищної ради від 02.12.2020 року №11-1/VIII від «Про відділ освіти, культурі, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради» внесені зміни до вказаного рішення голови селищної ради, шляхом зміни структури відділу з виведенням 1 одиниці провідного спеціаліста відділу.

Крім того, пунктом 4 цього ж рішення затверджено Положення про Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради є виконавчим органом Юр`ївської селищної ради відповідно до законодавства і, який утворюється за рішенням Юр`ївської селищної ради.

Відповідно до пункту 1.3. Положення Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного герба України, штамп з своїм найменуванням, як виконавчий орган селищної ради.

Також, відповідно до пункту 2.1.12 для досягнення мети Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради реалізує повноваження органів виконавчої влади у сфері збереження та використання культурної спадщини.

Отже, з наведених норм права вбачається, що належним суб`єктом владних повноважень, на якого покладено здійснення контролю за охороною культурної спадщини на території Юр`ївської селищної ради, є Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради.

Повноваження Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради, яке є спеціально уповноваженим органом з питань охорони культурної спадщини, на звернення до суду із позовними вимогами щодо усунення порушень у сфері охорони культурної спадщини шляхом зобов`язання здійснення ремонтних та реставраційних робіт не передбачені КАС України або іншим законом, але чинним законодавством України також не врегульовано питання альтернативних дій цього виконавчого органу у випадку встановлення порушень пам`яткохоронного законодавства.

У такому випадку необхідно застосувати положення ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно із яким орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Аналогічних висновків дійшли Велика Палати Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17 і від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 та Верховний Суд у постановах від 24.10.2019 у справі № 810/3165/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 13.12.2019 у справі № 810/3160/18.

Порядок делегування повноважень наведений у статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої делеговані повноваження - самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

До делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у розумінні Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (підпункт 5 пункту «б» частини першої статті 31 та підпункту 10 пункту «б» статті 32) у галузі будівництва та у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту належать: організація охорони, реставрації та використання пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування, палацово-паркових, паркових і садибних комплексів, природних заповідників; забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.

Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

За змістом цих норм у разі створення у складі сільської, селищної, міської ради управління (відділу, іншого виконавчого органу) як виконавчого органу відповідної ради для здійснення відповідного (окремо визначеного) напрямку повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, то виконання управлінням (відділом, іншим виконавчим органом) цих повноважень (відповідно до визначеної спеціалізації) ототожнюється з виконанням таких повноважень безпосередньо виконавчим органом сільських, селищних, міських рад.

Одним з основних завдань державної політики у сфері охорони культурної спадщини є здійснення комплексних заходів щодо обліку об`єктів культурної спадщини, які передбачають їх наукове вивчення, класифікацію, державну реєстрацію шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України на основі облікової документації.

Також, належна організація та здійснення охорони об`єктів культурної спадщини в Україні в умовах воєнного стану, який введено 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, набуває особливої актуальності.

Від початку російської агресії на території України, розпочатої ще у 2014 році, українські пам`ятки культурної спадщини потерпають від вандалізму загарбників та постійно знаходяться під загрозою. Агресія росії супроводжується пересуванням важкої військової техніки, ракетними та авіа ударами, артилерійськими обстрілами українських міст та сіл.

У нашій Державі за попередніми підрахунками, вже понад 150 різних пам`яток та об`єктів культури частково пошкоджено або повністю знищено внаслідок повномасштабного військового вторгнення росії на територію вільної України.

Разом з цим, Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради до суду з питань зобов`язання ОСОБА_1 здійснення ремонтних та реставраційних робіт пам`ятки архітектури місцевого значення «Паровий млин» (охоронний номер 284), не звертався, обмежившись лише систематичним листуванням з останньою з вказаного питання.

Однак, вказане листування не є ефективним засобом захисту, адже, як вказує сам Відділ освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради, власник пам`ятки ігнорує вимоги щодо приведення пам`ятки у належний стан, а інших заходів для усунення виявлених порушень, зокрема і звернення до суду з позовом, Відділом не вживалися та не плануються.

Означена бездіяльність Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради негативно впливає на організацію належного утримання та раціонального використання об`єкта культурної спадщини, а саме пам`ятки архітектури місцевого значення «Паровий млин» (охоронний номер 284), будівель та інженерних споруд, та може привести до настання тяжких наслідків у вигляді їхнього псування та повного знищення.

Захист прав та законних інтересів характеризується в основному державно-примусовою діяльністю і її відновлювальною функцією, яка найбільш ефективно забезпечується шляхом звернення до суду із позовом. Це пояснюється тим, що реалізація державного примусу органічно пов`язана з виконанням рішення суду, без чого правовий захист не може вважатися

таким, що відбувся.

У разі тривалої бездіяльності власника та користувача пам`ятки саме звернення компетентного органу до суду з позовом зобов`язального характеру буде належним та ефективним способом захисту інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини, який спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Конституції України.

Спонукання ОСОБА_1 до приведення до належного стану об`єкта культурної спадщини шляхом здійснення ремонтних та реставраційних робіт у судовому порядку - є захистом прав держави у сфері охорони культурної спадщини, і повноваження щодо такого захисту (у наведений спосіб) належать Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради як виконавчому органу Юр`ївської селищної ради у сфері охорони культурної спадщини, що є спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини в силу положень Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Павлоградською окружною прокуратурою 25.01.2022 на адресу Юр`ївської селищної ради надсилався лист №04/63-499вих-22 від 25.01.2022 року щодо надання інформації, зокрема, про технічний стан пам`ятки архітектури місцевого значення «Паровий млин», охоронний номер 284, винесення приписів органами охорони культурної спадщини з питань доведення об`єкта культурної спадщини до руйнування, та притягнення відповідальних осіб до адміністративної відповідальності.

Листом №147 від 08.02.2022 року Відділ освіти, культури, молоді та спорту Юр`ївської селищної ради повідомив Павлоградську окружну прокуратуру про те, що ОСОБА_1 неодноразово повідомлялась про необхідність привести пам`ятку архітектури місцевого значення «Паровий млин», охоронний номер 284, до належного стану.

Також, 23.03.2023 року Павлоградською окружною прокуратурою на адресу Юр`ївської селищної ради надіслано лист №04/63-1485вих-23 щодо надання інформації щодо приведення ОСОБА_1 до належного стану пам`ятки архітектури місцевого значення «Паровий млин», охоронний номер 284 та вжиття Юр`ївською селищною радою заходів цивільно-правового характеру із вказаного питання.

Відповідно до листа Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради №462 від 02.05.2023 року, поточний стан вищезазначеної пам`ятки архітектури не змінився.

З відповідей Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради вбачається, що дієві та належні заходи, які б у повній мірі забезпечили виконання вимог чинного законодавства, збереження та відновлення пам`ятки архітектури місцевого значення, зокрема шляхом пред`явлення позову зобов`язального характеру, не вживались, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу.

Враховуючи наведені вище обставини щодо обізнаності Відділу освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради про порушення ОСОБА_1 пам`яткоохоронного законодавства України, проте дієвих заходів щодо зобов`язання останню усунути порушення законодавства шляхом проведення термінових протиаварійних робіт у вигляді проведення ремонту та реставрації пам`ятки архітектури, до цього часу не вжито, наявний визначений Конституцією України виключний випадок, який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави у цій справі, оскільки відповідний компетентний орган бездіє протягом тривалого часу.

За таких обставин пред`явлення Павлоградською окружною прокуратурою адміністративного позову зобов`язального характеру щодо зобов`язання відповідача утримувати об`єкт пам`ятки культурної спадщини у належному стані шляхом здійснення ремонтних та реставраційних робіт є єдиним ефективним способом захисту інтересів держави та важелем впливу на власника пам`ятки архітектури, що спрямований на реалізацію державою примусу щодо виконання вимог Основного Закону України по збереженню об`єкта культурної спадщини місцевого значення.

Також суд зазначає, що Охорона культурної спадщини є важливим напрямом політики держави, від здійснення якої безпосередньо залежить можливість сталого розвитку суспільства, держави, кожного окремого індивіда.

Збереження об`єктів культурної спадщини здійснюється задля можливості їх використання у суспільному житті в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та є пріоритетним конституційним завданням держави. Оскільки культурна спадщина - найпотужніша складова формування української ідентичності, її ефективне збереження, відновлення і відповідне використання є одним із провідних завдань держави у сфері культури.

Одним із основних завдань держави є забезпечення реалізації її внутрішньої політики, яка є сукупністю напрямів діяльності в економічній, соціальній, гуманітарній, науковій, освітній, демографічній, правоохоронній, військовій та інших найважливіших сферах суспільного життя.

Держава повинна вживати ефективних заходів щодо розвитку кожного із них однаково. Усі напрями її внутрішньої політики є важливими для забезпечення національних інтересів України щодо збереження ідентичності Українського народу, сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави, досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Разом з цим, військова агресія рф проти України, що розпочалася 24.02.2022 року і наразі триває, супроводжується діями, які спрямовані на знищення українських міст, їх інфраструктури, церков, об`єктів культурної спадщини тощо.

Отже, в умовах сьогодення питання збереження ідентичності та самобутності нації набуло особливої гостроти. Однією з важливих складових указаного питання є охорона архітектурної спадщини.

Так, серед пріоритетних напрямів гуманітарної політики держави особливе місце посідає збереження та охорона архітектурної спадщини.

Зокрема, у багатовікової історії України історико-культурна спадщина - це духовний, економічний і соціальний капітал надзвичайно високої цінності, який є головною складовою національної самоповаги і відповідного представлення нашої країни на міжнародному рівні.

Відповідно до статті 1 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи від 03.10.1985 року, ратифікованої Законом України від 20.09.2006 року № 165-V, для цілей цієї Конвенції поняття «архітектурна спадщина» включає, зокрема, усі будівлі та споруди, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення, включаючи усі особливості їхнього технічного виконання та оздоблення.

Статтями 3 та 4 Конвенції передбачено, що кожна Сторона зобов`язується вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; запровадити відповідні контрольні і дозвільні процедури, необхідні для правової охорони об`єктів архітектурної спадщини; запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Рекомендаціями про охорону на національному рівні культурної та природної спадщини, схваленої Генеральною конференцією Організації Об`єднаних Націй у 1972 році, наголошено на тому, що кожен предмет культурної та природної спадщини є унікальним і зникнення будь-якого такого предмета є невідновною та безповоротною втратою для цієї спадщини у зв`язку з чим, кожну країну на території якої знаходяться предмети культурної та природної спадщини, зобов`язано зберегти цю частину спадщини людства і забезпечити передачу майбутнім поколінням.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.

З огляду на міжнародні зобов`язання, взяті на себе Україною, та положення статті 54 Конституції України держава має забезпечувати збереження об`єктів, що становлять культурну цінність. Збереження культурної спадщини впливає на формування менталітету нації, стверджує спадкоємність одвічних цінностей і традицій, формує базу для сталого розвитку суспільства.

Кожний здобуток культурної спадщини є унікальним, а зникнення будь-якого з них є безповоротною втратою, непоправним збідненням цієї спадщини та всього народу.

Отже, виходячи з того, що культурна спадщина - найбільш потужна складова формування української ідентичності, її ефективне збереження, відновлення і відповідне використання є одним із провідних завдань держави.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон).

Згідно зі статтею 1 Закону об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`яткою культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Предмет охорони об`єкта культурної спадщини - характерна властивість об`єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об`єкт визнається пам`яткою.

Одним із цінних об`єктів культурної спадщини є об`єкт культурної спадщини - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1, побудований у 1900 році та є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 284.

Варто також зазначити, що в умовах сьогоднішньої повномасштабної війни з рф збереження культурного надбання, яке несе в собі генетичний код держави та є невідновним свідком того, хто ми і як відбувалося становлення країни, - це інвестиція в підняття рівня національної ідентичності, результатом якого може бути зміцнення державності та безпеки України.

Значення та цінність об`єктів культурної спадщини підтверджується, зокрема, правилами ведення війни, які зобов`язують сторони у збройному конфлікті захищати та поважати культурні цінності. Про це йдеться у Гаазькій конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту, ухваленій у 1954 році після масових руйнувань об`єктів культурної спадщини під час Другої світової війни.

Водночас знищення об`єктів культурної спадщини під час збройного конфлікту є злочином перед державою та її громадянами, перед історичною пам`яттю, а тому збереження таких об`єктів є одним із фронтів супротиву у війні.

Дії рф, яка входить до числа держав, що підписали зазначену вище конвенцію, проте не дотримується її вимог, не тільки є прямою загрозою нашій державності, а й спрямовані на знищення української ідентичності.

Свідченням цього є точкові ракетні та артилерійські удари по об`єктах, які уособлюють самобутність нації, культури та віри і якими є церкви, будинки культури та мистецтв, театри, музеї, бібліотеки, архітектурні споруди, монументи, історичні пам`ятки та інші.

Одним з таких об`єктів є пам`ятка місцевого значення «Паровий млин», охоронний номер 284, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - яскравий приклад ідентичності українського народу, який повинен бути збережений і приведений до належного стану.

Відповідно до приписів ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно проводити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.

Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує як найменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини» закріплено, що у разі виникнення загрози для збереженості пам`ятки її власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані негайно повідомити про це орган охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та орган місцевого самоврядування, на території якого розташована пам`ятка.

Проте відповідні заходи щодо попередження руйнування пам`ятки культурної спадщини місцевого значення за видом «архітектура» - «Паровий млин» власником ОСОБА_1 в порушення вимог чинного законодавства не вживались та не вживаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

В даному випадку проведення робіт із ремонту та реставрації має бути здійснено власником ОСОБА_1 .

Згідно з абзацами 19, 20 частини 1 статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об`єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об`єкта культурної спадщини; реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об`єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.

Статтею 23 Закону передбачено, що усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

При передачі пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини у володіння, користування чи управління іншій особі істотною умовою договору про таку передачу є забезпечення особою, якій передається пам`ятка, щойно виявлений об`єкт культурної спадщини чи її (його) частина, збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини відповідно до вимог цього Закону та умов охоронного договору, укладеного власником або уповноваженим ним органом (особою) з відповідним органом охорони культурної спадщини.

Відповідний охоронний договір укладено між власником ОСОБА_1 та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради 17.02.2023 року за №2.

Основним завданням охоронного договору є встановлення режиму використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована, видів і термінів виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт, робіт з упорядження її території, інших пам`яткоохоронних заходів, необхідність яких визначається відповідним органом охорони культурної спадщини. До охоронного договору додаються: 1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини) на момент укладення охоронного договору. Для ансамблів (комплексів) складається окремий акт на кожний їх об`єкт. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на 5 років. Якщо стан пам`ятки значно змінився (після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження), - у п`ятиденний термін після його зміни; 2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, знаходяться на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання; 3) план поверхів пам`яток-будівель і споруд (у масштабі 1:100); 4) план інженерних комунікацій та зовнішніх мереж (за наявності); 5) генеральний план земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка; 6) паспорт пам`ятки.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до п.1.5 ДБН А.2.2-14-2016 «Склад та зміст науково-проектної документації на реставрацію пам`яток архітектури та містобудування», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2006 № 337 (далі - ДБН А.2.2.-14-2016), вимоги до розроблення науково-проектної документації є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання в сфері збереження пам`яток.

Підпунктом 3.11 пункту 3 ДБН А.2.2-14-2016 визначено, що науково-проектна документація - це сукупність текстових та графічних матеріалів, які на різних стадіях проектування визначають концептуальні чи принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні, технологічні та інші рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

У п.п.9.1 п. 9 ДБН А.2.2-14-2016 передбачено, що проект розробляється на підставі вихідних даних для об`єкта реставрації, реставраційного завдання та на основі матеріалів комплексних наукових досліджень. Проект складається з текстових та графічних матеріалів, якими визначаються принципові архітектурні, містобудівні, інженерні, конструктивні і технологічного рішення, спрямовані на збереження пам`ятки.

Реставраційні роботи, окрім фізичного збереження історичного вигляду пам`ятки, максимального збереження автентичності об`єкта, його культурної та історичної цінності, мінімального втручання в історичну субстанцію, передбачають відновлення частково втрачених чи пошкоджених елементів, розкриття характерних елементів об`єкта.

У свою чергу, ремонтні роботи на пам`ятці визначаються необхідністю фізичного збереження пам`ятки в існуючому вигляді, максимального збереження автентичності об`єкта його культурної та історичної цінності, мінімального втручання в історичну субстанцію.

Роботи з ремонту пам`ятки є превентивними (запобіжними) або стабілізуючими, тобто мають на меті визначити наявність такого технічного стану пам`ятки, коли з`являється загроза її збереженню, мають місце ознаки деформації і наслідки руйнівної дії, нерідко аварійного характеру.

Тобто повноцінне приведення пам`ятки до належного стану можливе лише шляхом проведення комплексу робіт з ремонту та реставрації, яким передує розроблення науково-проектної документації.

Згідно листа Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей за №30/1 від 19.02.2022 року замовлень на виготовлення облікової документації на вказану пам`ятку не надходило.

Таким чином, ОСОБА_1 , як власник пам`ятки архітектури місцевого значення «Паровий млин», охоронний номер 284, з моменту набуття права власності всупереч пам`яткоохоронного законодавства відповідні заходи з метою належного утримання та збереження пам`ятки й до теперішнього часу не вживає.

З огляду на викладене, оскільки правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності, що виразилась у недотриманні норм чинного законодавства, допущене ОСОБА_1 , є триваючим, пам`ятка об`єкту культурної спадщини «Паровий млин» перебуває у аварійному стані та є фактично зруйнованою, на теперішній час існує обов`язок власника у відповідності до вимог чинного законодавства: провести термінові протиаварійні роботи з метою приведення пам`ятки до належного стану шляхом здійснення ремонтних та реставраційних робіт.

Таким чином, позовні вимоги керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що позивачем понесені судові витрати лише зі сплати судового збору, відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді, спорту, культури та релігії Юр`ївської селищної ради до ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка полягає у неприведенні до належного стану об`єкту культурної спадщини - пам`ятки архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ремонтних робіт.

Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) привести до належного стану об`єкт культурної спадщини - пам`ятку архітектури місцевого значення з охоронним №284 - «Паровий млин» за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом здійснення ремонтних робіт.

Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	28.07.2023
Оприлюднено	03.08.2023
Номер документу	112559923
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту