Ухвала

від 24.07.2023 по справі 359/6722/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/6722/23

Провадження №1-кс/359/1165/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2023 р м. Бориспіль

Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника заявника ОСОБА_3 розглянувши у приміщенні суду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Маркет ЛТД» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020110100000166 накладеного на підставі ухвали слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області 10.02.2021 року у справі 359/1901/20

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2023 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Ріал Маркет ЛТД» звернувся до Бориспільського міськрайонного суду з вказаним клопотанням, в якому просить скасувати арешт майна, накладеного ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.02.2021 року по справі за №359/1901/20, оскільки арешт накладено необґрунтовано.

В обґрунтування клопотання зазначає, що вже 3 роки триває досудове розслідування, обґрунтована підозра, щодо вчинення злочину не повідомлена будь-якій особі. Протягом 2 років поспіль нерухоме майно, належне заявнику залишається заарештованим, при явній відсутності доказів у органу досудового розслідування, щодо будь-якої причетності до злочину керівництва ТОВ «Ріал Маркек ЛТД». Крім того, заявник зазначає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду від 10.02.2021 року у справі №359/1901/20 про накладення арешту, не є достатньо обґрунтованою та не підтверджена жодними доказами. Прокурор разом з поданим клопотанням не надав беззаперечних доказів того, що арештоване майно є речовим доказом в кримінальному провадженні і арешт на вказане майно є необхідною мірою втручання у право власності ТОВ «Ріал Маркет ЛТД». Також адвокат зазначає, що заявник є господарським товариством, яке втому числі займається купівлею продажем земельних ділянок, а тому вказаний арешт порушує права підприємства.

В судовому засіданні представник заявника подану заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення заявника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2021 року накладено арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886700:07:002:0003, 3220886700:07:002:0004, 3220886700:07:002:0002, 3220886700:07:002:0013, які розташовані на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Встановлено заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886700:07:002:0003, 3220886700:07:002:0004, 3220886700:07:002:0002, 3220886700:07:002:0013.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що земельна ділянка з кадастровими номерами 3220886700:07:002:0003, 3220886700:07:002:0004, 3220886700:07:002:0002, 3220886700:07:002:0013 належать на праві власності ТОВ «Ріал Маркет ЛТД».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 31) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов`язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.

Отже, власник майна або його представник повинен навести докази того, що на цій стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте безпідставно, тобто без урахування певних суттєвих обставин.

У той же час, оцінюючи наведені адвокатом ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Ріал Маркет ЛТД», у клопотанні доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки такі доводи не спростовують висновків слідчого судді, що арештовані речі є речовими доказами у кримінальному провадженні, що арешт накладений не з метою їх збереження. В ухвалі про накладення арешту, слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно. Отже, залишається актуальним забезпечення їх схоронності шляхом заборони відчуження чи розпорядження ними.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що досудове розслідування у кримінальному провадженні наразі триває, доводи клопотання не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність, що дає слідчому судді підстави дійти висновку про необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.

Ці обставини в сукупності свідчать про те, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження (арешт майна) може привести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно, висновки судового рішення від 10.02.2021 р. про доцільність накладення арешту не спростовують та не доводять, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба. Отже, зазначені обставини не можуть свідчити про наявність підстав, передбачених ст. 174 КПК України, для задоволення клопотання та скасування арешту майна.

Обставини, на які посилається адвокат ОСОБА_3 в обґрунтування заявленого клопотання, могли бути підставою для оскарження ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 лютого 2021 року в суді апеляційної інстанції. Проте, в матеріалах справи відсутні відомості, що заявник звертався до Київського апеляційного суду.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки особою, яка звернулася з вказаним клопотанням не доведено, що потреба в застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, у вигляді арешту майна, відпала або арешт накладено необґрунтовано, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави для скасування арешту майна відсутні, в застосуванні арешту потреба не відпала, тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 100, 167-171, 174, 303, 376, 537-539 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала слідчого судді остаточна та апеляційному оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 31.07.2 023 року о 13 год.45 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1