Постанова

від 01.08.2023 по справі 646/3126/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01» серпня 2023 року

м. Харків

справа № 646/3126/14-ц

провадження № 22ц/818/1554/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Пилипчук Н. П., Яцини В.Б.

за участю секретаря Волобуєва О.О.

учасники справи:

позивач Харківська Караїмська релігійна громада, представники позивача Дзюба О. В., ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (правонаступники ОСОБА_4 ), ОСОБА_5 ,

треті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О., ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської Караїмської релігійної громади на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2023 року в складі судді Шиховцової А.О.

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року Харківська Караїмська релігійна громада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, про визнання загальних зборів незаконними, анулювання протоколу загальних зборів та визнання недійсним договору дарування, який у подальшому уточнила та просила визнати загальні збори Харківської Караїмської релігійної громади від 08 лютого 2012 року, скликані та проведені її одинадцятьма членами, незаконними, анулювати протокол загальних зборів № 02/12 від 08 лютого 2012 року, визнати недійсним договір дарування від 21 лютого 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., та анулювати його державну реєстрацію.

14 травня 2014 року ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено до участі у справі третю особу ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач ОСОБА_4 помер.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 липня 2021 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 .

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2021 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників померлого ОСОБА_4 .

У квітні 2023 року ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі мотивованим тим, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки спір виник між юридичною особою та її учасниками щодо її діяльності та управління нею.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2023 року закрито провадження у справі, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не погоджуючись з ухвалою суду Харківська Караїмська релігійна громада подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права. Справа прийнята судом до свого провадження, перебувала у провадженні суду дев`ять років, та за цей час питання щодо її юрисдикції не порушувалось. Судом помилково закрито провадження у справі та віднесено її розгляд до господарського судочинства. Суд не врахував висновки Верховного Суду, викладені у справах № 598/157/15-ц, № 697/1158/16-ц, де спори щодо визнання недійсними рішень зборів релігійної громади віднесено до цивільної юрисдикції. Спір у цій справі не пов`язаний зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, а стосується визнання недійсним рішення зборів громади щодо передачі в дар нерухомого майна, тобто захисту права власності.

Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представники Харківської Караїмської релігійної громади підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківської Караїмської релігійної громади необхідно задовольнити, ухвалу суду скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, отже, провадження у справі необхідно закрити.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Пунктом 3 частини першоїстатті 20 ГПК Українипередбачено. Що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначенихзакономвипадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно доЦивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цьогоКодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку (частина другастатті 55 ГК України).

Згідно зстаттею 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням) (стаття 8 вказаного Закону).

Релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації (стаття 13 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду першої інстанції перебувала справа за позовом Харківської Караїмської релігійної громади до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О., ОСОБА_6 , про визнання загальних зборів незаконними, анулювання протоколу загальних зборів та визнання недійсним договору дарування.

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що 08 лютого 2012 року відбулись загальні збори членів громади, на яких за пропозицією ОСОБА_5 було вирішено подарувати ОСОБА_4 належну Харківській Караїмській релігійній громаді нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі цього рішення 21 лютого 2012 року між Харківською Караїмською релігійною громадою, від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 укладений договір дарування зазначеної будівлі. Як зазначає Харківська Караїмська релігійна громада у позовній заяві, насправді збори членів громади не відбувались, підписи на протоколі загальних зборів від 08 лютого 2012 року підроблені, та спірна будівля незаконно вибула з її власності. З приводу зазначених обставин щодо ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження, яке закрито у зв`язку з його смертю.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 727/5575/19-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 161/10585/20, за змістом яких спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Однак, суд першої інстанції не врахував, що у цій справі відсутній спір між релігійною організацією та її членами. Вимоги позову Харківської Караїмської релігійної громади у цій справі не зводяться до оспорювання дій чи рішень, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації.

Звернення релігійної організації до суду із цим позовом пов`язане із захистом порушених прав позивача щодо володіння та користування нерухомим майном, яке належало їй та подаровано ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , а не із захистом порушених корпоративних прав.

Позов ОСОБА_7 релігійною громадою пред`явлено до ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , не як до члена громади, а як до нового власника спірної нежитлової будівлі. Співвідповідач ОСОБА_5 не був членом Харківської Караїмської релігійної громади, та позов пред`явлено до нього, оскільки за його пропозицією загальними зборами розглядалось питання щодо дарування спірної будівлі ОСОБА_4 , та він діяв від імені громади за довіреністю під час укладення оспорюваного договору дарування.

Отже, між сторонами виник спір з приводу порушення права власності позивача, тобто права цивільного, а не щодо створення, діяльності, управління або припинення діяльності релігійної громади як організації.

Наведене виключає розгляд цієї справи у порядку господарського судочинства, натомість спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 305/2229/19 (провадження № 61-19018св20), від 21 грудня 2022 року у справі № 305/2372/19 (провадження № 61-4012св22), у яких Верховний Суд погодився із вирішенням судами попередніх інстанцій подібних спорів за правилами цивільної юрисдикції.

Натомість, висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 727/5575/19-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 161/10585/20, на які посилався суд першої інстанції, застосуванню до спірних правовідносин не підлягають, оскільки у цих справах інший предмет спору, що підлягає врахуванню при визначенні юрисдикції справи.

Суд першої інстанції вищенаведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про те, що спір між сторонами має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Згідно із пунктом 4 частини 1статті 379 ЦПК Українипідставою для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права, тому зазначене судове рішення слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, адже як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду справа знаходиться з 2014 року і до теперішнього часу не розглянута.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає розгляду справи, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правиламиЦПК України.

Оскільки наразі вирішується лише процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської Караїмської релігійної громади задовольнити.

Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 червня 2023 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Н. П. Пилипчук

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 01 серпня 2023 року.