Постанова

від 02.08.2023 по справі 638/17233/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року

м. Харків

справа № 635/17233/19

провадження № 22-ц/818/1050/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Яцина В.Б.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ТОВ "Еліт-Україна", ОСОБА_2

третя особа: ПАТ "Європейський страховий альянс"

розглянувши в порядкуст.369 ЦПК Українибез повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Еліт-Україна", ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ "Європейський страховий альянс" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди, -

за апеляційною скаргоюТовариство з обмеженою відповідальністю «Еліт - Україна» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2023 року , постановлене суддею Подус Г.О.,

в с т а н о в и в :

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Еліт-Україна» на користь позивача грошову суму 44675,30 грн. в якості відшкодування матеріальних збитків завданих ДТП, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову суму у розмірі 7108,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та просив стягнути судові витрати.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Еліт-Україна» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 44675, 30 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 1921,00 грн. Стягнуто в дольовому порядку з ТОВ «Еліт-Україна» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені судові витрати у розмірі 1536,80 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Еліт-Україна», посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду м та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що з висновку експертизи не вбачається прямої вини ОСОБА_2 у порушені правил ПДР, які призвели до настання дорожньо-транспортної пригоди. Також наголошує, що через те, що ОСОБА_1 не зберіг автомобіль у первісному стані йому було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Страховий ліміт страхової відповідальності становив 100000,00 грн, який в повному обсязі покривав шкоду спричинену автомобілю позивача. Також суд безпідставно поклав відповідальність тільки на ТОВ «Еліт-України». Наголошує, що якщо відповідальність застрахована, то саме на страховика покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, тим паче що страховий ліміт повністю покриває шкоду.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПКУкраїни - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої автомобіль позивача ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, а сам позивач зазнав матеріальних збитків, сталась за участю ОСОБА_2 , який керував автомобілем, що є джерелом підвищеної небезпеки. З висновку експертизи вбачається, що водій ОСОБА_2 дійсно порушив вимоги ПДР України, та його дії перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Своїми неправомірними діями відповідач завдав матеріальних збитків позивачу, а тому повинен відшкодувати їх в повному обсязі. Також підлягає відшкодуванню моральна шкода, спричинена позивачу у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Проте судова колегія з такими висновками суду погодитися не може, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 26.09.2018 року о 08.50 год. в м. Харків, на перехресті вул. Клочківська та Кузнецький в`їзд, сталося ДТП за участі транспортного засобу Toyota НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем Skoda НОМЕР_2 . Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Власником автомобіля Skoda НОМЕР_2 є ТОВ «Еліт Україна», яким під час ДТП керуванням ОСОБА_2 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність Skoda НОМЕР_2 була застрахована у ПАТ «Європейський страховий альянс», розмір страхового ліміту 100000,00 грн.

З матеріалів адміністративного правопорушення (схеми місяця ДТП та протоколу про адміністративне правопорушення) вбачається, що власником автомобіля Toyota НОМЕР_1 є ОСОБА_1 .

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито, на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З акту виконаних робіт №ЛА-001017 від 19.10.2018 року складеним ФОП ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 надано послуг з відновлення автомобілю на суму 37975,30 грн. З квитанції про вартість запчастин №1288 від 17.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 придбав передній бампер за 6700,00 грн.

Як убачається з листа ПАТ «Європейський страховий Альянс» від 10.10.2019 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із невиконанням ним обов`язків Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», а саме незбереження пошкодженого майна у тому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, що позбавило страхового експерта можливості оглянути транспортний засіб та встановити розмір шкоди.

Відповідно до висновку експерта №4909/18500-18501 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 31.08.2021 року за цивільною справою №638/17233/19, виходячи з матеріалів цивільної справи та відеозаписів механізму розвитку ДТП, встановлено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota Camry ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України. (т.1 а.с. 234-246).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував на те, що оскільки його вини у скоєнні ДТП не має, проте його майну спричинено матеріальну шкоду він просить відшкодувати вартість відновлювального ремонту з власника транспортного засобу Skoda, тобто ТОВ «Еліт-Україна»..

Згідно з ч. 1 ст.4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 1166, ст. 1167 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Матеріали справи свідчать про те, що 26.09.2018 року о 08.50 год. в м. Харків, на перехресті вул. Клочківська та Кузнецький сталося ДТП за участі автомобіля Toyota НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , та автомобілем Skoda НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АК №7974938 від 15.12.2017 забезпеченим транспортним засобом є автомобіль "Skoda", номерний знак НОМЕР_2 , страхувальником є ТОВ «ЕЛІТ-Україна» , страховиком ПАТ «Європейський страховий альянс». Поліс укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб в межах до 100000,00 грн. включно.

10.10.2019 ПАТ «Європейський страховий Альянс» ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із невиконанням ним обов`язків Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», а саме незбереження пошкодженого майна у тому стані, в якому воно знаходилось після дорожньо-транспортної пригоди, що позбавило страхового експерта можливості оглянути транспортний засіб та встановити розмір шкоди.

У відповідності до пункту 7 статті 36Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»рішення страховика про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц викладений правовий висновок, що відповідно до ст.1194ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Таким чином, у даному випадку належним відповідачем по справі повинно бути ПАТ «Європейський страховий альянс», оскільки відповідальність була застрахована, ліміт страхової відповідальності становить 100000,00 грн, що повністю покриває шкоду завдану позивачу, а відмова страхової у виплаті є підставою для звернення до суду.

Підстав для покладення на відповідача ТОВ «Еліт-Україна» обов`язку по відшкодуванню шкоди наразі не вбачається.

Судова колегія позбавлена можливості вирішити питання щодо стягнення матеріальної шкоди з ПАТ «Європейський страховий альянс», оскільки він залучений у якості третьої особи у справі.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди ОСОБА_2 судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29.07.2019 року, провадження в справі відносно ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито на підставі ст. 38 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до постанови Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Таким чином, не встановлення ступеня вини у постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності не позбавляє суд, який розглядає позов про стягнення матеріальної шкоди, можливості самостійно визначити ступень вини кожного з учасників дорожньо-транспортної пригоди, та це не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до висновку експерта №4909/18500-18501 за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 31.08.2021 року у цивільній справі №638/17233/19, виходячи з матеріалів цивільної справи та відеозаписів механізму розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Toyota Camry ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. З причин, які вказані у дослідницькій частині висновку, вирішити питання: «Чи мав водій автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 технічну можливість зупинитись до місця наїзду (зіткнення) із автомобілем Skoda Octavia А7 д.н.з. НОМЕР_2 ?», «Чи відповідали дії водія автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 технічним вимогам ПДР України?», «Яка відстань необхідна для безпечного маневру, щоб уникнути зіткнення автомобілів Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 та Skoda Octavia А7 д.н.з. НОМЕР_2 , в умовах даної дорожньої обстановки?», «Чи були, з технічної точки зору, дії водія Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 у причинному зв`язку з виникненням ДТП?», «Чи є в діях водія автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 невідповідності вимогам Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортній ситуації?» та «Внаслідок чого відбулось зіткнення автомобілів Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 та Skoda Octavia А7 д.н.з. НОМЕР_2 ?», - експертним шляхом, на даному етапі дослідження, неможливо. Виходячи з матеріалів цивільної справи та відеозаписів механізму розвитку ДТП, в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення автомобілів Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 та Skoda Octavia А7 д.н.з. НОМЕР_2 зі сторони водія автомобіля Skoda Octavia ОСОБА_2 визначалась виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 10.3 Правил дорожнього руху. (т.1 а.с. 234-246)

Таким чином, у діях водіїв вбачається обопільна вина у виникненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За ч. 1, 2 п. 1, 4ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те, що на момент скоєння ДТП, власником транспортного засобу "Skoda", номерний знак НОМЕР_2 , є ТОВ «Еліт-Україна».

ОСОБА_2 під час ДТП керував автомобілем у зв`язку із виконанням трудових обов`язків у ТОВ «Еліт Україна».

Згідно з ч. 1ст. 1172 ЦК Україниюридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Виходячи з вище викладеного, підстави для стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відсутні, оскільки він є неналежним відповідачем.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕЛІТ-Україна» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2305,00 грн.

Керуючись ст.ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, ч. 4 ст.376ст.ст.381,382-384,389,390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Україна", задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Еліт-Україна", ОСОБА_2 , третя особа: ПАТ "Європейський страховий альянс" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕЛІТ-Україна» судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2305,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина