Постанова

від 25.07.2023 по справі 926/5108/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2023 р. Справа №926/5108/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників учасників процесу

позивача: Малєнко О.В.-представник;

відповідача не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" б/н від 06.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1864/23 від 12.06.2023)

на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 (повний текст складено 18.05.2023, суддя Малєєва О. В.)

у справі №926/5108/22

позивач Приватне підприємство "ІНТЕР-ВУД", м.Чернівці

відповідач Фізична особа - підприємець Сусак Ігор Васильович, с.Вербовець Косівського району Івано-Франківської області

про стягнення 368 973, 88 грн, з яких 288 805 грн - заборгованість за договором позики від 18.10.2021 №18/10, 71 765, 84 грн - інфляційні втрати, 8 403, 04 грн - 3% річних,

Короткий зміст судових рішень.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.05.2022 у справі №926/5108/22 позов задоволено; стягнено з відповідача на користь позивача 368 973, 88 грн, з яких 288 805 грн - заборгованість за договором позики від 18.10.2021 №18/10, 71 765, 84 грн - інфляційні втрати, 8 403, 04 грн - 3% річних.

За клопотанням позивача суд ухвалив відкласти вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, призначив судове засідання на 10.05.2023.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі №926/5108/22 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сусака Ігоря Васильовича на користь Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" 5 534, 61 грн судового збору. Відмовлено у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ПП "ІНТЕР-ВУД" подано апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця Сусака Ігоря Васильовича на користь ПП "ІНТЕР-ВУД" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, посилаючись на те, що додаткове рішення в частині відмови у стягненні 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що надані позивачем ПП «Інтер-Вуд» документи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу є належними, допустимими та достовірними доказами адвокатських витрат; зазначені у Акті виконаних робіт № 1-27 від 02.05.2023 дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у судовій справі та діям адвоката. При цьому, всі послуги професійної правничої допомоги, що були надані адвокатом Малєнко О.В. ПП «Інтер-Вуд», зокрема, консультація щодо характеру спірних відносин, складання зазначених в акті документів, участь адвоката у судових засіданнях і є реальними, дійсними та необхідними діями адвоката, які були спрямовані на захист порушених прав позивача ПП «Інтер-Вуд».

Скаржник вважає, що підписання Акту виконаних робіт № 1 -27 від 02.05.2023 обома сторонами підтверджує факт реальності та дійсності адвокатських витрат у даній справі про стягнення заборгованості за договором позики № 18/101 від 18.10.2021. Адвокатські витрати ПП «Інтер-Вуд» є реальними, дійсними та необхідними, тобто відповідають критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, як і визначено Верховним Судом у Постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

На думку скаржника, у випадку визначення фіксованого гонорару у договорі про надання правової допомоги, апріорі не може бути встановлено фіксований розмір кожної послуги, оскільки кількість та склад таких послуг не впливають на розмір гонорару. Отже висновок суду, що у зв`язку із тим, що перелік послуг у договорі відсутній, а в акті міститься перелік наданих послуг, проте фіксований розмір кожної послуги не визначений, вказано тільки їх загальний розмір, то викладене позбавляє суд можливості встановити реальність витрат, їх дійсність та необхідність є необгрунтованим та таким, що не відповідає положенням ЦК України щодо ціни договору про надання послуг, й водночас не відповідає положенням ст.129 ГПК України.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу суду не подано.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи раніше визначеному суду 12.06.2023 справу №926/5108/22 передано на розгляд раніше визначеному складу суду колегії: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" б/н від 06.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1864/23 від 12.06.2023) на додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі №909/5108/22 та призначено розгляд справи на 25.07.2023.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

Додатковим рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі №926/5108/22 стягнуто з Фізичної особи - підприємця Сусака Ігоря Васильовича на користь Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" 5 534, 61 грн судового збору. Відмовлено у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивовано тим, що представлений позивачем договір не містить порядку обчислення гонорару. В договорі узгоджено фіксований розмір гонорару, проте не вказано, за які саме послуги такий гонорар встановлено. Позивач не надав доказів вартості виконаних робіт, а тому в стягненні витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Пунктом 3 частини 2 статті 233 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статтею 16 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, наведеною нормою визначено, що суд, який ухвалив рішення у справі, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зокрема, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 234, 61 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2774084886.1 від 13.12.2022.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 5 234, 61 грн правомірно покладено на відповідача.

За вимогами ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до вимог ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, зокрема, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Приписами ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначені підстави для здійснення адвокатської діяльності.

Зокрема, зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021ту справі №918/1045/20.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст. 129 ГПК України).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку про те, чи потрібно надавати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, у разі, якщо сторони погодили оплату у фіксованій сумі.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила таке:

"140. подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

143 частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис".

При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат, у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.146).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі №910/4317/21, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги №27.10/22 від 27.10.2022, акт виконаних робіт №1-27 від 02.05.2023 та рахунок - фактуру №1-27 від 02.05.2023.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що його предметом є надання адвокатом правової (правничої) допомоги клієнту у справі, що стосується стягнення заборгованості за договірними зобов`язаннями, зокрема за договором позики №18/101 від 18.10.2021.

Сторони встановили, що клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар за надану правову (правничу) допомогу в розмірі 10 000 грн (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору клієнт сплачує гонорар аАдвокату за цим договором протягом 30 днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.

Згідно з п. 4.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 27» травня 2023 року.

Як вбачається із Акту виконаних робіт №1-27 від 02.05.2023 за договором про надання правової (правничої) допомоги №27.10/22 від 27.10.2022 адвокатом Малєнко О.В. надано ПП «Інтер-Вуд» послуги відповідно до п. 3.1 договору вартістю 10 000 грн (п. 2, 3), зокрема:

- вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, консультація щодо характеру спірних відносин та перспектив стягнення грошових коштів за договором позики у випадку невиконання умов договору однією із сторін;

- підготовка претензії,

- підготовка позовної заяви,

- участь у судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференцзв`язку) 08.02.23, 24.02.2023, 15.03.2023, 27.03.2023, 02.05.2023.

Оцінюючи зазначені вище докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що договір про надання правової (правничої) допомоги №27.10/22 від 27.10.2022, не містить порядку обчислення гонорару, оскільки в договорі узгоджено фіксований розмір гонорару, проте не вказано, за які саме послуги такий гонорар встановлено. В Акті виконаних робіт №1-27 від 02.05.2023 міститься перелік наданих послуг, проте фіксований розмір кожної послуги не визначений, вказано тільки їх загальний розмір. Зазначені обставини позбавляють суд можливості встановити реальність адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано суду доказів вартості виконаних робіт, а тому в стягненні витрат на професійну правничу допомогу належить відмовити.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що надані ПП «Інтер-Вуд» документи на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу є належними, допустимими та достовірними доказами адвокатських витрат; зазначені у Акті виконаних робіт № 1-27 від 02.05.2023 дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, відповідають документам, наявним у судовій справі, та діям адвоката.

Щодо наведеного судова колегія зазначає таке.

Як зазначалось вище, укладаючи договір про надання правової (правничої) допомоги №27.10/22 від 27.10.2022 сторони узгодили, що клієнт сплачує адвокату за надану правову (правничу) допомогу в розмірі 10 000 грн протягом 30 днів з дня ухвалення судом першої інстанції рішення у справі. Адвокат має право представляти інтереси клієнта в усіх судах загальної юрисдикції, в тому числі оскаржувати судові рішення до апеляційних та касаційних судових інстанцій. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до « 27» травня 2023 року.

Судова колегія вважає, що послуги професійної правничої допомоги, що надані адвокатом Малєнко О.В. ПП «Інтер-Вуд» та зазначені в акті виконаних робіт №1-27 від 02.05.2023 (підписаному обома сторонами), є реальними, дійсними та необхідними діями адвоката, які були спрямовані на захист порушених прав позивача ПП «Інтер-Вуд» та підтверджує факт реальності та дійсності адвокатських витрат у даній справі.

При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №903/127/22 від 04.04.2023).

З огляду на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції, що та обставина, що договір про надання правової (правничої) допомоги №27.10/22 від 27.10.2022, не містить порядку обчислення гонорару, оскільки в договорі узгоджено фіксований розмір гонорару та в Акті виконаних робіт №1-27 від 02.05.2023 не визначено фіксованого розміру кожної послуги, позбавляє суд можливості встановити реальність адвокатських витрат, їх дійсність та необхідність.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими та доведеними заявлені понесені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації заявнику за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі №926/5108/22 слід скасувати частково у частині відмови у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в цій частині заяву ПП «ІНТЕР-ВУД» про стягнення судових витрат від 03.05.2023 задоволити.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" б/н від 06.06.2023 (Вх. № ЗАГС 01-05/1864/23 від 12.06.2023) задоволити.

2. Додаткове рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2023 у справі №926/5108/22 скасувати частково в частині відмови у стягненні 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті додаткове рішення залишити без змін.

3.Заяву ПП «ІНТЕР-ВУД» про стягнення судових витрат від 03.05.2023 задоволити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сусака Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "ІНТЕР-ВУД" (вул. Весняна, 6, м. Чернівці, Чернівецька область, 58004; ідентифікаційний код 43297919) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 5 534, 61 грн судового збору.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2023.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин А. В.