Постанова

від 02.08.2023 по справі 906/704/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року Справа № 906/704/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гермес Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 01.06.2023 суддею Прядко О.В. у м. Житомир у справі № 906/704/23

за позовом Приватного підприємства "Гермес Агро"

до Фермерського господарства "Лада 2005"

про стягнення 6966952, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Гермес Агро" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ФГ "Лада 2005" заборгованості у розмірі 6966952, 01 грн., з яких 3623450, 68 грн. основного боргу (з урахуванням 908571, 99 грн. курсової різниці станом на 08.05.2023), 542975, 76 грн. 20% штрафу, 1566566, 72 грн. пені та 1233958, 85 грн. 30% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги підприємство вказало про невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 15/2021 від 13.04.2021.

Ухвалою суду першої інстанції від 29.05.2023 прийнято зазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

30.05.2023 від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що містяться на банківському рахунку відповідача за реквізитами НОМЕР_1 , ОУ "Ощадбанк" м. Житомир, МФО 311647.

В обгрунтування зазначеної заяви позивач зазначив про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не сприятиме ефективному захисту та поновленню оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач не повертає кошти за поставлений товар у добровільному порядку, за час розгляду справи може розпорядитися своїми коштами, відчужити майно іншим особам. Дії відповідача, який ухиляється від виконання договірних зобов`язань, свідчать про його недобросовісну поведінку, а тому у позивача виникають побоювання, що відповідач має намір уникнути відповідальності.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 30.05.2023 відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, позивач до звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати та задоволити заяву про забезпечення позову; вжити заходи до забезпечення позову та накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти, що містяться на банківському рахунку ФГ "Лада 2005" за реквізитами: НОМЕР_1 , ОУ "ОЩАДБАНК" м. Житомир, МФО 311647 (код ЄДРПОУ: 33136926, місцезнаходження: вул. Джозефа Конрада, буд. 1, с. Терехове, Бердичівський р-н., Житомирська обл., 13375) в межах суми боргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Гермес Агро" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 у справі № 906/704/23; призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, про час та дату засідання були належним чином повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Поряд з цим, до початку судового засідання від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за участі представника ФГ "Лада 2005".

Згідно ст. 197 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

З огляду на те, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2023 розгляд апеляційної скарги у даній справі було призначено на 01.08.2023 об 10:30 год., а клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції надійшло 01.08.2023 перед початком судового засідання, судом констатується, що відповідачем порушено 5-денний строк, передбачений ст. 197 ГПК України, для подання відповідного клопотання, а відтак, останнє не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як зазначено вище, в обгрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначив про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не сприятиме ефективному захисту та поновленню оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки відповідач не повертає кошти за поставлений товар у добровільному порядку, за час розгляду справи може розпорядитися своїми коштами, відчужити майно іншим особам, дії відповідача, який ухиляється від виконання договірних зобов`язань, свідчать про його недобросовісну поведінку, у позивача виникають побоювання, що відповідач має намір уникнути відповідальності.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

В силу ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Частиною третьою статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок з доведення в суді вимог щодо застосування заходів забезпечення позову покладається на заявника.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку позивачем в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову не надано жодних належних і допустимих доказів в порядку приписів ст. ст. 76 - 79 ГПК України, які підтверджують дійсну ймовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду у разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову у випадку його задоволення, а викладені у заяві доводи зводяться до вказівок позивача на ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань та побоювання позивача щодо наявності у відповідача наміру уникнути відповідальності.

Позивачем документально не підтверджено вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про можливе утруднення виконання рішення (реалізації майна з метою виведення усіх наявних активів для подальшого невиконання зобов`язання, тощо), а посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у даній справі без подання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Наявність у заявника припущень щодо наведених ним обставин не є належним та ґрунтовним доказом існування ризиків, які свідчать про утруднення чи неможливість виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову мотивована виключно припущеннями позивача щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення у випадку задоволення позову, що в будь-якому разі не може бути достатньою підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відтак, врахувавши наведені законодавчі приписи у сукупності зі встановленими обставинами даної справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності заявником підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПП "Гермес Агро" без задоволення, а ухвали Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 у справі № 906/704/23 без змін.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки в судове засідання 01.08.2023 представники сторін не з`явились, датою ухвалення постанови у даній справі є дата складення її повного тексту.

В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гермес Агро" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 01.06.2023 у справі № 906/704/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Матеріали оскарження ухвали по справі № 906/704/23 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.