Постанова

від 27.07.2023 по справі 904/5669/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2023 року м.Дніпро

Справа № 904/5669/21 (904/1551/22)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання: Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 (прийняте суддею Мартинюком С.В., повне судове рішення складено 22.09.2022) у справі 904/5669/21 (904/1551/22)

за позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору розпорядника майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопал П.М.

про скасування державної реєстрації права власності

в межах справи №904/5669/21 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровець", смт Курилівка

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заявлених вимог.

16.06.2022 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОВЕЦЬ про скасування державної реєстрації права власності, в якому просила скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №870533 від 29.12.2012, кадастровий номер - 1223757100:01:001:0323, виданий Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" (перейменований на ПАТ "Дніпровець") на підставі Розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 122370002000070.

Позивач вказує, що Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №68 від 19.05.1999, посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3176 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за громадянкою ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та спадщину прийняла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листом завідувача Петриківської державної нотаріальної контори Л.Г. Могильною №10614/02-14 від 19.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що земельна ділянка, що належить позивачеві на праві приватної власності, внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як власність ОСОБА_3 закритого акціонерного товариства "Дніпровець" (яке в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство "Дніпровець") та на земельну ділянку виготовлено та зареєстровано Державний акт на право приватної власності серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 року (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323) та Державний акт на право приватної власності серія ЯМ №870548 від 29.12.2012 року (кадастровий номер 1223757100:01:001:0376).

Відповідно до листа Відділу №1 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.223-2218/2-22 від 08.06.2022 отриманого позивачем, земельна ділянка (рілля 4,1594 га та кормові угіддя 1,1582 га) одночасно обліковується за гр. ОСОБА_2 та ПАТ "Дніпровець" на праві власності.

Як зазначено у вказаному листі, відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", яка виготовлена на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 №535-р-11 "про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та 04.10.2012 земельна ділянка також обліковується на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності останнього посвідчено Державним актом на право власності серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 року (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323).

Позивач зазначає, що вищезазначені документи скасовані, а отже є підстави для скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що наявність двох державних актів на право власності на одну і ту ж земельну ділянку за ним та ПАТ "Дніпровець", порушує його конституційне права щодо володіння, користування та розпорядження належним йому спадковим майном, оскільки відповідач чинить перепони в користуванні земельною ділянкою.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2023 у цій справі, позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дніпровець", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: розпорядник майна боржника ПАТ "Дніпровець" арбітражний керуючий Шистопал П.М. про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності - задоволено; скасовано державну реєстрацію права власності Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на земельну ділянку загальною площею 23,0672 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0323 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870533 від 29.12.2012, виданий Сільськогосподарському риболовецькому, закритому акціонерному товариству "Дніпровець" на підставі Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 №833-р-12, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122370002000070.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що державні акти на право власності на земельну ділянку, видані органом, який не мав на це законних повноважень визнаються недійсними.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Дніпровець", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що серед акціонерів ПАТ "Дніпровець", які на стадії створення Товариства внесли до його статутного капіталу власні земельні ділянки (паї), обліковується більше 400 осіб. Кожній особі до створення Товариства належали паї середньою площею 3 - 6 га.

За рахунок внесених в статутний капітал СРЗАТ "Дніпровець" (на даний час ПАТ "Дніпровець"), відповідач після об`єднання внесених фізичними особами земельних ділянок зареєстрував право власності на 106 земельних ділянок загальною площею 2105,7305 га.

Апелянт вказує, що позивач жодним чином не встановив та не переконався в тому, що земельна ділянка, яка належала на праві приватної власності померлій, увійшла та знаходиться у складі саме тої земельної ділянки ПАТ "Дніпровець", яка є предметом розгляду даної справи.

Також в матеріалах справи відсутні будь-які висновки належним чином уповноважених землевпорядних організацій, які б мали відповідні дозволи на виконання робіт з землевпорядкування, або ж висновки експертів, які б підтверджували факт накладання меж земельної ділянки, яка належала померлому на земельні ділянки, які зареєстровані за ПАТ "Дніпровець".

На переконання скаржника, лист Головного управління Держгеокадастру з зазначеного питання, без відповідних висновків землевпорядних організацій не може розглядатися як належний доказ співпадіння меж земельної ділянки ОСОБА_2 та ПАТ "Дніпровець".

Крім того, апелянт звертає увагу, що позивачка просить суд визнати недійсним та скасувати державний акт нашого підприємства на земельну ділянку площею 23,0672 га, в той час коли померлій належала земельна ділянка площею 5,3176 га. Тобто, маємо підстави вважати, що на земельній ділянці яка належить нашому підприємству можливе наявність земельної ділянки не лише ОСОБА_2 , а й іншої фізичної особи, яка не була залучена до участі у цій справі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що судом першої інстанції не було визначено належним чином коло осіб, які повинні бути притягнуті до участі у справі.

Скаржник стверджує, що позивачем було пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення свого права і померлий і його спадкоємець повинні та мали реальну можливість дізнатися не у 2021 році, а значно раніше, як тільки ПАТ "Дніпровець" почало використовувати земельну ділянку ОСОБА_2 в цілях вирощування продукції, що мало місце вже з 2000 року.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що належним відповідачем у справі, в якій позивачем заявлено вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вилучення з Державного реєстру прав запису про право власності на спірне майно, поновлення запису про право іпотеки на спірне майно, має бути особа, право якої зареєстровано та оспорюється позивачем.

Позивач вважає, що наявність безпідставної реєстрації права власності відповідача на земельні ділянки порушує права позивача, оскільки останній не може за таких обставин оформити права на своє спадкове майно.

За доводами позивача, позивачем у справі №187/1209/15-ц, яка розглянута Петриківським районний судом Дніпропетровської області, виступав ОСОБА_4 . Оскаржуваним рішенням права та обов`язки цієї особи не порушені, так як скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Дніпровець" на земельну ділянку загальною площею 23,0672 га (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323) є вже наслідком та етапом реалізації рішення суду про визнання недійсним державного акту, а дії позивача щодо скасування державної реєстрації права ПАТ "Дніпровець" сприяють реалізації прав, а не зачіпають або порушують права ОСОБА_4 .

Позивач вважає за необхідне відмітити те, що оскільки, Петриківським районний судом Дніпропетровської області прийнято рішення від 14.12.2015 по справі №187/1209/15-ц, яким визнано Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 загальною площею 23,0672 га (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323) недійсним, то фактично цим судом вже були вирішені права та обов`язки інших фізичних осіб, які є власниками земельних ділянок у межах земельної ділянки відповідача, а тому їх залучення до справи №904/5669/21 (904/1551/22) є надмірним формалізмом.

Інформація відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Кам`янське Головного управління Дніпропетровської області у листі №29-4-0.223-2218/2-22 від 08.06.2022 щодо накладень земельних ділянок одна на одну є достовірною.

У зв`язку з цим, позивач вважає не обґрунтованими, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства доводи апелянта, щодо необхідності надання висновків землевпорядних організацій та експертів.

Також позивач вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта про не залучення до справи органу земельного кадастру, так як у матеріалах справи є відповідні докази - листи з відділу Держгеокадастру у Петриківському районі Міськрайонного управління у Петриківському районі та м. Кам`янське Головного управління Дніпропетровської області.

На переконання позивача, строк позовної давності не збіг і посилання відповідача про інше не заслуговують на увагу, оскільки поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Так, господарський суд констатує, що за наявності судових процесів, в яких позивач був учасником, він міг довідатися про можливе порушення його прав. Проте, позивач не обмежений проміжком часу, протягом якого він має звернутись до відповідних органів з метою реєстрації прав на земельну ділянку, також позивач не має обов`язку щодо перевірки наявності реєстрації прав власності відповідача на спірні земельні ділянки. Крім того, суд бере до уваги, що позивач є фізичною особою, яка не має відповідного штату працівників та спеціалістів у галузі права, які б могли здійснювати відповідний моніторинг. Таким чином, суд вважає зазначені обставини такими, що робили своєчасне пред`явлення позову утрудненим та свідчать про об`єктивність перешкоди для звернення за захистом порушеного права у межах позовної давності, а відповідно і є поважними причинами пропуску цього строку.

Позивач дізналася про порушення прав з листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.223-2218/2-22 від 08.06.2022, так як їй стало відомо, що у зв`язку з подвійною реєстрацією права власності, вона не може прийняти спадщину. Таким чином, строк позовної давності, визначений ЦК України, не пропущений.

Позивач вважає за необхідне відзначити, що на час подання ОСОБА_1 позовної заяви були скасовані усі документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" державного акту на право власності на земельну ділянку на земельну ділянку загальною площею 23,0672 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0323 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870533 від 29.12.2012, виданий Сільськогосподарському риболовецькому, закритому акціонерному товариству "Дніпровець" на підставі Розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 №833-р-12, постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2012 №2а/0470/11198/12 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 122370002000070.

На переконання позивача, ПАТ "Дніпровець" вводить суд в оману щодо внесення позивачем та іншими громадянами, колишніми членами КРСП "Придніпровець", земельних ділянок у статутний капітал відповідача.

Ані відповідачем, ані третьою особою не надано до суду доказів передання позивачами до статутного капіталу ЗАТ "Дніпровець" земельних ділянок, що належать їм на праві приватної власності, саме у власність.

Відповідного державного акту в підтвердження факту перебування переданих фізичними особами до статутного капіталу ЗАТ "Дніпровець" земельних ділянок у власності ЗАТ "Дніпровець" означеними особами, які беруть участь у справі, також не надано. За поясненнями представника позивачів земельні ділянки останніми у власність ЗАТ "Дніпровець" не передавались.

6. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Колегією суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. відкрито апеляційне провадження у справі за вказаною апеляційною скаргою.

У зв`язку з відставкою головуючого судді Кузнецова В.О., 29.05.2023 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 у справі № 904/5669/21 (904/1551/22) до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.; розгляд апеляційних скарг призначено в судове засідання на 27.07.2023 о 15:30 год.

26.07.2023 на електронну пошту апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання, яке не було підписано ЕЦП.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, документи, в тому числі заяви з процесуальних питань, які подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, скріплюються електронним цифровим підписом (ЕЦП) учасника справи (його представника). Документи не скріплені ЕЦП судом не реєструються, відповідні заяви та клопотання залишаються без розгляду.

Враховуючи, що зазначене клопотання надійшло електронною поштою, однак не засвідчене електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", апеляційний суд дійшов висновку про залишення його без розгляду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Оскільки у судове засідання 27.07.2023 учасники справи не з`явились, вступна та резолютивна частини постанови не оголошувались.

7. Встановлені судом обставини справи.

На підставі рішення Миколаївської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 №5-5/ХХІІІ ОСОБА_2 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 5,3176 га, що складається з ріллі - 4,1594 га та кормових угідь 1,1582 га.

Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №68 від 19.05.1999, посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3176 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за громадянкою ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та спадщину прийняла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується листом завідувача Петриківської державної нотаріальної контори Л.Г. Могильною №10614/02-14 від 19.11.2019.

Відповідно до листа Відділу №1 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.223-2218/2-22 від 08.06.2022 отриманого позивачем, земельна ділянка (рілля 4,1594 га та кормові угіддя 1,1582 га) одночасно обліковується за гр. ОСОБА_2 та ПАТ "Дніпровець" на праві власності.

Як зазначено у вказаному листі, відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", яка виготовлена на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 №535-р-11 "про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та 04.10.2012 земельна ділянка також обліковується на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності останнього посвідчено Державним актом на право власності серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323).

Підставою для виготовлення зазначених вище Державних актів на право власності СР ЗАТ "Дніпровець" (ПАТ "Дніпровець") слугували наступні документи: розпорядження голови Петриківської РДА від 20.09.2011 № 535-р-11; розпорядження голови Петриківської РДА від 19.09.2012 № 833-р-12; постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 по справі №2а/0470/4316/12 та від 04.10.2012 по справі №2а/0470/11198/12.

На момент звернення позивачем із позовом, документи, які слугували підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вищевказаних державних актів на право власності на земельну ділянку, а саме: розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 у справі № 804/12684/14.

Крім того, Петриківським районним судом відповідно до рішення суду від 14.12.2015 по справі №187/1209/15-ц визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 23,0672 га, серія ЯМ№870533 від 29.12.2012 (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323), на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав відповідача на земельні ділянки.

Рішенням господарського суду від 04.10.2010 по справі №К39/140-10 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , відповідача-1: Сільськогосподарського риболовецького Закритого акціонерного товариства "Дніпровець", відповідача-2: Колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Придніпровець", відповідача-3: Відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго", відповідача-4:Товариство з обмеженою відповідальністю "Промтовари" про визнання недійсним установчого договору від 23.12.1999 про створення і діяльність сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", статуту зазначеного товариства з урахуванням наступних змін та доповнень, та ліквідацію сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець".

13.02.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8877/13, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2015, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до публічного акціонерного товариства "Дніпровець" про визнання частково недійсним Установчого договору Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" від 23.12.1999, в частині внесення фізичними особами, у кількості 477 осіб, в статутний фонд Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" права приватної власності позивачів на земельні ділянки, визнання частково недійсним Статуту Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", в частині передання фізичними особами, у кількості 477 осіб, права приватної власності позивачів на земельні ділянки.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Законодавець у частинах першій та другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).

За приписами ст.45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Частиною 2 ст. 90 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 24.02.2021 у справі №581/478/18 та від 26.05.2021 у справі №607/2263/16.

У цьому зв`язку господарський суд апеляційної інстанції встановив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1, тобто територію Петриківського району Дніпропетровської області було передано до Дніпровського району Дніпропетровської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1321 "Про затвердження порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються" та до розпорядження голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 16.01.2021 №Р-20/0/3-21 "Про створення комісії з реорганізації райдержадміністрацій Дніпропетровської області", правонаступником Петриківської райдержадміністрації є Дніпровська районна державна адміністрація.

Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 виданий Петриківською райдержадміністрацією, правонаступником якої є Дніпровська районна державна адміністрація.

Визначення відповідачів як одного із видів суб`єктів господарського процесу є правом позивача. Проте саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб`єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги.

З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/17792/17).

Отже належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звідси належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Заявлені позивачем вимоги про визнання державного акта недійсним безпосередньо стосуються прав та обов`язків Дніпровської районної державної адміністрації та не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача без залучення належного співвідповідача, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин 2, 3 та 4 ст. 48 ГПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. Отже за власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

У даному випадку позивач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про залучення до участі у справі Дніпровську районну державну адміністрацію як співвідповідача.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, постановах Верховного суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18, від 31.08.2021 у справі №921/273/20, пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Колегія суддів зазначає, що оскільки Дніпровська районна державна адміністрація мала бути співвідповідачем у цій справі, позивач не реалізував своє право на залучення Дніпровської районної державної адміністрації до участі у справі як співвідповідача, що унеможливлювало задоволення судом позовних вимог, які прямо і безпосередньо стосувалися прав Дніпровської районної державної адміністрації, відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Подібні за змістом висновки сформульовано Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 по справі № 904/5669/21 (904/801/22).

Крім того, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що:

23.12.1999 було укладено Установчий договір про створення та діяльність Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець", засновниками якого виступили громадяни України за списком згідно з додатком 1 (в тому числі, ОСОБА_2 - №343 в списку); ВАТ "Дніпроенерго"; ТОВ "Промтовари"; КСРП "Придніпровець".

У ст.ст. 5, 6 Установчого договору сторони визначили, що для забезпечення діяльності товариства шляхом внесення засновниками вкладів створюється статутний фонд в розмірі 9846528 грн, який розділений на 9846528 акцій рівною номінальною вартістю 1 (одна) грн кожна. Засновники в рахунок викупу своїх акцій зобов`язуються внести до статутного фонду товариства: ВАТ "Дніпроенерго" - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520 грн у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП "Придніпровець" - майно в сумі 389765,00 грн; ТОВ "Промтовари" - майно та кошти в сумі 100000,00 грн; фізичні особи - право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2465243 грн. Внески до статутного фонду здійснюються на підставі оригіналу документу, що свідчить про належність відповідних прав у засновника, який вносить їх до статутного фонду товариства. На підтвердження внеску уповноважений представник видає засновнику тимчасове свідоцтво про одержання від нього відповідного внеску. Майно, яке вносять засновники, передається по акту прийому-передачі. Право власності на майно, яке передається, і ризик на випадок загибелі чи пошкодження цього майна переходить до товариства з моменту підписання акта прийому-передачі.

Установчий договір Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець" недійсним не визнано.

Згідно з протоколом №1 від 23.12.1999 установчими зборами затверджено статут товариства, в п. 5.2 якого встановлено, що засновники в рахунок викупу своїх акцій зобов`язуються внести до статутного фонду товариства: ВАТ "Дніпроенерго" - майно та нематеріальні активи в сумі 6891520 грн у вигляді прямої інвестиції в обмін на корпоративні права; КСРП "Придніпровець" - майно в сумі 389765 грн; ТОВ "Промтовари" - майно та кошти в сумі 100000 грн; фізичні особи - право приватної власності на земельні ділянки та кошти в сумі 2465243 грн.

Рішенням Петриківської райдержадміністрації від 25.01.2000 проведено державну реєстрацію створення Сільськогосподарського риболовецького закритого акціонерного товариства "Дніпровець".

Відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів ПАТ "Дніпровець" станом на 30.03.2022 ОСОБА_2 зареєстрована як власник 5233 простих бездокументарних іменних акцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства", яка діяла щодо акціонерних товариств до вступу в дію Закону України "Про акціонерні товариства", акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства").

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про господарські товариства").

Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників (ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 85 Господарського кодексу України встановлено, що господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески.

Отже, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству.

Водночас, господарський суд встановив, що державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №68 від 19.05.1999, посвідчено право власності на земельну ділянку загальною площею 5,3176 га на території Миколаївської селищної ради Петриківського району за громадянкою ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до даних Державного земельного кадастру та відповідно до "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки СР ЗАТ "Дніпровець", яка виготовлена на підставі розпорядження Петриківської РДА від 20.09.2011 №535-р-11 "про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок СР ЗАТ "Дніпровець", розпорядження Петриківської РДА від 19.09.2012 №833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки", рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 та 04.10.2012 земельна ділянка також обліковується на праві власності за ПАТ "Дніпровець". Право власності останнього посвідчено Державним актом на право власності серія ЯМ №870533 від 29.12.2012 (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323).

Апеляційний господарський суд також встановив, що рішення, які були підставою для виготовлення та видачі СР ЗАТ "Дніпровець" вказаного державного акта на право власності на земельну ділянку, скасовані в судовому порядку.

Так, розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 19.09.2012 р. № 833-р-12 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки Сільськогосподарському риболовецькому закритому акціонерному товариству "Дніпровець" скасовано, що підтверджується 1) постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі № 2а/0470/4323/12; 2) Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. у справі № 2а/0470/4323/12; 3) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі № 2а/0470/14427/12; 4) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі №804/17320/14; 5) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №804/12930/14; 6) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 справа № К/800/68371/14; 7) Постановою Дніпропетровського апеляційним адміністративного суду від 11.06.2014 у справі № 2а/0470/4316/12; 8) Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2014 у справі № К/800/36817/14; 9) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2015 р. у справі № 8014/17313/14; 10) Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2014 у справі № 23н-14/2а/0470/11198/12; 11) Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області від 07.04.2015 у справі № 804/12684/14.

Крім того, Петриківським районним судом відповідно до рішення суду від 14.12.2015 по справі №187/1209/15-ц визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 23,0672 га, серія ЯМ№870533 від 29.12.2012 (кадастровий номер 1223757100:01:001:0323), на підставі якого державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав відповідача на земельні ділянки.

Однак, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про те, що ПАТ "Дніпровець" є власником земельної ділянки площею 23,0672 га, кадастровий номер 1223757100:01:001:0323; дата державної реєстрації земельної ділянки 29.12.2012; підстава для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯМ№870533 від 29.12.2012, а відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельна ділянка, площею 5,3176 га належить ОСОБА_2 .

Отже, на одну й ту ж саму земельну ділянку видані два державних акта про право власності на землю. Один державник акт виданий позивачу в 1999 році, інший державний акт виданий відповідачу в 2012 році.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що ОСОБА_2 не передавала належну їй земельну ділянку як оплату акцій відповідача за відповідним актом приймання-передачі, що з урахуванням п. 6 Установчого договору, свідчить про відсутність доказів переходу права власності на земельну ділянку від ОСОБА_2 до відповідача. Крім того, позивач посилається на скасування в судовому порядку рішень, які були підставою для видачі ПАТ "Дніпровець" оспорюваного акта про право власності на земельну ділянку. На теперішній час позивач в установленому законом порядку звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_2 , має в наявності державний акт на право приватної власності на землю та вважає себе власником спірної земельної ділянки, а тому відповідно до ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном.

У цьому зв`язку апеляційний суд вважає за необхідне зауважити на тому, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 25.01.2022 у справі №143/591/20).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18).

Вирішуючи питання чи є ефективними та належними у спірних правовідносинах способи захисту, які обрав позивач, апеляційний суд враховує таке.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 1 ст. 388 ЦК України встановлено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів вважає, що визнання недійсним оспорюваного акта на право власності на земельну ділянку не призведе до автоматичного повернення спірної земельної ділянки до позивача. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності не є ефективним способом захисту інтересу та права позивача. У даному випадку позивач не позбавлений можливості витребувати це майно на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Подібні за змістом висновки сформульовано Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 по справі № 904/5669/21 (904/801/22).

При цьому апеляційний суд враховує правову позицію сформовану Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 по справі №922/614/19 в контексті застосування, зокрема, ст. 388 ЦК України, відповідно до якої власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів ст.ст. 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Подібні за змістом висновки сформульовано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

В свою чергу саме рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст.ст. 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

Отже, належним та ефективним способом захисту у цьому спорі має бути звернення позивача до суду саме з вимогою про витребування нерухомого майна з незаконного володіння осіб, за якими воно зареєстроване.

Поряд з цим позивач у межах розгляду справи про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішень органу місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.

Враховуючи викладене, встановивши, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позовної заяви.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених вище обставин, судом першої інстанції оскаржуване рішення було прийнято з неправильним застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване судове рішення скасуванню, з прийняттям нового рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають покладенню на позивача.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2022 у справі 904/5669/21 (904/1551/22) скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Витрати з оплати судового збору за подання позову віднести на позивача.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровець" (51840, Дніпропетровська область, Петриківський район, смт. Курилівка, вул. Гагаріна, б. 6; ідентифікаційний номер юридичної особи 30593910) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7 443,00 грн.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 02.08.2023.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко