Постанова

від 01.08.2023 по справі 908/2576/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2576/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 (повний текст складено та підписано 08.02.2023 суддя Ярешко О.В.) у справі №908/2576/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МПРС", м. Харків

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Енергодар

про стягнення 242 080,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю МПРС звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція про стягнення 242080,65 грн. заборгованості, яка складається з: заборгованості за договором поставки товару № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2022 (підписаний відповідачем 22.06.2022) 189 800,00 грн.; інфляційного збільшення 47 163,85 грн., 3% річних 5 116,80 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МПСР" 189 800 грн. 00 коп. основного боргу, 47 163 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 5 116 грн. 80 коп. 3% річних, 3 631 грн. 21 коп. судового збору, 5 000 грн. 00 коп. витрат професійну правничу допомогу.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що при розгляді справи № 908/234/22 (рішення від 23.06.2022, що набрало законної сили 14.07.2022), Господарським судом Запорізької області встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МПСР" (постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець, відповідач у справі) 04.06.2020 уклали договір поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456. Сторонами узгоджена Специфікація, відповідно до умов якої постачальник повинен поставити відповідачу товар на загальну суму 1138800,00 грн. Позивачем виконані зобов`язання щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 1 138 800,00 грн. (949000,00 грн. вартість товару + 189800,00 грн. ПДВ) в рамках договору поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020). Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимоги про стягнення заборгованості (вартість товару) у розмірі 949000,00 грн., 7581,72 грн. - 3% річних, 17527,28 грн. -інфляційних втрат, 14611,64 грн. - судового збору, 8333,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу. В задоволені позовних вимог в розмірі 189800,00 грн., 1516,35 грн. - 3% річних та 3505,46 грн. - інфляційних втрат. у зв`язку з недоведеністю позивачем моменту настання у відповідача обов`язку сплатити дану суму.

Згідно матеріалів даної справи, позивачем було зареєстровано податкові накладні: № 32 від 29.03.2021 на суму ПДВ 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.), зареєстровано 06.04.2021, квитанція № 1; № 23 від 12.07.2021 на суму ПДВ 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.), зареєстровано 28.07.2021, квитанція № 1; № 35 від 16.08.2021 на суму ПДВ 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.), зареєстровано 09.09.2021, квитанція № 1.

Відповідач, як покупець, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаних позивачем податкових накладних.

Вказану обставину відповідач не заперечив та не спростував. Відповідач також не заперечив обставини обізнаності щодо реєстрації позивачем податкових накладних на загальну суму 189800,00 грн.

Судом встановлено факт реєстрації позивачем податкових накладних по поставці продукції за договором в Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума ПДВ, що є частиною вартості товару, за переліченими вище податковими накладними склала 189800,00 грн.

Строк для оплати поставленого товару, відповідно до пункту 3.2 договору, становить 120 календарних днів з моменту постачання товару, а не з моменту реєстрації останньої податкової накладної № 35 від 09.09.2021, як визначив позивач. В зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що кінцевим днем строку для оплати суми 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.) було 07.04.2021, для оплати суми 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.) було 29.07.2021, для оплати суми 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.) було 10.09.2021.

Позивач 01.09.2022 цінним листом надіслав відповідачу вимогу (вих. № б/н від 31.08.2022) щодо оплати 189800,00 грн. заборгованості, а також інфляційного збільшення та 3% річних.

Доказів оплати суми 189800,00 грн. матеріали справи не містять та сторонами не подано.

У відповіді на вимогу від 05.10.2022 вих. № 28-23/12901 відповідач зазначив, що враховуючи факт виробництва продукції за договором Російською Федерацією, виконання зобов`язання з оплати вказаної вище продукції є неможливими для ДП «НАЕК «Енергоатом».

З урахуванням вищевикладенного, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення 189800,00 грн. основного боргу.

Перевіривши, складений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд визнав їх правильним. Загальна сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду (з 08.01.2022 по 01.12.2022, 328 днів прострочення) склала 5116,80 грн та інфляційних втрат, нарахованих за період з січня по жовтень 2022 включно, відповідно, склала 47163,85 грн.

Доводи відповідача про те, що включення сум ПДВ до бази нарахування 3% річних та інфляційних втрат суперечить правовій природі процентів та інфляційних як плати за користування чужими грошовими коштами суд визнав необґрунтованими, оскільки сума ПДВ є складовою купівельної ціни товару та входить до суми грошового зобов`язання, за прострочення виконання якого можливе нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши акт № 01 від 09.01.2023р. про надання правової допомоги за договором № 2021/04/07 від 14.04.2021р.,місцевий господарський суд зазначив, що він містить детальний опис робіт (наданих послуг) та їх вартість на суму 5000,00 грн, які відповідають фактичному об`єму послуг. Вказані витрати визнані судом першої інстанції є справедливими та співмірними, такими, що відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 47 163,85 грн інфляційних втрат, 5 116,80 грн 3% річних та 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційну скаргу обґрунтовано настуним:

- умовами договору за спірними правовідносинами було визначено вимогу відповідача по справі надати останньому належним чином складену та зареєстровану податкову накладну.

- суд попередньої інстанції помилково проаналізував умови договору між сторонами спору та дійшов хибного висновку щодо необхідності направлення запиту до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної саме відповідачем по справі.

Висновки, викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи оскільки судом фактично встановлено, що умови договору вимагають від позивача виконання певних дій для настання наслідків у вигляді оплати частини наданих послуг.

- положення п. 3.2 договору регламентує оплату покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у встановлених ПК України випадках та порядку, що змінює строк оплати частини вартості наданих послуг в розмірі ПДВ.

Внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП «Запорізька АЕС» частини вартості наданих послуг у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат.

- відповідно до оскаржуваного рішення, 08.02.2023 представник Позивача був відсутній в судовому засіданні, отже, стягнуті судом 5 000,00 грн не є співмірними в розумінні винагороди за здійснення представництва у суді.

- витрати зі сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн не мають характеру необхідних, не співрозмірні, з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування по справі матиме надмірний характер.

- беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

- суд дійшов неправильного висновку щодо стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що, в свою чергу, є підставою для скасування рішення в цій частині.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МПРС" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що:

- Відповідач погодився з висновками суду та фактично визнав існування та с тягнення суми основної заборгованості у розмірі 189 800.00 грн. за Договором № 247(2)20УК від 04.06.2020/53-121-01-20-09456 від 22.06.2020 року.

- після того, як Суд встановив факт існування основної заборгованості, він дійшов і відповідного висновку щодо задоволення вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Суд виходив із того, що зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно і вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

- Апеляційна скарга перевантажена посиланнями на норми матеріального та процесуального права, судову практику, однак немає жодного доказу який би підтверджував слова відповідача про те що витрати зі сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000.00 грн. не мають характеру необхідності та не є співмірними.

- посилання Відповідача на відсутність представника Позивача в судовому засіданні при винесені оскаржуваного рішення, як на підставу неспівмірності судових витрат, є безглуздим та має шаблонний характер. Судове провадження було визначене Судом у спрощеному порядку без повідомлення та без виклику сторін, а отже представник Позивача не мав жодної можливості та/або зобов`язання бути присутнім при винесенні оскаржуваного рішення.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О., судді: ОСОБА_1., Іванов О.Г.

Ухвалою суду від 13.03.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/2576/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22 відкладено до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

23.03.2023 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2576/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.03.2023 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлений строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме:

- оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у сумі 3 721,50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22;

- надати суду апеляційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог ГПК України з дотримання відповідної форми для її подання (із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи);

До суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання ухвали суду додано відповідні докази.

Ухвалою суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22. Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Рішенням ВРП від 20.07.2023р. ОСОБА_1 , звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1384/23 від 27.07.2023, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2023 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою суду від 01.08.2023 справу №908/2576/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Орєшкіна Е.В., Іванов О.Г.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю МПСР (постачальник, позивач у справі) та Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (покупець, відповідач у справі) 04.06.2020 уклали договір поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар згідно з Специфікацією (невід`ємний додаток № 1 до договору).

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару складає 949000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 189800,00 грн., разом 1138800,00 грн.

Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 договору).

Сторонами узгоджена Специфікація, відповідно до умов якої постачальник повинен поставити відповідачу товар на загальну суму 1138800,00 грн.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 1138800,00 грн. (949000,00 грн. вартість товару + 189800,00 грн. ПДВ) в рамках договору поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).

При оцінці наявних у справі доказів та приймаючи до уваги пояснення сторін, що містяться у справі, суд дійшов висновку про передчасність заявлення позивачем до стягнення суми ПДВ. Відсутність в матеріалах справи доказів виконання позивачем умов договору в частині складання, реєстрації та направлення відповідачу податкових накладних свідчить про передчасність заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з покупця суми ПДВ в загальному розмірі 189800,00 грн., оскільки обов`язок відповідача на оплату цієї суми відповідно до умов договору пов`язаний з настанням певних подій, які матеріалами справи не підтверджені.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості (вартість товару) у розмірі 949000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі. В задоволені позовних вимог в розмірі 189800,00 грн. суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю позивачем моменту настання у відповідача обов`язку сплатити дану суму.

Вказаним судовим рішенням від 23.06.2022 у справі № 908/234/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю МПСР до відповідача Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція про стягнення 1168930,81 грн. задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МПСР 949000,00 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 7581,72 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімдесят одну грн. 72 коп.) 3% річних, 17527,28 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім грн. 28 коп.) інфляційних втрат, 14611,64 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот одинадцять грн. 64 коп.) судового збору, 8333,00 грн. (вісім тисяч триста тридцять три грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в частині стягнення 189800,00 грн. основного боргу, 1516,35 грн. 3% річних та 3505,46 грн. інфляційних втрат.

Згідно матеріалів даної справи, позивачем було зареєстровано податкові накладні: № 32 від 29.03.2021 на суму ПДВ 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.), зареєстровано 06.04.2021, квитанція № 1; № 23 від 12.07.2021 на суму ПДВ 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.), зареєстровано 28.07.2021, квитанція № 1; № 35 від 16.08.2021 на суму ПДВ 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.), зареєстровано 09.09.2021, квитанція № 1.

Таким чином, позивачем було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 189800,00 грн. щодо поставки товару по договору № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).

Позивач 01.09.2022 цінним листом надіслав відповідачу вимогу (вих. № б/н від 31.08.2022) щодо оплати 189800,00 грн. заборгованості, а також інфляційного збільшення та 3% річних.

У відповіді на вимогу від 05.10.2022 вих. № 28-23/12901 відповідач зазначив, що враховуючи факт виробництва продукції за договором Російською Федерацією, виконання зобов`язання з оплати вказаної вище продукції є неможливими для ДП «НАЕК «Енергоатом».

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Предметом позову є матеріально правова вимога позивача щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 189800,00 грн. заборгованості за договором поставки товару № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2022 (підписаний відповідачем 22.06.2022) -інфляційного збільшення - 47163,85 грн. та 3% річних - 5116,80 грн.

Відповідно до тексту позовної заяви: « … Господарський суд Запорізької області рішенням від 23.06.2022 року у справі № 908/234/22, яке набрало законної сили 14.07.2022 року, про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» (вулиця Назарівська, буд. З, м. Київ, 01632, код ЄДР 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (вулиця Промислова, будинок 133, місто Енергодар, Запорізька область, 71503, код ЄДР 19355964) з Покупця Відповідач) на користь Постачальника (Позивач) стягнуто:

- основний борг у розмірі 949 000,00 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч гривень 00 копійок);

- 3% річних у сумі 7 581,72 грн. (сім тисяч п`ятсот вісімдесят одна гривня 72 копійки);

- інфляційні втрати у сумі 17 527,28 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень 28 коп.);

- витрати зі сплати судового збору у розмірі 14 611,64 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 64 копійки);

- витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 333,00 грн. (вісім тисяч триста тридцять три гривні 00 копійок).

Загалом стягнуто 997 053,64 грн. (дев`ятсот дев`яносто сім тисяч п`ятдесят три гривні 64 копійки). Відповідний наказ пред`явлений до примусового виконання, за ним відкрито виконавче провадження, судом відмовлено у задоволенні заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення.

Часткове задоволення позовних вимог - вимога щодо суми 189 800,00 грн., яка відповідає складовій вартості товару у розмірі суми податку на додану вартість, визнана судом передчасною за строком пред`явлення…» (а.с. 1-7).

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення в порядку частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставин того, що як встановлено Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/234/22 (рішення від 23.06.2022, що набрало законної сили 14.07.2022), на виконання укладенного 04.06.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МПСР" (постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець, відповідач у справі) договору поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456, пунтком 3.1 якого встановлено, що ціна товару складає 949000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 189800,00 грн., разом - 1138800,00 грн., позивачем поставлено товар на загальну суму 1138800,00 грн. з яких 949000,00 грн. вартість товару, а 189800,00 грн. ПДВ) в рамках договору поставки № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).

Відповідно до тексту мотивувальної частини рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/234/22 : « … Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов`язань щодо поставки товару відповідачу на загальну суму 1.138.800,00 грн (949.000,00 грн вартість товару + 189.800,00 грн ПДВ) в рамках договору поставки №247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020 (відповідачем підписаний 22.06.2020).

Втім, при оцінці наявних у справі доказів та приймаючи до уваги пояснення сторін, що містяться у справі, суд дійшов висновку про передчасність заявлення позивачем до стягнення суми ПДВ, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище умовами п. 3.2 договору учасниками правочину узгоджений порядок та строки розрахунків за поставлений товар. Зокрема, встановлено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну за формою, визначеною чинною редакцією наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси Покупця рdv1@аtоm.gov.uа та рdvzaes@mgw.npp.zp.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН.

Постачальник зобов`язується вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України №8 від 09.01.1997. При оформленні податкової накладної в графі «номер філії» необхідно зазначати числовий код ВП «Запорізька АЕС» - 01…

… Втім, позивач доказів належного виконання наведених вище умов договору до позову та відповіді на відзив не надав. Будь-яких письмових пояснень щодо ухилення відповідача в отриманні направлених на його електроні адреси податкових накладних також не надав.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів виконання позивачем умов договору в частині складання, реєстрації та направлення відповідачу податкових накладних свідчить про передчасність заявлення позивачем позовних вимог про стягнення з покупця суми ПДВ в загальному розмірі 189.800,00 грн, оскільки обов`язок відповідача на оплату цієї суми відповідно до умов договору пов`язаний з настанням певних подій, які матеріалами справи не підтверджені.

Оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку про те, що вимога про стягнення заборгованості (вартість товару) у розмірі 949.000,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі. В задоволені позовних вимог в розмірі 189.800,00 грн суд відмовляє у зв`язку з недоведеністю позивачем моменту настання у відповідача обов`язку сплатити дану суму…».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що 949 000,00 грн. (дев`ятсот сорок дев`ять тисяч гривень 00 копійок), визначені в тексті позовної заяви, як основний борг є податком на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент). Розміри ставок податку визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пунтку 3.2 договору, розрахунки за поставлений товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 120 календарних днів з моменту постачання товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Скаржником не оспорюється правильність висновків суду першої інстанції в частині встановлення обставин того, що позивачем було зареєстровано податкові накладні на загальну суму 189800,00 грн. щодо поставки товару по договору № 247 (2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2020.

- № 32 від 29.03.2021 на суму ПДВ 51728,80 грн. (сума поставки 310372,80 грн.), зареєстровано 06.04.2021, квитанція № 1;

- № 23 від 12.07.2021 на суму ПДВ 118071,20 грн. (сума поставки 708427,20 грн.), зареєстровано 28.07.2021, квитанція № 1;

- № 35 від 16.08.2021 на суму ПДВ 20000,00 грн. (сума поставки 120000,00 грн.), зареєстровано 09.09.2021, квитанція № 1.

01.09.2022р. Позивач цінним листом надіслав відповідачу вимогу (вих. № б/н від 31.08.2022) щодо оплати 189800,00 грн. заборгованості, а також інфляційного збільшення та 3% річних.

У відповіді на вимогу від 05.10.2022 вих. № 28-23/12901 відповідач зазначив, що враховуючи факт виробництва продукції за договором Російською Федерацією, виконання зобов`язання з оплати вказаної вище продукції є неможливими для ДП «НАЕК «Енергоатом».

З урахуванням вищевикладененного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині встановлення обставин обгрунтованості заявлених до стягнення 189800,00 грн.

Доводи апеляційної скарги в частині встановлення обставин того, що « … відповідно до п. 3.2 договору, сторони передбачили, що …

… При цьому, умовами договору № 247(2)20УК/53-121-01-20-09456 від 04.06.2022 сторони розмежували строки сплати ПДВ від вартості поставленого товару, тобто сума з розмірі ПДВ сплачується виконавцю виключно після реєстрації останнім належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних ЄРПН), що обумовлено в п. 3.2 договору. Таким чином, умовами договору строк оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ не встановлений…

… Саме умовами договору за спірними правовідносинами було визначено вимогу відповідача по справі надати останньому належним чином складену та зареєстровану податкову накладну.

Неправильно застосувавши наведені вище норми матеріального права, суд попередньої інстанції помилково проаналізував умови договору між сторонами спору та дійшов хибного висновку щодо необхідності направлення запиту до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної саме відповідачем по справі.

Висновки, викладені у рішенні суду не відповідають встановленим обставинам справи оскільки судом фактично встановлено, що умови договору вимагають від позивача виконання певних дій для настання наслідків у вигляді оплати частини наданих послуг.

Саме положення п. 3.2 договору регламентує оплату покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у встановлених ПК України випадках та порядку, що змінює строк оплати частини вартості наданих послуг в розмірі ПДВ…» відхиляються як такі, що суперечать фактичним обставинам справи.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України:

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України:

1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені:

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З урахуванням вищевикладенного, доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … Внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП «Запорізька АЕС» частини вартості наданих послуг у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат…» відхиляються як такі, що не містять в собі відповідних доводів про те, у чому саме полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо) або нових обставин, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, викладені у розділі « 2. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу» з огляду на наступне:

З дотриманням приписів пункту 9 частини 3 ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн.

На підтвердження стягнення суми 5000,00 грн. судових витрат позивачем подано копію договору копію договору про надання правової допомоги № 2021/04/07 від 14.04.2021, укладеного з Адвокатським об`єднанням "Роланд", копію додаткової угоди № 7 від 01.12.2022 до договору № 2021/04/07 від 14.04.2021.

Відповідно до Акту № 01 від 09.01.2023 про надання правової допомоги за договором № 2021/04/07 від 14.04.2021, Адвокатське об`єднання надано позивачу на підставі договору та додаткової угоди № 7 види правової допомоги (послуги), згідно переліку. Загальна вартість послуг з надання правової допомоги за цим актом складає 5000,00 грн., ПДВ не передбачено. Зазначено, що претензій та зауважень до наданих послуг клієнт не заявив.

Адвокатське об`єднання "Роланд" виставило позивачу рахунок на оплату № 45 від 07.12.2022 на суму 5000,00 грн., який був оплачений позивачем.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат в силу приписів частини п`ятої статті 126 ГПК України покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Доводи апеляційної скарги : « … Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої ззпомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України)…

… Відповідно до оскаржуваного рішення, 08.02.2023 представник Позивача був присутній в судовому засіданні, отже, стягнуті судом 5 000,00 грн не є співмірними в розумінні винагороди за здійснення представництва у суді…

… Відповідач вважає, що витрати зі сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн не мають характеру необхідних, не співромірні, з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування по справі матиме надмірний характер…

… Справа про стягнення боргу в розмірі 242 080,65 грн є простою, не складною, за звичайним договором поставки, не обтяжена значною кількістю доказів по справі, справа не викликає суспільного інтересу, отже, Позивач завчасно був впевнений в задоволенні позовних вимог…

Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З огляду на наведене Скаржник вважає, що суд дійшов неправильного висновку щодо стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП ЗАЕС витрат на професійну хавничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, що, в свою чергу, є підставою для скасування рішення в цій частині…» відхиляються колегією суддів як такі, що носять декларативний характер і побудовані на концепції негативного доказу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішені суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 721,50 грн. (а.с. 179) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2023 у справі №908/2576/22 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору у сумі 3 721,50 грн. покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В. Орєшкіна