Рішення

від 02.08.2023 по справі 906/685/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/685/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМУ-ГРУП"

про стягнення 132 840,12грн

18.05.2023 суд отримав поштою позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМУ-ГРУП" заборгованості у розмірі 132 840,12грн. Крім вказаної суми, заявлено до стягнення 2 648,00грн судового збору та 10 000,00грн витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 01.11.2021 до 24.01.2022 ТОВ "Пекканіска" надало, а ТОВ "АМУ-ГРУП" без зауважень та застережень прийняло обсяг послуг з тимчасового оплатного користування (оренди) підйомного обладнання на суму 99 840,07грн, що підтверджується укладеними між сторонами в електронній формі актами надання послуг, актами передачі обладнання, актами повернення обладнання. При цьому за фактом отримання послуг, ТОВ "АМУ-ГРУП" не повернуло ТОВ "Пекканіска" належним чином підписаний акт надання послуг №74 від 24.01.2022 про тимчасове оплатне користування підйомником HA16RTJ, інвентарний номер НС395 в період з 01.01.2022 до 23.01.2022 на суму 33 000,05 грн.

Правовими підставами позову вказано положення Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ст. 205, 207, 509, 627, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст. 174, 175, 283 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 23.05.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Згідно ч.2, 3 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

06.06.2023, 19.06.2023 і 22.06.2023 до суду повернулися копії ухвали від 23.05.2023, які направлялися відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві, а також на адреси засновників ТОВ "Пекканіска" (а.с. 70-74, 80-89).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №31166442 від 02.08.2023 адреса місцезнаходження відповідача не змінилася, відомості про припинення юридичної особи відсутні (а.с. 91-93).

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно п.10 ч.2 ст.9 даного Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Як визначено ч.1 ст.10 даного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною (в даному випадку, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання т о щ о, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Крім того, в матеріалах справи міститься роздруківка з офіційного сайту суду про розміщення оголошення про повідомлення ТОВ "АМУ-ГРУП" щодо прийняття позовної заяви ТОВ "Пекканіска" до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 90).

Отже, відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі №906/685/22.

Відповідач у строк, встановленийст.165 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позов не подав. Поряд з цим, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

У період з 01.11.2021 по 24.01.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" (позивач) надало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "АМУ-ГРУП" (відповідач) без зауважень та застережень прийняло послуги з оренди підйомного обладнання на загальну суму 132 840,12 грн, що підтверджується актами надання послуг, актами передачі в оренду, актами повернення з оренди (у т.ч. в електронній формі):

- Актом надання послуг №4316 від 30.11.2021 (на суму 22 759,98грн) (а.с. 19);

- Актом надання послуг №4979 від 16.12.2021 (на суму 10 880,00грн) (а.с. 21);

- Актом надання послуг №4982 від 31.12.2021 (на суму 55 100,08грн) (а.с. 23);

- Актом надання послуг №5020 від 31.12.2021 (на суму 11 100,01грн) (а.с. 25);

- Актом передачі обладнання в оренду №2797 від 16.11.2021 (а.с. 28);

- Актом передачі обладнання в оренду №2959 від 30.11.2021 (а.с. 30);

- Актом передачі обладнання в оренду №3034 від 06.12.2021 (а.с. 32);

- Актом передачі обладнання в оренду №3273 від 27.12.2021 (а.с. 34);

- Актом повернення обладнання з оренди №2789 від 24.11.2021 (а.с. 36);

- Актом повернення обладнання з оренди №3040 від 14.12.2021 (а.с. 38);

- Актом повернення обладнання з оренди №12 від 04.01.2022 (а.с. 40);

- Актом повернення обладнання з оренди №114 від 24.01.2022 (а.с. 42).

Крім того, позивачем подано Акт надання послуг №74 від 24.01.2022 з оренди підйомника НА16RTJ НС395 (на суму 33 000,05грн), який відповідач, належним чином підписаний зі своєї сторони, не повернув позивачу (а.с. 27).

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду зобов`язання з оплати орендних послуг за вказаними вище актами відповідач не виконав.

Отже, загальна сума невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за спожиті послуги з оренди підйомного обладнання становить 132 840,12 грн.

04.04.2023 позивач надіслав на юридичну адресу відповідача вимогу про виконання грошового зобов`язання від 28.03.2023 (а.с. 11-13), яку останній отримав 04.05.2023, про що свідчить інформація з офіційного сайту "Укрпошта" (а.с. 14).

Проте, станом на дату подання до суду позовної заяви відповідач відповіді на вказану вимогу не надав та не задовольнив її, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1-3 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". При цьому, копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з частинами 1-2 статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Згідно з пунктом 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги", кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які можуть бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми), дату складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на вищезазначене, укладення наведених актів надання послуг, передачі обладнання в оренду, і повернення з оренди в електронній формі шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб сторін, є належним способом укладення даного виду первинних документів відповідно до положень чинного законодавства України, а їх електронна форма прирівнюється до документів, укладених у письмовій формі.

Зазначені акти надання послуг відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо наявного обсягу обов`язкової інформації яку повинний містити первинний документ, в т. ч. укладені шляхом накладення сторонами кваліфікованих електронних підписів уповноважених осіб (керівників) сторін, що дають змогу ідентифікувати таких осіб та встановити наявний в них обсяг повноважень для укладення таких первинних документів, а отже є належними доказами надання позивачем/прийняття відповідачем обсягу послуг з оренди обладнання та документальними підставами для здійснення бухгалтерського обліку таких господарських операцій та виникнення у відповідача відповідних грошових зобов`язань.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, позивач та відповідач уклали договір оренди підйомного обладнання у спрощений спосіб. Укладений у спрощений спосіб договір є правочином, а отже породжує обсяг прав та обов`язків для його сторін-учасників, що передбачені чинним законодавством України.

Оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу пункту 1 статті 291 Господарського кодексу України не допускається.

Зазначене також кореспондується з пунктом 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання щодо надання відповідачу в оренду обладнання виконав належним чином, про що свідчать Акт надання послуг №4316 від 30.11.2021 (на суму 22 759,98грн) (а.с. 19); Акт надання послуг №4979 від 16.12.2021 (на суму 10 880,00грн) (а.с. 21); Акт надання послуг №4982 від 31.12.2021 (на суму 55 100,08грн) (а.с. 23); Акт надання послуг №5020 від 31.12.2021 (на суму 11 100,01грн) (а.с. 25); Акт передачі обладнання в оренду №2797 від 16.11.2021 (а.с. 28); Акт передачі обладнання в оренду №2959 від 30.11.2021 (а.с. 30); Акт передачі обладнання в оренду №3034 від 06.12.2021 (а.с. 32); Акт передачі обладнання в оренду №3273 від 27.12.2021 (а.с. 34); Акт повернення обладнання з оренди №2789 від 24.11.2021 (а.с. 36); Акт повернення обладнання з оренди №3040 від 14.12.2021 (а.с. 38); Акт повернення обладнання з оренди №12 від 04.01.2022 (а.с. 40); Акт повернення обладнання з оренди №114 від 24.01.2022 (а.с. 42).

При цьому, варто зауважити, що відповідач не повернув позивачу належним чином підписаний зі своєї сторони Акт надання послуг №74 від 24.01.2022 щодо тимчасового оплатного користування підйомником НА16RTJ НС395 (на суму 33 000,05грн) (а.с. 27), про що судом зазначалося вище. Водночас, факт належного надання позивачем та отримання відповідачем послуг оренди у період 01.01.2022-23.01.2022 засвідчується Актом передачі обладнання в оренду №3273 від 27.12.2021, а також Актом повернення обладнання з оренди №114 від 24.01.2022 (а.с. 34, 42).

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого загальна заборгованість останнього з орендних платежів складає 132 840,12грн. Зазначена обставина відповідачем не спростована, доказів здійснення проплат відповідач суду не надав.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб, чим порушив вимоги статей 525, 526, 530, 762 Цивільного кодексу України, та статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00грн, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00грн представником позивача подано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №1-010120 від 01.01.2020 (а.с. 45-47); акт надання послуг №182-1-010120 від 12.05.2023 до договору про надання правничої (правової) допомоги №1-010120 від 01.01.2020 (а.с. 48); рахунок-фактуру №182 від 12.05.2023 (а.с. 49); платіжне доручення №9274 від 12.05.2023 (а.с. 50); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХМ №000256 від 08.05.2019 (а.с. 51-52); довіреність від 01.01.2023 на ім`я адвоката Філоненка Ярослава Андрійовича (а.с. 53).

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що факт виконання адвокатом позивача умов договору про надання правничої (правової) допомоги №1-010120 від 01.01.2020 підтверджується належними доказами. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач не надав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 10 000,00грн підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМУ-ГРУП" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Кемського Сергія, буд. 70А; ідентифікаційний код 40997395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пекканіска" (04209, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 11; ідентифікаційний код 35411500)

- 132 840,12грн заборгованості з орендної плати;

- 2 684,00грн судового збору;

- 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.08.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- у справу

2 - позивачу (рек.) та на електронну пошту: ukraine@pekkaniska.com, yaroslav.filonenko@pekkaniska.com

3- відповідачу (рек.з пов.)