Рішення

від 31.07.2023 по справі 910/14046/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2023Справа № 910/14046/22Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА»

2. Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

Від позивача: Пушинський М.В.,

Від відповідачів: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» та Державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», питання про звільнення якого не вирішено через неявку учасників товариства на загальні збори.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

29.12.2022 до суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 01.02.2023.

27.01.2023 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, оскільки предмет спору безпосередньо не пов`язаний з оспорюванням дій/бездіяльності державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень.

У підготовче засідання 01.02.2023 з`явився представник позивача.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позов не надав.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, у зв`язку з відсутністю у суду на момент підготовчого засідання 01.02.2023 відомостей про отримання відповідачем-1 ухвали суду від 10.01.2023, ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.02.2023.

В підготовче засідання 27.02.2023 з`явився представник позивача. Представники відповідачів не з`явилися, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

У підготовчому засіданні 27.02.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 22.03.2023.

У судове засідання 22.03.2023 з`явився представник позивача. Представники відповідачів у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача в судовому засіданні 22.03.2023, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 910/14046/22 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 448/362/22, оскільки за наслідками розгляду останньої будуть надані правові висновки щодо предметної юрисдикції позовів фізичної особи - директора до юридичної особи про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 зупинено провадження у справі № 910/14046/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 448/362/22.

20.06.2023 до суду позивачем через систему «Електронний Суд» подано клопотання про поновлення провадження у справі № 910/14046/22, у якому останній посилається на прийняття Великою Палатою Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду справи № 448/362/22.

Встановивши усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі № 910/14046/22, суд ухвалою від 26.06.2023 поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 31.07.2023.

В судове засідання 31.07.2023 з`явився представник позивача, представники відповідачів 1, 2 не з`явились.

З метою повідомлення відповідача-1 про поновлення провадження у даній справі та призначення судового засідання на 31.07.2023, судом ухвалу від 26.06.2023 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» на електронну адресу, яка вказана у позові, а також міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», у т.ч. його електронна адреса, вважаються достовірними та можуть бути використані судом з метою повідомлення відповідача-2 про прийняті судові рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача-1 про судове засідання, призначене на 31.07.2023.

Відповідач-2 про дату, час та місце судового засідання 31.07.2023 повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа (ухвали суду від 26.06.2023) в його електронний кабінет. В той же час, судом враховується раніше подане відповідачем-2 клопотання про розгляд справи безучасті його представника.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представників відповідачів не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за їх відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2023 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 31.07.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» (надалі також - ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА»), оформленим протоколом № 14 від 24.06.2015 вирішено звільнити з посади директора ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» ОСОБА_2 з 24.06.2015 та призначити на посаду директора ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» ОСОБА_1 з 25.06.2015.

На підставі наказу № 2 від 25.06.2015 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» з 25.06.2015, про що внесено відповідні зміни в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 35678417, а також пунктів 1.2., 3.2. Статуту ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», затвердженого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» № 13 від 27.05.2013 (надалі - Статут), учасниками товариства є:

- громадянин Іспанії ОСОБА_3 (розмір частки засновника (учасника): 59475,00, що складає 65% статутного капіталу);

- громадянин Іспанії ОСОБА_4 (розмір частки засновника (учасника): 27450,00, що складає 30% статутного капіталу);

- громадянин Іспанії ОСОБА_5 (розмір частки засновника (учасника): 4575,00, що складає 5% статутного капіталу).

Позивач звернувся до Загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» із заявою від 26.07.2022, у якій відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України просив звільнити останнього з посади директора цього товариства з 30.08.2022.

28.07.2022 позивачем на адреси засновників (учасників) ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 поштовими відправленнями ЕА031017916UA, ЕА031017902UA, ЕА031017893UA направлено повідомлення про скликання загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» щодо вирішення питання звільнення директора товариства ОСОБА_1 з посади директора з 30.08.2022 на підставі його заяви про звільнення за власним бажанням відповідно до п. 6.4.4. Статуту ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», датою проведення яких визначено 29.08.2022.

Скликані на 29.08.2022 загальні збори учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» не відбулися у зв`язку з неявкою на них учасників товариства: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що складено та підписано позивачем Акт про неможливість проведення загальних зборів учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» від 29.08.2022.

Враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся із даним позовом до суду, у якому зазначив, що неявка учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» на загальні збори 29.08.2022 для розгляду питання щодо звільнення позивача є порушенням гарантованого Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин, оскільки таке питання вирішується лише за рішенням загальних зборів, а позивач як директор ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.

Крім того, позивач зазначає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідачі 1, 2, в свою чергу, своїм правом на подання відзивів на позов не скориставслися, доказів на спростування викладених позивачем обставин до суду не подали.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем-1 у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, при цьому, зазначає, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. За твердженнями позивача, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а в ст. 99 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), тобто не є предметом регулювання трудового права.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

КЗпП України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до п. 6.1. Статуту органами управління ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» є: загальні збори учасників - вищий орган управління товариства; директор товариства - виконавчий орган товариства; ревізійна комісія - контролюючий орган товариства.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників (п. 6.2. Статуту).

Відповідно до п. 6.3. Статуту загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані ними до компетенції виконавчого органу товариства.

За положеннями п. 6.4.4 Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства належить призначення (обрання) і відкликання (звільнення) директора товариства. При цьому, п. 6.5. Статуту конкретизовано, що повноваження, передбачені у пунктах 6.4.1 - 6.4.14, 6.4.19, 6.4.22, 6.4.28 належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Отже, питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Відповідно до п. 6.8. Статуту, у випадку, коли товариство складається з двох і більше учасників, функції та повноваження вищого органу управління товариства здійснюють загальні збори учасників товариства, рішення яких фіксуються у відповідному протоколі.

Відповідно до п. 6.16 Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства, зокрема, з питання призначення (обрання) і відкликання (звільнення) директора товариства.

Згідно з частинами 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як директором ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача-1 та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачем докази направлення засновникам (учасникам) ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповдіачем-1 в порядку, визначеному чинним законодавством.

В той же час, як встановлено судом вище, скликані позивачем на 29.08.2022 загальні збори учасників ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» заяви позивача про звільнення з посади директора вказаного товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання припиненими з 30.08.2022 трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України запис про виключення ОСОБА_1 як керівника ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА», суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 провести реєстраційну дію з виключення запису відомостей про керівника ТОВ «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» - ОСОБА_1 , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» (вул. Желябова, 10А, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 35678417) у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 30.08.2022.

3. Зобов`язати державного реєстратора Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Богдана Хмельницького, 24, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» (вул. Желябова, 10А, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 35678417).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ПРОЕКТ УКРАЇНА» (вул. Желябова, 10А, м. Київ, 03057, ідентифікаційний код 35678417) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4962,00 грн.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02.08.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко