Рішення

від 02.08.2023 по справі 911/1038/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1038/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8-В, код 42094646)

до

Приватного підприємства «СВТ» (07440, Київська обл., Броварський р-н, село Жердова, вулиця Леніна, будинок 31, код 31033633)

про стягнення 20173,41 гривень,

До Господарського суду Київської області 10.04.2023 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (далі по тексту позивач/Компанія) про стягнення з Приватного підприємства «СВТ» (далі по тексту відповідач/Підприємство) заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № 420021848 у загальному розмірі 20173,41 гривень, з яких: 16816,06 гривень основний борг, 2720,71 гривень пеня, 163,25 гривень 3% річних, 473,39 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач в повному обсязі не розрахувався за спожиту у жовтні 2022 року електричну енергію, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 16816,06 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.04.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1038/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ухвалу про відкриття провадження від 17.04.2023 у справі № 911/1038/23, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою від 22.04.2023 про невручення відповідачу, а саме «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом. Проте, відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), нормами Цивільного та Господарського законодавства, а також, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правовідносини в сфері енергетики.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

У відповідності до п.п. 1.2.8., 1.2.15. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Згідно з пп. 3.1.7. ПРРЕЕ договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.

Постачальник універсальної послуги - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який виконує зобов`язання щодо надання універсальної послуги (п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Компанія є постачальником універсальної послуги, яка отримала ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч. 4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Як зазначає позивач, Підприємство до 01.01.2019 було споживачем та отримувало послуги з постачання електричної енергії від вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання ПрАТ «А.Е.С. Київобленерго».

Відповідно до п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання. Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

В силу п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та п.п. 1.2.8, 1.2.15 ПРРЕЕ, враховуючи фактичне споживання електричної енергії між Компанією (за договором - постачальник) та Підприємством (за договором - споживач) 01.01.2019 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420021848 (далі - договір).

Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» за посиланням: http://kоес.соm.uа/раgе?rооt=18іd=19.

Таким чином, враховуючи зазначені вимоги, договір укладено на умовах, які розроблені електропостачальником та опубліковано на офіційному веб-сайті Компанії, без викладення його в паперовій формі, а факт його укладення підтверджується діями відповідача, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема, фактичне споживання електричної енергії та здійснення часткової оплати.

Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 3 до цього договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п.п 5.7., 5.8. договору).

Згідно п. 5.10. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п. 6.2. договору, споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

Умовами Комерційної пропозиції «Універсал» (додаток № 3 до договору) визначено наступне.

Початок постачання встановлюється з дати приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у порядку, встановленому заявою-приєднання, згідно якої постачання електричної енергії споживачу починається з 01.01.2019.

Попередня оплата становить 100% вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період - повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду; остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох проценти річних за весь час прострочення.

Рахунок на попередню оплату надається постачальником споживачу до дати початку відповідного розрахункового періоду. Рахунок за фактично спожиту електричну енергію (остаточний розрахунок) подається постачальником споживачу не пізніше п`ятого робочого дня з дати завершення розрахункового періоду. Надані постачальником рахунки підлягають оплаті споживачем протягом п`яти робочих днів з дати отримання.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним у жовтні 2022 року було здійснено на об`єкти відповідача поставку електричної енергії, що підтверджується складеним рахунком-фактури за спожиту електричну енергію від 26.10.2022 № 5012108998 за жовтень 2022 року на суму 17330,81 гривень та відповідним актом прийняття-передавання електричної енергії від 31.10.2022 № А-5012108998 за жовтень 2022 року на суму 17330,81 гривень.

Проте, як вказує позивач, відповідач, всупереч п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а також умовам укладеного договору, не розрахувався за спожиту електричну енергію та станом на день звернення до суду із розглядуваним позовом за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 16147,66 гривень, розмір якої позивач обґрунтовує тим, що на початок розрахункового періоду у відповідача була наявна переплата у суму 1183,15 гривень.

При цьому, позивач у позові також посилається на те, що станом на жовтень 2022 року сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 16816,06 гривень та саме вказану суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Пунктом 1.2.7. ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки електричної енергії та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що електропостачальники мають право, серед іншого, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. При цьому ч. 3 ст. 58 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Статтею 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу, зокрема, забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Судом встановлено, що у відповідності до п. 2.3. договору обсяг проданої споживачу електроенергії визначається ОСР та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акта купівлі-продажу електричної енергії/акта приймання-передачі електричної енергії.

Пунктами 2.3.11., 2.3.14. ПРРЕЕ визначено, що комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Принципи організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії України, права та обов`язки сторін стосовно організації комерційного обліку електричної енергії та отримання точних і достовірних даних комерційного обліку для здійснення комерційних розрахунків визначаються Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс).

Відповідно до пп. 6.1. п. 6. Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу, обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

Згідно пп. 7.1 п. 7 Розділу XIII «Перехідні положення» Кодексу, до моменту запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО по веденню реєстрів ТКО, обробці даних комерційного обліку, адміністрування процесів зміни електропостачальника, припинення електропостачання та визначення обсягів електричної енергії для поточних розрахунків на ринку виконують ОМ у межах своєї відповідальності.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства України, Компанія не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, позивач не здійснює фіксацію (зняття) показників електролічильників, не визначає обсяг проданої електричної енергії.

Пунктами 4.3., 4.12., 4.13. ПРРЕЕ встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якою затверджено ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Як вказує позивач, відповідно до п. 4.3. ПРРЕЕ, приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі», як оператор системи розподілу та адміністратор комерційного обліку, надавало Компанії в електронному вигляді інформацію про щомісячні обсяги спожитої електричної енергії відповідачем протягом спірного періоду, на підставі чого позивачем формувалися та виставлялися до сплати відповідачу відповідні рахунки на оплату за спожиту електроенергію.

На підтвердження зазначених обставин позивач долучив до матеріалів справи в паперовому вигляді інформацію від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо фактичного обсягу розподіленої електричної енергії по точках обліку споживача ПП «СВТ».

На підставі отриманих даних від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» щодо обсягів розподіленої електричної енергії та у відповідності до п. 4.3. ПРРЕЕ, позивач сформував та виставив до сплати споживачу Рахунок-фактуру від 26.10.2022 № 5012108998 за спожиту електричну енергію за жовтень 2022 року на суму 17330,81 гривень, строк оплати до 02.11.2022, спожитий обсяг електричної енергії 3290 кВт*год, а також відповідний цьому рахунку акт прийняття-передавання електричної енергії від 31.10.2022 № А-5012108998.

Водночас, з вказаного рахунку вбачається, що споживачем спожито у жовтні 2022 року електричної енергії на загальну суму 17330,81 гривень та, згідно пояснень позивача, з огляду на наявну у відповідача переплату за спожиту електричну енергію за минулі місяці у сумі 1183,15 гривень, вказана сума зарахована в рахунок погашення заборгованості за споживання електроенергії у жовтні 2022 року, у зв`язку з чим до сплати за жовтень 2022 року підлягає сума у розмірі 16147,66 гривень.

Відтак, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач свої зобов`язання виконав належним чином та у відповідності до умов договору, зокрема, у жовтні 2022 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 17330,81 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою за спожиту електричну енергію та актом прийняття-передавання електричної енергії. Водночас, підставою для формування рахунків була отримана від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», який є оператором системи розподілу, інформація про обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії споживачу за спірний період.

Отже, судом встановлено факт споживання відповідачем електричної енергії у жовтні 2022 року на загальну суму 17330,81 гривень, однак, відповідач в порушення умов договору та вимог законодавства в повному обсязі не розрахувався за споживання електроенергії, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію.

При цьому, суд зауважує, що позивач звертаючись до суду із розглядуваним позовом посилався на те, що станом на жовтень 2022 року сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 16816,06 гривень.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши доводи позивача та надані ним докази на підтвердження наявності у відповідача заборгованості у стягуваному розмірі, встановив, що наяними у матеріалах справи доказами, станом на день звернення позивачем до суду з цим позовом, підтверджується факт наявності заборгованості у відповідача саме у розмірі 16147,66 гривень (17330,81 гривень сума відображена у рахунку-фактурі 1183,15 гривень сума переплати, яка існувала на початок розрахункового періоду).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в перебігу розгляду справи своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводи позивача не спростував.

З огляду на викладене вище, враховуючи що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем в повному обсязі боргу за спожиту електричну енергію за спірний період, чого відповідачем в перебігу розгляду справи не спростовано, доказів належного виконання своїх зобов`язань відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості у розмірі 16147,66 гривень є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Водночас, не доведеною та не підтвердженою належними та допустимими доказами є сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 668,40 гривень, що зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 2720,71 гривень пені, 163,25 гривень 3% річних та 473,39 гривень інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу у розмірі 16147,66 гривень за загальний період з 03.11.2022 по 05.03.2023.

У відповідності до п. 5.11. договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.

Умовами комерційної пропозиції «Універсал», яка є додатком до договору, встановлено, що розмір пені та/або штрафу - подвійна облікова ставка Національного банку України (НБУ). Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох проценти річних за весь час прострочення.

Вказані положення узгоджуються з приписами ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Водночас, відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Положеннями ч. 9 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Компанія є електропостачальником, який отримав ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429.

Згідно з п. 96 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що державне регулювання ринку електричної енергії здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

НКРЕКП було прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі - фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332.

Підпунктом 16 пункту 1 вказаної постанови НКРЕКП, який набрав чинності 26.04.2022 (з дня прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766»), встановлено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. Введений в Україні воєнний стан на час вирішення даного спору не припинено та не скасовано.

Враховуючи те, що спірні правовідносини склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З матеріалів справи слідує, що позивач нараховує пеню за період з 03.11.2022 по 05.03.2023, тобто у період в якій діяла заборона на її нарахування встановлена Постановою № 332.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення постанови НКРЕКП є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин та підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» (правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19.09.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21).

Враховуючи, що нарахування пені здійснено позивачем у період заборони на її нарахування, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 163,25 гривень 3% річних та 473,39 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ПП «СВТ» на користь Компанії 16147,66 гривень основного боргу, 163,25 гривень 3% річних та 473,39 гривень інфляційних втрат.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2233,11 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СВТ» (07440, Київська обл., Броварський р-н, село Жердова, вулиця Леніна, будинок 31, код 31033633) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 8-В, код 42094646) 16147,66 гривень основного боргу, 163,25 гривень 3% річних, 473,39 гривень інфляційних втрат та 2233,11 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2023.

Суддя Р.М. Колесник