Ухвала

від 31.07.2023 по справі 914/3823/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.07.2023Справа № 914/3823/13

За заявою:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львівпро:поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу, заміну сторони у виконавчому документіу справі:№914/3823/13за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна», м. Львівпро:стягнення 6`425,14 грн. Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники учасників справи:від заявника:не з`явився;від боржника:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ.

До Господарського суду Львівської області надійшла заява РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу, заміну сторони у виконавчому документі вх. №2726/23 від 13.07.2023, яка стосується наказу від 03.12.2013, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, про стягнення з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені, 1`720,33 грн. судового збору.

Ухвалою від 17.07.2023 суд прийняв заяву РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (вх. №2726/23 від 13.07.2023) до розгляду, розгляд заяви призначив на 31.07.2023.

Заявник явки уповноваженого представника у судове засідання 31.07.2023 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви.

Представник боржника у судове засідання 31.07.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Разом з тим, за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 334 ГПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Аргументи заявника.

Заява РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу обґрунтована наступним. 22.08.2014 відділення скерувало на адресу Франківського відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу від 03.12.2013 про стягнення із боржника 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені, 1`720,33 грн. судового збору. Надалі, 22.09.2020 відділення скерувало запит на отримання інформації щодо ходу виконавчого провадження, відповіді на який отримано не було. 14.02.2023 відділення повторно скерувало такий запит, у відповідь на який Франківський ВДВС 09.05.2023 повідомив про те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання відповідного наказу і 17.11.2014 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Разом з цим, регіональне відділення згаданої постанови та оригіналу наказу не отримало.

Заявник вказує, що він вчиняв дії щодо супроводження виконавчого провадження, розраховував, що компетентний орган здійснює всі можливі заходи щодо виконання постановленого судового рішення після відкриття виконавчого провадження. Станом на даний час, строк пред`явлення наказу до виконання закінчився, що унеможливлює його повторне пред`явлення до виконання. Наявні обставини дають можливість припустити, що виконавчий документ був втрачений у процесі пересилки, а отже до виконання повторно він не пред`являвся, оскільки відділенню не було відомо про втрату наказу, яка стала очевидною після отримання відповіді органу державної виконавчої служби.

Зважаючи на те, що строк для пред`явлення наказу до виконання сплив, а оригінал наказу за твердженнями відділення втрачено при пересилці, про що стало відомо лише після отримання у 2023 році відповіді Франківського ВДВС, заявник просить суд поновити відповідний строк та видати дублікат наказу.

Щодо заяви про заміну сторони у виконавчому документі, то така обґрунтована тим, що РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків РВ ФДМ України по Львівській області, що підтверджується змістом наказу ФДМ України №232 від 06.03.2019.

Враховуючи зазначене, заявник переконаний, що у даній справі наявні усі підстави для заміни стягувача у наказі від 03.12.2013 про стягнення із боржника 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені, 1`720,33 грн. судового збору.

Аргументи боржника.

Боржником не подано до суду пояснень, міркувань чи аргументів щодо обставин, наведених РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях у заяві вх. №2726/23 від 13.07.2023 про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу, заміну сторони у виконавчому документі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

У провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/3823/13 за позовом РВ ФДМ України по Львівській області до ТОВ «НДІ Україна» про стягнення 6`425,14 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №914/3823/13 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу та 499,45 грн. пені, у решті позовних вимог відмовлено, стягнуто з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 1`720,33 грн. судового збору.

На виконання вказаного вище рішення, Господарським судом Львівської області було видано наказ від 03.12.2013.

06.03.2019 Фондом державного майна України прийнято наказ №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», згідно із п. 1 якого утворено РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття РВ ФДМ України по Львівській області, РВ ФДМ України по Закарпатській області, РВ ФДМ України по Волинській області.

Відповідно до п. 2 згаданого вище наказу, РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків РВ ФДМ України по Львівській області, РВ ФДМ України по Закарпатській області, РВ ФДМ України по Волинській області.

15.05.2019 Фондом державного майна України прийнято наказ №459, яким, зокрема, визначено 15.05.2019 днем початку роботи РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Як вбачається із безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), 15.05.2019 проведено державну реєстрацію юридичної особи РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: 79005, Львівська обл., м. Львів, вул. Коперника М., буд. 4; код ЄДРПОУ 42899921).

Також, наявним у матеріалах справи безкоштовним витягом з ЄДР підтверджується, що 01.10.2019 до реєстру внесено запис №14151120016006207 про припинення РВ ФДМ України по Львівській області як юридичної особи, підстава: рішення щодо реорганізації.

Таким чином, РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях виступає правонаступником РВ ФДМ України по Львівській області, який є стягувачем згідно із наказом №914/3823/13 від 03.12.2013 про стягнення із боржника 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені, 1`720,33 грн. судового збору.

Заявник звертався до Франківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ із заявою №14-11-05431 від 22.09.2020 з метою отримання інформації щодо ходу виконання наказу №914/3823/13 від 03.12.2013, однак відповіді на нього органом державної виконавчої служби не було надано.

Крім цього, РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зверталося до Франківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ із заявою №14-11-00708 від 14.02.2023, у якій повідомив орган державної виконавчої служби про перехід до нього прав та обов`язків РВ ФДМ України по Львівській області та, враховуючи тривалу відсутність інформації про хід виконавчого провадження, просив в найкоротші терміни скерувати на адресу відділення інформацію про заходи вжиті органом ДВС, спрямовані на виконання боржником, зокрема наказу №914/3823/13 від 03.12.2013, та надіслати відповідні постанови. Якщо постанови скеровувалися на адресу відділення, то заявник просив надіслати докази скерування відповідних постанов.

У відповідь на означену вище заяву Франківський відділ ДВС у м. Львові ЗМУМЮ листом №40132 від 09.05.2023 повідомив наступне. На виконанні у відділі у межах виконавчого провадження №44589734 перебував наказ Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 про стягнення із ТОВ «НДІ Україна» 8`144,88 грн. У межах згаданого виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 17.11.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Оригінал виконавчого документа та постанову про його повернення скеровано стягувачу поштовою кореспонденцією.

Орган державної виконавчої служби також повідомив, що відповідно до «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями» №699/30567 від 09.06.2017 строк зберігання списків згрупованих поштових відправлень становить один рік, а тому надати копії реєстрів, що підтверджують відправлення відповідних постанов не видається можливим.

Як стверджує заявник, станом на момент звернення до суду із заявою він не отримував копії постанови від 17.11.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесеної у межах виконавчого провадження №44589734, а також оригіналу наказу №914/3823/13 від 03.12.2013.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Підпунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, судом видано наказ від 03.12.2013 про стягнення з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

Суд зазначає, що у даній справі заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання, видачу дубліката наказу, заміну сторони у виконавчому документі. За його твердженнями згаданий вище наказ було втрачено, строк для пред`явлення його до виконання сплив, а стягувач за цим наказом припинив своє існування як юридична особа, його правонаступником є РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Дослідивши долучені до матеріалів заяви докази та проаналізувавши зміст поданої заяви, суд зазначає наступне.

Щодо поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (надалі Закон №606-XIV) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Станом на сьогодні, Закон №606-XIV втратив чинність, однак його положення зберігали чинність на момент видачі наказу від 03.12.2013 про стягнення з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

Таким чином, строком пред`явлення до виконання наказу від 03.12.2013 був один рік, про що було зазначено у його змісті.

Зважаючи на це, а також враховуючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, на виконання якого було видано наказ, набрало законної сили 30.11.2013, то кінцевим строком для пред`явлення наказу до виконання було 30.11.2014 (включно).

Зі змісту листа Франківського відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ №40132 від 09.05.2023 випливає, що РВ ФДМ України по Львівській області пред`являло виконавчий документ до виконання, однак 17.11.2014 державним виконавцем винесено постанову у межах виконавчого провадження №44589734, згідно із якою наказ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зауважує, що станом на дату прийняття постанови про повернення виконавчого документа від 17.11.2014 діяв Закон №606-XIV. Пунктом 2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV передбачалось, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до 1 ч. 1, ч. 2-3 ст. 23 Закону №606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Пред`явивши до виконання наказ від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, РВ ФДМ України по Львівській області перервало встановлений законом строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а після повернення відповідного наказу вказаний строк почав свій перебіг заново. Оскільки датою повернення наказу стягувачу є 17.11.2014, то кінцевим строком для пред`явлення відповідного виконавчого документа є 17.11.2015 (включно).

Таким чином, станом на момент постановлення цієї ухвали строк для пред`явлення наказу від 18.11.2013 у справі №914/3823/13 сплив.

Частиною 1 ст. 329 ГПК України визначено, що у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 ст. 12 Закону №1404-VIII).

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, суд звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.05.2018 у справі №917/1431/14. Так, суд касаційної інстанції зазначає, що питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

У своїй заяві РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вказує, що пред`явлення виконавчого документа до виконання було неможливим, оскільки оригінал наказу на його адресу не надходив, що вказує на втрату органом державної виконавчої служби наказу при пересилці. Постанова про повернення виконавчого документа на його адресу також не надходила.

Судом встановлено, що заявник вчиняв дії спрямовані на отримання інформації щодо ходу виконання наказу від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, адже звертався до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою у 2020 році (заява №14-11-05431 від 22.09.2020), відповіді на яку отримано не було, а також у 2023 році (заява №14-11-00708 від 14.02.2023). Тільки після повторного звернення до органу державної виконавчої служби у 2023 році, заявнику стало відомо про повернення йому виконавчого документа.

Проаналізувавши відповідні доводи, суд доходить висновку, що причини, які унеможливлювали пред`явлення наказу від 18.11.2013 у справі №914/3823/13 є поважними, адже такі зумовлені неотриманням стягувачем жодної інформації про стан виконавчого провадження від органу державної виконавчої служби, неотримання постанови про повернення виконавчого документа та самого наказу.

Зважаючи на це, заява про поновлення строку для пред`явлення наказу від 18.11.2013 у справі №914/3823/13 до виконання підлягає задоволенню.

При цьому суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України»).

Варто наголосити, що 05.10.2016 набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII 02.06.2016 (надалі Закон №1404-VIII). Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього закону визнано такими, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом Закон України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим законом.

Верховний Суд у постанові від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6) зазначив, що дія Закону 1404-VІІІ не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Закон 1404-VІІІ не відновлює дію наказів господарських судів, строк пред`явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності. Отже, положення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 1404-VІІІ розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими не сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.

У даній справі судом поновлено строк для пред`явлення наказу №914/3823/13 від 18.11.2013 до виконання, що уможливлює застосування норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII.

Оскільки Регіональне відділення ФДМ України по Львівській області це орган державної влади, а строк пред`явлення наказу від 18.11.2013 у справі №914/3823/13, який видавався та пред`являвся до виконання у період чинності Закону №606-XIV, поновлено судом під час дії Закону №1404-VIII, то строк для пред`явлення відповідного виконавчого документа до виконання становить три місяці.

Щодо видачі дубліката наказу.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Відповідно до пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 29.10.2020 у справі №916/922/16, дублікат виконавчого документа це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

Аналіз змісту пп. 19.4 п. 19 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є:

- втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо);

- звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Слід акцентувати увагу на тому, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.01.2023 у справі №14/338.

Разом з цим, у своїй заяві заявник все ж вказує, що наказ від 18.11.2013 у справі №914/3823/13 було втрачено під час його пересилки органом державної виконавчої служби.

Таким чином, перший критерій, необхідний для задоволення заяви про видачу дублікату наказу є дотриманим.

Що стосується другого критерію, то він також дотриманий заявником, враховуючи поновлення судом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Зважаючи на це, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та видачі дубліката наказу від 03.12.2013 про стягнення з ТОВ «НДІ Україна» на користь РВ ФДМ України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

Невидача дубліката перешкоджатиме виконанню рішення суду та порушуватиме права та охоронювані законом інтереси стягувача.

При цьому суд зауважує, що видача дубліката наказу жодним чином не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань.

Згідно із пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень ГПК України про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Щодо заміни стягувача у виконавчому документі.

Положеннями ч.ч. 1-2, 5 ст. 334 ГПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи те, що РВ ФДМ України по Львівській області припинилося в результаті реорганізації (шляхом злиття), 01.10.2019 до реєстру внесено запис про припинення його як юридичної особи і згідно із п. 2 наказу Фонду державного майна України №232 від 06.03.2019 його правонаступником визначено РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (код ЄДРПОУ 42899921), суд вважає, що заява про заміну стягувача у виконавчому документі підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234-235, 326-327, 329, 334, а також пп. 19.4 п. 19 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях вх. №2726/23 від 13.07.2023 задовольнити.

2. Поновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі №914/3823/13, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

3. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі №914/3823/13, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

4. Замінити стягувача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 3; код ЄДРПОУ 20823070) на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника М., буд. 4; код ЄДРПОУ 42899921) у наказі Господарського суду Львівської області від 03.12.2013 у справі №914/3823/13, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 18.11.2013, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НДІ Україна» 5`925,10 грн. боргу, 499,45 грн. пені та 1`720,33 грн. судового збору.

5. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.08.2023.

Суддя Крупник Р.В.