Ухвала

від 02.08.2023 по справі 914/2321/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.08.2023 р. Справа № 914/2321/23

Суддя Господарського суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_2 , м. Львів

до відповідача Приватного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 », м. Львів

про визнання трудових відносин припиненими.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Приватного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання трудових відносин припиненими.

Підставами позовних вимог позивач зазначає, що 03.07.2023 ОСОБА_2 на адресу ПП « ОСОБА_3 », а також на адресу засновника (учасника) ПП « ОСОБА_4 » ОСОБА_5 скерувала заяву про звільнення з посади директора ПП « ОСОБА_3 » за власним бажанням з 24.07.2023 року.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023, для розгляду поданої ОСОБА_2 позовної заяви визначено суддю ОСОБА_1 ..

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, у зв`язку з тим, що заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Обґрунтовуючи позовну заяву, поданої до Господарського суду Львівської області, позивач зазначає, що 09.10.2018 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора ПП « ОСОБА_4 ».

03.07.2023 року позивач скерувала на адресу відповідача та засновника ПП « ОСОБА_4 » - ОСОБА_5 заяву про звільнення за власним бажанням з 24.07.203 року.

Станом на момент подання позовної заяви до суду, відповідачем не прийнято рішення про звільнення позивача з посади директора.

На підставі вищенаведеного, позивач просить суд захистити його трудові відносини та визнати їх припиненими.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України зазначено, шо цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із положеннями ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Відповідно до ч.1 ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів вбачається, що при вирішенні питання про те, чи є спір, який виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, слід керуватися положеннями глави XV КЗпП.

Відповідно до ст.3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно із ч.4 ст. 5 Господарського кодексу України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Відповідно до долученого статуту Приватного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у новій редакції від 2021 року, згідно із положеннями п.п. 1.1.-1.2. статуту, Приватне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі-підприємство), засноване громадянами України. Засновниками (власниками) підприємства є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 30.09.2019 року органом 8026, запис № 19850710-10437, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними ДРФОП - НОМЕР_2 .

Пунктом 4.7. статуту встановлено, що постійне керівництво діяльністю підприємства здійснює директор. Директор підприємства призначається та звільняється з посади наказом засновника підприємства. Директор вирішує всі питання діяльності підприємства тільки за письмовим погодженням з засновником, крім тих, що входять до виключної компетенції засновника підприємства. Засновники підприємства можуть прийняти рішення про передачу частини їх прав по компетенції директора. Директор підзвітний засновникам підприємства й організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для засновників підприємства.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі №752/10984/14-ц, спори, пов`язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори, згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, наданими у постанові від 24.10.2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

У цьому разі позивачу слід звертатися до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов було подано фізичною особою ОСОБА_2 до ПП « ОСОБА_4 » про визнання трудових відносин припиненими.

Одночасно, суд звертає увагу, що у позовній заяві відсутні будь-які посилання на порушення корпоративних прав позивача, не зазначено, що позивач був (або є) учасником (засновником, акціонером, членом) наведеної юридичної особи. Крім того, наведений спір безпосередньо не пов`язаний з управлінням підприємством, а також не стосується відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи.

Разом із тим, до позовної заяви позивачем не долучено наказу про призначення на посаду директора.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що спір між сторонами виник з трудових правовідносин, а відтак такий спір не відноситься ні до господарських, ні до корпоративних, ні до кондиційних (пов`язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи).

Слід також зазначити, що відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приписи Господарського процесуального кодексу України прямо не встановлюють розгляд справ, предметом спору в яких є визнання припиненими трудових відносин між директором товариства з такою юридичною особою, а також інших похідних вимог, до підвідомчості господарських судів України.

Крім того, за змістом п.2 ч.4 ст.19, ст.430 ЦПК України справи, що виникають з трудових відносин, підлягають розгляду в спрощеному позовному провадженні, а для судових рішень, прийнятих у певних категоріях таких спорів, встановлюється особливий порядок виконання.

Водночас ГПК України таких положень не містить, що може призвести до порушення прав позивача на оперативний та справедливий розгляд наведеного спору.

Також суд звертає увагу на те, що ставка судового збору за подання до суду загальної юрисдикції таких позовних заяв становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тоді як подання до господарського суду позову з немайновими вимогами обкладається судовим збором у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховний Суд у справі №758/1861/18 від 24.12.2019 зазначив, що спори щодо припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії, розглядалась судом саме загальної юрисдикції, та зазначеною постановою Верховний Суд у складі колегії суддів ІНФОРМАЦІЯ_3 залишив в силі постанову Київського апеляційного суду та зауважив, що Верховним Судом взято до уваги те, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому такі висновки апеляційного суду є такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_2 про визнання трудових відносин припиненими.

Згідно із положеннями ч.3 ст. 175 ГПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст. 175 ГПК України, до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Водночас суд, на виконання положень ч.6 ст.175 ГПК України, роз`яснює заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції суду загальної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Керуючись ст. 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті провадження у справі №914/2321/23 за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання трудових відносин припиненими.

Додаток: позовна заява з додатками - на 36 арк..

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя ОСОБА_1