Рішення

від 01.08.2023 по справі 917/655/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2023 Справа № 917/655/23

за позовною заявою акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43405329, місцезнаходження: 36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гаражна, буд. 9)

про стягнення 12 569 056,70 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Михайлик Л.Г.

від відповідача: не з`явився

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ» про стягнення 12 569 056,70 грн, з яких 3 265 500,00 грн - сума боргу за Договором №15/12/04; 564 530,01 грн - пеня за Договором №15/12/04; 242 340,00 грн - штраф за Договором №15/12/04; 898 331,72 грн - інфляційні втрати за Договором №15/12/04; 117 045,20 грн - 3 % річних за Договором №15/12/04; 4 820 900,00 грн - сума боргу за Договором №21/01; 857 744,62 грн - пеня за Договором №21/01; 340 886,00 грн - штраф за Договором №21/01; 1 299 504,91 грн - інфляційні втрати за Договором №21/01; 162 274,24 грн - 3 % річних за Договором №21/01.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою від 10.05.2023р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 08.06.23.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 10.05.2023р. було 15.05.2023 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду було повернуто поштовим відділення на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адреса, що зазначена в позовній заяві, є місцезнаходженням відповідача.

Ухвалою від 08.06.23 суд постановив відкласти підготовче засідання на 20.06.23, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

Від відповідача відзив на позов не надходив.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

У підготовчому засіданні, 20.06.2023р., судом здійснено дії та з`ясовані всі питання, передбачені ст.ст.177, 182 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 20.06.2023р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.

Ухвалою від 11.07.2023р. суд відклав розгляд справи на 01.08.2023.

Відповідач явку представників в судове засідання 01.08.23 не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Суд враховує, що з метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у справі були направлені судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: місцезнаходження: 36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гаражна, буд. 9, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).

Копії ухвал суду, які направлялися за адресою відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Також, Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Присутня в судовому засіданні представник позивача пред`явлені вимоги підтримала у повному обсязі, надала усні пояснення по суті позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.23р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (надалі Позивач, АТ «ДПЗКУ», Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ» (надалі Відповідач, ТОВ «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ», Покупець) укладені два однотипні договори поставки продуктів переробки зернових культур № 15/12/04 від 15.12.2021 та № 21/01 від 21.01.2022 (надалі разом Договори).

Згідно п.1.1 Договорів Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця продукти переробки зернових культур (надалі «Товар») на умовах та в строки, обумовлені Договором, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість Товару відповідно до умов Договору і Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

Одиницею виміру Товару, що поставляється на умовах Договорів, є метрична тонна (п.1.2 Договорів).

Відповідно до п. 1.3 Договорів Товар за Договором поставляється (передається) партіями у строки, вказані в Специфікаціях.

В силу п. 1.4 Договорів перелік найменувань Товару, його асортимент, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами у Специфікаціях до Договорів, що після підписання уповноваженими представниками Сторін становлять його невід`ємну частину.

Показники якості Товару визначаються відповідно до нормативної документації, встановленої для Товару (ГСТУ, ДСТУ, ГОСТ, ТУ, тощо) (п. 2.1 Договорів).

Вартість кожної окремої партії Товару та ціна за одиницю Товару, що поставляється згідно з Договорами, визначається у Специфікаціях за зразком, визначеним в Додатку № 1 до Договорів, які Сторони підписують на кожну окрему партію Товару (п.3.2 Договорів).

Строк поставки (передачі) кожної окремої партії Товару за Договорами зазначається Сторонами у відповідних Специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох Сторін по кожній окремій поставці (передачі) Товару (п. 6.1 Договорів).

Поставка Товару відбувається на умовах FCA (франко-перевізник) згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року) (п. 6.4 Договорів).

Місце поставки кожної окремої партії Товару зазначається сторонами у відповідних Специфікаціях, які підписують уповноважені представники обох Сторін по кожній окремій партії Товару (п. 6.5 Договорів).

Покупець зобов`язаний прийняти Товар в узгоджені Сторонами строки згідно Специфікацій та товарно-транспортних накладних (п. 4.1.4. Договорів).

Перехід права власності на кожну партію Товару відбувається в момент поставки Товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками обох Сторін товарно-транспортної накладної на Товар та/або підписання уповноваженим представником Покупця супровідних документів з проставленням дати фактичного отримання Товару в таких документах. Якщо дата Покупцем не проставляється, моментом отримання є дата, позначена Постачальником при складанні супровідної документації (п. 6.9 Договорів).

Приймання Товару за кількістю здійснюється Покупцем під час приймання Товару відповідно до товаросупровідних документів (п. 6.12 Договорів).

Згідно п. 4.1.2. Договорів Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за Товар відповідно до умов Договорів.

Сторони дійшли згоди вважати датою проведення розрахунку дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 5.4 Договорів).

Розрахунок Покупцем за Товар здійснюється у національній валюті України гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника у строки, передбачені Договором (п. 5.5 Договорів).

Товар, що поставляється, оплачується по узгодженим Сторонами у Специфікаціях цінам згідно рахунків та/або видаткових накладних (п.5.6 Договорів).

У випадку несвоєчасної оплати вартості Товару згідно умов Договору, Покупець сплачує Постачальнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми (п. 7.3. Договорів).

Щодо відносин по Договору № 15/12/04 від 15.12.2021.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору № 15/12/04 від 15.12.2021 (далі Договір № 15/12/04) Постачальник поставив Покупцю Товар (борошно пшеничне) на суму 4 090 800,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а Покупець отримав та частково оплатив вказаний Товар, поставлений за Договором № 15/12/04, перерахувавши Позивачу 825 300,00 грн. (дати поставок, реквізити відповідних платіжних доручень наведені позивачем у позові).

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що згідно листа Відповідача від 03.02.2022 № 6 оплачена платіжним дорученням № 194 від 03.02.2022 сума 2 829,00 грн розподілена наступним чином:

-1 608,70 грн оплата Товару за специфікацією № 2 від 21.01.2022 до Договору №15/12/04 від 15.12.2021 р.;

-1 220,30 грн оплата Товару за специфікацією № 4 від 21.01.2022 до Договору №21/01 від 21.01.2022 р.

Також позивач зазначає про те, що заборгованість у розмірі 2 300 000,00 грн за Товар, поставлений згідно видаткової накладної № 397 від 18.02.2022, перенесена з договору №15/12/04 на договір №21/01, що підтверджується відповідною бухгалтерською довідкою АТ «ДПЗУ» № 373 від 22.12.2022.

Таким чином, за розрахунком позивача, сума неоплаченої заборгованості Відповідача за Договором № 15/12/04 становить 3 265 500,00 грн (4 090 800,00 - 825 300,00 = 3 265 500,00 грн).

Щодо відносин по Договору № 21/01 від 21.01.2022.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору № 21/01 від 21.01.2022 (далі Договір № 21/01) Постачальник поставив Покупцю Товар (висівки і борошно пшеничне) на суму 5 458 024,30 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а Покупець отримав та частково оплатив вказаний Товар, поставлений за Договором № 21/01, перерахувавши Позивачу 637 124,30 грн. (дати поставок, реквізити відповідних платіжних доручень наведені позивачем у позові).

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що згідно листа Відповідача від № 5 від 21.01.2022 заборгованість по оплаті за поставлений Товар у розмірі 35 904,00 грн перенесена з Договору № 18/11 від 18.11.2021 на Договір 21/01 від 21.01.2022 р.

Відповідно до п. 5.1. Договору № 21/01 порядок розрахунків визначається у відповідній Специфікації по кожній окремій партії Товару, а саме:

- згідно п. 4 Специфікації № 1 від 21.01.2022 до Договору № 21/01 оплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних;

- згідно п. 4 Специфікації № 2 від 21.01.2022 до Договору № 21/01 оплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних;

- згідно п. 4 Специфікації № 3 від 21.01.2022 до Договору № 21/01 оплата протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних;

- згідно п. 4 Специфікації № 4 від 21.01.2022 до Договору № 21/01 100 % попередня оплата кожної окремої партії Товару.

Таким чином, за розрахунком позивача, сума неоплаченої заборгованості Відповідача за Договором № 21/01 становить 4 820 900,00 грн (5 458 024,30 - 637 124,30 = 4 820 900,00 грн).

Загальна сума неоплаченої заборгованості Відповідача за Договорами № 15/12/04 та № 21/01, за розрахунком позивача, становить 8 086 400 грн (3 265 500,00 + 4 820 900,00 = 8 086 400 грн).

Позивач вказує, що вказана заборгованість підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків від 30.11.2022, а також визнається Відповідачем у гарантійному листі від 14.10.2022 № 1410.

У гарантійному листі від 14.10.2022 № 1410 Відповідач визнав наявність у нього заборгованості перед Позивачем в сумі 8 314 800,00 грн та гарантував сплатити вказаний борг в термін до 18.12.2022 згідно розробленого ним графіку.

Позивач стверджує, що Відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання та борг не сплатив.

Позивач направив Відповідачу претензію від 20.10.2022 № 130-8-19/2812, якою вимагав від Відповідача сплатити заборгованість за Договорами. Вказана претензія була направлена на офіційну електронну адресу Відповідача, що підтверджується відповідним скріншотом електронної пошти.

Вищенаведена претензія була залишена відповідачем без задоволення, а спірна заборгованість у добровільному порядку не сплачена, у зв`язку із чим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ» укладені два однотипні договори поставки продуктів переробки зернових культур № 15/12/04 від 15.12.2021 та № 21/01 від 21.01.2022, згідно яких Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупця продукти переробки зернових культур (надалі «Товар») на умовах та в строки, обумовлені Договором, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити вартість Товару відповідно до умов Договору і Специфікацій, які є невід`ємною частиною Договору.

З огляду на правову природу укладених між сторонами Договорів, які у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у їх сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини за наведеними правочинами регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором №15/12/04, яка складає 3 265 500,00 грн та сума основного боргу відповідача за Договором №№21/01, яка складає 4 820 900,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення відповідач не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, не повідомляв суд про неправильність врахуванням здійснених оплат чи неврахування оплат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення:

564 530,01 грн пеня за Договором №15/12/04;

242 340,00 грн штраф за Договором №15/12/04;

898 331,72 грн інфляційні втрати за Договором №15/12/04;

117 045,20 грн 3 % річних за Договором №15/12/04;

857 744,62 грн пеня за Договором №21/01;

340 886,00 грн штраф за Договором №21/01;

1 299 504,91 грн інфляційні втрати за Договором №21/01;

162 274,24 грн 3 % річних за Договором №21/01.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за Договором №15/12/04 3 % річних за загальний період прострочення з 27.01.2022 по 10.04.23 та інфляційних нарахувань за аналогічний період.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за Договором №21/01 3 % річних за загальний період прострочення з 02.02.2022 по 10.04.23 та інфляційних нарахувань за аналогічний період.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3 % річних та інфляційних нарахувань, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення грошових зобов`язань за договорами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за Договором №15/12/04 за загальний період з 27.01.2022 по 18.08.22, а також пеню за Договором №21/01 за загальний період з 02.02.2022 по 01.09.22.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

За умовами пункту 7.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару згідно умов Договору, покупець сплачує постачальнику на вимогу останнього, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає, що розрахований позивачем розмір пені здійснений з врахуванням Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та п. 6 ст. 232 ГК України, не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у поданій позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача штраф за Договором №15/12/04, а також штраф за Договором №21/01.

Положеннями частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом пункту 7.3 Договору у випадку прострочення покупцем оплати вартості товару згідно умов Договору понад тридцять днів, з покупця додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.

Оскільки розмір нарахованого позивачем штрафу відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог про стягнення штрафу, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

У той же час суд звертає увагу на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 року в справі № 917/194/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18 та інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/12876/19.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати поставленого йому за Договором товару чи нарахованих штрафних санкцій і компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наведеного вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 188535,85 грн.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 43405329, місцезнаходження: 36008, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Гаражна, буд. 9) на користь акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (код ЄДРПОУ 37243279, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1) 12 569 056,70 грн., з яких 3 265 500,00 грн. - сума боргу за Договором №15/12/04; 564530,01 грн. - пеня за Договором №15/12/04; 242 340,00 грн. - штраф за Договором №15/12/04; 898 331,72 грн. - інфляційні втрати за Договором №15/12/04; 117 045,20 грн. - 3 % річних за Договором №15/12/04; 4 820 900,00 грн. - сума боргу за Договором №21/01; 857744,62 грн. - пеня за Договором №21/01; 340 886,00 грн. - штраф за Договором №21/01; 1 299504,91 грн. - інфляційні втрати за Договором №21/01; 162 274,24 грн. - 3 % річних за Договором №21/01; 188535,85 грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.08.23 р.

Суддя Киричук О.А.