Рішення

від 02.08.2023 по справі 927/704/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

02 серпня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/704/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Світанок",

вул. Шкільна, 8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834;

e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс",

вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000;

предмет спору: про стягнення 141593,51 грн

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

18.05.2023, надійшов позов Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (далі - СФГ "Світанок") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" (далі - ТОВ "Лілія Агро Плюс") про стягнення 141593,51 грн, з них: 100000,00 грн боргу за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 21/05/2021 від 21.05.2021 (далі - Договір); 24219,17 грн пені за період з 22.05.2022 по 21.11.2022, нарахованої на підставі п. 5.3. Договору; 14538,72 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 та 2835,62 грн 3% річних за період з 22.05.2022 по 01.05.2023, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору, щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги в визначений сторонами строк.

Суд, після усунення недоліків, прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/704/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 05.06.2023.

При відкритті провадження в справі, суд установив сторонам строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 05.06.2023, для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, у порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала про відкриття провадження в справі направлена відповідачу засобами поштового зв`язку за адресою його державної реєстрації згідно з витягом з ЄДРПОУ (залучений до матеріалів справи), а саме: вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000, проте, під час доставки адресату не вручена та повернута за зворотною адресою, з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (поштове відправлення: 1400056281780).

В силу статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними.

Відповідно до частини 5 статті 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження в справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, у разі якщо ухвала про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлені судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернутий підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення в справі (близький за змістом висновок викладений в постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).

З наведеного слідує, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в справі № 927/704/23, проте правом на подання відзиву на позов в установлений строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 ГПК України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України, суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 05.06.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

21.05.2021, Селянське (фермерське) господарство «Світанок» (позикодавець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія Агро Плюс» (позичальник, відповідач) уклали договір про надання поворотної фінансової допомоги № 21/05/2021, за умовами якого (пункти 1.1., 1.2.) позикодавець зобов`язався надати позичальнику поворотну фінансову допомогу (позику), а позичальник зобов`язався повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку в користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (відповідно до п. 14.1.257. Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 100000,00 грн (п. 2.1. Договору).

За умовами п. 2.3. Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній та безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій сторонами не стягується.

Згідно з пунктами 2.4. - 2.6. Договору поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника з розрахункового рахунку позикодавця. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Сторони погодили, що поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника відповідно до статутних цілей його господарської діяльності, та не є доходом позичальника.

Сторони в п. 2.7. Договору погодили, що поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців із дати платежу, передбаченої п. 2.5. цього Договору.

Повернення грошових коштів позикодавцю проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця в установі банку. Датою повернення платежу вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку позичальника (пункти 3.1., 3.2. Договору).

За п. 5.3. Договору в випадках прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п. 2.7. цього Договору, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п. 2.1. Договору за весь час прострочення. Сплата неустойки не звільняє сторону від виконання зобов`язання , що встановлене умовами цього Договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 12.05.2022, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов цього Договору.

Предметом позову в даній справі є стягнення поворотної безпроцентної фінансової допомоги, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному її поверненню, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт отримання поворотної фінансової допомоги, погодженої сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення отриманої поворотної фінансової допомоги; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2021, на виконання умов Договору, за платіжною інструкцією № 579 (безготівковий переказ в національній валюті) з розрахункового рахунку СФГ «Світанок», на поточний рахунок відповідача - ТОВ «Лілія Агро Плюс» НОМЕР_1 в АТ «Укрсиббанк» (що вказаний в розділі Договору «Місцезнаходження і реквізити сторін») перераховані кошти в сумі 100000,00 грн, за призначенням платежу: «надання БПФД згідно договору № 21/05/2021 від 21.05.2021».

Факт отримання 21.05.2021 коштів у сумі 100000,00 грн у формі поворотної фінансової допомоги за вказаним платіжним документом, відповідачем не спростоване.

Позов обґрунтований приписами статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України.

Зобов`язальні відносини сторін підпадають під дію положень глави 71 ЦК України, що виникли з моменту отримання відповідачем позики (поворотної фінансової допомоги) в сумі 100000,00 грн за платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

За визначенням, наведеним в абзаці 7 п. 14.1.257. статті 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Виходячи з правового характеру договір поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає в власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто даний вид правочину підпадає під поняття "реального договору", що є укладеним з моменту вчинення сторонами певних дій, зокрема передачі позикодавцем позичальнику грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а в випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлене договором.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи з умов п. 2.7. Договору поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення позикодавцем, але на строк, не більший ніж 12 календарних місяців із дати платежу, передбаченої п. 2.5. цього Договору.

07.04.2023, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 115 від 04.04.2023 щодо повернення поворотної фінансової допомоги за договором № 21/05/2021 від 21.05.2021 у сумі 100000,00 грн (поштове відправлення: 0980101494963).

Вимога позивача щодо повернення поворотної фінансової допомоги за Договором № 21/05/2021 від 21.05.2021, залишена відповідачем без виконання.

На момент ухвалення рішення в справі, строк щодо повернення відповідачем поворотної фінансової допомоги в сумі 100000,00 грн, за висновком суду, настав. Відтак, позов у частині вимоги про стягнення суми основного боргу є правомірним, обґрунтованим, таким, що підтверджується наявними матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, в п. 5.3. Договору погодили, що в випадках прострочення строків повернення суми поворотної фінансової допомоги, передбачених п. 2.7. цього Договору, позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, передбаченої п. 2.1. Договору за весь час прострочення.

Позивач, керуючись наведеними нормами та п. 5.3. Договору, заявив до стягнення з відповідача: 24219,17 грн пені за період з 22.05.2022 по 21.11.2022; 14538,72 грн інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 та 2835,62 грн 3% річних за період з 22.05.2022 по 01.05.2023.

Натомість, оскільки умовами п. 2.7. Договору, сторони встановили, що поворотна фінансова допомога надається до моменту пред`явлення вимоги щодо її повернення, суд, з урахуванням положень частини 1 статті 1049 ЦК України, дійшов висновку, що відповідач порушив зобов`язання з повернення позики після закінчення тридцятиденного строку з моменту пред`явлення вимоги № 115 від 04.04.2023 щодо повернення поворотної фінансової допомоги за Договором, а саме з 08.05.2023.

З урахуванням зазначеного, суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог про стягнення неустойки (пені) за період з 22.05.2022 по 21.11.2022, інфляційних втрат за період з 01.06.2022 по 31.03.2023 та відсотків річних за період з 22.05.2022 по 01.05.2023, за відсутності факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем у заявленому до стягнення періоді.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, довів порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 100000,00 грн. В іншій частині позову судом відмовлено.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. З огляду на зміст наведеної норми, суд дійшов висновку, що за рахунок відповідача позивачу підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1895,57 грн пропорційно задоволеним вимогам.

За частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У позовній заяві позивач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу в цій справі складає 30000,00 грн, на підтвердження яких до суду надав засвідчені копії: договору б/н про надання правничої допомоги від 01.05.2023, укладеного між ним та адвокатом Столярчук В.М.; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5427, виданого Столярчуку В.М. на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 03.10.2013 № 12.

За умовами договору б/н про надання правничої допомоги від 01.05.2023 (пункти 1.1., 3.1., 3.2.), адвокат Столярчук Вадим Миколайович зобов`язався надати клієнту СФГ «Світанок» правову допомогу, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в (…) судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження в справах про адміністративні правопорушення (…) тощо з будь-яких питань.

Розмір гонорару за надання правничої допомоги, який клієнт сплачує адвокату за Договором, є фіксованим та становить 30000,00 грн, за супроводження справи за позовом СФГ «Світанок» до ТОВ «Лілія Агро Плюс» про стягнення поворотної фінансової допомоги по Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 21/05/2021 від 21.05.2021 і не може змінюватись в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Клієнт та адвокат домовились, що гонорар, зазначений в п. 3.1. цього Договору, клієнт сплачує адвокатові на протязі 2 (двох) днів з моменту набуття законної сили рішення Господарського суду Чернігівської області.

За змістом п. 1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Суд установив, що позивач не надав належних доказів на підтвердження факту понесення ним витрат на правничу допомогу в межах даної справи в заявленому розмірі.

Договір про надання правничої допомоги б/н від 01.05.2023 свідчить лише про домовленість сторін вчинити певні дії, зокрема, засвідчує намір позивача отримати правничу допомогу за супроводження адвокатом Столярчук В.М. справи за позовом СФГ «Світанок» до ТОВ «Лілія Агро Плюс» про стягнення поворотної фінансової допомоги за Договором № 21/05/2021 (п. 3.1.), натомість не підтверджує факт отримання цих послуг.

Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги в межах цієї справи, як це передбачене частиною 3 статті 126 ГПК України, в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в додатковій постанові від 06.02.2020 у справі № 916/1830/19, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджене належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати.

Суд констатує, що позивач, у порядку частини 8 статті 129 ГПК України, не заявив про намір подати докази на підтвердження факту отримання правничої допомоги в межах справи в установлений законом строк.

За наведених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката за надані послуги в заявленому розмірі.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (вул. Шкільна, 8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834; код ЄДРПОУ 30368168) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" (вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43946343) про стягнення 141593,51 грн, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія Агро Плюс" (вул. Івана Мазепи, 51, кв. 110, м. Чернігів, 14000; код ЄДРПОУ 43946343) на користь Селянського (фермерського) господарства "Світанок" (вул. Шкільна, 8, с. Стадниця, Білоцерківський район, Київська область, 09834; код ЄДРПОУ 30368168) 100000,00 грн поворотної фінансової допомоги та 1895,57 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко