Рішення

від 02.08.2023 по справі 572/3902/21

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 572/3902/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2023 року Сарненський районний суд Рівненської області

головуючого судді - Ведяніної Т. О.

при секретарі - Шевні І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 572/3902/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради, про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до відповідача з позовом про скасування наказу про відсторонення її від роботи, поновити її на роботі, стягнути з відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи.

Позов обґрунтовує тим, що вона працює вчителем в КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів». 04 листопада 2021 року вона отримала від відповідача повідомлення №25 про необхідність надання відомостей щодо наявності або відсутності у неї щеплень проти коронавірусної хвороби COVID-19, або документа, що підтверджує медичне протипоказання щодо такого щеплення інакше вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати. На вказане повідомлення вона дала заяву про відмову від участі в медичних експериментах. 13 грудня 2021 року їй був вручений наказ про відсторонення її від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2. Наказ мотивований тим, що, у неї відсутнє щеплення. Вказує, що даний наказ є незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом, оскільки він порушує її право гарантоване ст.43 Конституції України на працю та заробітну плату.

Вказує, що надання медичної допомоги (включаючи профілактику, до якої відноситься вакцинація) проводиться за її згодою. Позицію про відмову від вакцинації обґрунтовує тим, що вакцина від Covid-19 не є традиційною вакциною та перебуває на стадії клінічного випробування. Фактично така вакцинація є примусовим медичним експериментом, оскільки жодна із винайдених вакцин не пройшла дослідження вивчення побічних ефектів та протипоказань, що дає підстави позивачу відмовитись від неї. Статтею 43 Кодексу законів про працю не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи із підстав відсутності у нього щеплення від COVID-19. Оспорюваний наказ є таким, що не відповідає положенням ч. 1 ст. 12 та ч.2 ст.14 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» оскільки цей Закон передбачає які щеплення є обов`язковими - ті, які включені до календаря щеплень. Так як щеплення проти COVID-19 не передбачене і не встановлене цим законом як обов`язкове, тому наказ про її відсторонення через відсутність даного щеплення вважає незаконним. Окрім цього, працівника можливо відсторонити лише від виду робіт, зазначеного за окремими професіями, тобто, працівник може бути переведений на інший вид роботи, однак відповідачем не було запропоновано перевести на інший вид роботи. Вимога відповідача надати сертифікат про вакцинацію порушує тайну про стан її здоров`я. Не вбачається правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби та/або притягувати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Наказ про відсторонення її від роботи обмежує її права щодо повноцінної роботи.

Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, давши їм належну оцінку, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та заперечення відповідача, суд прийшов до наступного.

Правовідносини між сторонами регулюються КЗпП України, а також іншими нормативно-правовими актами, що застосовуються до трудових відносин.

Судом встановлено, що відповідно до ксерокопії трудової книжки НОМЕР_1 з 01.049.2004 року прийнята на посаду вчителя трудового навчання спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2 с.Чудель Сарненського району.

Наданою позивачем довідкою про доходи №9 від 18.01.2022 року розмір її доходу за червень- листопада 2021 року склав 100031,10 грн.

Згідно із повідомленням №25 від 04.11.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про її відсторонення від роботи з 8 листопада 2021 року в разі неподання нею документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації від Covid-19 , або надання медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти Covid-19.

У цьому повідомленні міститься підпис особи, відносно якої його видано.

04 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала на ім`я керівника КЗ «Чудельської спеціальної школи №2 заяву про відмову від участі в медичних експериментах (щеплення Covid-19).

На підставі наказу КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» № 248 від 13.12.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » на підставі ст.46 КЗпП, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням від 04 жовтня 2021 року №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 останню відсторонено від роботи з 13 грудня 2021 року до моменту проведення щеплення і пред`явлення відповідних підтверджуючих документів, без збереження заробітної плати.

В даному наказі міститься підпис особи, відносно якої видано наказ, про ознайомлення з ним.

Відповідно до витягу з наказу №201 від 05 листопада 2021 року ОСОБА_2 надано відпустку без збереження заробітної плати на період карантину з 08 листопада по 12 листопада 2021 року.

Відповідно до ст.46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

З аналізу вказаної норми слідує, що перелік випадків відсторонення працівників від роботи, що визначений законодавцем не є вичерпним і може визначатися як законом, так і підзаконними нормативно-правовими актами.

На виконання ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики видано наказ МОЗ «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» № 2153 від 04.10.2021року.

Згідно із Переліком особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, який затверджений наказом МОЗ від 19 липня 1995 року № 133, до особливо небезпечних інфекційних хвороб віднесено Covid-19 .

Разом з тим, наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, відповідно до якого обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19 , спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , на період дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, в тому числі закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до примітки до Переліку обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 .

Відповідно до п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 9 грудня 2020 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються.

Вказана постанова є чинною та неконституційною не визнана.

При розгляді даної цивільної справи судом також враховуються висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №130/3548/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року по справі №130/3548/21 звернула увагу, що, встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути легітимної, в розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції, мети - запобігання подальшому поширенню хвороби, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення легітимної мети, якщо воно відповідає «нагальній суспільній необхідності» та є пропорційним цій меті, тобто дозволяє її досягнути найменш обтяжливими для людини засобами. З огляду на це в кожній конкретній ситуації треба з`ясовувати, наскільки захід втручання у відповідне право був виправданим.

Нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19, і відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)".

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює вчителем трудового навчання спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату №2 с.Чудель, тобто є педагогічним працівником закладу загальної середньої освіти і вказана професія віднесена до тих, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, зокрема COVID-19. Виконання нею своїх посадових обов`язків відповідно до посадової інструкції вчителя пов`язане з постійним, протягом робочого дня, перебуванням на території навчального закладу, що у свою чергу безпосередньо пов`язано з постійним контактом з учнями та працівниками школи. Тобто умови праці позивача, у яких вона виконує трудові обов`язки, збільшують вірогідність зараження COVID-19 як самого позивача та інших працівників.

Позивач не надала керівнику закладу освіти КЗ «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради сертифікат про щеплення чи документ, що підтверджує наявність протипоказань до такого щеплення, а тому була відсторонена від роботи.

Отже, керівник навчального закладу, видавши оспорюваний наказ від 13 грудня 2021 року № 248 про відсторонення ОСОБА_1 від роботи, застосував порядок відсторонення, який передбачений нормативно-правовими актами, з метою забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу та є виправданим.

Суд дійшов висновку, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи, а тому у задоволенні позову в частині визнання незаконним та зобов`язання відповідача скасувати наказ від 13 грудня 2021 року №248 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи є своєрідне призупинення трудових правовідносин та є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення робоче місце за працівником зберігається, то суд приходить до висновку, що не підлягає до задоволення вимога позивача про поновлення її на роботі.

У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивача на працю, визначеного ст. 43 Конституції України, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений. Обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей.

Отже, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити, оскільки вони є похідними.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволенні позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд не вбачає підстав для задоволення позову, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 526, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 280 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 виданий Сарненським РВ УДМС в Рівненській області 23 березня 2017 року) до Комунального закладу «Чудельська спеціальна школа №2 І-ІІ ступенів» Рівненської обласної ради (с.Чудель вул.Соснова,1 Сарненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 22585194), про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: