Рішення

від 02.08.2023 по справі 754/5853/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3190/23

Справа №754/5853/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 02.08.2023)

02 серпня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: О. Грегуль, секретар судового засідання: І. Вакуленко,

Захаренко Любов Василівна - позивач

Житлово-будівельний кооператив «Автотранспортник-5» - відповідач

Вимоги позивача: припинення дій, що порушують право користування

Степаненко Я.В. - адвокат позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивачем до суду подано позов, який до початку підготовчого засідання подавався в новій редакції і в якому посилаючись на порушення свого права користування кв. АДРЕСА_1 відповідачем, позивач просить: 1) Визнати дії відповідача по встановленню регулятора на трубопроводі рамки управління системи центрального опалення незаконними; 2) Зобов`язати відповідача відновити зворотній трубопровід рамки управління системи центрального опалення теплового вводу системи опалення та гарячого водопостачання в попереднє становище, яке існувало до порушення у відповідності до проектно-технічної документації; 3) Стягнути з відповідача: 2147,20 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 5000 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в буд. АДРЕСА_2 в 2017 р. у вузлі теплового вводу системи опалення розташованого в 2 під`їзді будинку керівництвом відповідача встановлено додаткове обладнання - автоматичні регулятори підпору і після проведення зазначених реконструкцій у квартирі позивачки з`явився шум, який, як вказує сторона позивачки, заважає позивачці та порушує право позивачки на користування своєю квартирою.

Ухвалою суду від 04.05.2023 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Внесеною до протоколу судового засідання ухвалою суду від 03.07.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

У судовому засіданні позивачка і її адвокат позов підтримали і не заперечували проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

Відповідач у судове засідання не з`явився і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.

Вислухавши позивачку і її адвоката, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Згідно наданої на запит суду інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 04.05.2023, позивачка з 24.11.1987 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

У процесі розгляду справи стороною позивачки суду не надано конкретних і правових доказів у підтвердження доводів позивачки, що позивачка є власницею кв. АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі № 438/1673/13-ц: «Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.».

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Перевіряючи обґрунтованість доводів сторони позивачки в обґрунтування позовних вимог суд у судовому засіданні достовірно встановив наступне.

Первісна редакція позову позивачкою підписана і подана до суду 03.05.2023.

Дослідження шумового навантаження в кв. АДРЕСА_1 проводилась 6 разів Деснянським міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ «Київське МЛЦ МОЗ України.

Згідно наданих самою ж стороною позивачки результатів останнього дослідження шумового навантаження в кв. АДРЕСА_1 , яке проводилось Деснянським міжрайонним відділом лабораторних досліджень ДУ «Київське МЛЦ МОЗ України 27.02.2020, рівень шумового навантаження, як під час включеної так і під час виключеної системи опалення нижче норми.

Згідно наданих самою ж стороною позивачки останнього проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку, яке задокументовано протоколом № 13 проведення дослідження шумового навантаження та інфразвуку від 27.02.2020, місце проведення: АДРЕСА_3 , І поверх, 2 під`їзд, присутні: майстер АРД ТОВ «Аврора Терм», голова правління «Автотранспортник-5» (відповідач), ОСОБА_2 (позивачка), висновок: проведені інструментальні дослідження шумового навантаження від технічного обладнання в кв. АДРЕСА_1 показали, що рівні звукового тиску в октавних полосах частот не перевищує ГДР згідно вимог ДСН 463-2019 р., затверджених наказом МОЗ України від 22.02.2019 № 463.

У наданих стороною позивачки: листі Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної теплової енергії від 0205.2018 № 03/19-2755; двох рукописних копіях актів (без дати складання); листі Міністерства енергетики України від 16.08.2021; листі Державної інспекції енергетичного нагляду України від 06.03.2023, договорі № 30 на виконання робіт від 13.06.2017 та акті № 1 приймання виконаних будівельних робіт від 06.10.2017 не йдеться про порушення прав, свобод і інтересів позивачки встановленням обладнанням про яке йдеться в позові.

Будь-яких інших конкретних правових доказів, які б свідчили про порушення прав, свобод і інтересів позивачки саме неправомірними діями/бездіяльністю відповідача, суду не надано.

За таких обставин у задоволенні позову відмовляється за недоведеністю позовних вимог.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до житлово-будівельного кооперативу «Автотранспортник-5» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Бальзака Оноре де, 10, ЄДРПОУ: 22872752).

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: