Ухвала

від 27.07.2023 по справі 757/31780/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31780/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання Прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000001654 від 23.11.2022,-

ВСТАНОВИВ:

26.07.2023 року у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання Прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022000000001654 від 23.11.2022. Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась. У судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити. На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання. У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом. Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів. Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків. З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001654 від 23.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогоч. 5 ст. 191 КК України. У сторониобвинувачення єдостатні підставивважати,що за місцем проживання співзасновника ТОВ «Нідком» ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 4610166300:10:001:2180), можуть знаходитись первинні фінансово-господарські документи, договори, додаткові угоди, контракти, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки за ТМЦ, накладні та інші документи щодо проведення ремонтних робіт (поточного ремонту) по об`єктам, що були пошкоджені внаслідок воєнних дій на території Бучанського району Київської області. 24.07.2023 у будинку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка 8000000000:66:599:0009, яка зареєстрована за ОСОБА_6 , відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/28038/23-к проведено обшук. За результатами проведення вказаного обшуку окрім речей і документів, які не входять до переліку, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку виявлено та вилучено наступне майно: кошти в сумі 8200 Євро; кошти в сумі 150000 грн; кошти 21500 доларів США. Під час проведення обшуку присутній при обшуці ОСОБА_5 надати документи щодо походження виявлених коштів не зміг. 25.07.2023 постановою слідчого, вищевказані вилучені кошти визнано речовими доказами в кримінальному провадженні, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом. Слідчий вказує, що на даний час в органу досудового розслідування є підстави вважати, що організована група, яка здійснювали незаконне видобування корисних копалин, може вчинити дії спрямовані на приховування обставин вчиненого злочину, продаж вказаної техніки, приховування та її знищення з метою уникнення кримінальної відповідальності та застосування спеціальної конфіскації, оскільки вказаний злочин є тяжким. Ураховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, зухвалості вчинених дій та відкритого ігнорування вимог чинного законодавства, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, передбачених главою 17 КПК України є необхідним для збереження речових доказів, а також для забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98). Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу. Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом. Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на нерухоме майно, які є речовими доказами в даному кримінальному провадженні, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що зможе одночасно забезпечити запобігання можливості його приховування, відчуження. Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити. Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42022000000001654 на майно ОСОБА_5 , яке було вилучене за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка 8000000000:66:599:0009, а саме:

- кошти в сумі 8200 Євро;

- кошти в сумі 150000 грн;

- кошти в сумі 21500 доларів США.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню. Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1