Рішення

від 28.07.2023 по справі 760/6578/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6578/21

2/760/9041/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2023 року суддя Солом`янського районного суду м.Києва Козленко Г.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР КРЕДО ФІНАНС", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР КРЕДО ФІНАНС", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича, згідно з яким просила:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача В.В. від 20.02.2020 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51248099, яким проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 110,1 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 з внесенням запису про скасування державної реєстрації цього права до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею 110,1 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ;

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, 29.05.2019 року між ТОВ "Фактор Кредо Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику № 1, відповідно до умов якого позивачу було надано у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, грошові кошти у розмірі 825000 грн. 00 коп. зі сплатою 35 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості згідно зі встановленим графіком, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості за кредитом до 29.05.2024 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 29.05.2019 року між ТОВ "Фактор Кредо Фінанси" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 3477, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В.

При цьому, відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку відповідачу було передано:

- житловий будинок АДРЕСА_2 , до складу якого входить: сарай, позначений під літерою Б, погріб, позначений під літерою Д, спорудження, позначені під номером 1-3, І, ІІ, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору дарування житлового будинку від 01.04.2010 року;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Разом з тим, 20.02.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51248099 від 20.02.2020 року, на підставі якого право власності на іпотечне майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 , а також про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51248099 від 20.02.2020 року, на підставі якого право власності на іпотечне майно - земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247587333 від 10.03.2021 року право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 200, виданий 20.02.2020 року, видавник ОСОБА_3 ПНКМНО.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №247588911 від 10.03.2021 року право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 199, виданий 20.02.2020 року, видавник ОСОБА_3 , ПНКМНО.

У свою чергу, позивач вважає, що вищенаведена реєстрація права власності на нерухоме майно є протиправною, виходячи з наступних підстав в їх сукупності:

-На момент проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, як на предмет іпотеки у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, у приватного нотаріуса був відсутній Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем;

-позивачу не було надіслано жодних поштових повідомлень про вчинення дій щодо реєстрації права власності на іпотечне майно за відповідачем;

-відповідачем при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на будинок та земельну ділянку не дотримано вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23.03.2021 року заяву представника позивача про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок, загальною площею 110,1 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., з надвірними будівлями та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог заяви відмовлено.

24.09.2021 року до суду надійшов відзив відповідача - ТОВ "Фактор Кредо Фінанс" на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що державна реєстрація договорів купівлі-продажу предмету іпотеки проведена з додержанням норм чинного законодавства, оскільки іпотекодержателем було обрано та використано права, передбачені ст. 38 Закону України "Про іпотеку", щодо продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві. При цьому, зазначав, що посилання позивача на недотримання відповідачем при зверненні стягнення на предмет іпотеки вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" є безпідставними та жодним чином не відноситься до даного спору, оскільки сфера дії вказаного закону розповсюджується за кредитами, наданими кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Також, зауважував, що нотаріус - державний реєстратор не може бути співвідповідачем у даній справі.

24.09.2021 року до суду надійшов відзив відповідача - ОСОБА_2 на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу іпотечного майна укладені на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п. 5.3 іпотечного договору, та у чіткій відповідності до норм ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, 29.05.2019 року між ТОВ "Фактор Кредо Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику № 1, відповідно до умов якого позивачу було надано у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, грошові кошти у розмірі 825000 грн. 00 коп. зі сплатою 35 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості згідно зі встановленим графіком, з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості за кредитом до 29.05.2024 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором 29.05.2019 року між ТОВ "Фактор Кредо Фінанси" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 3477, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В.

При цьому, відповідно до умов іпотечного договору в іпотеку відповідачу було передано:

- житловий будинок АДРЕСА_2 , до складу якого входить: сарай, позначений під літерою Б, погріб, позначений під літерою Д, спорудження, позначені під номером 1-3, І, ІІ, що належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору дарування житлового будинку від 01.04.2010 року;

- земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Разом з тим, 20.02.2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач В.В. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51248099 від 20.02.2020 року, на підставі якого право власності на іпотечне майно - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 , а також про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51248099 від 20.02.2020 року, на підставі якого право власності на іпотечне майно - земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , перейшло до ОСОБА_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 247587333 від 10.03.2021 року право приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, серія та номер: 200, виданий 20.02.2020 року, видавник ОСОБА_3 ПНКМНО.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №247588911 від 10.03.2021 року право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:72:524:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 199, виданий 20.02.2020 року, видавник ОСОБА_3 , ПНКМНО.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, обгрунтовуючи незаконність проведення вищенаведеної реєстрації права власності на нерухоме майно, посилався, серед іншого, на те, що на момент проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, як на предмет іпотеки у порядку звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, у приватного нотаріуса був відсутній Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений між іпотекодавцем та іпотекодержателем.

Так, п. 5.2 Договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем внаслідок невиконання ним зобов`язань за Договором надання коштів у позику та/або зобов`язань за цим Договором:

- або на підставі рішення суду (п. 5.5 цього Договору);

- або виконавчого напису нотаріуса;

- або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 5.3 цього Договору);

- шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-які особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку" (п. 5.3 Договору).

При цьому, у відповідності до п. 5.3 Договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки або продати предмет іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві.

Цей пункт є застереженням, яке прирівнюється до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого зобов`язання;

- згідно статті 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 2.3 цього Договору, яка сторонами визначається як ціна продажу предмета іпотеки, або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб`єктом оціночної діяльності. Договір купівлі-продажу, укладений у відповідності до цього пункту є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги до іпотекодавця шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, а цей Договір є правовстановлюючим та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.05.2020 року у справі № 644/3116/18, наявність відповідного застереження в іпотечному договорі, яке за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

Отже, з урахування викладеного, а також враховуючи те, що в іпотечному договорі сторони договору передбачили право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, посилання позивача на відсутність Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, як на підставу для скасування рішень нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірне іпотечне майно, суд вважає безпідставними та необгрунтованими.

Також, суд відхиляє посилання позивача на неотримання ним жодних поштових повідомлень про вчинення дій щодо реєстрації права власності на спірне майно, адже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Фактор Кредо Фінанс" була направлена письмова вимога до ОСОБА_1 про усунення порушень за вих. № 55 від 06.12.2019 року і вказана вимога була отримання останньою особисто 07.12.2019 року, про що свідчить відповідне зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення.

Щодо посилань позивача на порушення вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд зазначає наступне.

Так, 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення (постанова Верховного суду від 31.10.2018 року у справі № 65/1310/17).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, має наслідком відчуження предмету іпотеки на користь іпотекодержателя без згоди власника такого нерухомого майна.

Отже, визначальним при вирішення спору щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку протягом строку дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є настання правового наслідку, що передбачає фактичний перехід до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, без згоди власника майна.

Дія мораторію на примусове стягнення майна громадян, яке є забезпеченням за валютними кредитами, розповсюджується і на позасудовий порядок такого стягнення.

Аналогічна позиція викладена в постанові від 20.11.2019 року у справі №802/1340/18-а, в якому Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, надано як забезпечення кредитів в іноземній валюті», поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.

Вказаний Закон є правовою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнено на підставі Закону України «Про мораторій та стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Таким чином, враховуючи вищевстановлені положення законодавства, а також те, що кошти за договором позики було надано позивачу в національній валюті - гривні, вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на спірні правовідносини.

Також, слід зауважити, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Результат аналізу ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17 зробила висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 року у справі № 753/905/18.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Таким чином, оскільки у даному випадку встановлені обставини справи, а також зміст і характер відносин між учасниками справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з ТОВ "Фактор Кредо Фінанс" та ОСОБА_2 щодо предмета іпотеки, суд приходить до висновку, що державний реєстратор - приватний нотаріус Рогач В.В. є неналежним відповідачем у даній справі.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОР КРЕДО ФІНАНС", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рогача Вадима Вікторовича про скасування рішення про державну реєстрацію та поновлення права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.О. Козленко