Рішення

від 01.08.2023 по справі 140/10089/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 року ЛуцькСправа № 140/10089/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 21.01.2023 року № 032550005909 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язати ПФУ у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2023 року і прийняти рішення про призначення пенсії за віком з урахування періодів роботи на території РФ з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019, а також періоди роботи з 21.09.2011 по 08.10.2013 в ТОВ «ККР-РОС БІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 37542375) та з 09.10.2013 по 30.12.2013 в ТОВ «УНИВЕРСАЛСТРОЙБИЗНЕС» (код ЄДРПОУ 38697390), починаючи з моменту настання пенсійного віку з 15.01.2023 року;

стягнути солідарно на користь позивача з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань сплачений розмір судових витрат за переклад та нотаріальне засвідчення наданих суду доказів у розмірі 6900,00 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 13.01.2023 року звернувся за місцем свого проживання до відділення ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», долучивши до заяви наявні у нього трудові книжки, військовий квиток, документи про навчання, довідки про розміри заробітної плати та інші документи.

Однак рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи та території РФ з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 29.10.2012 по 08.10.2013, з 09.10.2013 по 30.12.2013, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019.

Уважаючи рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу періоди роботи на території РФ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву, поданим до суду 21.06.2023 через систему «Електронний суд» представник ГУ ПФУ в Рівненській області позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що підставою для не зарахування спірних періодів роботи позивача є ненадання ним доказів сплати страхових внесків за цей період до пенсійного фонду РФ. Оскільки ОСОБА_1 разом із заяво про призначення пенсії за віком та до позовної заяви не надав доказів сплати страхових внесків до пенсійного фонду РФ за спірні періоди, то відповідачем правомірно не зараховано зазначені періоди до його страхового стажу. При цьому посилається на правову позицію з даного питання, викладену у постанові Верховного суду від 29.03.2023 року у справі 360/4129/20.

Вказує, що 23.12.2022 року набрав чинності Закон України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з РФ дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР.

Звертає увагу суду про зарахування до загального страхового стажу періоду роботи в ТОВ Укр-Рос Бізнес та ТОВ Универсал-Строй Бізнес з 21.09.2011 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 31.10.2013 згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5.

Щодо розподілу судових витрат за здійснення перекладу документів на українську мову, зазначає, що необхідності в здійсненні такого перекладу спеціалістами органу Пенсійного фонду не вимагалось та він здійснений за особистим волевиявленням позивача, тому такі витрати не належать до судових і не підлягають відшкодуванню відповідачем.

З огляду на вказане просить у задоволенні позову відмовити повністю (арк. спр. 103 - 106).

У відповіді на відзив, який надійшов на адресу суду 29.06.2023 та зареєстрований за вхідним номером канцелярії суду 49354/23 ОСОБА_1 просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що відзив на позовну заяву поданий з порушенням строків його подання та в додатках до нього для позивача відсутня довідка форми ОК-5.

Вказує, що надана ним трудова книжка містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на роботу з відповідними відтисками печаток роботодавця.

Щодо сумнівів пенсійного органу про несплату страхових внесків за спірні періоди, зазначає, що працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку про сплату таких внесків, тому не зарахування періодів роботи на території РФ до страхового стажу є неправомірним.

Звертає увагу на розбіжності в записах трудової книжки та формі ОК-5 щодо роботи в ТОВ Универсал-Строй Бізнес та ТОВ «Укр-Рос Бізнес».

Наполягає на відшкодуванні судових витрат за переклад та нотаріальне засвідчення наданих суду доказів (арк. спр. 111 - 116).

ГУ ПФУ у Волинській області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалося, доказів у спростування позовних вимог не надало, про причини неподання відзиву суд не повідомило, при цьому ухвалу про відкриття провадження у справі та позовну заяву з додатками отримав 29.05.2023, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 101).

У зв`язку із ненаданням ГУ ПФУ у Волинській області відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 96).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 13.01.2023 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 серед іншого, надав в тому числі копію трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладиш до неї серії НОМЕР_2 (арк. спр. 18 - 22, 28 - 32).

Відповідно до пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону УкраїниПро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мін`юсті України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі- Порядок), заяви, які подаються особами, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання.

Пунктом 4.2 вказаного Порядку визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням зазначеного Порядку заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Рівненській області, яке своїм рішенням № 032550005909 від 21.01.2023 відмовило у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Відмовляючи у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Рівненській області у своєму рішенні вказало, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік Заявника 59 років 11 місяців 28 днів.

Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 30 років. Страховий стаж особи становить 23 роки 7 місяців 8 днів.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території РФ з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 29.10.2012 по 08.10.2013, з 09.10.2013 по 30.12.2013, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019.

З 01.01.2023 РФ припиняє участь в угоді про гарантіє прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

У графі додатковий коментар вказано: відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 30 років (арк. спр. 16 на звороті).

ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятим ГУ ПФУ в Рівненській області рішенням № 032550005909 від 21.01.2023, яким йому відмовлено у призначенні пенсії та не зараховано до страхового стажу вказані періоди роботи, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції Україниоснови соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон від 09.07.2003 № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною першою статті 9 Закону від 09.07.2003 № 1058-IVпередбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 5Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IVперіод роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначенийпостановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Закон №1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону №1788-ХІІ).

Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Як установлено судом, рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області від 21.01.2023 №032550005909 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, оскільки до такого стажу не зараховано періоди роботи на території РФ з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 29.10.2012 по 08.10.2013, з 09.10.2013 по 30.12.2013, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019.

При цьому періоди роботи з 29.10.2012 по 08.10.2013, з 09.10.2013 по 30.12.2013 у вказаному рішенні вказані помилково.

Суд констатує, що згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до вимог пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку №637 обумовлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

За змістом абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Крім того, питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, та двосторонніми угодами в цій галузі (стаття 7 Угоди).

На час роботи позивача в РФ у період з 1999 по 2019 роки Україна була учасником цієї угоди та вийшла з неї з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 р. № 1328, відтак норми Угоди застосовуються до спірних правовідносин.

Стаття 1 Угоди закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно частини другої статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території бувшого Союзу РСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Згідно із статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Зазначені норми Угод зобов`язують визнавати трудовий стаж, набутий на території бувшого Союзу РСР та держав учасниць цієї Угоди.

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Разом із тим, відповідно достатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, положенняЗакону № 2783-ІХпідлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови № 1328 з 02.12.2022.

Отже, законодавство визначає, що основним та достатнім документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як убачається із записів трудової книжки позивача та вкладишу до неї у періоди з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019 він був працевлаштований на підприємствах та території РФ; з 29.10.2012 по 08.10.2013 в ТОВ «Укр-Рос Бізнес», з 09.10.2013 по 30.12.2013 в ТОВ «Універсал-Строй Бизнес».

Підприємства на яких працював позивач з 18.04.1995 по 10.12.2019 знаходились на території Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, який відноситься до районів Крайньої Півночі відповідно до "Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі", який затвердженийПостановою Президії Верховної РадиСРСР від 03.01.1983 р. №12.

Відомості про роботу позивача в районах Крайньої Півночі також підтверджується страховим свідоцтвом обов`язкового пенсійного страхування 108-068-203 35 рф, свідоцтвом про поставку на облік фізичної особи в податковому органі від 29.06.2011 ІПН 890414301202 рф, дозволами на роботу, патентами, довідкою про доходи фізичної особи і суми податку фізичної особи за 2017 рік, за 2018 рік, довідкою, що уточнює особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення трудової пенсії за старістю та підтверджує постійну зайнятість на пільговій роботі (а.с. 23-84).

Відмовляючи в обчислені стажу у кратному розмірі відповідач зазначив про відсутність договорів або інших документів, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу, період роботи в районі Крайньої Півночі у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців з підстав ненадання договору, є протиправними, оскільки з огляду на приписи пункту 5Прикінцевих положень Закону № 1058-IVпільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 по справі № 590/871/17, від 07.06.2018 по справі № 173/637/17, від 03.07.2018 по справі № 302/662/17-а, від 25.09.2018 по справі № 554/1723/17, від 18.12.2018 по справі № 263/13671/16-а, від 10.01.2019 по справі № 352/1612/15-а.

Отож, наявність письмового договору не є виключною і єдиною підставою для встановлення підстав пільгового обчислення страхового стажу, адже норма п. 5Прикінцевих положень Закону № 1058-IVнадає особі можливість альтернативно надати передбачені у ній документи.

Відтак, з огляду на те, що записами у трудовій книжці підтверджується робота позивача у період з 18.04.1995 року по 31.05.2016 року на підприємствах, які знаходились на території Тюменської області, який прирівняний до районів Крайньої Півночі, то такі спірні періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи у пільговому обчислені рік роботи як один рік і шість місяців.

З підстав того, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні вказаних періодів у кратному розмірі, тому слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачу періоди роботи з 18.04.1995 року по 31.05.2016 року в перерахунку призначеної пенсії за віком із застосуванням кратного обчислення як один рік роботи за один рік і шість місяців.

При цьому, слід зазначити, що позивачем заявлено вимогу щодо протиправної бездіяльності відповідача, проте, оскільки позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, тому суд вважає, що саме дією у формі відмови порушено право позивача.

Щодо часткового зарахування стражу роботи позивача в період з 21.09.2011 по 30.09.2013, то згідно наданого відповідачем Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкого державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-5) до страхового стажу позивача зараховано період його роботи в ТОВ «Укр-Рос Бізнес» (код ЄДРПОУ 37542375) за період з 21.09.2011 по 08.10.2013, відповідає записам в трудовій книжці.

А тому доводи ГУ ПФУ в Рівненській області про часткове зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в ТОВ «Укр-Рос Бізнес», а саме з 21.09.2011 по 30.09.2013, як про це вказано у формі РС-право (арк. спр. 17) не знайшли свого підтвердження, оскільки за період з 21.09.2011 по 08.10.2013 позивач був працевлаштований та йому була нарахована заробітна плата, що підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.

Період роботи позивача відповідно до вказаної форми ОК-5 після звільнення з ТОВ «Укр-Рос Бізнес» (08.10.2013) був зарахований йому з 09.10.2013 по 31.10.2023 (23 дні) як робота в ТОВ «Универсал-Строй Бизнес» та за цей період позивачу була нарахована заробітна плата. Також початок трудової діяльності позивача в ТОВ «Универсал-Строй Бизнес» з 09.10.2013 підтверджується записом № 27 трудової книжки позивача (арк. спр. 21 на звороті).

Таким чином, документально підтверджено факт роботи позивача в ТОВ «Универсл-Строй Бизнес» з 09.10.2013 по 31.10.2023 з нарахуванням йому за цей період заробітної плати. Тому доводи відповідача 2 про зарахування до страхового стажу позивача його роботи в цьому товаристві з 01.10.2013 не знайшли свого підтвердження.

Судом також встановлено, що ТОВ «Универсал-Строй Бизнес» за період часу з 01.11.2013 по 30.12.2013 нарахування та сплату страхових внесків за ОСОБА_1 не проводило, що підтверджується відомостями довідки форми ОК-5 з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, за період з 01.11.2013 по 30.12.2013 позивач як застрахована особа не впливала на сплату страхових внесків ТОВ «Универсал-Строй Бизнес», а відтак не сплата останнім вказаних внесків до Пенсійного фонду мала місце не з його вини та не може позбавляти позивача права на зарахування відповідних періодів трудової діяльності до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії за віком.

На думку суду, неврахування пенсійним органом періодів роботи позивача на території РФ, та неповне врахування періоду роботи в ТОВ «Универсал-Строй Бизнес», що підтверджено записами в трудовій книжці з метою призначення йому пенсії, з посиланням на несплату страхових внесків не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже відсутність даних про сплату страхових внесків, за умови належного підтвердження працевлаштування позивача, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу спірних періодів його роботи.

Така правова позиція зазначена в у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа №688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а) та враховується судом при прийнятті рішення в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому не заслуговує на увагу посилання відповідача 2 на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 29.03.2023 року по справі 360/4129/20, оскільки правовідносини у цій справі та справі № 360/4129/20 виникли з різних підстав. Так, правовідносини у справі, що розглядається виникли з підстав не зарахування до загального трудового стажу певних періодів роботи, а у справі 360/4129/20 з підстав не зарахування до пільгового стажу періодів роботи на посадах із шкідливими умовами праці за умови не підтвердження відомостей про період вахти та вахтового відпочинку та відсутності результатів атестації відповідного робочого місця.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру та визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

Зазначений висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №220/989/17.

Наявність сумнівів у відповідача може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, в тому числі в тому числі сплати роботодавцем страхових внесків за працівника, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року справі №127/9055/17.

Відтак за змістом вищевказаних вимог, позивачем належними доказами підтверджено період його роботи з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019 на підприємствах та території РФ; з 29.10.2012 по 08.10.2013 в ТОВ «Укр-Рос Бізнес», з 09.10.2013 по 30.12.2013 в ТОВ «Універсал-Строй Бизнес», а тому вказанні періоди повинні бути зараховані до страхового стажу в повному розмірі.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що дії відповідача 2 про не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 за наслідками розгляду його заяви про призначення пенсії від 13.01.2023 вказаних періодів роботи не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є протиправними, тому рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Оскільки, суд прийшов до висновку про протиправність рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії у частині не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, разом з тим підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 вказані періоди.

Виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача спірний період потребуватиме вчинення пенсійним органом дій щодо проведення нового розрахунку страхового стажу, тому позовні вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи на території РФ з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019; періоди роботи з 21.09.2011 по 08.10.2013 в ТОВ «УКР-РОС БІЗНЕС» (код ЄДРПОУ 37542375) та з 09.10.2013 по 30.12.2013 в ТОВ «УНИВЕРСАЛ-СТРОЙ БИЗНЕС» (код ЄДРПОУ 38697390) згідно із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та у вкладиші у трудову книжку серії НОМЕР_2 .

Суд зауважує, що діюче законодавство передбачає можливість звернення особи із заявою про призначення пенсії до досягнення відповідного віку.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФ України № 22-1 від 25.11.2005, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (п.1.8 зазначеного Порядку).

Також приписами частини першої статті 45 вказаного Закону передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Із змісту сукупності наведених норм слідує, що діюче законодавство передбачає можливість звернення особи із заявою про призначення пенсії в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку та не пізніше не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.

В разі дотримання таких умов пенсія призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

В розглядуваному випадку ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії 13.01.2023 тобто, не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (в розглядуваному випадку15.01.2023).

Аналіз рішення ГУ ПФ України в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023 вказує на те, що недосягнення пенсійного віку ОСОБА_1 на час звернення із заявою про призначення пенсії не слугувало причиною відмови в призначенні пенсії, хоча про такий факт вказано у спірному рішенні.

Суд зауважує, що не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача вказаних періодів роботи в пільговому обчисленні є порушенням його майнових прав, оскільки пенсія вважається майном відповідно до практики Європейського Суду, та підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка передбачає, що "кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція) у своєму тексті прямо не гарантує право особи на пенсію, однак про наявність такого права свідчить практика Європейського суду з прав людини.

У справі „Mьller v. Austria, було сформульовано позицію щодо права власності на пенсію. Зокрема, Європейська комісія з прав людини зазначила, що внаслідок сплати обов`язкових внесків до пенсійного фонду може виникати право власності щодо частки на цей фонд.

Щодо доводів відповідача про недотримання позивачем порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії невстановленого зразку, то суд їх відхиляє з огляду на те, що суб`єкт владних повноважень не може допускатися формалізму.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 243/2677/15-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 575/530/17.

У розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з надуманих підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 06 березня 2019 року у справі № 242/3016/17.

З огляду на вищевикладене, вимоги зобов`язального характеру підлягають задоволенню в силу того, що вони є похідними від основних вимог, задоволення яких залежить від задоволення останніх (п. 23 ч. 1ст. 4 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що відповідачі не довели правомірність оскаржуваного в даній справі рішення ГУ ПФУ в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком.

Отож, враховуючи вищевикладене позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А тому, враховуючи, що позов підлягає до задоволення у спосіб скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього суб`єкта владних повноважень необхідно стягнути судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) який сплачений відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.2884815260.1 від 02.03.2023 (арк. спр. 7) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 95).

Щодо відшкодування судових витрат за переклад та нотаріальне засвідчення наданих суду доказів у розмірі 6900,00 грн. суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19, які полягають у такому.

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, позивач на понесення витрат на послуги з перекладу надав товарний чек на суму 800,00 грн., рахунок на оплату на суму 2500,00 грн. та квитанції до платіжної інструкції № 0.0.2980031289.1 від 04.05.2023 року на суму 2500,00 грн. На підтвердження витрат на засвідчення справжності підпису перекладача позивачем надано довідку про стягнення 3600,00 грн. (арк. спр. 86, 90, 91, 92).

Беручи до уваги кількість документів та обсяг їх текстової інформації, які перекладені на українську мову, що потребувала перекладу та досліджувалась судом при прийнятті рішення по цій справі, суд приходить до висновку про відсутність підстав відшкодування цих витрат позивача, оскільки при розгляді даної справи судом не ставилась умова здійснення такого перекладу, а надані в перекладі позивачем документи судом не досліджувались.

З наведених підстав на користь позивача підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Рівненській області виключно витрати по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Борисенка Олександра, 7, ідентифікаційний код юридичної особи 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 032550005909 від 21.01.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2023 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та вкладишу у трудову книжку серії НОМЕР_2 з 18.04.1995 по 09.02.1998, з 02.02.1998 по 01.10.1999, з 02.10.1999 по 08.02.2002, з 09.02.2002 по 30.04.2004, з 01.05.2004 по 15.07.2005, з 16.07.2005 по 13.05.2009, з 14.05.2009 по 12.04.2010, з 13.04.2010 по 14.11.2010, з 15.11.2010 по 25.03.2011, з 07.04.2011 по 01.09.2011, з 12.02.2014 по 12.01.2015, з 15.01.2015 по 26.10.2015, з 11.11.2015 по 31.05.2016, з 05.08.2016 по 09.11.2016, з 15.11.2016 по 07.11.2017, з 08.11.2017 по 24.12.2017, з 25.12.2017 по 01.11.2018, з 14.11.2018 26.02.2019, з 27.02.2019 по 10.12.2019 на території РФ та періоди роботи з 21.09.2011 по 08.10.2013 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укр-Рос Бізнес» (код ЄДРПОУ 37542375), з 09.10.2013 по 30.12.2013 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Универсал-Строй Бизнес» (код ЄДРПОУ 38697390) з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович