Рішення

від 28.07.2023 по справі 160/10712/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2023 року Справа № 160/10712/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства СУХА БАЛКА до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

18 травня 2023 року Приватне акціонерне товариство СУХА БАЛКА звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 345/32-00-07-27 від 02.05.2023 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13 686,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 6 843,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 349/32-00-07-27 від 02.05.2023 про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2022 року за відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі - 1 667,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 350/32-00-07-27 від 02.05.2023 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 2 651,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, безпідставно, не ґрунтуючись на нормах діючого законодавства, було зроблено висновки щодо порушення ПрАТ «СУХА БАЛКА» п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, при формуванні податкового кредиту за грудень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку. Зауважено, що ПрАТ «СУХА БАЛКА» було надано відповідачу документи, які підтверджують поставку товару, а саме, видаткові накладні постачальника, які оформлені відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прибуткові накладні тип. ф. М- 4, оформлені відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», податкові накладні, сформовані та зареєстровані в ЄРПН відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

Стосовно висновків відповідача, які були зроблені на підставі використання в ході проведення перевірки інформації комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби, позивачем звернуто увагу на те, що в даному випадку звірка фактично не проводилась, а тому, на думку позивача, безпідставно, без витребування інформації та з`ясування відомостей щодо факту здійснення господарських операцій, відповідачем були зроблені висновки про їх нереальність.

Отже, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

У відзиві зазначено, що за результатами перевірки з питання достовірності формування продаткового кредиту з ПДВ під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками товарів (робіт, послуг) «ризикового» сектору та правомірності відображення задекларованих операцій в бухгалтерському та податковому обліках, встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 16 337,0 гривень, при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ; неможливість виробництва ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможтивість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг тощо), а саме: ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 39021723) та ТОВ «АВТЕХМАШ» (код ЄДРПОУ 44820481). Під час перевірки по взаємовідносинам ПрАТ «СУХА БАЛКА» з вищенаведеними контрагентами не встановлено законне джерело походження товарів.

Відповідачем зауважено, що в ході аналізу даних, що містяться у ЄРПН та ІТС «Податковий Блок» та наданих до перевірки документів, встановлено відсутність придбання товару по ланцюгу постачання до ризикового контрагента; має місце маніпулювання податковою звітністю (введення в обіг товару невідомого походження - легалізація товару), з метою незаконного формузаннч податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції. Відповідно до наданих до перевірки документів, не можливо встановити походження, виробника товару, відсутній власний імпорт або за ланцюгом постачання виробник. Також, в задекларованому ланцюгу придбання та постачання послуг не можливо дослідити придбання та подальшу реалізацію внаслідок відсутності з ланцюгах задекларованого легального виробника/надавача послуг.

Щодо результатів перевірки визначення від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету в п. 3.3.2 акту № 252/32-00-07-06-08/00191329 від 22.03.2023, відповідачем зазначено, що «ПрАТ «СУХА БАЛКА» в порушення п. 200.4 ст. 200 ПКУ включено до задекларованого ПДВ вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період за грудень 2022 року відповідно до Додатку 3 Декларації несплачену ПН№ 207 від 30.09.22 по взаємовідносинам з ПрАТ «ДМЗ» (053930504026) на суму ПДВ 1666,67 грн., в зв язку з відсутністю платіжного документу. Встановлено завищення задекларованого ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1 667 грн.

Також, вказано, що за даними ЄРПН та податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року ТОВ «АВТЕХМАШ» було встановлено, що у грудні 2022 року придбано товар у контрагентів-постачальників, які не є виробниками або імпортерами реалізованого товару на ТОВ «АВТЕХМАШ»; ПрАТ «СУХА БАЛКА» у ході перевірки надало сертифікати, складені англійською мовою без перекладу на українську мову, що, на думку відповідача, унеможливлює ідентифікувати товар; надано гарантійні листи ТОВ «АВТЕХМАШ» від 20.12.2022 року та від 21.12.2022 року, адресовані на ПрАТ «СУХА БАЛКА», в яких надається гарантія якості відвантаженого товару згідно умов договору №31 від 24.10.2022 року. На думку відповідача, надані копії сертифікатів якості товару та гарантійни листи не спростовують встановлено факту відсутності придбання у виробників та/або імпортерів товару.

Відповідач вважає, що за даними ЄРІІН та податкової декларації з ПДВ за грудень 2022 року ТОВ «АВТЕХМАШ» у грудні 2022 року було придбано товар у контрагентів - постачальників, які не є виробниками або імпортерами реалізованого товару на ТОВ «АВТЕХМАШ».

Отже, відповідач вважає, що обов`язок підтвердження правомірності та обгрунтованості сформованою податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів, позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з ПДВ, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є підтвердженням реальності господарської операції. Сама по собі наявність первинних документів (видаткових накладних та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про розгляд справи №160/10712/23 в порядку загального позовного провадження.

13.07.2023 року від позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких, зокрема, зазначено, що суми ПДВ, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, по операціям з вищенаведеними контрагентами, підтверджуються податковими накладними, зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких була б неможливою у разі відсутності в системі електронного адміністрування ПДВ постачальника відповідної суми та у разі зупинення органом ДПС такої реєстрації.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «СУХА БАЛКА», код ЄДРПОУ 00191329, місцезнаходження: вул.Конституційна, буд.5, місто Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029, зареєстровано 01.06.2022 року за №1002271070091000359 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид економічної діяльності за кодом КВЕД 07.10 - Добування залізних руд.

Додатковими видами економічної діяльності за кодом КВЕД: 85.32 - Професійно-технічна освіта; 46.72 - Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Східним МУ ДПС на підставі наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та наказу від 17.02.2023 року №37-п відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.п.69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного акціонерного товариства «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 00191329), з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, по деклараціям з податку на додану вартість за грудень 2022 року.

За результатами перевірки було складено акт № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 року.

10.04.2023 року позивачем було направлено заперечення на акт перевірки.

04.05.2023 року на адресу позивача надійшов лист від відповідача № 2584/6/32-00-07-01-04 від 28.04.2023 про розгляд заперечень, в якому зазначено, що: «вина ПрАТ «СУХА БАЛКА» полягає у тому, що ПрАТ «СУХА БАЛКА» могло дотриматись правил і норм вищезазначених Кодексом, однак вказаного не здійснило та не виконало свого податкового обов`язку. За сукупністю обставин платник податків віднісся без належної обачності до вибору контрагентів, а відтак метою платника було отримання податкової «преференції.»

В розділі 3.2 «Результати перевірки визначення податкового кредиту (розділ II Декларації) акту № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 перевіряючими було вказано, що: «проведеною вибірковою перевіркою відображеного ПрАТ «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 191329) у податкової декларації з податку на додану вартість показника рядку 10.1 (колонка Б) з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України (з основною ставкою)» за грудень 2022 року у сумі ПДВ 10 903 764 грн. на підставі документів, перелік яких наведено у додатку 1 до акту перевірки встановлено: завищення цього показника за грудень 2022 року у сумі 16 337,0 грн., внаслідок встановленого порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-ІV зі змінами та доповненнями) ПрАТ «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 191329) завищено суму податкового кредиту на суму 16 337,0 грн. при відображенні в податковій звітності взаємовідносин з контрагентами, які декларують господарські операції при відсутності можливості їх здійснення (недостатня кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт; відсутність (або незначна наявність) основних засобів; відсутність технічної та матеріальної бази для виконання робіт/послуг, постачання ТМЦ, відсутність фактичних виробників по ланцюгу придбання/реалізації товарів, робіт/послуг; неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг тощо), а саме: ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» на суму ПДВ - 13 685,6 грн., ТОВ «АВТЕХМАШ» на суму ПДВ - 2 651,0 грн. Всього: 16 336,60 грн.»

В додатку № 3 до акту № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 «Опис встановлених порушень за результатами перевірки ПрАТ «СУХА БАЛКА» (код ЄДРПОУ 00191329) при відображені у декларації з ПДВ за грудень 2022 з урахуванням уточнюючих розрахунків» перевіряючими наведено опис господарських взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» з двома контрагентами, а саме: ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ», ТОВ «АВТЕХМАШ».

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ», в акті зазначено про надання в ході проведення перевірки договору № 2311 від 23.11.2022, специфікації, прибуткові ордери, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, картки складського обліку ТМЦ.

Також, перевіряючими в акті зазначено, що: «ПрАТ «СУХА БАЛКА» надано гарантійний лист ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» вид 06.01.2023 в якому останній гарантує якість поставленої продукції згідно рахунку № 0000000001 від 06.01.2023 при тому, що період взаємовідносин за грудень 2022 року.

Також надано товарно-транспортну накладну від 28.12.2022 року № 2, в якій зазначено вантажовідправника ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» пункт навантаження м. Кривий Ріг, вул. Галоченко, 7. За даними відомостей про об`єкти оподаткування оптовий склад знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Криворізький район, с.Широке, вулиця Центральна, буд. 1/а, кімната 27.

Тобто, наданий гарантійний лист та товарно-транспортна накладна не спростовує встановленого факту відсутності придбання у виробників та/або імпортерів товару.».

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «АВТЕХМАШ», в додатку № 3 до акту № 252/32-00-07-06-08/00191329 від 22.03.2023 перевіряючими було зазначено, що: «ПрАТ «СУХА БАЛКА» надано Сертифікати складені англійською мовою без перекладу на українську мову, що унеможливлює ідентифікувати товар. Також надано гарантійні листи ТОВ «АВТЕХМАШ» від20.12.2022 та від 21.12.2022 адресовані ПрАТ «СУХА БАЛКА», в яких надається гарантія якості відвантаженого товару згідно умов договору № 31 від 24.10.2022. Тобто, надані копії сертифікатів якості товару та гарантійні листи не спростовують встановленого факту відсутності придбання у виробників та/або імпортерів товару.»

В п. 3.3.2 акту № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 перевіряючими зазначено, що: «ПрАТ «СУХА БАЛКА» на порушення п 200.4 ст. 200 ПКУ включено до задекларованого ПДВ вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період за грудень 2022 року відповідно до Додатку 3 Декларації несплачену ПН№ 207 від 30.09.22 по взаємовідносинам з ПрАТ «ДМЗ» (053930504026) на суму ПДВ 1666,67 грн., в зв язку з відсутністю платіжного документу. Встановлено завищення задекларованого ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1667 грн.»

За результатами перевірки задекларованих взаємовідносин ПрАТ «СУХА БАЛКА» встановлено порушення:

- підпункту 3 пункту 3 розділу V, пункту 2 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою);

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-IV (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 16 337,0 гривень. Враховуючи вищевикладене порушено:

- п. 200.1, абз. б) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2022 року в розмірі 13 686,0 гривень;

- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2022 року в розмири 2 651,0 гривень;

- абз. б) п. 200.4 ст. 200 ст. 200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого відмовлено у сумі, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2022 року у зв`язку з відсутністю сплати 1667,0 гривень.».

На підставі акту № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 року, з врахуванням відповіді на заперечення, відповідачем було винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» від 02.05.2023 № 345/32-00-07-27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі - 13 686,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі - 6 843,00 грн.;

- форми «ВЗ» від 02.05.2023 № 349/32-00-07-27 про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2022 року за відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі - 1 667,00 грн.;

- форми «В4» від 02.05.2023 № 350/32-00-07-27 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 2 651,00 грн.

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана та зареєстрована в ЄРПН податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Пунктом 85.4 статті 85 ПК України передбачено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88, первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення №88).

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 жовтня 2015 року №21-1555а15 та від 22 вересня 2015 року №21-1526а15 та узгоджуються з правовим висновком у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №814/328/15.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти таких висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

У свою чергу, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказані правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року в справах №826/15653, №805/2316/16-а, від 19 вересня 2018 року в справі №2а-2104/12/1370.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дата складання податкової накладної;

в)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

ґ) виключено;

д)повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е)опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж)ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з)загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и)виключено;

і)код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

ї) виключено;

й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Суд зазначає, що пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено можливість зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Даний Порядок розроблено саме з метою запобігання ризиків порушення норм податкового законодавства, згідно якого, поміж іншого, здійснюється моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДПС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства при складанні податкових накладних/розрахунків коригування та їх реєстрації в ЄРПН.

Пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

-номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування;

-критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

-пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»,

- п. 12. Платник податку має право подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5);

- п. 13. У таблиці даних платника податку зазначаються: види економічної діяльності відповідно до КВЕД; коди товарів згідно з УКТЗЕД, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України; коди послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, що постачаються та/або придбаваються (отримуються) платником податку, ввозяться на митну територію України;

- п. 14. Таблиця даних платника податку подається з поясненням, в якому зазначається вид діяльності, з посиланням на податкову та іншу звітність платника податку.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДПС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДПС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Порядок прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або відмову у такій реєстрації, у періоді, протягом якого реалізовувалися спірні правовідносини, регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11.12.2019 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Таким чином, з вищенаведених норм вбачається, що на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація яких не була зупинена органом ДПС, ПрАТ «СУХА БАЛКА» було правомірно сформовано податковий кредит в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення щодо реквізитів податкових накладних, порядку складання та їх реєстрації та в акті № 252/32-00-07-06-01/00191329 від 22.03.2023 року відповідачем не зазначено про такі порушення.

Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, сума за податковими повідомленнями-рішеннями форми «В1» від 02.05.2023 № 345/32-00-07-27 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі - 13 686,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі - 6 843,00 грн., форми «ВЗ» від 02.05.2023 № 349/32-00-07-27 про виявлення відсутності права на отримання бюджетного відшкодування за період грудень 2022 року за відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі - 1 667,00 грн., форми «В4» від 02.05.2023 року № 350/32-00-07-27 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 2 651,00 грн. це не визнання відповідачем правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: ТОВ «АВТЕХМАШ» на суму ПДВ - 2 651,00 грн.; ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» на суму ПДВ - 13 685,60 грн.; ТОВ «БЛАСТКО» на суму ПДВ - 1666,67 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «АВТЕХМАШ», суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 24.10.2022 між позивачем (Покупець) та ТОВ «АВТЕХМАШ» (Постачальник) було укладено договір №31.

Специфікаціями № 4 від 12.12.2022, № 5 від 15.12.2022, № 6 від 15.12.2022, які є невід`ємною частиною договору № 31 від 24.10.2022, сторонами було визначено найменування товару, перелік який наведено в специфікації, опис, код УКТЗЕД, кількість, ціну, умови оплати, строк поставки та умови поставки.

Поставка товару (зчіпка 35.021.009.000СБ) в грудні 2022 року, підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судом видатковими накладними Постачальника № 105 від 15.12.2022, № 108 від 21.12.2022, № 107 від 20.12.2022, оформленими відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прибутковими ордерами тип. ф. М- 4- № 620 від 19.12.2022, № 2576 від 22.12.2022, № 630 від 26.12.2022, оформленими відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», податковими накладними № 54 від 15.12.2022, № 56 від 20.12.2022, № 58 від 21.12.2022 року, сформованими та зареєстрованими в ЄРПН відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

Факт поставки товару підтверджується накладними «Нова Пошта» від 15.12.2022, від 21.12.2022 року, від 20.12.2022.

На кожну поставку ТОВ «АВТЕХМАШ» було надано гарантійні листи, копії яких долучені до матеріалів справи.

На поставлений товар ТОВ «АВТЕХМАШ» було надано сертифікати якості.

Оприбуткування позивачем товару на складі підтверджується картками складського обліку № 710772, № 710773, №710774, № 710776, №710777, № 710778, № 710779.

Оплату позивачем здійснено 20.12.2022, 27.12.2022, що підтверджується платіжними дорученнями № 5061 від 20.12.2022, № 5244 від 27.12.2022.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ», суд зазначає наступне.

23.11.2021 між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» (Постачальник) було укладено договір №2311.

Так, ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ», відповідно до укладеного договору № 2311 від 23.11.2021 та специфікацій № 5 від 12.12.2022, № 6 від 19.12.2022, які є невід`ємною частиною зазначеного договору, в грудні 2022 року було здійснено поставку товару (гайка БІЙ 934; електроди) на склад Покупця.

Поставка товару підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими нкладними постачальника № 174 від 14.12.2022 року, № 182 від 27.12.2022, оформленими відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», прибутковими ордерами тип. ф. М- 4 - № 1201 від 14.12.2022, № 529 від 28.12.2022, оформленими відповідно до наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», податковими накладними № 8 від 13.12.2022, № 16 від 27.12.2022, сформованими та зареєстрованими в ЄРПН відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

Поставка товару підтверджується товарно - транспортними накладними № 5 від 14.12.2022, № 8 від 28.12.2022.

На поставлений товар ТОВ «ПІВНІЧПРОМПОСТАЧ» було надано копію сертифікату якості № 001399 від виробника (ПрАТ «Дружківський завод металевих виробів») та гарантійний лист № 458 від 06.01.2023 щодо якості поставленого товару.

Оприбуткування поставленого товару на складі позивача підтверджується картками складського обліку № 131319, № 137902, № 131099.

Оплата позивачем була здійснена 13.12.2022, 27.12.2022, що підтверджується платіжними дорученнями № 4935 від 13.12.2022, № 5274 від 27.12.2022, які також долучені до матеріалів справи.

Щодо господарських взаємовідносин з ПрАТ «БЛАСТКО».

З матеріалів справи встановлено, що між ПрАТ «СУХА БАЛКА» (Орендар) та ПрАТ «БЛАСТКО» було укладено договір оренди майна № 201 від 04.01.2022.

В грудні 2022 року на підставі Договору № 201 від 04.01.2022 оренди майна, ПрАТ «БЛАСТКО» було надано в оренду ПрАТ «СУХА БАЛКА» автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 200 держаний номер НОМЕР_1 .

Надання в оренду вищевказаного автомобіля в грудні 2022 році та, відповідно оренда автомобіля, підтверджується актом № ОУ-0000030 від 31.12.2022.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, ПрАТ «БЛАСТКО» було сформовано та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну № 16 від 31.12.2022.

Оплату за договором позивачем здійснено 12.12.2022, що підтверджується платіжним дорученням № 4466 від 13.12.2022.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена у справі №160/1368/20 від 30 листопада 2022 року, якою передбачено, що надавши оцінку первинним документам, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, оскільки встановлено, що вони відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів/послуг які пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що жодних доказів, на які відповідач посилається в акті перевірки та які використав для формування висновків про сумнівність господарських операцій позивача та його контрагентів, за якими зменшено податковий кредит, суду не надано. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій позивача цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Також Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей у контрагентів здійснення господарських операцій, або ж відсутності у них можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.

Водночас, суду не надано доказів того, що податковий орган відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки позивача, здійснював зустрічні звірки даного суб`єкта господарювання щодо платника податків чи хоча б робив спробу здійснити таку звірку.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами як підставами формування податкового та бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 травня 2019 у справі №804/887/17.

Податковим органом не спростовано, що внаслідок проведення спірних господарських операцій позивач мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не підтверджено, що позивач не прагнув отримати вигоду виключно переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ (безпідставного формування податкового кредиту). Відповідачем не доведено неотримання позивачем товару, як і не надано доказів визнання судом недійсним правочину, укладеного позивачем з його контрагентами.

Щодо посиланняи відповідача на надання позивачем сертифікату якості на англійській мові, суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено вимог стосовно обов`язкової сертифікації (оформлення сертифікатів відповідності) щодо придбаного товару.

Обов`язковій сертифікації підлягає продукція, вказана в наказі Держспоживстандарту України №28 від 01.02.2005 р. В переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, товар, який було поставлено контрагентами відсутній.

Документи, які підтверджують якість товарів, за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам. Сертифікат якості стосується тільки якості поставленого товару та необхідні тільки для пред`явлення претензії щодо неякісного товару, у разі коли Покупець за договором виявляє невідповідність якості товару, який вказаний в специфікаціях (додатках) до договору. Сертифікат якості товару не може підтверджувати та фіксувати факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, а стосується виключно якості товару.

Крім того, Податковим кодексом України не передбачено права платника податків на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виключно при обов`язковій наявності сертифікатів якості на товар.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також пеню.

Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача на здійснення господарських операцій постачання товару. Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій та про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час судового розгляду справи. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів.

При прийнятті рішення по справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20 грудня 2018 року по справі №804/4283/16, за змістом якої, право платника податків на збільшення сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

У свою чергу господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними. На момент укладення договорів, виписки видаткових накладних та проведення господарських операцій контрагенти позивача мали необхідний обсяг правосуб`єктності.

При відсутності встановлених порушень податкового законодавства за своєю правовою природою від`ємне значення, що є сумою бюджетного відшкодування, заявленого позивачем, не може бути неправомірним.

Податковий кодекс України не ставить в залежність бюджетне відшкодування від способу виникнення від`ємного значення.

Суд має зазначити, що відповідач не мав права стверджувати, що недоведеність здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості, оскільки первинні документи взагалі не досліджувалися в ході проведення перевірки.

Виникнення від`ємного значення у зв`язку з коригуванням податкових зобов`язань з ПДВ у бік зменшення не заборонено ПК України, а тому сума бюджетного відшкодування визначена у повній відповідності до ПК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Згідно зі статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року (справа «Щокін проти України») забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, пунктом 57 Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 року (Справа «Щокін проти України») роз`яснено: «у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку».

У справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Зокрема у пунктами 38,39,40 Рішення Європейського суду з прав людини (Заява №803/02) від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України», суд вказав на те, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, а їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції.

На думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин, перевірених доказами, та аналізу норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не знайшли своє підтвердження в ході з`ясування обставин у справі по суті, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

За змістом частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства СУХА БАЛКА до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасуватиподаткове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 345/32-00-07-27 від 02.05.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 349/32-00-07-27 від 02.05.2023 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 350/32-00-07-27 від 02.05.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Приватного акціонерного товариства СУХА БАЛКА понесені позивачем судові витрати в сумі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник