Рішення

від 02.08.2023 по справі 520/6003/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02 серпня 2023 р. справа № 520/6003/22

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Служби безпеки України (далі за текстом - позивач, заявник, суб`єкт владних повноважень) до ОСОБА_1 (далі за текстом - відповідач) про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, -

встановив:

Суб`єкт владних повноважень, Служба безпеки України, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , унікальний номер запису у Єдиному державному демографічному реєстрі 20010511-07913, РНОКПП НОМЕР_1 на користь Служби безпеки України витрати, пов`язані з його утриманням у військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу у розмірі 121690,59 грн., які підлягають перерахуванню до Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (рахунок НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 20001289.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідача було відраховано з навчального закладу за невиконання індивідуального навчального плану, витрат на власне утримання під час навчання у повному обсязі добровільно не відшкодував, а тому обов`язок з примусового відшкодування має бути покладений за рішенням суду.

Відповідач про відкриття провадження по даній справі повідомлявся судом належним чином, шляхом направлення копії ухвали про відкриття провадження засобами поштового зв`язку на зазначену у позові і підтверджену інформацією з підрозділів ДМС України адресою.

Отже, суд доходить висновку, що належним чином двічі повідомлений відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Суд, вивчивши доводи позову, повно виконавши процесуальний обов`язок з офіційного з`ясування обставин спору, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, котрі врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Відповідач народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , належить до громадянства України, 01.08.2019 року за наказом Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (далі за текстом - Інститут) № 53-ос "Про прийняття на військову службу та призначення на посади курсантів був прийнятий на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, призначений на посаду курсанта із присвоєнням військового звання "солдат", зарахований у списки особового складу Інституту та поставлений на всі види забезпечення з 01 серпня 2019 року.

На виконання частини 5 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон), пункту 9 Положення про проходження військової служби (навчання) за контрактом курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України (затверджений Указом Президента України від 07.11.2001р. №1053/2001) 12.09.2019 року між Службою безпеки України та відповідачем було укладено контракт про проходження ним військової служби (навчання) курсантами (слухачами) вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України.

Згідно з пунктом 1 контракту відповідач добровільно взяв на себе серед інших зобов`язання сумлінно оволодівати знаннями, необхідними для подальшої служби на посадах осіб офіцерського складу, мати позитивні показники у навчанні.

Наказом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 27.06.2022 № 230-С відповідно до ст. 46 Закону України "Про вищу освіту", а також підпунктів "б" та "в" пункту 3.13 Положення про організацію навчальною процесу в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (затвердженого наказом ректора Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 26.06.2015 № 128) відповідач був відрахований з навчання у зв`язку з невиконанням навчального плану.

Доказів направлення цього наказу на адресу відповідача або ознайомлення з ним відповідача у будь-який інший спосіб матеріали справи не містять.

30.06.2022 р. наказом Інституту № 83-ос ОСОБА_1 був відрахований з числа курсантів Інституту відповідно до підпункту "д" (через невиконання індивідуальною навчального плану) пункту 61 Положення про проходження військової служби (навчання) курсантами вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 09 жовтня 2019 року №739/2019, та знято з усіх видів забезпечення.

Цим же наказом визначено, що сума витрат, яка підлягає відшкодуванню солдатом ОСОБА_1 , пов`язаних з його утриманням за період навчання в Інституті, становить 121.690,59 грн.

Доказів направлення цього наказу на адресу відповідача або ознайомлення з ним відповідача у будь-який інший спосіб матеріали справи не містять.

Інститутом відносно відповідача були складені довідки - розрахунки, згідно з якими визначено структуру та розмір витрат на утримання під час навчання, а саме: витрати по грошовому забезпеченню 86.406,69 грн.; витрати по продовольчому забезпеченню 6.023,98грн.; витрати по речовому забезпеченню 26.155,68грн.; витрати по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв 3.404,24грн., а загалом 121.690,59грн.

Доказів направлення цих довідок на адресу відповідача або ознайомлення із ними відповідачем у будь-який інший спосіб матеріали справи не містять.

На виконання вимог суду про витребування доказів з власної ініціативи, спрямованих на з"ясування об`єктивної істини у спорі безвідносно до правових позицій учасників спору та процесуальної поведінки сторін справи, позивачем були подані об"єктивні дані, відповідно до яких відповідач у період 30.05.2022р.-08.06.2022р. знаходився у відпустці за сімейними обставинами та звітував про знаходження у с.Матвіївка Запорізького району Запорізької області, хоча у дійсності знаходився за особистим добровільним рішенням у м.Мелітополь Запорізької області.

09.06.2022р. відповідач поза завершенню часу відпустки не прибув до місця дислокації військового підрозділу Служби безпеки України - Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.

26.11.2022р. у межах кримінального провадження №42022171690000048 від 24.06.2022р. відносно відповідача була складена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України, а саме: самовільне нез"явлення на службу з відпустки, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.

Стверджуючи про наявність підстав для покладання обов`язку з відшкодування витрат у примусовому порядку за рішенням суду, суб`єкт владних повноважень - Служба безпеки України ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України від 25.03.1992р. №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України" кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України від 25.03.1992р. №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України" умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.

Положеннями ст.22 Закону України від 25.03.1992р. №2229-ХІІ "Про Службу безпеки України" передбачено, що підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації спеціалістів для Служби безпеки України здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та інших актів законодавства. Для забезпечення професійної освіти кадрів Служба безпеки України створює відповідні навчальні заклади.

Як то указано у ч.6 ст.2 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу", одним із видів військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу" підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Згідно з ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти є діяння (вчинок чи бездіяльність) особи з приводу відмови від добровільного відшкодування цих витрат.

У розумінні ст.8 Конституції України відмова громадянина від здійснення грошового платежу на користь іншого учасника суспільних відносин може мати місце виключно у разі доведення до відома цього громадянина факту існування обов`язку відшкодування витрат.

Частиною 11 ст.25 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу" курсанти чоловічої статі, відраховані з вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (за винятком випадків, передбачених підпунктами "б", "г", "ґ" чи "ж" пункту 1 та підпунктами "б", "г" чи "ґ" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону), направляються у військові частини для подальшого проходження військової служби, якщо вони не вислужили встановленого строку строкової військової служби. При цьому у строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість: строкової військової служби до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти; військової служби за контрактом до вступу у вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти; військової служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти із розрахунку два місяці служби (навчання) за контрактом - за один місяць строкової військової служби.

Указом Президента України від 07.11.2001р. №1053/2001 було затверджено Положення про проходження військової служби (навчання) курсантами вищих військових навчальних закладів Служби безпеки України (далі за текстом - Положення №1053/2001).

У подальшому Указом Президента України від 09.10.2019р. №739/2019 було затверджено Положення про проходження військової служби (навчання) курсантами вищих військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) Служби безпеки України (далі за текстом - Положення №739/2019).

Відповідно до п.63 Положення №739/2019 курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу відшкодовують Службі безпеки України витрати, пов`язані із їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови курсанта від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Процедура відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти деталізована приписами Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (затверджений постановою КМУ від 12.07.2006р. №964; далі за текстом - Порядок №964).

Пунктом 5 Порядку №964 унормований випадок відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти у повному розмірі.

Таким обов`язком обтяжені: курсанти, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсанти жіночої статі - за весь період навчання; курсанти, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за весь період навчання.

Пунктом 6 Порядку №964 унормований випадок відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти у частковому розмірі.

Таким обов`язком (відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю) обтяжені: курсанти, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання; курсанти, які навчалися понад встановлені законодавством строки строкової військової служби, - за період навчання, який відповідає строку строкової військової служби.

На виконання вимог суду позивач подав докази, необхідні для кваліфікації відносин за участю відповідача як таких, що підпадають під дію п.5 Порядку №964 чи як таких, що підпадають під дію п.6 Порядку №964.

Пунктом 7 Порядку №964 (рівно як і ч.10 ст.25 Закону України від 25.03.1992р. №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок та військову службу" та п.63 Положення №739/2019) визначено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Звідси слідує, що у силу ч.1 ст.77 КАС України суб`єкт владних повноважень - позивач у спорі про відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти повинен довести факт відмови особи від добровільного відшкодування згаданих витрат.

Між тим, суд повторює, що у розумінні ст.8 Конституції України відмова громадянина від здійснення грошового платежу на користь іншого учасника суспільних відносин може мати місце виключно у разі доведення до відома цього громадянина факту існування обов`язку відшкодування витрат.

Наведене означає, що суб`єкт владних повноважень повинен довести до відома громадянина України - колишнього військовослужбовця - курсанта закладу вищої освіти або наказ про стягнення (відшкодування) витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти, або лист - претензію про відшкодування витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти, або довідки-розрахунки витрат на утримання військовослужбовця - курсанта у закладі вищої освіти.

У межах даного спору позивачем таких доказів до матеріалів справи подано не було.

Проте, у межах спірних правовідносин має місце унікальний випадок ухилення відповідача як військовослужбовця Служби безпеки України від прибуття за місцем дислокації військового підрозділу в умовах дії правового режиму воєнного стану із залишенням на території України, тимчасово окупованої Російської Федерацією, котрий з урахуванням справжніх обставин фактичної дійсності підлягає кваліфікації у якості ухилення відповідача від обізнаності з обов`язком відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у спосіб створення умов взагалі неможливості будь-якого сповіщення легально функціонуючими державними органами України.

Окреслені вище дії відповідача у даному конкретному випадку переконливо доводять свідому та цілеспрямовану відмову громадянина від добровільного відшкодування заявленої до стягнення суми коштів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши здобуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у спірних правовідносинах сформульована суб`єктом владних повноважень вимога витікає з відносин стосовно проходження громадянином України публічної служби у лавах Служби безпеки України, стосується повернення у власність держави коштів, витрачених на утримання громадянина під час навчання у вищому навчальному закладі системи Служби безпеки України, заявлена відносно громадянина, котрим створені умови об"єктивної неможливості надсилання поштової кореспонденції за місцем реєстрації адреси проживання, тобто за наявності факту відмови громадянина від добровільного відшкодування витрат на утримання під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Тому ця вимога суб`єкта владних повноважень підлягає до задоволення.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; унікальний номер запису у Єдиному державному демографічному реєстрі 20010511-07913; р.н.о.к.п.п - НОМЕР_1 ) на користь Служби безпеки України в особі Інституту підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (розрахунковий рахунок - UA218201720313241001201007120; ідентифікаційний код - 20001289) 121.690 (сто двадцять одну тисячу шістсот дев`яності)грн. 59коп. витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 в Інституті підготовки юридичних кадрів для Служби безпеки України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

СуддяА.В. Сліденко