Ухвала

від 01.08.2023 по справі 580/6631/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

01 серпня 2023 року справа № 580/6631/23

м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ТОВ «ЗОЛОТОНОША АГРОДІМ» до Піщанської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

27.07.2023 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ТОВ «ЗОЛОТОНОША АГРОДІМ» (19732, Черкаська обл., Золотоніський р-н., с.Мицалівка, вул.Польова, буд.31; код ЄДРПОУ 41204508) (далі позивач) до Піщанської сільської ради (19723, Черкаська обл., Золотоніський р-н, село Піщана, вулиця Шеремета Руслана, будинок 98А) (далі відповідач) про визнання недійсним рішення від 15.06.2023 №45-37/VIII «Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки» та зобов`язання прийняти рішення про надання в суборенду земельної ділянки ФГ «Ольвії і К».

Додатково просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Обґрунтовуючи зазначив, що30.05.2023 звернувся заявами до відповідача про надання дозволу на передачу в суборенду орендованої земельної ділянки, яка знаходяться за адресою:с. Шабельники, Золотоніський район, Черкаська область, кадастровий номер 7121589700:05:003:0001, загальною площею 187959га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що використовується згідно з договором від 11.05.2018 №б/н, без зміни цільового призначення Фермерському господарству «Ольвія і К». Відповідач відмовив у задоволені заяви та прийняв оскаржуване рішення. Вважає, що спірне рішення не відповідає нормам чинного законодавства.

Ознайомившись із матеріалами спору суд дійшов висновку, що спір не відноситься до юрисдикції адміністративного суду з огляду на таке.

За приписами п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Верховний Суд в ухвалі від 02.07.2018 у справі №9901/657/18 зазначив, що процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно-правового акта позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень. Відсутність у будь-кого, зокрема й у позивачів, прав та/або обов`язків у зв`язку з виданням оскарженого рішення не породжує у таких осіб і права на захист, тобто права на звернення із адміністративним позовом.

Вказане позивачем рішення, винесення якого він оспорює, вказавши у позовній вимозі, стосується відмови у наданні дозволу на передачу в суборенду земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7121589700:05:003:0001.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єктом владних повноважень згідно п.7 вказаної вище статті КАС України є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частина 1 статті 2 КАС України визначає завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, передумовою звернення до суду є виникнення спору безпосередньо між позивачем і вказаним ним у позовній заяві відповідачем.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд на виконання вимог ч.5 ст.242 КАС України застосовує висновки щодо застосування норм права, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15. У ній акцентовано, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того у постанові від 15.05.2020 у справі №160/4212/19 Верховний Суд зазначив: "Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер...Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу."

З викладених у позовній заяві обставин встановлено, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням щодо реалізації ним права на передачу в суборенду земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 7121589700:05:003:0001, яку він орендує згідно з договором оренди землі від 11.05.2018. Наведені обґрунтування стосуються думки позивача про неправомірну відмову відповідача у наданні дозволу на таку передачу, тобто, реалізацію цивільних прав. Оцінка позивачем таких обставин, як прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, направлена виключно на захист його цивільного права на майно орендованої земельної ділянки.

Держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі ЦК України) є учасниками цивільних відносин.

Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною першою ст.1 ЦК України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 2 статті 4 ГК України визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Отже, статус одного з учасників спору суб`єкта владних повноважень не є достатнім щоб вважати, що спір публічно-правовий.

Згідно з викладеними у позовній заяві обставинами та долученими доказами позивач звертався до відповідача заявою про надання дозволу на передачу в суборенду орендованої земельної ділянки Фермерському господарству «Ольвія і К». У відповідь отримав оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на таку передачу. Зазначене стало приводом для звернення до суду з цим позовом.

Оскільки вказана вище земельна ділянка є комунальною власністю та позивач орендує її відповідно до вказаного вище договору оренди, заявлений спір стосується договірних правовідносин та не набув ознак публічно-правового, а мета заявленого спору - виключно захист права власності позивача на користування вказаною вище земельною ділянкою.

Відсутність безпосередніх публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем свідчить про відсутність публічно-правового спору.

Оскільки предмет спору пов`язаний безпосередньо з цивільними майновими правовідносинами, на нього не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст.20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

Отже, судовий захист права особи, що є суб`єктом підприємницької діяльності, на землю відбувається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 27.02.2020 №3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Сплата судового збору особисто позивачем підтверджується наявною у матеріалах адміністративної справи квитанцією від 25.07.2023 №1187363132 на загальну суму 2684,00грн. Тому наявні підстави повернути сплачений судовий збір у вказаному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2-20, 122-123, 160-161, 168-171, 243, 248, 259-263 КАС України, суддя

УХВАЛИЛА:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ «ЗОЛОТОНОША АГРОДІМ» (19732, Черкаська обл., Золотоніський р-н., с.Мицалівка, вул.Польова, буд.31; код ЄДРПОУ 41204508) до Піщанської сільської ради (19723, Черкаська обл., Золотоніський р-н, село Піщана, вулиця Шеремета Руслана, будинок 98А) про визнання недійсним рішення від 15.06.2023 №45-37/VIII «Про надання згоди на передачу в суборенду земельної ділянки» та зобов`язання прийняти рішення про надання в суборенду земельної ділянки ФГ «Ольвії і К».

Роз`яснити, що спір підвідомчий господарському суду.

2. Повернути на користь ТОВ «ЗОЛОТОНОША АГРОДІМ» (19732, Черкаська обл., Золотоніський р-н., с.Мицалівка, вул.Польова, буд.31; код ЄДРПОУ 41204508) з Державного бюджету України сплачений згідно з квитанцією від 25.07.2023 №1187363132 судовий збір за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 2684,00грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок).

3. Копію ухвали направити ТОВ «ЗОЛОТОНОША АГРОДІМ».

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

Суддя Анжеліка БАБИЧ