Постанова

від 01.08.2023 по справі 140/765/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/765/23 пров. № А/857/7708/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Гранат В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, головуючий суддя Ковальчук В.Д., ухвалене о 10:39 год. у м. Луцьку, повний текст якого складено 27.03.2023 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільний ліс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «Спільний ліс» звернулося в суд з позовом до ГУ ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.12.2022 року №0065630702.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до наданих на запити контролюючого органу регістрів бухгалтерського обліку в господарській діяльності товариства перевіркою встановлено ряд невідповідностей, а саме згідно оборотно-сальдової відомості встановлено реалізацію ТМЦ за ціною нижче собівартості, а саме згідно даних бухгалтерського обліку 701 Дохід від реалізації готової продукції та 901 Собівартість реалізованої готової продукції за червень, липень та серпень 2022 року в сумі на загальну суму 2079446 грн, що є прямою невідповідністю поняттю розумна економічна причина. Зазначало, що при закупівлі продукції була одна ціна, а при реалізації готової продукції, у зв`язку із ситуацією, яка склалась на території України, тобто з військовою агресією Росії, були ціни значно нижчі. Крім того, з початку війни ціни на ринку стали нижчими ніж тоді, коли позивач здійснював закупку товару. В процесі господарської діяльності були отримані збитки, які будуть компенсовані у майбутньому після того, як на нових аукціонах, які проводять лісгоспи, буде закуплений новий товар, який уже буде реалізований з прибутком. Однак, задля збереження робочих місць та потенційних покупців, позивач реалізував продукції нижче собівартості, проте це не може бути підставою у тому, що в позивача відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування. Господарські операції були здійснені, вони є реальними та підтверджуються первинною документацією. Усі фактичні витрати на виробництво продукції підтверджуються первинними документами (актами виконаних робіт/надання послуг, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на придбання лісоматеріалів).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 01.12.2022 року №0065630702.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що правові наслідки реалізації товару на експорт за ціною нижчою, ніж собівартість, мають визначатись із урахуванням доктрини ділової мети, що реалізується в податкових правовідносинах на підставі положень підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та передбачає обов`язкову наявність у платника прагнення отримати економічний ефект за рахунок приросту (збереження) активів при здійсненні господарських операцій.

У разі встановлення, що ділова мета господарської операції є недобросовісною (зокрема, у випадку збитковості експортної операції з причин реалізації товару нижче собівартості без наявності об`єктивних економічних підстав для цього) відповідна операція може бути кваліфікована як така, що вчинена поза межами господарської діяльності платника.

У такому випадку платник втрачає право на включення до податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, ПДВ у складі собівартості тих товарів/послуг, які не використані в господарській діяльності, що однак не збільшує базу оподаткування ПДВ за експортною операцією.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 26.10.2022 року по 01.11.2022 року інспекторами ГУ ДПС у Волинській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Спільний ліс щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень, липень та серпень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 08.11.2022 року №7999/03-20-07-02/39294477.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих на запити контролюючого органу регістрів бухгалтерського обліку в господарській діяльності товариства перевіркою встановлено ряд невідповідностей, а саме згідно оборотно-сальдової відомості встановлено реалізацію ТМЦ за ціною нижче собівартості, а саме згідно даних бухгалтерського обліку 701 Дохід від реалізації готової продукції та 901 Собівартість реалізованої готової продукції за червень 2022 року в сумі 746 091 грн, за липень 2022 року в сумі 865 220 грн, за серпень 2022 року в сумі 468 135 грн, що є прямою невідповідністю поняттю розумна економічна причина.

Як зазначено у висновку акта перевірки від 08.11.2022 року №7999/03-20-07-02/39294477, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень-серпень 2022 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, у т. ч. заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення платником податків підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.1, підпункту б) пункту 200.4, абзацу в підпункту 200.14 статті 200 ПК України, Порядку № 21, внаслідок чого відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податковій декларації за червень 2022 року в сумі 746 091 грн, за липень 2022 року в сумі 865 220 грн, за серпень 2022 року в сумі 468 135 грн.

На підставі акта перевірки від 08.11.2022 року №7999/03-20-07-02/39294477 ГУ ДПС у Волинській області 01.12.2022 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0065630702, яким виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за червень 2022 року в сумі 746 091 грн, за липень 2022 року в сумі 865 220 грн, за серпень 2022 року в сумі 468 135 грн, всього в сумі 2079 446 грн та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ, внаслідок чого відмовлено в наданні бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у податкових деклараціях від 20.07.2022 року №9133472276 на суму 746 091 грн, від 19.08.2022 року №9162862292 на суму 865 220 грн, від 20.09.2022 року №9187513963 на суму 468 135 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що загальновідомі обставини, як запровадження в Україні воєнного стану, зростання цін на електроенергію та дизпаливо, падіння цін на лісопродукцію через воєнні дії, а також необхідність збереження робочих місць та уникнення повного зупинення господарської діяльності товариства були об`єктивними економічними причинами збитковості господарської діяльності, наявність яких не може свідчити про недобросовісність дій платника податків. У матеріалах справи наявні первинні документи (зокрема, договори, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), які підтверджують фактичні витрати на виробництво продукції та їх реалізацію, відносно цих первинних документів у контролюючого органу відсутні зауваження щодо наявності недоліків чи дефектів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно із пунктом 5 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 11 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За змістом пункту 12 цього Положення до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Національного положення (стандарту).

к передбачено пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

ідповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як передбачено підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З цього приводу Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 сформувала ряд важливих правових висновків, зокрема, про таке.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідно до підпункту 140.5.15 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентами, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов`язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган.

При цьому, згідно з підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Отже, обов`язок доведення того, що відповідна операція позбавлена ділової мети, як передумови збільшення фінансового результату податкового (звітного) на суму витрат, понесених платником податків при здійсненні операцій з нерезидентам, покладено саме на контролюючий орган.

Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено реалізацію ТМЦ за ціною нижче собівартості, а саме згідно даних бухгалтерського обліку 701 Дохід від реалізації готової продукції та 901 Собівартість реалізованої готової продукції за червень, липень та серпень 2022 року в загальній сумі 2079446 грн, що є прямою невідповідністю поняттю розумна економічна причина. Основними чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: операції з вивезення товарів за межі митної території України, які оподатковуються за нульовою ставкою експорт ТМЦ (лісоматеріали розпиляні уздовж в асортименті) для покупців-нерезидентів MIDVALE LIMITED адреса - 54 Ridgeway Crescent,Tonbridge, Kent, TN 10 4NR United Kingdom. З червня по серпень 2022 року підприємством задекларовано реалізацію товарів (пиломатеріалів, відходів від пиломатеріалів, тирси, заготовок соснових) на митній території України на загальну суму ПДВ 1561,3 тис. грн, реалізація на експорт (операції, що оподатковуються за ставкою 0%) в загальній сумі 6550,8 тис. грн.. Питома вага експортних операцій в загальній сумі реалізації складає 84%; придбання круглих лісоматеріалів від Любомльсього ЛГ, ДП Любешівське ЛМГ, ДП Ратнівське ЛМГ, активної електроенергії від Волиньелектрозбут, ПММ від ТОВ Вест Кард та ін.

Згідно первинних документів реалізація ТзОВ Спільний лісу вересні 2021 року становила 1 340 907,64 грн (без ПДВ), в тому числі внутрішній ринок - 331 975,00 грн, експорт - 1 008 932,64 грн.

Податкових накладних було зареєстровано на суму 1 410 992,64 грн, у тому числі ПДВ 67 010 грн, оскільки ще була попередня оплата в сумі 3690 грн (у тому числі ПДВ - 615,00 грн), про що свідчать дані поданої декларації з ПДВ.

Суму 5 439 601,06 грн. не відображено по рахунку 701, як дохід від реалізованої продукції, тому, що реалізації на таку суму не було, про що свідчать надані копії первинних документів та оборотно сальдова відомість по 361 рахунку.

Сума 5 436 601.06 грн виникла в результаті некоректного розподілу витрат з 231 рахунку на кожен з видів виготовленої продукції - 26 рахунок. Тому було проведено внутрішні коригування між рахунками 231,26 та 901.

Також якщо здійснити аналіз обсягів реалізації, згідно первинних документів, інших місяців, до прикладу жовтень 2021 року - внутрішній ринок - 256 622,5 грн, експорт - 229 926,06 грн, у листопаді 2021 року внутрішній ринок - 399 987,83, експорт - 559 219,14 грн, березень 2022 року - 833 659,05 грн, експорт - 529 371,86 грн. Реалізація в середньому становила від 0,5 до 1,3 млн. грн. В жодному місяці не було здійснено продажів у таких обсягах (5 436 601,06 грн).

Позивач зазначає, що з 11 жовтня 2021 року ТзОВ Спільний ліс не здійснювало виробничу діяльність в повному обсязі, про що свідчить відсутність придбання лісоматеріалів з жовтня 2021 року по січень 2022 року та невеликі обсяги продажів. Зокрема за жовтень - 486 548,56 грн, листопад - 999 206,97 грн, грудень - 66 333,9 грн.Підприємство переробляло наявні залишки, при цьому працівникам виплачувалось 2/3 заробітної плати і відповідно сплачувались податки на заробітну плату (доплачували ЄСВ до мінімальної ЗП). Середня кількість штатних працівників становила - 30. У жовтні фонд ЗП становив 322 тис. грн, податків було сплачено 156 тис. грн, у листопаді фонд ЗП становив 372,6 тис. грн, податків сплачено 163,6 тис. грн, у грудні фонд ЗП - 286,2 тис. грн, податки - 160 тис. грн. Також за цей період були затрати на електроенергію, дизельне паливо, матеріали, всі вони накопичувалися на 91 і 231 рахунках і в подальшому розприділялися на кожну одиницю виробленої і реалізованої продукції.

У січні 2022 року підприємство почало знову закуповувати лісоматеріали круглі і з кінця січня їх переробляти, відповідно почали зростати обсяги реалізації: січень - 203,5 тис. грн, лютий - 728,7 тис. грн, березень - 1 363 тис. грн, квітень - 1 416,6 тис. грн, травень - 2 612,3 тис. грн, червень - 2 336,5 тис. грн, липень - 1 927,1 тис. грн, серпень - 3 520,7 тис. грн.

Фонд заробітної плати з січня по серпень 2022 року становив 3 913,9 тис. грн. Сплачено податків - 1 390 тис. грн. Середня заробітна плата зросла і становила 10 559 грн.

Також на собівартість вплинули зростання цін на електроенергію та паливо дизельне.

На підтвердження вказаних обставин позивач додатково надав штатний розклад товариства на 2021, 2022 рр., податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам (додаток 1 до податкового розрахунку), відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору (додаток 4 ДФ).

Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відповідачем не викладено належних доводів щодо здійснення позивачем в охоплений перевіркою період операцій за відсутності розумної економічної причини (ділової мети), висновки перевірки зроблені на підставі регістрів бухгалтерського обліку, без належного дослідження первинних документів, при цьому, під час проведення перевірки, як вбачається із вказаного акта перевірки, контролюючим органом взагалі не були досліджені економічні підстави отримання позивачем збитків від господарської діяльності.

Так, як зазначалось судом раніше, обов`язок доведення того, що відповідна операція позбавлена ділової мети покладено саме на контролюючий орган.

Так, суд попередньої інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальновідомі обставини, як запровадження в Україні воєнного стану, зростання цін на електроенергію та дизпаливо, падіння цін на лісопродукцію через воєнні дії, а також необхідність збереження робочих місць та уникнення повного зупинення господарської діяльності товариства були об`єктивними економічними причинами збитковості господарської діяльності, наявність яких не може свідчити про недобросовісність дій платника податків.

При цьому, наявні в матеріалах справи первинні документи (зокрема, договори, акти виконаних робіт/наданих послуг, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) підтверджують фактичні витрати на виробництво продукції та їх реалізацію, та відносно цих первинних документів у контролюючого органу відсутні зауваження щодо наявності недоліків чи дефектів, які ставлять під сумнів реальність господарських операцій.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи , колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року у справі №140/765/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний

Повний текст постанови складено 02.08.2023 року.