Рішення

від 31.07.2023 по справі 636/4389/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4389/21 Провадження № 2/636/321/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання Орєхової Ю. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги таким.

12 березня 2021 року позивачка була звільнена відповідачем з посади архіваріуса господарчої групи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, але на день звільнення відповідач не виплатив позивачу заборгованість з заробітної плати. 30 квітня 2021 року сума заборгованості в повному обсязі була стягнута з відповідача в примусовому порядку на виконання судового наказу. У зв`язку з порушенням позивачем строку виплати заробітної плати позивач має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки у виплаті. Окрім цього, унаслідок незаконної бездіяльності відповідача позивачу завдана моральна шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах у житті, здійсненні додаткових зусиль для організації власного життя. На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за затримку виплати заробітної плати при звільненні у розмірі 10769 грн 15 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн 00 коп.

27 липня 20213 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки заробітна плата позивачці не була виплачена вчасно через недофінансування. Також зазначила, що вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Крім цього, надала клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вони явно неспівмірні до заявлених, а фінансовий стан відповідача під час дії воєнного стану незадовільний.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій просила позов задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи провести за її відсутності.

Представниця відповідача відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області у судове засідання не з`явилася, надавши до суду заяву, в якій позов не визнала, а справу просила розглядати за її відсутності.

За результатами судового розгляду на підставі повідомлених сторонами обставин справи та наданих ними доказів, встановлені такі фактичні обставини та спірні правовідносини.

Згідно з копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 20 серпня 1980 року, ОСОБА_1 з 12 березня 2021 року звільнена Відділом освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області з посади архіваріуса господарчої групи у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до довідки № 88 від 09 березня 2021 року, наданої Відділом освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, нарахована ОСОБА_1 заробітна плата у розмірі 17176 грн 63 коп. не виплачена в зв`язку з відсутністю кошторисних видатків, затверджених на 2021 рік.

Згідно з судовим наказом Чугуївського міського суду Харківської області від 22 березня 2021 року (справа № 636/1143/21), який набрав законної сили 14 квітня 2023 року, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості з заробітної плати в розмірі 17176 грн 63 коп.

Відповідно до довідки № 2М311MUVI1GIANKH від 02 червня 2021 року, розрахунок по виплаті ОСОБА_1 заробітної плати проведений 30 квітня 2021 року.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до п. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З огляду на викладене, ураховуючи, що відповідач фактично розрахувався з позивачем лише 30 квітня 2021 року, а не в день звільнення, як того вимагає законодавство про працю, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Згідно з п. 21 пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Відповідно до абз. 3 п. 2, п. 8 вищевказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки № 88 від 09 березня 2021 року, наданої Відділом освіти, охорони здоров`я, культури, спорту Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, середньоденна заробітна плата позивача за січень, лютий 2021 року (останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, у якому звільнена позивач) становить 307,69 грн (12000 / 39 = 307,69). Період затримки розрахунку позивача при звільненні становить 35 днів. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку позивача при звільненні становить 10769 грн 15 коп. (307,69 * 35).

Згідно зіст.237-1КЗпП України відшкодуваннявласником абоуповноваженим ниморганом моральноїшкоди працівникупровадиться уразі,якщо порушенняйого законнихправ призвелидо моральнихстраждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно доп.2ч.2,ч.ч.1,3-5ст.23ЦК Україниособа маєправо навідшкодування моральноїшкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.Якщо іншене встановленозаконом,моральна шкодавідшкодовується грошовимикоштами,іншим майномабо вінший спосіб. Розміргрошового відшкодуванняморальної шкодивизначається судомзалежно відхарактеру правопорушення,глибини фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступеня виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,а такожз урахуваннямінших обставин,які маютьістотне значення.При визначеннірозміру відшкодуваннявраховуються вимогирозумності ісправедливості. Моральнашкода відшкодовуєтьсянезалежно відмайнової шкоди,яка підлягаєвідшкодуванню,та непов`язана зрозміром цьоговідшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначено в п. п. 9, 13 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, ураховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Позивачка не довела перед судом, що бездіяльністю відповідача їй нанесена моральна шкода у розмірі 10000 грн 00 коп., тому в цій частині позову їй необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони справи як на підставу своїх вимог, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, обґрунтоване тим, що вказана категорія справи малозначна, розглядається в спрощеному провадженні, позовна заява не вимагає значного обсягу технічних робіт та витраченого часу.

Постановою Великої Палати Верховного суду від 27 червня 2018 року (справа № 826/1216/16) визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження цих обставин надав суду Договір про надання правової допомоги від 13 березня 2023 року, укладений між позивачкою та адвокатом Биченком А. О.; додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги від 13 березня 2023 року, де визначено, що вартість послуг адвоката за годину роботи становить 500 грн 00 коп.; акт № 2 приймання-передачі послуг, наданих відповідно до Договору про надання правової допомоги від 13 березня 2023 року, де визначено, що вартість послуг становить 1500 грн 00 коп.; а також квитанцію серії АБ № 22/09/21 від 22 березня 2023 року про сплату 1500 грн 00 коп. адвокату.

Суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем доведений визначений у позові розмір витрат на професійну правничу допомогу. Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно доч.ч.1,2,8ст.141ЦПК України судовийзбір покладаєтьсяна сторонипропорційно розмірузадоволених позовнихвимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову на відповідача; уразі відмовив позові напозивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки за вимогу про стягнення середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати при звільненні позивачка звільнена від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст.141ЦПК України вказана сума має бути стягнута з відповідача на користь держави.

Оскільки вимогу по стягнення моральної шкоди, за який позивачка сплатила судовий збір, їй було відмовлено, то вказана сума судового збору покладається за позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 23 ЦК України, ст. 97, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 11, 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 04591400, юридична адреса: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Червономанєжна, буд. 32/1, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10769 (десять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 15 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути звідділу освіти,охорони здоров`я,культури таспорту Чугуївськоїрайонної військовоїадміністрації Харківськоїобласті,код ЄДРПОУ04591400,юридична адреса:Харківська область,м.Чугуїв,вул.Червономанєжна,буд.32/1,на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,зареєстрованої заадресою: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,витрати напрофесійну правничудопомогу в розмірі 1500 грн 00 коп.

Стягнути з відділу освіти, охорони здоров`я, культури та спорту Чугуївської районної військової адміністрації Харківської області, код ЄДРПОУ 04591400, юридична адреса: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Червономанєжна, буд. 32/1, на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Ю. М. Гніздилов