Рішення

від 02.08.2023 по справі 447/853/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/447/295/23 Справа №447/853/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

02.08.2023 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Бачуна О.І., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди.

встановив:

30.03.2023 позивач ОСОБА_1 пред`явив позов до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди, у якому просить суд відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 400 мілардів гривень за рахунок державного бюджету України за бездіяльність т.в.о. Галицького ВП ГУНП у Львівській області правонаступником якого, відповідно до ст. 104 ЦК України, став Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області. Позивач покликається на те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03.10.2017 у справі №461/6324/17, провадження №1-кс/461/6264/17, визнано бездіяльність т.в.о. Галицького ВП ГУНП у Львівській області правонаступником якого, відповідно до ст. 104 ЦК України, став Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 07.09.2017, та якою зобов`язано Галицький ВП ГУНП у Львівській області письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, поданої 07.09.2017.

Позивач просить поновити строк позовної давності, оскільки він з 30.12.2019 по 10.01.2020, з 23.04.2021 по 06.05.2021 знаходився на стаціонарному лікуванні в Миколаївській районній лікарні. Позивач покликається на те, що вказаною бездіяльністю йому нанесено моральної шкоди як пенсіонеру, людині похилого віку, яка виражається в приниженні честі та гідності, а також ділової репутації. Позивач посилається на те, що ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка ніким не змінена і не відмінена, задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає йому підставу заявити про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень.

Ухвалою суду від 31.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідач отримав копію ухвали суду від 31.03.2023, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося до суду . Відзиву у встановлений строк не подав, із заявами чи клопотаннями до суду не звертався, у судові засідання не з`являвся.

Позивач будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився повторно, причини неявки суду не повідомив. .

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами 1, 2 та 5 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд встановив:

Ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Саса С.С. від 08.04.2016 у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано заступника начальника відділу начальника Стрийського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Шнайдрука Р.Р. вжити заходів щодо усунення порушень вимог ст. 214 КПК України, допущених слідчим Волощак С.З. щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по заяві ОСОБА_1 : дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела зазначити 11.12.2015; прізвище, ім`я та по-батькові заявника або потерпілого зазначити ОСОБА_1 ; зазначити короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником ОСОБА_1 ; інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Позивач у позові покликається на те, що вказаною ухвалою слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області задоволено позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 400 міліардів гривень, що є оцінкою заподіяної моральної шкоди і дає підставу ОСОБА_1 заявити про відшкодування йому моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі «400 міліардів гривень».

Наведене спростовується копією ухвали слідчого судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області у справі №456/105/16-к, провадження №1-кс/456/161/2016, яка набрала законної сили 08.04.2016, відтак, твердження позивача не відповідають дійсності.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду Львівської області Стрельбицького В.В. від 03.10.2017 у справі №461/6324/17, провадження №1-кс/461/6264/17 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність т.в.о. начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області, постановлено частково задоволити скаргу, зобов`язано Галицький ВП ГУНП у Львівській області письмово повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду його заяви про внесення відомостей до ЄРДР, поданої 07.09.2017.

До матеріалів позову позивачем долучено копії виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6338/2475 та копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1291 про перебування з 23.04.2021 по 06.05.2021 ОСОБА_1 у стаціонарі КНП «Миколаївської міської лікарні» Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».

Крім того, оскарження особою до суду прийнятих процесуальних рішень органом досудового розслідування (прокурором) під час кримінального провадження в порядку вимог КПК України є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства.

Реалізація такого механізму оскарження постанов, дій чи бездіяльності слідчого чи начальника відділі поліції у розумінні статті 23 ЦК України не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав особи.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі 686/34047/19 зроблено висновок, що для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Сам факт винесення слідчим суддею процесуальної ухвали, якою за результатами розгляду скарги позивача зобов`язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що протягом судового розгляду копій ухвал слідчого судді, що винесені за результатами розгляду його скарг, ОСОБА_1 не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт завдання йому моральної та матеріальної шкоди, що він оцінив у грошовому виразі в сумі 400 мільярдів гривень, саме з вини відповідачів.

У даній справі спір виник стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю т.в.о. начальника Галицького ВП ГУНП у Львівській області.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» №834 від 13.10.2015, КМУ постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права деякі територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2.

У переліку деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, що ліквідуються (Додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834) міститься посилання про ліквідацію Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Відповідно до відкритих даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 26.03.2020 внесено запис про припинення юридичної особи Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, серед яких утворено Головне управління Національної поліції у Львівській області.

Тобто, правонаступником відповідача є Головне управління Національної поліції у Львівській області, оскільки жоден територіальний (відокремлений) підрозділ ГУНП у Львівській області не має статусу юридичної особи.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем Галицький районний відділ Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області.

Судом встановлено, що вказаний позивачем відповідач є неналежним відповідачем, однак, його представник, у судові засідання не з`являвся, клопотань щодо заміни неналежного відповідача належним не подавав.

За такої обставини, суд також відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з неправильним визначенням суб`єктного складу учасників справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору, відтак, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст. 19, 56 Конституції України, ст. 22, 23, 1173, 1174 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 48, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бачун О. І.