Постанова

від 03.09.2010 по справі 11857/09/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2010 р.

Справа № 2-а-11857/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі:  Садовій Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про скасування акту перевірки, адміністративно-господарської санкції,  та за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Контур»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив:

          У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Контур» (надалі-Товариство) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до   Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі – Фонд), в якому просив скасувати акт про проведення перевірки Товариства від 17.06.2009р.  щодо дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в 2006-2008 роках та адміністративно-господарську санкцію в сумі 17000 грн. з нарахуванням пені.

За даним позовом ухвалою суду від 14.08.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-11857/09/2170.

У грудні 2009 року Фонд звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовами, в яких просив стягнути з Товариства адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006, 2007 та 2008 роках, а також пеню за порушення термінів  сплати цих адміністративно-господарських санкцій. Ухвалою суду від 11.12.09р. адміністративні справи за позовами Фонду до Товариства були об’єднані в одне провадженні, з присвоєнням об’єднаній справі номеру №2-а-14633/09/2170.

Ухвалою суду від 02.03.2010р. адміністративна справа №2-а-14633/09/2170 була об’єднана в одне провадження для спільного розгляду з адміністративною справою №2а-11857/09/2170.

Згідно позову Товариства та пояснень його представника в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на наступному:

- Фондом порушений порядок проведення перевірки Товариства, оскільки попередження про проведення такої перевірки Товариство отримало не за 10 днів до її початку, як передбачено законодавством, а у день перевірки;

- перевірка проведена не з 16 по 18 травня 2009 року, як вказано в направлені на перевірку, а з 17 червня 2009р., і не за період з 2007 по 2008 роки, а з 2006 по 2008 рік, що свідчить про незаконність перевірки за 2006 рік;

- Фондом не був врахований один інвалід – ОСОБА_1, який працював у Товаристві з 03.10.08р. по 31.10.08р.;

- Товариство до 2009 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, що виключає необхідність сплати внесків до Фонду, подачу звітів, а також звільняє Товариство від відповідальності за ст..20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

- вина Товариства у невиконанні нормативу працевлаштування інвалідів відсутня, що виключає підстави для притягнення Товариства до відповідальності за невиконання вказаного нормативу;

Фонд направив суду письмові заперечення на позов Товариства, в яких просив відмовити у позові Товариства з посиланням на наступне:

- повідомлення Товариства про проведення перевірки від 01.06.09р. було направлено в адрес Товариства своєчасно і було отримано останнім 03.06.09р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення;

- зазначення в направленні перевірки терміну її проведення та не включення до періоду, за який проводилась перевірка, 2006 року  є технічними недоліками в оформленні направлення на перевірку;

- порядку проведення перевірки Товариства Фондом не порушено;

- оскільки у Товариства протягом 2006-2008 років працювало більше 8 осіб, факт знаходження Товариства на спрощеній системі оподаткування не звільняє Товариство від обов’язку виконувати норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та самостійно сплачувати адміністративно-господарський санкції за невиконання цього нормативу;

- Товариство за 2006-2008 роки не звітувало перед Фондом за формою 10-ПІ – звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, а також не звітувало перед Херсонським міським центром зайнятості про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН;

Позов Фонду ґрунтується на тому, що протягом 2006-2008 років Товариство не виконувало нормативу робочих місць для інвалідів на одну одиницю, а тому відповідно до ст.. 20  Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Товариство повинно було самостійно за кожен рік нарахувати та сплатити адміністративно-господарську санкцію в розмірі середньомісячної заробітної плати за одне не створене  місце, не зайняте інвалідом. Оскільки Товариство самостійно вказані штрафні санкції не сплатив, то на суму штрафів нараховується пеня, розмір якої визначений вказаною статтею.

На позов Фонду Товариство надало письмові заперечення, в яких зазначає, що стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2006-2998 є незаконним, оскільки Фондом пропущений річний строк позовної давності, визначений ст.. 250 Господарського кодексу України.

Вищенаведені позиції Фонду та Товариства були підтримані в судовому засіданні їх представниками.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст..19 цього ж Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

При цьому, частиною 3 ст.18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом встановлено, що з 17 по 19 червня 2009 року спеціалістами Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведена виїзна планова перевірка Товариства щодо дотримання вимог ст.. 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» за 2006-2008 роки, результати якої відображені у відповідному акті перевірки.

З акту перевірки вбачається наступне:

- звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006-2008 року (форма №10-ПІ) Товариством до Фонду не подавались; середньооблікова чисельність штатних працівників Товариства у 2006 році складала 21 чоловік, у 2007р. – 24, у 2008р.-24 особи;

- середньооблікова численність працівників, яким встановлена інвалідність у 2006-2008 роках – 0 осіб;

- кількість інвалідів, які повинні були працювати у Товаристві у 2006-2008 роках - 1 особа;

-  фонд оплати праці у 2006 р. – 87,5 тис. грн., у 2007р. – 135,5 тис. грн.., у 2008 р. – 172,5 тис. грн.;

-  середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2006р. – 4166,67 грн., у 2007р. – 5645,83 грн., у 2008р.- 7187,5 грн..

Товариство не спростувало правильність визначення Фондом середньооблікової чисельність штатних працівників, фонду оплати праці або ж середньорічної заробітної плати штатного працівника Товариства.

Виходячи  з положень ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав для відповідача у  2006, 2007 та 2008 роках 1 чоловік.

В акті перевірки вказується на невиконання Товариством у вказані роки нормативу працевлаштування інвалідів у кількості однієї особи.

Суд не приймає до уваги посилання Товариства на працевлаштування у 2008 році інваліда ОСОБА_1 з наступних підстав:

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02. 2007 р. № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 р. за № 117/13384 затверджена Інструкція щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Згідно п. 1.1. даної Інструкції форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі – звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що у рядку 01 звіту відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722 (із змінами).

Виходячи зі змісту положень Інструкції зі статистики кількості працівників, дія якої поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, робота ОСОБА_1 в Товаристві  з 03.10.08р. по 31.10.08р не може вважитися як виконанням Товариством обов’язку по працевлаштуванню інваліда у 2008 році.

Докази того, що Товариство у 2006-2008 роках працевлаштувало будь-яких інших інвалідів відсутні.

З листа Херсонського міського центру зайнятості від 15.09.2009р. №04-13/3315 вбачається, що Товариство протягом 2006-2008 років звітів за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», на які можуть бути працевлаштовані особи з обмеженими фізичними можливостями, до центру зайнятості не надавався.

Даний факт свідчить про невиконання Товариством вимог ч.3 ст.18 зазначеного Закону в частині надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, на яких працює інвалідів менш, ніж встановлено нормативом, повинно перераховувати до відділення ФУСЗІ штрафні санкції на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі середньомісячної заробітної плати за кожне не створене місце, не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону (ч.4 ст. 20 Закону).

Оскільки Товариство не виконало всіх покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язків щодо створення робочих місць для інвалідів та працевлаштування інвалідів, Товариство повинно було сплатити адміністративно-господарську санкцію за 2006 р. в сумі 4166,67 грн., за 2007 рік – 5645,83 грн. та за 2008 рік 7187,50 грн.

Згідно зі ст.. 20 цього ж Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В зв’язку з тим, що Товариством не сплачені вищевказані суми  адміністративно-господарських санкцій, Фондом обґрунтовано нарахована пеня за несплату цих санкцій у таких розмірах: за 2006 рік – 1151,25 грн., за 2007 рік – 1017,38 грн., за 2008 рік – 511,92 грн..

Таким чином, загальний борг Товариства  перед Фондом за 2006р.-2008 роки  складає 19680,55 грн.. (4166,67+5645,83+7187,50+1151,25+1017,38+511,92=19680,55)

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки Товариство не надало доказів вжиття всіх передбачених законом заходів щодо працевлаштування інвалідів протягом 2006-2008 років, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Фонду та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Наведені Товариством в своєму позові обґрунтування незаконності акту перевірки та вищевказаних адміністративно-господарських санкцій не ґрунтуються на законодавстві та спростовуються матеріалами справи.

          Так, є безпідставним твердження Товариства про порушення Фондом строку попередження про проведення планової перевірки, оскільки надане Фондом поштове повідомлення про вручення підтверджує своєчасність отримання представником Товариства Бондаренко 03.06.09р. повідомлення про проведення перевірки  №88 від 01.06.09р., в якому вказується про початок перевірки з 17.06.09р..

          Недоліки направлення на перевірку №88 від 15.06.09р., які стосуються строку проведення перевірки та перевіряємого періоду, мають суто технічних характер, не спростовують виявлених перевіркою порушень, і не можуть бути достатньою підставою для висновку про незаконність дій Фонду при проведені перевірки Товариства.

          Факт перебування Товариства на спрощеній системі оподаткування не звільняє  Товариство від обов’язку виконувати передбачений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив працевлаштування інвалідів при наявності у нього працівників більше 8 осіб, а також не звільняє і від обов’язку сплачувати передбачену ст.. 20 вказаного Закону  адміністративно-господарську санкцію за невиконання цього нормативу.

Суд також не приймає до уваги посилання Товариства на недотримання Фондом вимог ст..  250 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до ч.4 ст. 20 Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Щодо позовних вимог Товариства про скасування акту перевірки від 17.06.09р..

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт державного або іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Вимоги Товариства про скасування акту перевірки є безпідставними, оскільки, по-перше, акт перевірки це фактично службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку актів, складених за результатами перевірок.

Акт перевірки від 17.06.2009р. не породжує для Товариства певних правових наслідків, оскільки  не містить будь-яких обов’язкових для виконання приписів.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Такими чином, провадження у справі в частині позовних вимог Товариства щодо скасування  акту перевірки  від 17.06.2009р. підлягає закриттю.

Оскільки обов’язок Товариства сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006, 2007 та 2008 року в загальній сумі 17000 грн. (без урахування пені), знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду, решта позовних вимог Товариства щодо скасування цієї санкції та нарахованої на неї пені задоволенню не підлягають.  

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про скасування акту перевірки від 17.06.2009р.  – закрити.

В решті позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» - відмовити.

Позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Контур» (73032, м.Херсон, вул..Королюка, 144, код ЄДРПОУ 32021791) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту  інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 19680 (дев’ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят)  гривень 55 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний  07 вересня 2010 р..

Суддя                                                                                                                           Кравченко К.В.

кат. 2.22