Рішення

від 03.08.2023 по справі 344/20827/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20827/18

Провадження № 2/344/189/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді: Домбровської Г.В.

при секретаріc/з: Маланія Ю.А.,

представника Позивача Либовки А.В., представників Відповідача Савчука Р.Р., Гаврилів А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітадент ІФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої медичною допомогою неналежної якості,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітадент ІФ» (надалі «Відповідач», «ТОВ «Вітадент ІФ»), в якому просила стягнути з ТОВ «Вітадент ІФ» на її користь суму 6 098,68 грн. матеріального відшкодування та 380 000,00 грн. морального відшкодування у зв`язку з наданням Відповідачем медичної допомоги неналежної якості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у період 22 вересня 2016 року 18 жовтня 2016 року та з 15 вересня 2017 року по 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні у приватній стоматологічній клініці ТОВ «Вітадент ІФ» з приводу зубного болю, набряків та болю в ділянці нижньої щелепи зліва, де їй було надано медичну допомогу неналежної якості. Після цього ОСОБА_1 з 05.12.2017 року по 05.02.2018 року перебувала на тривалому амбулаторному лікуванні у стоматологічному центрі ПП «Армадент», де Позивачу проведено чисельні медичні втручання.

У зв`язку з набряком та періодичними виділеннями у ділянці нижньої щелепи зліва, постійним відчуттям дискомфорту у ротовій порожнині, підвищенням температури та загальною слабістю, Позивач 16.04.2018 року звернулась до стоматологічного відділення Обласної клінічної лікарні, де її було госпіталізовано з діагнозом «Одонтогенна резидуальна киста нижньої щелепи зліва», а 17.04.2018 року їй проведено операцію цистектомію, видалення 33 зуба.

Як зазначено в позовній заяві, внаслідок надання Позивачу некваліфікованої допомоги Відповідачем вона тривалий час терпіла фізичний біль, перебувала у стані дискомфорту, у неї деформувалось обличчя та утворилась порожнина в ділянці нижньої щелепи зліва, яка заважає Позивачу розмовляти, погіршився загальний стан її здоров`я. Станом на час звернення до суду Позивач продовжує лікування за межами України (Італія) у зв`язку з ускладненням здоров`я через неякісні медичні послуги, надані Відповідачем.

У позові представником Позивача зазначено про те, що звертаючись у 2016 році за медичною допомогою до стоматологічної клініки Відповідача, ОСОБА_1 розраховувала на якісні медичні послуги, швидке відновлення здоров`я, не передбачала значних фінансових витрат, викликаних необхідністю повторного кваліфікованого лікування, пошуку та придбання ліків, протезування, додаткового медичного догляду, яких вона зазнала у зв`язку з наданням медичної допомоги неналежної якості Відповідачем. Понесена Позивачем матеріальна шкода становить, за її твердженнями, 6 098,68 грн.

Крім того, у зв`язку з вищенаведеним, Позивач, як зазначено в позові, зазнала і моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі, якого вона зазнавала у процесі неправильного лікування, а також болі, який був наслідком неналежної медичної допомоги, а також болі, завданої під час звернень до інших лікарів з метою виправлення медичної помилки Відповідача; душевних стражданнях, пов`язаних у постійних переживаннях стосовно стану свого здоров`я, перебуванні у стресовому стані, відчутті постійного дискомфорту. Завдану їй моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює у 380 000,00 грн., яку вона просить стягнути з Відповідача.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Додатково зазначила про те, що неналежна медична допомога, надана Позивачу Відповідачем, полягає в тому, що на момент звернення у 2016 та 2017 роках до стоматологічної клініки Відповідача, лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» не було враховано результатів комп`ютерної томографії зубів від 20.09.2016 року, на яких над коренями 33 зуба вбачалися порожнини, не проліковано належним чином наявну у Позивача проблему, у зв`язку з чим під час перебування в Італії у ОСОБА_1 почались ускладнення.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітадент ІФ», на адресу суду подано Відзив на позов, у якому представник Відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні.

В обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача покликався на те, що 15.09.2017 року ОСОБА_1 звернулася до стоматологічної клініки ТОВ «Вітадент ІФ» зі скаргами на ниючий біль в ділянці 33-го зуба та набряк слизової оболонки рота. Після відповідного обстеження Позивачу було поставлено діагноз радикулярна кіста від 33-го зуба, у зв`язку з чим Позивачу лікарями Відповідача було надану відповідну медичну допомогу, необхідну для зняття запального процесу, зокрема, трепановано коронку зуба, призначено відповідне медикаментозне лікування. В подальшому було встановлено, що запальний процес в ділянці 33-го зуба продовжився, що могло бути спричиненим, на думку представника Відповідача, неналежним виконанням ОСОБА_1 лікарських призначень. 06.10.2017 року ОСОБА_1 з метою зняття загострення хронічного запального процесу було проведено цистотомію з дренуванням у комбінації з комплексною протизапальною терапією у відповідності до медичних показань та вимог відповідних протоколів (що включало в себе прийом рядку медичних препаратів, в тому числі, антибіотиків); рекомендовано через 3-5 днів з`явитися в клініку для повторного обстеження. Вказані рекомендації ОСОБА_1 не виконала, до стоматологічної клініки звернулась аж 30.11.2017 року для отримання довідки про її лікування у ТОВ «Вітадент ІФ».

За твердженнями представника Відповідача, ТОВ «Вітадент ІФ» надало ОСОБА_1 своєчасну та кваліфіковану медичну допомогу у відповідності до медичних показань з дотриманням вимог відповідних протоколів надання медичної/стоматологічної допомоги, а доводи Позивача про надання їй медичної допомоги неналежної якості є безпідставними.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що діагностоване в ОСОБА_1 захворювання радикулярна кіста від 33-го зуба стало безпосередньою причиною втрати нею 33-го зуба, а також саме зазначене захворювання може спричинити біль та недомагання в пацієнта. Цілком закономірно, за твердженнями представника Відповідача, що лікування такого захворювання потребує матеріальних витрат. Однак, відчуття болю, якої могла зазнати Позивач, видалення зуба та матеріальні витрати, необхідні для відповідного лікування, на думку представника Відповідача, є наслідком самого захворювання, виникнення якого не перебуває та не може перебувати в причинно-наслідковому зв`язку із діями ТОВ «Вітадент ІФ».

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про призначення комплексної судово-медичної/медично-стоматологічної експертизи в даній цивільній справі.

Призначено по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вітадент ІФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої медичною допомогою неналежної якості судово-медичну/медично-стоматологічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- який діагноз встановлено ОСОБА_1 при зверненні до приватної стоматологічної клініки ТзОВ «Вітадент ІФ» з приводу зубного болю, чи був він встановлений правильно?

- чи була ОСОБА_1 обстежена ТзОВ «Вітадент ІФ» при зверненні до ТзОВ «Вітадент ІФ» у повному обсязі, а якщо ні, то в чому полягає така неповнота?

- яке лікування було призначене ОСОБА_1 ТзОВ «Вітадент ІФ», чи було призначене дікування правильним по встановленому діагнозу?

- чи було надано ТзОВ «Вітадент ІФ» медичну допомогу належної якості?

- якщо ні, то які дефекти медичної допомоги, наданої ОСОБА_1 ТзОВ «Вітадент ІФ»?

- чи були порушення у наданні медичної допомоги ТзОВ «Вітадент ІФ» ОСОБА_1 згідно діючих інструкцій, протоколів чи інших нормативно правових актів, які регулюють порядок її надання? Визначити відповідність проведеного ТзОВ «Вітадент ІФ» лікування пацієнтки ОСОБА_1 державним та медичним стандартам?

- чи є судово-медичні дані про неналежне надання медичної допомоги ТзОВ «Вітадент ІФ», якщо так, то які дані та до яких наслідкві вони привели?

- встановити наявність або відсутність причинно-наслідкового зв`язку між допущеними при лікуванні ТзОВ «Вітадент ІФ» порушеннями та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 .?

Проведення експертизи доручено експертам Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

У зв`язку з надходженням на адресу суду листа Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, провадження було поновлено та ухвалою суду від 15.04.2020 року виконання експертизи доручено кспертам КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судуов-медичної експертизи».

18.05.2020 року до суду надійшов лист від КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», в якому зазначено, що для проведення експертизи необхідно вивчити наступні медичні документи:

- оригінал медичної карти стаціонарного хворого №808718 з відділення ЩЛХ обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківськ за період 16.04-01.05.2018,

- результати КТ нижньої щелепи, проведеної в період стаціонарного лікування і від 07.10.2017 року на CD диску,

- оригінал медичної карти стоматологічного хворого №1369 із стоматологічного центру ПП «Армадент»,

- оригінал медичної карти стоматологічного хворого із ТзОВ «Вітадент ІФ», у зв`язку з чим ухвала про призначення експертизи повертається без виконання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.12.2020 року витребувано у ЩЛХ обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська:

- оригінал медичної карти стаціонарного хворого №808718 з відділення ЩЛХ обласної клінічної лікарні м. Івано-Франківська (вул. Федьковича, 91 м. Івано-Франківськ) за період 16.04.-01.05.2018 р. ,

- результат КТ нижньої щелепи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведеної в період стаціонарного лікування і від 07.10.2017 року на СD диску.

Витребувано у стоматологічного центру ПП «Армадент»:

- оригінал медичної карти стоматологічного хворого №1369 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано у ТзОВ «Вітадент ІФ»:

- оригінал медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стоматологічним центром ПП «Армадент» та КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» надано витребовувані документи.

Листом від 09.02.2021 року директор ТОВ «Вітадент ІФ» повідомила суд про відсутність у ТОВ «Вітадент ІФ» оригіналу медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий документ був виданий на руки ОСОБА_1 за її вимогою.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.03.2021 року повторно розглянуто клопотання представника Позивача про призначення експертизи та призначено судово-медичну/медично-стоматологічну експертизу, проведення якої доручено КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи».

17.05.2021 року на адресу суду надійшов лист КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», за змістом якого у зв`язку з ненаданням медичної карти стоматологічного хворого з приватної стоматологічної клініки ТзОВ «Вітадент ІФ» із записами лікарів за період 15.09.-30.11.2017 р., ухвала про призначення комісійної судово-медичної експертизи повертається без виконання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.05.2021 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.06.2021 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у ТОВ «Вітадент ІФ» оригінал медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 29.06.2021 року директор ТОВ «Вітадент ІФ» повідомила суд про відсутність у ТОВ «Вітадент ІФ» оригіналу медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий документ був виданий на руки ОСОБА_1 за її вимогою.

В подальшому, в ході розгляду справи з метою з`ясування обставин справи судом допитано свідків: ОСОБА_3 (стоматолог ТОВ «Вітадент ІФ», який надавав медичну допомогу ОСОБА_1 ), ОСОБА_4 (директор ТОВ «Вітадент ІФ», стоматолог), ОСОБА_5 (рідний син Позивача, який підтвердив факти, викладені стороною Позивача у позові), ОСОБА_6 (стоматолог ТОВ «Армадент», до якого також зверталася ОСОБА_1 за направленням з обласної лікарні), ОСОБА_7 (хірург щелепно-лицевої хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні, який надавав медичну хірургічну допомогу ОСОБА_1 , в тому числі, здійснював хірургічне втручання).

Заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Згідно ст.8 Європейської хартії прав пацієнтів кожен має право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і в точній відповідності до стандартів.

За змістом ч.1 ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою під час виконання трудових обов`язків. Це є одним з випадків, коли суб`єктом деліктної відповідальності є юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати. У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків. Покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за наведеною нормою права пояснюється тим, що безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності за статтею 1172 ЦК України необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника, шкода, завдана потерпілій стороні, причинний зв`язок між протиправною поведінкою працівника і завданою шкодою, вина працівника), так і спеціальних умов, які обов`язково необхідно враховувати. Це обставини, за наявності яких шкода була спричинена, хоча сама шкода в цих зобов`язаннях і не набуває будь-яких особливостей. До таких обставин частина перша зазначеної норми відносить виконання трудових (службових) обов`язків працівником. У разі завдання шкоди працівником діями, що за своїм змістом не випливають з виконання ним трудових (службових) обов`язків, не виникає відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, спричинену цим працівником. Він повинен сам відшкодувати цю шкоду на загальних підставах деліктної відповідальності (стаття 1166 ЦК України).

При цьому, причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді деліктних зобов`язань може мати складний характер, тобто позивач зобов`язаний довести не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної, є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Як роз`яснює п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб`єктивних прав та обов`язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту».

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №755/2545/15-ц, провадження № 61-47866св18 висловлено наступну правову позицію:

«Правове регулювання договірних правовідносин здійснюється за нормами глави 63 книги п`ятої ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 906 ЦК України).

Якщо медична допомога пацієнтові надається за плату, а здійснення суб`єктом господарювання медичної практики у сфері охорони здоров`я передбачає отримання прибутку, то відповідальність за неналежне виконання умов договору надавач медичних послуг нестиме незалежно від наявності вини у його діях. У разі якщо надання неналежних послуг за договором призвело не лише до завдання майнових збитків, а й до завдання шкоди здоров`ю споживача послуг, то наставатиме додатково деліктна відповідальність.

У разі надання медичної послуги, яка містить істотні недоліки, пацієнт як споживач має право на розірвання такого договору, а також на відшкодування завданих йому збитків.

За правилом частини десятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Договірна відповідальність настає за невиконання умов договору, а позадоговірна (деліктна) за спричинену шкоду здоров`ю на підставі правил статей 1166, 1167, 1195 ЦК України.

Звертаючись до суду з цим позовом про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, ОСОБА_2 його правовими підставами визначив правила статей 1166, 1167 ЦК України.

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Щодо наявності складу правопорушення

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Згідно з частиною четвертою статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» лікар не несе відповідальності за здоров`я хворого в разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

В оцінці наявності причинного зв`язку між діями медичного працівника та завданням шкоди Верховний Суд врахував, що на підставі письмових доказів судом першої інстанції встановлено негативні наслідки у вигляді погіршення стану здоров`я позивача, що виникли у зв`язку з діями лікаря, який надав некваліфіковану медичну допомогу пацієнтові.

Щодо розподілу тягаря доведення вини

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано презумпцію його вини у настанні негативних наслідків щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_2, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

За даним цивільним позовом Позивачем заявлено вимогу про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» у зв`язку з наданням їй медичної стоматологічної допомоги неналежної якості.

Зі змісту позовної заяви випливає, що неналежна якість наданої ОСОБА_1 стоматологічної допомоги лікарями-стоматологами Відповідача проявилася у тому, що у відповідні періоди 2016 та 2017 років, перебуваючи на амбулаторному лікуванні у стоматологічній клініці Відповідача, Позивачу не надано належної медичної допомоги, що проявилося у тому, що після лікування у даній стоматологічній клініці вона змушена була звертатися за лікуванням до інших стоматологічних закладів, а в кінцевому результаті їй було видалено 33 зуб.

В судових дебатах представник Позивача уточнила, що неналежна медична допомога, надана Позивачу Відповідачем, полягає в тому, що на момент звернення у 2016 та 2017 роках до стоматологічної клініки Відповідача, лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» не було враховано результатів комп`ютерної томографії зубів від 20.09.2016 року, на яких над коренями 33 зуба вбачалися порожнини, не проліковано належним чином наявну у Позивача проблему, у зв`язку з чим під час перебування в Італії у ОСОБА_1 почались ускладнення.

В ході розгляду справи Судом встановлено наступні обставини.

1) Так, згідно наявної в матеріалах справи Довідки ТОВ «Вітадент ІФ» від 30.11.2017 року (том 1, а.с.6, зворотня сторона):

у період з 15.09.2017 року по 30.11.2017 року ОСОБА_1 знаходилась на амбулаторному лікуванні в стоматологічній клініці «Вітадент ІФ». Причиною звернення стали скарги на ниючий біль в ділянці 33-ого зуба та набряк слизової оболонки рота.

Лікарем ТОВ «Вітадент ІФ» 15.09.2017 року після відповідного обстеження ОСОБА_1 було поставлений діагноз нагноєння радикулярної кісти від 33-ого зуба.

Двічі по показах з метою купірування (зняття) загострення хронічного запального процесу ОСОБА_1 було проведено оперативне втручання цистотомія з дренуванням у комбінації з комплексною протизапальною терапією.

Допитані в судовому засіданні в статусі свідків стоматологи ТОВ «Вітадент ІФ», які надавали стоматологічну допомогу ОСОБА_1 в період з 15.09.2017 року по 30.11.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пояснили суду наступне.

Так, свідок ОСОБА_3 вказав, що в період часу жовтень-листопад 2017 року (більш точний час свідок не пригадує) ОСОБА_1 звернулася до стоматологічної клініки «Вітадент ІФ» зі скаргами на ниючий біль в ділянці 33-го зуба. ОСОБА_3 лікував Позивачу тільки 33-й зуб, двічі.

Спочатку даним лікарем було розпломбовано зуб і здійснено механічну чистку, після чого пацієнту рекомендовано з`явитися через 3 дні для продовження лікування. Однак, ОСОБА_1 у вказаний рекомендований період часу не з`явилася, натомість прибула до клініки приблизно через один місяць з ознаками значної припухлості на обличчі.

В подальшому для усунення запального процесу лікарем ОСОБА_3 було зроблено ОСОБА_1 розріз по перехідній складці (цистотомію) і встановлено дренаж.

Свідок повідомив суду про те, що за його пригадуваннями, в його наявності на момент звернення Позивача був наявний рентгенологічний знімок, і наявну кісту від 33 зуба було видно.

Однак, лікар ОСОБА_3 пояснив, що у тому стані, в якому на момент звернення до Відповідача перебувала ОСОБА_1 , необхідно було спочатку усунути запальний процес, а лікувати чи приймати рішення про видалення наявної у Позивача кісти в ділянці 33 зуба можна було лише у стані ремісії, тобто після зняття запалення в цій ділянці.

Таку процедуру, як цистектомія (вирізання кісти) лікарі ТОВ «Вітадент ІФ» не проводять у зв`язку з відсутністю у ТОВ «Вітадент ІФ» спеціального дозволу на проведення таких втручань.

Допитана в статусі свідка лікар ОСОБА_4 (стоматолог, директор ТОВ «Вітадент ІФ») пояснила суду, що у 2017 році до стоматологічної клініки ТОВ «Вітадент ІФ» звернулася пацієнтка із ознаками загострення хронічного періодонтиту. Попередній діагноз пацієнтки періодонтит у стадії загострення.

Примітка Суду:

Періодонтит (лат. Periodontitis) це запалення періодонту, що характеризується порушенням цілісності зв`язок, які утримують зуб в альвеолі, кортикальної пластинки кістки, котра оточує зуб та резорбції кісткової тканини від незначних розмірів до утворення кіст великих розмірів (джерело: Вікіпедія).

Як пояснила свідок ОСОБА_4 , методика лікування ТОВ «Вітадент ІФ» полягала у: 1) створення відтоку,

2) лікування.

Після розпломбування лікарем ОСОБА_3 . Позивачу 33-го зуба (15.09.2017 року) та встановлення дренажу, ОСОБА_1 було рекомендовано з`явитися до клініки через 3 дні, що нею проігноровано. ОСОБА_1 з`явилася до клініки 06.10.2017 року з ознаками періоститу (згладжена складка).

Примітка Суду:

Періостит (лат. periostitis) синдром запалення окістя (періосту), що розвивається внаслідок травми, інфекції з розташованого поблизу запального вогнища або занесення її гематогенним шляхом з віддалених запальних вогнищ (джерело: Вікіпедія).

Далі, як повідомила свідок, згідно тактики лікування ТОВ «Вітадент ІФ» та медичних протоколів, у місці запалення потрібно було зробити розріз і дренаж, після чого склерозування (метод лікування кісти). Використаний лікарем Відповідача препарат «Фосфадент біо». Після цього Позивачу було призначено антибіотик, знеболюючі, гіпосенсибілізуючі препарати, ротові ванночки.

На наступний день ОСОБА_1 в телефонному режимі звернулася до лікаря ОСОБА_4 зі скаргами на сильний біль, у зв`язку з чим лікар ОСОБА_4 особисто відвезла ОСОБА_1 в обласну лікарню до хірурга ОСОБА_7 , який після огляду пацієнтки (ревізії) рекомендував дочекатися стану ремісії для прийняття подальших рішень щодо лікування. Претензій до роботи ОСОБА_4 у хірурга, зі слів свідка, не було.

2) Згідно із записами, які містяться в медичній карті амбулаторного хворого ОСОБА_1 № 17844, яка заведена Івано-Франківською обласною клінічною лікарнею (том 1, а.с.10-13), Позивач 01.12.2017 року звернулась до Івано-Франківської обласної клінічної лікарні (щелепно-лицевий хірург ОСОБА_7 ), де їй було поставлено діагноз киста щелепи зліва.

Згідно записів щелепно-лицевого хірурга ОСОБА_7 : «захворювання розпочалося приблизно 1 рік тому з болі в 33 зубі, займалася самолікуванням (перебувала за кордоном). На початку вересня 2017 року звернулася до стоматолога по місцю проживання, де було проведено ендодотичне лікування 33, знаходилася на амбулаторному лікуванні, полегшення не наступило…».

Цього ж дня 01.12.2017 року в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні ОСОБА_1 щелепно-лицевим хірургом ОСОБА_7 було проведено операцію цистектомія, резекція 33, призначено медикаментозне лікування.

08.12.2017 року ОСОБА_1 було знято шви та надано наступні рекомендації.

3) Крім того, ОСОБА_1 також зверталася за медичною допомогою до стоматологічного центру ПП «Армадент», де було заведено медичну картку стоматологічного хворого №1369 (том 1, а.с.189-192).

Згідно записів в даній медичній карті у період з 05.12.2017 року по 05.02.2018 року лікарем стоматологічного центру ПП «Армадент» ОСОБА_1 надавався ряд стоматологічних послуг щодо лікування різних зубів, зокрема, і здійснювалося пломбування 33-го зуба. Останній запис, що стосується лікування 33-го зуба 26.12.2017 року. 05.02.2018 року ОСОБА_1 було здійснено постановку протезу (том 1, а.с.191).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (стоматолог ПП «Армадент», який надавав стоматологічну допомогу ОСОБА_1 ) повідомив суду, що у 2017 році за направленням лікаря ОСОБА_7 до нього звернулася ОСОБА_1 . Більш конкретних деталей свідок не пригадує, однак вказав, що лікував ОСОБА_1 багато зубів. На момент звернення ОСОБА_1 до ПП «Армадент» в грудні 2017 року в неї були відсутні показання до видалення 33-ого зуба.

На запитання суду, чи не склалося у ОСОБА_6 враження про можливе надання ОСОБА_1 неякісної стоматологічної допомоги раніше, свідок відповів, що такого враження у нього не склалося. Підтвердив можливість відчуття пацієнтами сильної болі при аналогічних проблемах з кістою.

В ході судового розгляду справи Судом також було допитано в статусі свідка ОСОБА_7 (хірург щелепно-лицевої хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні), який 01.12.2017 року проводив ОСОБА_1 операцію цистектомія, резекція 33.

Хірург пояснив суду, що кіста зубів проявляється болем лише тоді, коли вона нагноюється. При первинному зверненні до хірурга ОСОБА_7 . ОСОБА_1 самостійно повідомила, що захворювання почалося приблизно рік тому, весь цей час особа займалася самолікуванням, що й могло, на думку лікаря, погіршити ситуацію.

Враження щодо допущення попередніми стоматологами лікарської помилки у ОСОБА_7 при огляді та лікування пацієнта ОСОБА_1 не склалося.

Як повідомив свідок, болі при пломбуванні каналу є нормою; такі болі можуть бути й особливою реакцією на пломбувальний матеріал, особливістю індивідуального сприйняття конкретної особи.

В будь-якому випадку, як зазначив свідок, при первинному зверненні до стоматолога із запальним процесом та ниючими болями потрібно було зробити відтік (шляхом розрізу) (існують різні техніки, які можуть відрізнятися та використовуватися конкретним лікарем в конкретному випадку).

Оглянуті в судовому засіданні хірургом ОСОБА_7 фотоматеріали (рентгенологічні знімки, знімки КТ), на його думку, свідчать про те, що:

- у 2016 році у ОСОБА_1 був непролікований 33 зуб, кісти не було.

- жовтень 2017 року наявна кіста, проведено лікування.

- листопад 2017 року є позитивна динаміка (кіста зменшилась).

Крім того, на думку свідка, причиною проблем із 33-м зубом та кістою в його ділянці у Позивача є невчасне звернення її за стоматологічною допомогою.

Для з`ясування обставин, які безпосередньо стосуються предмету доказування, тобто належності чи неналежності наданої лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» стоматологічної допомоги Судом в даній цивільній справі було призначено судово-медичну/медично-стоматологічну експертизу, на вирішення якої поставлено ряд необхідних питань.

Вказану експертизу було повернуто без виконання експертом у зв`язку з не наданням у його розпорядження оригіналу медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 з приватної стоматологічної клініки ТзОВ «Вітадент ІФ» із записами лікарів за період 15.09.-30.11.2017 року.

Попередньо судом витребовувалося у ТОВ «Вітадент ІФ» оригінал медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, зі слів представника Позивача, ОСОБА_1 наявність у неї такої медичної картки на руках заперечує.

Листами від 09.02.2021 року та 29.06.2021 року директор ТОВ «Вітадент ІФ» повідомила суд про відсутність у ТОВ «Вітадент ІФ» оригіналу медичної карти стоматологічного хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий документ був виданий на руки ОСОБА_1 за її вимогою.

На підтвердження такої обставини директором ТОВ «Вітадент ІФ» надано суду копію листа від 02.07.2018 року на ім`я ОСОБА_1 , який надавався у відповідь на її заяву від 07.06.2018 року, за змістом якого директор Відповідача повідомляла ОСОБА_1 про відсутність медичної картки у стоматологічній клініці, оскільки медична картка на її прохання була надана їй на руки. Просило ОСОБА_1 надати ТОВ «Вітадент ІФ» медичну картку для її оцінки та надання більш розширеної інформації про весь обсяг наданих стоматологічних послуг.

Тобто, задовго до часу звернення до суду Відповідач повідомляв ОСОБА_1 про відсутність медичної картки у зв`язку з видачею її ОСОБА_1 на руки на її прохання.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21:

«З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування. Така документація має містити, зокрема, інформацію, зібрану в результаті попередніх розмов із пацієнтом, досліджень або консультацій, інформацію про згоду пацієнта й інформацію, що стосується послуг, які надаються. Виконавець зобов`язаний, отримавши розумну вимогу, надати пацієнтові, а якщо пацієнт перебуває у стані, який не дає йому змоги висловити свою волю, - особі чи організації, уповноваженій приймати рішення на користь пацієнта, доступ до документації; і якщо це розумно, відповідати на запитання щодо змісту документації».

За таких обставин Суд не вбачає підстав стверджувати про умисне ухилення Відповідача від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, як і не вбачає процесуальних підстав на підставі статті 109 ЦПК України визнавати факти, для з`ясування яких експертиза була призначена, встановленими, як про це клопотала представник Позивача.

В той же час, Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи з аналізу наявних в матеріалах справи письмових доказів, а також пояснень допитаних свідків (зокрема, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які не можуть вважатися зацікавленими в результаті розгляду справи) Судом не встановлено конкретних фактів, які б свідчили про те, що у 2017 році (15.09-30.11.2017 року) лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» було надано ОСОБА_1 медичну допомогу неналежної якості.

Сама Позивач, звертаючись до суду в особі уповноваженого представника та стверджуючи про порушення, допущені лікарями Відповідача, не зазначила, у чому саме конкретно проявилася дії лікарів Відповідача щодо неналежної медичної допомоги (невірне діагностування, невірно застосована методика лікування, несвоєчасне лікування, порушення відповідного протоколу, допущення лікарської помилки під час лікування, використання протермінованих медичних препаратів тощо), не зазначила конкретно який саме виражений у відповідній формі негативний наслідок наступив в результаті дій лікарів Відповідача, як і не підтвердила свої доводи належними засобами доказування.

Не зазначено також стороною Позивача і того, які саме конкретні негативні наслідки настали внаслідок некваліфікованих дій лікарів Відповідача.

Представником Позивача в ході розгляду справи не вказано, які саме невірні, на її думку, дії вчинено лікарями ТОВ «Вітадент ІФ», чи, навпаки, які ними не вчинено дії, що необхідно було вчинити.

Сам по собі факт продовження ОСОБА_1 лікування зубів у інших медичних закладах не свідчить про неналежну якість наданої лікарями Відповідача медичної (стоматологічної) допомоги ОСОБА_1 , оскільки з матеріалів справи та пояснень допитаних всіх лікарів-стоматологів випливає, що кожен з них вирішував проблему кисти біля 33-го зуба у різних її станах.

Зокрема, Судом встановлено, що на період звернення Позивача до стоматологічної клініки Відповідача 15.09.2017 року, в неї був гострий запальний процес (періодонтит у стадії загострення). З пояснень усіх допитаних в статусі свідків лікарів-стоматологів в ході судового розгляду справи випливає, що першочергово за аналогічної ситуації є зняття запального процесу, після чого можливо застосовувати існуючі методики лікування кисти.

Докази, які б підтверджували допущеннями лікарями Відповідача порушень при знятті запального процесу у Позивача в районі 33-го зуба, відсутні.

Крім того, Суд особливо зауважує на тому, що після розпломбування 15.09.2017 року лікарем ОСОБА_3 . Позивачу 33-го зуба та встановлення дренажу, ОСОБА_1 було рекомендовано з`явитися до клініки через 3 дні, що нею проігноровано. ОСОБА_1 з`явилася до клініки 06.10.2017 року з ознаками періоститу (згладжена складка).

Вказана обставина стороною Позивача не заперечувалася.

Вищевказане свідчить, що ОСОБА_1 не дотрималася рекомендацій лікаря на початковому етапі лікування.

Щодо доводів представника Позивача про те, що вперше Позивач зверталася до стоматологічної клініки ТОВ «Вітадент ІФ» 22.09.2016 року, і саме тоді лікарів Відповідача не взяли до уваги результат КТ від 20.09.2016 року (на якому вбачалися проблеми в районі 33-го зуба), Суд зауважує наступне.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту звернення Позивача до стоматологічної клініки Відповідача у 2016 році.

Будь-яких належних доказів на підтвердження таких обставин стороною Позивача ні до позовної заяви, ані в ході судового розгляду не надано.

В той же час, зі змісту пояснень свідка ОСОБА_7 стосовно розшифрування ортопантомограми, яка датована 20.09.2016 року (CD-диск № 1; том 1, а.с. 28), встановлено, що станом до вересня 2016 року, тобто до звернення до Відповідача, ОСОБА_1 проходила стоматологічне лікування (ендодонтичне лікування 33-го зуба). Кореневий канал 33 виповнений пломбувальним матеріалом на половину його довжини, не на всьому протязі, а з пустотами, що може свідчити про неналежне пломбування зуба та кореневого каналу, яке мало місце раніше, тобто до вересня 2019 року.

В ортопантомограмі та комп`ютерній томографії від 07.10.2017 року (CD-диск №2; том 1, а.с. 29), яка була зроблена після проведеного лікарями ТОВ «Вітадент ІФ» лікування, відображено такі результати проведеного лікування: кореневий канал 33 зуба виповнений пломбувальним матеріалом на всьому протязі.

Згідно із комп`ютерною томограмою від 26.10.2017 року (CD-диск №3), рентгенологічна картина свідчила про те, що через 3 тижні кореневий канал 33 зуба був виповнений пломбувальним матеріалом на всьому протязі. Це свідчило про те, що пломбувальний матеріал, який знаходився у вогнищі запалення поступово розсмоктувався та виводився, активно проходили процеси реконвалесценції (відновлення) у кістковій тканині.

У відповідності до ортопантомограми, від 07.11.2017 року (CD-диск №4, том 1, а.с. 217) кореневий канал 33 зуба виповнений пломбувальним матеріалом на всьому протязі. В міст пломбу вальної маси повністю відсутній.

За твердженнями свідка ОСОБА_7 , аналіз вищевказаних фотознімків свідчить про позитивну динаміку перебігу захворювання, що спростовує доводи представника Позивача в судовому засіданні про неврахування лікарями Відповідача результатів КТ від 20.09.2016 року на недолікування проблеми 33-го зуба Позивача.

Отже, Суд зауважує, що допитані в судовому засіданні свідки, зокрема, ОСОБА_7 лікар стоматолог-хірург, який надав позивачці хірургічну допомогу та ОСОБА_6 стоматолог ПП «Армадент», який займався подальшим лікуванням Позивача, не заперечили вірність обраної лікарями Відповідача тактики лікування у вересні 2017 року.

Свідок ОСОБА_7 також пояснив суду, що така кіста, яка була виявлена в ОСОБА_1 , як правило, утворюється протягом тривалого часу і причина її виникнення може бути пов`язана із особливостями організму пацієнта, перенесеними захворюваннями в т. ч. і хронічними.

Крім того, Суд зауважує, що незважаючи на встановлення ОСОБА_1 05.02.2018 року лікарем ПП «Армадент» ОСОБА_6 зубних протезів, в подальшому, а саме 17.04.2018 року в Обласній клінічній лікарні хірургом Катеринюком О. Г. Позивачу проведено цистектомію, видалення 33-ого зуба, що підтверджується відповідним направленням від 10.04.2018 року та Випискою із медичної карти № 808718.

Тобто, видалення 33-го зуба відбулося вже після проведення медичних втручань, в тому числі, і іншими лікарями, а не відразу після лікування у стоматологічній клініці Відповідача.

Крім того, всі допитані в судовому засіданні свідки (лікарі) підтвердили ту обставину, що відчуття болю, якого могла зазнати Позивач у зв`язку з наявним у неї захворюванням кисти є наслідком самого захворювання кисти.

При цьому, докази вини лікарів ТОВ «Вітадент ІФ» у виникненні у ОСОБА_1 захворювання кисти, в матеріалах справи відсутні, і представником Позивача така обставина не доведена.

Отже, фактично в даній цивільній справі доводи Позивача про надання їй лікарями Відповідача неналежної медичної допомоги містять характер виключно припущень. В ході розгляду справи Судом обставин надання Позивачу лікарями Відповідача неналежної медичної допомоги не встановлено.

При цьому, як вже було зазначено, аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

В ході розгляду справи Позивачем не доведено належними доказами факт завдання шкоди за участю Відповідача, як і той факт, що Відповідач є заподіювачем шкоди.

Натомість, здобуті в ході судового розгляду справи засоби доказування спростовують доводи Позивача про надання їй лікарями Відповідача медичної допомоги неналежної якості у період 15.09-30.11.2017 року. Докази звернення Позивача до Відповідача за лікуванням у інші періоди в матеріалах справи відсутні.

За відсутності належних доказів самого факту завдання шкоди Відповідачем, як і факту, що Відповідач є завдавачем шкоди Позивачу, що є самостійною підставою відмови в позові, Судом не вирішуються питання щодо причинного зв`язку та наведених Позивачем доказів розміру завданої матеріальної та моральної шкоди.

Безпідставними є посилання представника Позивача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03.07.2023 року у справі №523/10085/19.

Зокрема, в пункті 58 зазначеної постанови зазначено:

«Верховний Суд звертав увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21).

Вищевказаний висновок Верховного Суду не дає підстав для висновку про звільнення Позивача від обов`язку довести факт завдання шкоди (конкретних наслідків, що настали для пацієнта) так і особу-заподіювача шкоди.

При цьому, Суд зауважує, що всі зібрані в ході судового розгляду справи докази спростовують припущення Позивача про порушення зі сторони Відповідача в силу наслідків, що настали для пацієнта.

Відповідно до ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітадент ІФ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої медичною допомогою неналежної якості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2023 року.

Суддя Домбровська Г.В.