Ухвала

від 31.07.2023 по справі 903/290/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

31 липня 2023 року Справа № 903/290/20 за заявою Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство

про заміну боржника у виконавчому листі

по справі №903/290/20

за позовом: Державного підприємства "Ковельське лісове господарство", м.Ковель, Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Промвуд", м.Луцьк

про стягнення 107 032 грн. 24 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

Представники:

від боржника: н/з

від стягувача: н/з

встановив: рішенням Господарського суду Волинської області від 10.08.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промвуд на користь Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" 88 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 728грн. 23коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 89 728грн. 23 коп. (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять вісім грн. 23 коп.).

На виконання рішення суду видано наказ від 08.09.2020 №903/290/20-1.

19.07.2023 на адресу суду надійшла заява Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство про заміну стягувача у виконавчому листі Державне підприємство "Ковельське лісове господарство" його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство.

Учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 21.07.2023.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

При цьому судом врахований встановлений ст. 334 ГПК України строк розгляду заяви.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд -

в с т а н о в и в:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.08.2020 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Промвуд (м. Луцьк, вул. Електроапаратна 3/15, код ЄДРПОУ 39319716) на користь Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Холмська 46, код ЄДРПОУ 00991539) 88 000 грн. 00 коп. основного боргу, 1 728грн. 23коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 89 728грн. 23 коп. (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот двадцять вісім грн. 23 коп.)

На виконання рішення суду видано наказ від 08.09.2020 №903/290/20-1.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1).

Згідно з положеннями статей 18, 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої - третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст.52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За правилами ст. 334 ГПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно ч. 5 ст. 334 ГПК України, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.

Отже процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, незалежно від наслідків виконання рішення суду. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження". Аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 2-н-148/09; від 27.11.2019 у справі № 496/2685/13-ц; від 19.02.2020 у справі №2-3897/10.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Згідно п. 1 ч. 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або, ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Постановою КМУ від 07.09.2022 №1003 «Про деякі питання реформування управління лісової галузі» ліквідовано як юридичних осіб публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів. Погоджено пропозицію Державного агентства лісових ресурсів щодо утворення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та приєднання до нього спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів (а.с. 54-56).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ковельське лісове господарство» перебуває в стані припинення з 01.11.2022.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №880 від 28.10.2022 припинено ДП «Ковельське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України». Визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ковельське лісове господарство». Утворено комісію з припинення ДП «Ковельське лісове господарство». Зобов`язано голову комісії забезпечити проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків ДП «Ковельське лісове господарство»; після закінчення строку заявлення вимог кредиторами забезпечити складання передавального акту ДП «Ковельське лісове господарство» та подати його до Держлісагентства (а.с. 52-53).

Згідно Положення про філію «Ковельське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України» (а.с. 65-69).

Запис про створення філії «Ковельське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.12.2022 (а.с. 64).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Відповідно до положень ст. ст. 91, 92, 96, 104 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» юридична особа, що реорганізується (через злиття, приєднання, поділ, перетворення) відповідає за своїми майновими зобов`язаннями самостійно до моменту припинення і переходу майна, прав і обов`язків до правонаступників в результаті реорганізації.

Згідно з нормами ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Заявник у заяві зазначає, що відомості про припинення ДП «Ковельське лісове господарство» внесено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не містить запису про припинення ДП «Ковельське лісове господарство», вказаний реєстр містить відомості, що юридична особа перебуває в процесі припинення.

Верховний Суд у постановах №917/436/21 від 06.12.2022, №922/347/21 від 20.01.2022 вказав, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акту. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

У постанові Верховного Суду від 06.12.2022 у справі № 917/436/21 зазначено, що зважаючи на те, що положеннями ст.ст. 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №2922/817/18.

В той же час, заявник філія «Ковельське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» докази на підтвердження моменту переходу до неї матеріальних прав попередника не подала, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити сам факт процесуального правонаступництва юридичної особи.

Обставини щодо переходу таких прав (наказ ДСГП «Ліси України» про закріплення за філією «Ковельське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» майна, прав та обов`язків, які передані за передавальним актом, затвердження передавального акту наказом Державного агентства лісових ресурсів України тощо) в заяві не викладені, докази на підтвердження не зазначені та не додані.

Про перехід прав та обов`язків до правонаступника на підставі акту, наказу про затвердження передавального акту дійшов висновку Північний апеляційний господарський суд у постанові № 911/2388/22 від 12.07.2023.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, передбачений ст. 334 ГПК України десятиденний термін розгляду заяви, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі у зв`язку з не доведеністю переходу прав до правонаступника.

Суд зазначає, що заявник вправі повторно звернутись з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні в загальному порядку після усунення відповідних недоліків.

Керуючись ст.ст. 234-235, 334 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство про заміну стягувача у виконавчому листі Державне підприємство "Ковельське лісове господарство" його правонаступником Державним спеціалізованим господарським підприємством Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 03.08.2023.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук