Рішення

від 03.08.2023 по справі 904/2404/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2023р. Справа № 904/2404/23

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС», с. Плугатар

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингпромгруп», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 96 773,93грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Артіль ЮС» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Інжинірингпромгруп» (відповідач) про стягнення 96 773,93грн. (в т.ч.: 70 005,00грн. - заборгованість за договором; 23 423,55грн. інфляційні втрати та 3 345,38грн. - 3 % річних). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки у спрощений спосіб (укладеним між сторонами) в частині своєчасної оплати поставленої продукції. Окрім того , просить стягнути з відповідача 7 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 16.05.23р. відкрито провадження у справі № 904/2404/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ «Інжинірингпромгруп» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про повернення відділенням зв`язку копії ухвали суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наданих позивачем матеріалів , ТОВ «Артіль ЮС» поставлено, а ТОВ «Інжинірингпромгруп» отримано товар за наступними видатковими накладними: №313 від 29.09.21р. - на загальну суму 24 810,00грн. з ПДВ; товар - палці ланки розжарення у кількості 107 шт. за ціною 145,00грн. без ПДВ; загальною ціною 15 515,00грн. без ПДВ та заклепки у кількості 43 шт. за ціною 120,00 грн. без ПДВ; загальною ціною 5 160,00грн. без ПДВ та №332 від 07.10.21р. - на загальну суму 115 200,00грн. з ПДВ; товар : вал-шестерня Z-11 M-26 1080.16.25-1 у кількості 2 шт, за ціною 48 000,00грн. без ПДВ; загальна сума 96 000,00грн. без ПДВ. Для здійснення оплати поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки №294 від 13.08.21р. - на суму 24 810,00грн. з ПДВ та №378 від 07.10.21р. - на суму 115 200,00грн з ПДВ.

Однак, відповідачем в повному обсязі не виконані зобов`язання щодо оплати поставленого товару, здійснено лише часткову оплату на суму 12 405,00грн. та 57 600,00грн., ( що підтверджується банківськими виписками ). Таким чином , заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар на час розгляду справи складає 70 005,00грн.

В силу приписів ч.1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Підписані сторонами видаткові накладні, які одночасно підтверджує факт досягнення між ними домовленості щодо предмету та ціни такого правочину, а також, факт передачі та одержання товару, його часткової оплати, свідчить про виникнення між сторонами відносин з поставки, які регулюються Параграфом 3 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторони не передбачили строк оплати товару, отже, з огляду на вище викладені положення закону, товар мав бути оплачений покупцем (відповідачем) після його прийняття.

В силу вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач свій обов`язок щодо здійснення повної оплати одержаного товару не виконав , у зв`язку із чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення вартості поставленого товару у розмірі 70 005,00грн.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи наведеної норми матеріального закону, позивач розрахував та просить стягнути з відповідача три проценти річних за період прострочення виконання грошового зобов`язання з загальний період з 30.09.21р. та з 08.10.21 р. по 10.05.23р. (по кожній поставці окремо), розмір яких складає 3 345,38грн., а також, інфляційні втрати у розмірі 23 423,55грн. Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків та встановлено, що визначення розміру відсотків річних та суми інфляційних втрат, проведено арифметично правильно.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконання, суд дійшов висновку, що такі докази підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, у той час, як відповідач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на позовну заяву й докази в спростовування заявлених позовних вимог.

У складі судових витрат позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., позивачем подано до матеріалів справи договір №1/25/10 про надання правової допомоги від 25.10.2022, додаткову угоду №2-09/05 до договору №1/25/10 про надання професійної правничої допомоги від 09.05.2023, акт приймання надання послуг №1 від 10.05.2023, рахунок-фактура №А-01 від 09.05.2023, платіжна інструкція №125 від 09.05.2023 на суму 7 000,00грн., ордер про надання правничої (правової) допомоги серії BX: №1045737 від 09.05.23р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Федьков Олексій Олександрович №543 від 01.08.2011.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

В силу приписів ч.5, 6 ст. 126 ГПК України, сторона може заявити клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в разі неспівмірності відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги адвоката не надав, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що сума відповідних витрат підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингпромгруп» (50015, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 73, код ЄДРПОУ 41973417) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЮС» (53723, Дніпропетровська область, Широківський район, с. Плугатар, вул. Центральна, буд. 2А, код ЄДРПОУ 25017616) : 70 005,00грн. заборгованості, 3 345,38грн. - 3 % річних, 23 423,55грн. інфляційних втрат, 7 000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу у та 2 684,00грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 03.09.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.