Рішення

від 02.08.2023 по справі 905/1023/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2023 Справа №905/1023/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Груз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний ресайклінг»

про стягнення 27 055,93 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Груз» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний ресайклінг» про стягнення основного боргу у розмірі 19500,00 грн, 3% річних у розмірі 644,30 грн, інфляційних втрат у розмірі 5089,93 грн та пені у розмірі 1 821,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем умов договору №2021-1008 на перевезення вантажів від 08.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1023/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, у зв`язку з відсутністю знаків поштової оплати та тимчасовим припиненням відправлення поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області, судом було здійснено підписку сторін на отримання процесуальних документів по справі №905/1023/22 електронною поштою, зокрема: позивача за електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_2 (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви), а відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (вказана електронна пошта зазначена позивачем на титульному аркуші позовної заяви).

Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження справи від 12.10.2022 була доставлена на електронну адресу відповідача - 29.12.2022 о 02 год 21 хв. та позивачу - 29.12.2022 о 02 год 20 хв.

Водночас, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом здійснено телефонограму відповідачу від 05.01.2023 за номерами телефонів, які було зазначено позивачем у позовній заяві та містяться в матеріалах позовної заяви.

Однак, зміст телефонограми від 05.01.2023 за вказаними номерами телефонів не вдалось передати, оскільки набрані номери не обслуговуються.

Разом з тим, після відновлення відправлення вихідної поштової кореспонденції в Господарському суді Донецької області судом було здійснено направлення ухвали про відкриття провадження у справі №905/1023/22 від 27.12.2022 рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.12.2022 отримана відповідачем 03.07.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102271734491.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 0202.08.2023 не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/1023/22 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

08.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Груз» (перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний ресайклінг» (замовник, відповідач) підписано договір №2021-1008 на перевезення вантажів (далі - Договір).

Предметом договору с взаємини сторін, то виникають під час транспортування у міжміському сполученні вантажів, шо надаються замовником для перевезення транспортом перевізника (або його субпідрядників), маршрут, а також умови транспортування узгоджуються у заявках шодо Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни за цим договором встановлені у гривнях.

Згідно з п. 3.3 Договору ціни є договірними та визначаються виключно з конкретної ситуації на транспортному ринку

Відповідно до п. 4.3 Договору підставою для оплати перевізнику є акт виконаних робіт та товарно-транспортна накладна.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що кількість прийнятих (зданих) перевізником вантажів визначається кількістю місць, зазначених у товарно- транспортній накладній.

Строк дії цього договору один рік із моменту підписання, якщо сторони письмово не попередили за 30 днів до закінчення терміну дії цього договору, то цей договір вважається пролонгованим на той самий термін та на тих самих умовах (п. 9.7 Договору).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу автотранспортні послуги за маршрутом Рівне-Костянтинівка на суму 19500,00 грн, факт чого підтверджується товарно-транспортною накладною №1271 від 29.10.2021 та актом наданих послуг №435 від 02.11.2021.

Вищезазначений акт наданих послуг підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств без заперечень, акт претензія стосовно наданих послуг не складався, іншого відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.2 Договору замовник здійснює оплату послуг з організації перевезень не пізніше 10-ти календарних днів з моменту розвантаження транспортного засобу на підставі актів приймання-передачі виконаних послуг.

Таким чином, надані автотранспортні послуги згідно акту наданих послуг №435 від 02.11.2021 відповідач зобов`язаний був оплатити до 12.11.2021 включно.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов Договору своїх зобов`язань за Договором не виконав, за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 19500,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 19500,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 644,30грн, інфляційні втрати у розмірі 5089,93 грн та пеню у розмірі 1821,70 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом п. 6.7 Договору за прострочення оплати замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов`язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, оскільки позивачем в розрахунку не враховано індекс інфляції за липень 2022 року.

Крім того, за здійсненим судом перерахунком пені, в межах періоду нарахування визначеного позивачем, розмір пені також є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, оскільки позивачем у підрахунку пені за періоді з 10.12.2021 по 20.01.2022 не вірно визначено кількість днів (позивачем визначено 41 день замість вірних 42 днів).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5089,93 грн та пені розмірі 1821,70 грн у підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 644,30 грн за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 2481,00 грн.

Судом розглядались позовна вимога майнового характеру про стягнення 27055,93грн.

При поданні даного позову позивачем згідно платіжної інструкції №628 від 15.12.2022 сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

В той же час, ч. 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір» (п. 8.23).

Відтак, враховуючи, що даний позов подано в електронній формі за допомогою системи «Електронний суд», то для визначення розміру судового збору підлягає застосуванню встановлений наведеною нормою коефіцієнт пониження, виходячи з якого розмір судового збору, яким підлягає оплаті заявлена за поданим позовом майнова вимога становить 1 984,80 грн (2 481,00 грн * 0,8).

Таким чином, 496,20 грн судового збору сплачено позивачем надмірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Суд не вирішує питання повернення позивачу надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 496,20 грн під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Металургійний ресайклінг» (85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, 172, ідентифікаційний код 31842642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Груз» (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 12, кв. 254, ідентифікаційний код 32215205) основний борг у розмірі 19500 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 644 (шістсот сорок чотири) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 5089 (п`ять тисяч вісімдесят дев`ять) грн 93 коп., пеню у розмірі 1821 (одна тисяча вісімсот двадцять одна) грн 70 коп. та судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова