Рішення

від 01.08.2023 по справі 910/5934/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2023Справа № 910/5934/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інновацій АСП" (02121, місто Київ, вул. Колекторна 30, оф. 2; ідентифікаційний код 39854545)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васко Україна" (03189, місто Київ, вул. Академіка Вільямса, будинок 6, корпус Д, квартира 43; ідентифікаційний код: 41587380)

про стягнення 146 113, 64 грн,

Без виклику представників учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інновацій АСП" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васко Україна" про стягнення заборгованості в сумі 146 113, 64 грн, з яких 84 755,16 грн - основний борг, 38 070, 37 грн - неустойка по договору, 20 430, 26 грн - інфляційні втрати, 2 857, 86 грн - 3% річних від простроченої суми, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 024 від 04.01.2021 в частині здійснення оплати своїх грошових зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання договору було поставлено відповідачу товар та надано послуги на загальну суму 84 755, 16 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 910 від 29.11.2021 на суму 6 642, 00 грн, видатковою накладною № 35 від 01.02.2022 на суму 44 268, 84 грн та видатковою накладною № 101 від 18.03.2022 на суму 33 844, 32 грн.

Втім, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання та не здійснив оплати за отриманий товар та послуги, у зв`язку з чим, в останнього й виникла заборгованість.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 21.04.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494298445, однак, конверт повернувся на адресу суду 03.05.2023 неврученим із зазначенням причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Приписами ст. 10 Закону України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 у справі № 910/5934/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр інновацій АСП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Васко Україна" був укладений договір поставки № 024 відповідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти й оплатити товар відповідно до рахунків-фактур на оплату, видаткових накладних та/або специфікацій на кожну партію поставки, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.4. договору передбачено, що у випадку передачі постачальником товару без здійснення покупцем платежів відповідно до п. 3.2. покупець зобов`язується оплатити вартість товару протягом 3-х банківських днів з моменту отримання товару, якщо інше не передбачено специфікацією.

Оплата за виконані роботи здійснюється в грошовій одиниці України - гривні. Замовник зобов`язується оплатити вартість отриманих робіт протягом 3-х банківський днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 4.1. договору).

В п. 11.1. договору сторони домовились, що будь-який правочин, який буде вчинений (укладений, підписаний) відповідно до умов цього договору із застосуванням сторонами (однією із сторін) відповідного кваліфікованого електронного підпису вважається вчиненим з додержанням письмової форми правочину в розумінні ст. 207 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання договірних зобов`язань позивач поставляв відповідачу товар та надавав послуги, що підтверджується наступними документами: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 910 від 29.11.2021 на суму 6 642, 00 грн; видаткова накладна № 35 від 01.02.2022 на суму 44 268, 84 грн; видаткова накладна № 101 від 18.03.2022 на суму 33 844, 32 грн.

Втім, відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, зокрема, передбачених пунктом 3.4. договору, не здійснив оплати за отриманий товар та послуги, у зв`язку з чим, в останнього й виникла заборгованість.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару та наданих послуг.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 024 від 04.01.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором поставки з елементами надання послуг.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як про це вказувалося вище та що у свою чергу встановлено судом, позивачем було поставлено товар на суму 78 113, 16 грн та надано послуги на суму 6 642, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними та актом здачі-приймання робіт (надання послуг).

Означеного факту відповідачем не спростовується та не заперечується.

Судом встановлено, що вказані вище видаткові накладні та акт підписані електронними цифровими підписами сторін без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару на наданих послуг, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та надання послуг та відповідно його прийняття відповідачем.

Водночас, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про здійснення відповідачем оплати у передбачуваний в п. 3.4. договору строк, в матеріалах справи не міститься.

Крім того, докази здійснення такої оплати відсутні як й станом на час звернення позивача з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та наданих послуг, та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 024 від 04.01.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

В п. 9.1. договору передбачено, що за виконання або неналежне виконання цього умов договору сторони несуть відповідальність згідно цього договору та відповідно до чинного законодавства (3% річних, інфляційні втрати).

Згідно п. 9.2. договору, у випадку прострочення в здійснені платежів проти строків, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки, установленої Національним банком України від суми платежу (заборгованості) за кожний день допущеного прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань припиняється через 1 (один) рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Таким чином, судом здійснено розрахунок пені у період з 03.12.2021 по 03.12.2022(акт № 910), з 05.02.2022 по 05.02.2023 (накладна № 35), з 24.03.2022 по 24.03.2023 (накладна № 101), а також, 3% річних та інфляційних втрат: у період з 03.12.2021 по 04.04.2023 (зі суми 6 642, 00 грн), з 05.02.2022 по 04.04.2023 (із суми 44 268, 84 грн), з 24.03.2022 по 03.04.2023 (із суми 33 844, 32 грн), дійшов висновку, що вказані нарахування було здійснено арифметично вірно та у відповідності з чинним законодавством. У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 212,51 грн - пені, 2 857, 86 грн - 3% річних та 20 430, 26 грн - інфляційних втрат. Проте, позивач у прохальній частині просив стягнути пеню у розмірі 38 070,37 грн, що не відповідає а ні його власним розрахункам а ні матеріалам справи.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині здійснення оплати за отриманий товар та послуги, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача на користь позивача 84 755, 16 грн - основного боргу, 35 212, 51 грн - пені, 2 857, 86 грн - 3% річних та 20 430, 26 грн - інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інновацій АСП" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васко Україна" (03189, місто Київ, вул. Академіка Вільямса, будинок 6, корпус Д, квартира 43; ідентифікаційний код: 41587380) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інновацій АСП" (02121, місто Київ, вул. Колекторна 30, оф. 2; ідентифікаційний код 39854545) основний борг в сумі 84 755 (вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) грн 16 коп., пеню в сумі 35 212 (тридцять п`ять тисяч двісті дванадцять) грн 51 коп., 3% річних в сумі 2 857 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят сім) грн 86 коп., інфляційні втрати в сумі 20 430 (двадцять тисяч чотириста тридцять) грн 26 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.08.2023 (після виходу з відпустки).

Суддя Дмитро БАРАНОВ