Рішення

від 01.08.2023 по справі 910/6604/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2023Справа № 910/6604/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421)

до Житлово-будівельного кооперативу "Гігієніст" (03049, місто Київ, бульвар Дружби народів, 28-А; ідентифікаційний код: 23378474)

про стягнення 148 419, 38 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Гігієніст" про стягнення заборгованості у сумі 148 419, 38 грн., з яких сума заборгованості за спожиту теплову енергію становить 99 630, 06 грн, інфляційні втрати - 19 413, 47 грн, 3% річних - 2 530, 33 грн, пеня - 21 864, 02 грн, 5% штраф - 4 981, 50 грн, яка утворилася у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520174 від 16.06.2018 та угоди № Р-520174/2021/10 про реструктуризацію заборгованості від 28.10.2021, в частині здійснення оплати своїх грошових зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, про порушення відповідачем умов угоди про реструктуризацію заборгованості, зокрема, відповідач вніс оплату тільки у розмірі 187 260, 14 грн. Внаслідок невиконання зобов`язань за угодою про реструктуризацію заборгованості у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату подання позову складає 99 630, 06 грн., що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплоенергію.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 01.05.2023 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105494335014, однак, конверт повернувся на адресу суду 07.06.2023 неврученим із зазначенням причин "за закінченням терміну зберігання".

Приписами ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 у справі № 910/6604/23 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак, станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго".

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

16.06.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Житлово-будівельного кооперативу "Гігієніст" (споживач) укладено договір № 520174 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, споживач зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1., 4.2., 4.4., 4.11. договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 року. Керуючись ст. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, постачальник зобов`язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживача (додатки 3, 4 договору), а саме: до будинку за адресою: м. Київ, бульв. Дружби народів, 28-А для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року.

У разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (п. 2 додатку 2 до договору).

Відповідно до п. 5 додатку № 2 договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: пр. Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 9 додатку 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42 оформлену постачальником рахунок-фактуру, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом 2-х днів з моменту їх одержання.

Згідно п. 2.3.1. договору, споживач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Відповідно до п. 1 додатку 2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Пунктом 11 додатку 2 до договору передбачена можливість зміни тарифів.

Отже, за період постачання теплової енергії позивачем при здійсненні нарахувань застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячник обліковим записом до Договору.

Позивачем належним чином поставлялась відповідачу теплова енергія за договором.

Проте, порушуючи умови договору та норми законодавства, відповідач не вносив плату за отриману теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого в останнього станом на 01.10.2021 утворилась заборгованість у розмірі 286 890, 20 грн.

28.10.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Житлово-будівельного кооперативу "Гігієніст" було укладено угоду № Р-520174/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 (далі - угода про реструктуризацію).

Відповідно до п. 1 угоди про реструктуризацію, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед постачальником за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 станом на 01.10.2022 загальною сумою 286 890, 20 грн. з врахуванням ПДВ.

За умовами п. 2 угоди про реструктуризацію, споживач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом листопада 2022 - грудня 2022 року щомісячними сплатами згідно з додатком 1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця згідно з вищевказаним договором.

Відповідно до п. 8 угоди про реструктуризацію, у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф на невиконання ним умов ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Згідно п. 9 угоди про реструктуризацію, ця угода є невід`ємною частиною договору від 27.06.2018 № 520174 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Спір у даній справі виник у зв`язку з порушенням відповідачем умов угоди про реструктуризацію заборгованості, зокрема, відповідач вніс оплату тільки у розмірі 187 260, 14 грн. У зв`язку з чим, внаслідок невиконання зобов`язань за угодою про реструктуризацію заборгованості у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення з даним позовом складає 99 630,06 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплоенергію.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 520174 від 27.06.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання

Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

В той час, аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку щодо того, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Як було встановлено судом вище 28.10.2021 між сторонами було укладено угоду № Р-520174/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 (далі - угода про реструктуризацію), відповідно до п. 1 якої, споживач визнає та підтверджує заборгованість перед постачальником за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 станом на 01.10.2022 загальною сумою 286 890, 20 грн. з врахуванням ПДВ.

Приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини які визнані учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Позивач вказує, що відповідачем умов угоди про реструктуризацію заборгованості, виконані лише частково, зокрема, внесено оплату тільки у розмірі 187 260, 14 грн.

Таким чином, внаслідок невиконання зобов`язань за угодою про реструктуризацію заборгованості у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення з даним позовом складає 99 630, 06 грн, що підтверджується довідкою про стан розрахунків за спожиту від КП "Київтеплоенерго" теплоенергію.

У свою чергу, суд вказує, що доказів, щоб свідчили про здійснення відповідачем оплати наявної заборгованості, як станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, так й станом на час розгляду даної справи, в її матеріалах не міститься.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не надав суду доказів здійснення ним оплати наданих послуг та відповідно не спростував доводів позивача, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови угоди № Р-520174/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Що стосується здійснених позивачем нарахувань пені, 5% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.3. договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

В п. 8 угоди про реструктуризацію, сторони погодили, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди ГПЗ остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а підприємство набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити підприємству штраф на невиконання ним умов ГПЗ у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою ГПЗ.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штрафними санкціями відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Суд здійснивши перевірку нарахування 5% штрафу, пені у період з 26.04.2022 по 25.10.2022, 3% річних з 26.04.2022 по 28.02.2023 та інфляційних втрат у з урахуванням висновків Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, встановив, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та з врахування норм чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати - 19 413, 47 грн, 3% річних - 2 530, 33 грн, пеня - 21 864, 02 грн та 5% штрафу - 4 981, 50 грн.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, зокрема, й угоди № Р-520174/2021/10 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 16.06.2018 № 520174 в частині здійснення повної оплати за надані позивачем послуги, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягає задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача належить 99 630, 06 грн - основного боргу, 19 413, 47 грн - інфляційний втрат, 2 530, 33 грн - 3% річних, 21 864, 02 грн - пені та 4 981, 50 грн - 5% штрафу.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гігієніст" (03049, місто Київ, бульвар Дружби народів, 28-А; ідентифікаційний код: 23378474) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код: 40538421) основний борг в сумі 99 630 (дев`яносто дев`ять тисяч шістсот тридцять) грн 06 коп., інфляційні втрати в сумі 19 413 (дев`ятнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн 47 коп., 3% річних в сумі 2 530 (дві тисячі п`ятсот тридцять) грн 33 коп., пеню в сумі 21 864 (двадцять одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн 02 коп., 5% штрафу в сумі 4 981 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят один) грн 50 коп. та судовий збір в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 01.08.2023 (після виходу з відпустки).

Суддя Дмитро БАРАНОВ