Рішення

від 25.07.2023 по справі 910/6141/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.07.2023Справа № 910/6141/23Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"

про зобов`язання вчинити певні дії

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Корінська Олена Семенівна - посадова особа за довіреністю №10 від 27.06.2023;

Стадник Ольга Вікторівна - представник за довіреністю №19 від 27.12.2022;

від відповідача: Кравченко Ольга Петрівна - представник за довіреністю № 52 від 07.12.2022.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" про зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнати неправомірною бездіяльність ТОВ "Євро-Реконструкція" щодо відмови укладати індивідуальні договори з споживачами/мешканцями житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 188;

- зобов`язати ТОВ "Євро-Реконструкція" з метою недопущення тривалого порушення чинного законодавства, укладати типові договори з індивідуальним споживачем про надання послуг з теплової енергії та гарячого водопостачання зі співвласниками (наймачами) житлового будинку по вул. Харківське шосе, буд. 188, та ТОВ "Євро-Реконструкція" відповідно до вимог Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

10.05.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2023 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 06.06.2023.

В судовому засіданні 06.06.2023 відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 06.06.2023 відкладено підготовче засідання на 27.06.2023.

08.06.2023 до канцелярії суду (поштою) надійшов відзив на позовну заяву.

21.06.2023 та 22.06.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 27.06.2023 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 25.07.2023.

В судовому засіданні 25.07.2023 представники позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача заперечувала.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

18.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (колективний споживач) укладено типовий договір № 450514 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати колективному споживачеві послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі-послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Відповідно до п.2 договору інформація про колективного споживача: 02121, Дарницький район, м. Київ, Харківське шосе, будинок №188.

Послуга надається за допомогою індивідуального теплового пункту багатоквартирного будинку (п.4 договору).

Як зазначено позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" здійснює діяльність, направлену на надання житлово-комунальних послуг юридичним та фізичним особам, експлуатацію житлового фонду, об`єктів соціально-побутового та іншого призначення, в тому числі технічне обслуговування будинків. У своїй діяльності керується Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами у сфері житлово-комунального господарства.

Станом на сьогоднішній день, товариство з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (надалі-управляюча компанія), здійснює обслуговування, утримання та експлуатацію багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківська шосе, 188 на підставі наказу приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» від 17.05.2018р. за № 00036/0/8-18 «Про передачу на обслуговування і експлуатацію житлових будинків».

Розпорядженням Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 19.09.2018 року за № 639 «Про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомого майна - багатоквартирному житловому будинку в Дарницькому районі міста Києва», присвоєно поштову адресу, а саме: багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями, побудованому на земельних ділянках (кадастрові номери: 8000000000:90:167:0056; 8000000000:90:167:0057 та 8000000000:90:167:0058) на вулиці Горлівській, 215 (а,б,в) у Дарницькому районі міста Києва, поштову адресу - Харківське шосе, будинок № 188.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189- VIII від 09.11.2017 р., який введений в дію з 01.05.2019р. (надалі-Закон), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Порядок укладання індивідуальних договорів про надання житлово-комунальних послуг між виконавцем послуг та споживачем регулюється вимогами цього Закону.

25.02.2021 року ТОВ "ЖК Сервіс Груп" звернулося до ТОВ "Євро-Реконструкція" з листом за вих. № 201, що у зв`язку з переданою у володіння та користування КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» тепломережі ПрАТ «Холдиногова компанія «Київміськбуд» та з проханням заключити типові договори з індивідуальним споживачем (договір співпраці) про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання з метою укладання мешканцями прямих договорів з ТОВ "Євро-Реконструкція" за вищезазначеною адресою. Відповіді на зазначений лист підприємство не отримувало.

21.04.2021 року ТОВ "ЖК Сервіс Груп" вдруге звернулося до ТОВ "Євро-Реконструкція" з листом за вих. № 348 з проханням перезаключити договір № 450514 від 18.02.2019 року на договір про співпрацю з подальшим забезпеченням укладення мешканцями житлового будинку прямих договорів з "Євро-Реконструкція". Всі необхідні документи були додані, а саме: «Перелік мешканців будинку за адресою Харківське шосе. 188, які бажають оформити прямі договори на послуги опалення та гарячого водопостачання з постачальником послуг ТОВ "Євро-Реконструкція", «Інформацію щодо споживачів послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання по пільговим категоріям житлових будинків, адреса: м. Київ, буд. Харківське шосе, 188»

У відповідь ТОВ "Євро-Реконструкція" (лист №ДЕЗ-191 від 19.05.2021) зазначила, що розірвання договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №450514 від 02.01.2019 та укладення договору про співпрацю виконавця послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води балансоутримувачем та розмежування їх відповідальності, може бути здійснено лише після укладання між виконавцем послуг ТОВ "Євро-Реконструкція" та усіма співвласниками (мешканцями) житлового будинку на Харківському шосе, 188 індивідуальних договорів про надання відповідних послуг.

На даний час вимогами чинного законодавства - Закону України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги» (зі змінами) не передбачена можливість укладання між виконавцем послуг та мешканцями житлових будинків індивідуальних публічних договорів приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно між виконавцем послуг ТОВ "Євро-Реконструкція" та усіма співвласниками (мешканцями) житлового будинку можуть бути укладені в установленому порядку паперові індивідуальні договори про надання відповідних послуг, на підставі наданого рішення співвласників будинку про обрання моделі договірних відносин з виконавцем послуг.

Для укладання паперових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в установленому порядку, кожний співвласник житлового будинку повинен надати до виконавця послуг ТОВ Євро-Реконструкція" заяву про укладання індивідуального договору та відповідні документи, які передбачені вимогами нормативно-правових актів при укладанні договорів про надання комунальних послуг (копія паспорту, копія індивідуального податкового номеру (ідентифікаційного коду), копія документу, що засвідчує право власності на нерухоме майно (квартиру), заяву про згоду на обробку персональних даних.

При цьому наголошено, що укладання індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води між співвласниками (мешканцями) житлового будинку на Харківському шосе, 188 та виконавцем послуг ТОВ "Євро-Реконструкція" можливе лише за умови виконання вищезазначених вимог чинного законодавства.

08.07.2022 року позивач звернувся до ТОВ "Євро-Реконструкція"з листом за вих № 269 та надав всі необхідні документи та інформацію про власників/співвласників житлового будинку по вул. Харківське шосе, 188 у м. Києві, які передбачені законодавством.

Станом на сьогоднішній день, 10.04.2023 року, ТОВ "ЖК Сервіс Груп" відповіді не отримало.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про:

- визнання неправомірною бездіяльність ТОВ "Євро-Реконструкція" щодо відмови укладати індивідуальні договори з споживачами/мешканцями житлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 188;

- зобов`язання ТОВ "Євро-Реконструкція" з метою недопущення тривалого порушення чинного законодавства, укладати типові договори з індивідуальним споживачем про надання послуг з теплової енергії та гарячого водопостачання зі співвласниками (наймачами) житлового будинку по вул. Харківське шосе, буд. 188, та ТОВ "Євро-Реконструкція" відповідно до вимог Постанови КМУ №830 від 21.08.2019 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії".

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЖК Сервіс Груп" (колективний споживач) укладено типовий договір № 450514 з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати колективному споживачеві послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі-послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Таким чином, з моменту введення в експлуатацію багатоквартирного будинку по вул. Харківське шосе, 188, в м. Києві, для забезпечення надання співвласникам будинку послуг з постачання теплової енергії, між виконавцем послуг та управителем будинку ТОВ "ЖК Сервіс Груп" був укладений відповідний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Взаємовідносини між ТОВ "Євро-Реконструкція" та споживачами при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються чинними на момент виникнення заборгованості нормативними актами, зокрема Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 , Правилами надання послуг з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182, Законом України № 2189-VIII від 09.11.2017 «Про житлово-комунальні послуги», Законом України № 2119-VIII від 22.06.2017 «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», іншими нормативними документами у сфері надання комунальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

- послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач;

- управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до ч.1, 2 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом.

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відмова будь-якої із сторін від укладання запропонованого другою стороною договору не позбавляє її права звернутися з повторною пропозицією про укладання договору в порядку, визначеному цією частиною.

У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Публічні договори приєднання про надання комунальних послуг з власниками індивідуальних (садибних) житлових будинків вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги такий власник не вчинив дій щодо відключення (відмови) від комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» співвласники багатоквартирного будинку 188, по вул. Харківське шосе, в м. Києві вже прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин з теплопостачальною організацією та вже уклали з виконавцем комунальної послуги колективний договір про надання послуг, укладення з ними ще й індивідуальних договорів про надання комунальної послуги, що є публічними договорами приєднання, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (абзац 4 частина 5 стаття 13), у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги, відповідно до частини 1 статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору:

такий виконавець зобов`язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин;

раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (абзац 1, частина 5 стаття 13) укладання публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачено за умови, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.

При цьому, що укладання публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг передбачає наявність у виконавця послуг даних щодо ідентифікації кожного споживача, з яким укладається індивідуальний публічний договір приєднання. Відповідні дані для ідентифікації споживача можуть бути наявні у Виконавця послуг за умови, якщо між виконавцем послуг та споживачем був раніше укладений індивідуальний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (до внесення змін до нормативно-правових актів, якими визначено нову класифікації комунальних послуг та новий порядок укладання договорів про надання комунальних послуг).

З урахуванням вищевикладеного, судом враховано, що між виконавцем послуг та співвласниками будинку по вул. Харківське шосе, 188, в м. Києві раніше не укладалися індивідуальні договори про надання комунальних послуг та відповідно у виконавця послуг відсутні дані щодо ідентифікації споживачів будинку для можливості укладання з ними індивідуальних договорів про надання комунальних послуг.

При цьому, судом враховано, що відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, розподіл загальних обсягів наданих послуг між співвласниками будинку здійснюється виконавцем послуг за показаннями будинкового вузла комерційного обліку, з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, прийнятих Виконавцем послуг на абонентський облік установленому порядку.

Відповідно до вимог Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом від 12.10.2018р. № 270 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, для прийняття на абонентський облік вузлів розподільного обліку теплової енергії та гарячої води, власник приміщення подає виконавцю послуг письмову заяву в довільній формі про прийняття вузла розподільного обліку на абонентський облік до якої додається наступний перелік документів:

- копія документа, що підтверджує право власності на приміщення;

- копія декларації про відповідність засобу вимірювальної техніки;

- копія супровідної документації до засобу (засобів) вимірювальної техніки, що входять до складу вузла обліку / копія супровідної документації до приладу - розподілювача теплової енергії.

Суд погоджується з твердженням відповідача щодо то, що враховуючи, що співвласниками будинку по вул. Харківське шосе, 188, в м. Києві не були виконані вимоги Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, у виконавця послуг відсутня можливість та правові підстави для прийняття на абонентський облік індивідуальних засобів розподільного обліку споживачів будинку.

Відповідно, у виконавця послуг відсутня можливість здійснювати розподіл загальних обсягів наданих послуг споживачам будинку, з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Так, відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії та Правил надання послуг з постачання гарячої води, індивідуальний споживач може приєднатися до умов публічного договору приєднання про надання комунальної послуги направивши Виконавцю послуг оформлену споживачем Заяву-приєднання до типового індивідуального договору про надання послуги, із зазначенням відповідних даних для ідентифікації споживача.

При цьому, судом враховано, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (абзац 6, частина 1 стаття 14), у межах одного багатоквартирного будинку не дозволяється наявність різних моделей організації договірних відносин за одним видом послуги.

Таким чином, у разі зміни моделі договірних відносин між співвласниками будинку та виконавцем послуг, а саме переходу із колективного договору на індивідуальні договори, відповідні індивідуальні договори про надання комунальних послуг мають бути укладенні в установленому порядку між виконавцем послуг та усіма співвласниками будинку, про що і зазначалося відповідачем у листі №ДЕЗ-191 від 19.05.2021.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що співвласники будинку здійснили відповідні дії для укладання індивідуальних договорів про надання комунальних послуг, які передбачені нормативно-правовими актами.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, суд зазначає, що за змістом ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з положеннями чч. 1 - 3 ст. 43 ГПК України учасники процесу та їх представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Обов`язок добросовісного користування процесуальними правами передбачає їх використання не на шкоду іншим учасникам, а також не всупереч завданням господарського судочинства.

У ч. 2 зазначеної статті Кодексу унормовано, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, які суперечать завданню господарського судочинства. До таких дій, зокрема, віднесено подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Водночас норми ГПК України не містять критеріїв визначення безпідставності або штучності позову, тому однозначно встановити, що позов є штучним або завідомо безпідставним, без дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, не можливо. Висновок про штучний характер позову або про те, що він є завідомо (для позивача) безпідставним, не повинен ґрунтуватися на припущеннях. В іншому разі висновок, що подання такого позову є зловживанням процесуальними правами, не буде переконливим і, відповідно, залишення позовної заяви без розгляду може бути розцінено як порушення права позивача на судовий захист.

У ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою для звернення до господарського суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом.

При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного Господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2019 року у справі №910/16436/18.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 травня 2020 року в справі № 910/7164/19.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 в справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у вказаній нормі та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Тобто інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, відповідати вищевказаним критеріям охоронюваного законом інтересу.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем.

При цьому, відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 липня 2021 року в справі № 910/18389/20.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа, передбачених ст. 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Аналогічний висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 у справі №902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично звернувся з позовом в інтересах третіх осіб, тобто співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, не надав будь-яких доказів порушення відповідачем свого праву чи інтересу.

Частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 75 ГПК України).

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 76, 77, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 03.08.2023 року.

Суддя С. М. Мудрий