Рішення

від 03.08.2023 по справі 910/8701/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2023Справа №910/8701/23

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід"

про стягнення 147 041,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" про стягнення 147 041,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" було порушено свої грошові зобов`язання за Угодою №Р-7533347/2022/12 від 06.12.2022 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7533347 від 22.06.2018, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення боргу у розмірі 119 848,94 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" своїх грошових зобов`язань за Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №7533347 від 22.06.2018 та Угодою №Р-7533347/2022/12 від 06.12.2022 позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 4 493,59 грн., 3% річних у розмірі 945,66 грн. та пені у розмірі 15 760,96 грн., нарахованих за період з 26.12.2022 по 31.03.2023, а також штрафу у розмірі 5 992,45 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 відкрито провадження у справі №910/8701/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 06.06.2023 була надіслана відповідачу 07.06.2023 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 43.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 14.06.2023 у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 12.06.2023 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 06.06.2023 є 12.06.2023 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 у справі №910/8701/23 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" повинне було подати відзив на позов у строк до 27.06.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

22.06.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" (абонент) укладено договір №7533347 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір), у відповідності до якого постачальник зобов`язався постачати абоненту теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, а споживач зобов`язався отримувати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

06.12.2022 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" (споживач) було укладено угоду №Р-7533347/2022/12 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 22.06.2018 №7533347 (надалі - Угода), у п. 1 якої споживач визнав та підтвердив заборгованість перед КП "Київтеплоенерго" за договором №7533347 від 22.06.2018 станом на 01.12.2022 у загальній сумі 176 038,33 грн. з врахуванням ПДВ.

У пункті 2 Угоди споживач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму заборгованості протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року щомісячними сплатами згідно додатку №1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.

Пунктом 8 Угоди передбачено, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а КП "Київтеплоенерго" набуває право вимоги всієї несплаченої суми боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити КП "Київтеплоенерго" штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Ця угода є невід`ємною частиною договору від 22.06.2018 №7533347 (п. 9 Угоди).

Дана угода укладена у двох автентичних примірниках (по одному для кожної із сторін), вступає в дію з дня підписання її сторонами, і діє до 28.02.2023 (п. 10 Угоди).

Додатком №1 до Угоди встановлено наступний графік погашення заборгованості:

- до 25 грудня 2022 року у розмірі 58 679,45 грн.;

- до 25 січня 2023 року у розмірі 58 679,44 грн.;

- до 25 лютого 2023 року у розмірі 58 679,44 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про неналежне виконання відповідачем Угоди про реструктуризацію боргу, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду із даним позовом у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" наявний борг у розмірі 119 848,94 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих на вказану суму боргу інфляційних втрат у розмірі 4 493,59 грн., 3% річних у розмірі 945,66 грн., пені у розмірі 15 760,96 грн. та штрафу у розмірі 5 992,45 грн.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Таким чином, особа, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), може вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Сторонами було укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості, якою передбачено обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" сплатити КП "Київтеплоенерго" борг у розмірі 176 038,33 грн. з врахуванням ПДВ рівними частинами по 58 679,44 грн. (окрім першого платежу, який на 0,01 грн. більше) протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2 Угоди споживач зобов`язався сплатити зазначену у п. 1 цієї Угоди суму заборгованості протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року щомісячними сплатами по 58 679,44 грн. (окрім першого платежу, який на 0,01 грн. більше) згідно додатку №1 до цієї угоди до 25 числа кожного місяця.

Приписами статті 251 Цивільного кодексу України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Отже сторонами у п. 2 Угоди та Додатку №1 до Угоди погоджено термін виконання зобов`язання зі сплати платежів - не пізніше 25 числа місяця починаючи з грудня 2022 року по лютий 2023 року.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання із погашення частини боргу до 25 числа відповідного місяця (не пізніше 25 числа місяця), міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало б виконанню.

Тобто станом на дату укладення Угоди, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню зобов`язання зі сплати платежів на погашення боргу за кожен місяць протягом грудня 2022 року - лютого 2023 року.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати платежу у кожному місяці для його виконання не пізніше 25 числа місяця, то відповідно підстави для застосування частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Водночас, у грудні 2022 року КП "Київтеплоенерго" було здійснено коригування суми боргу відповідача, у зв`язку з чим борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" зменшився на 56 189,39 грн. та станом на дату звернення до суду склав 119 848,94 грн.

Зважаючи на те, що сторонами не змінювались умови Угоди за наслідками проведення коригування позивачем суми боргу (принаймні сторонами не надано доказів зворотного) та дані умови чітко визначають терміни та суми сплати, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" повинне було погасити перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" борг у наступні терміни:

- кошти у розмірі 58 679,45 грн. - до 25.12.2022;

- кошти у розмірі 58 679,44 грн. - до 25.01.2023;

- кошти у розмірі 2 490,05 грн. - до 25.02.2023.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів виконання відповідачем умов Угоди в частині погашення суми боргу станом на дату розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Керуючись наведеними нормами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" було порушено (прострочено) виконання своїх зобов`язань за Угодою про реструктуризацію боргу, у зв`язку з чим наявні правові підстави для задоволення вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 119 848,94 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії та позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" інфляційних втрат у розмірі 4 493,59 грн., 3% річних у розмірі 945,66 грн., пені у розмірі 15 760,96 грн., а також штрафу за порушення Угоди у розмірі 5 992,45 грн.

При цьому, із долученого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що КП "Київтеплоенерго" нараховує відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за період з 26.12.2022 по 31.03.2023 на суму боргу у розмірі 119 848,94 грн.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої грошові зобов`язання за Договором та Угодою з оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договорами відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 8 Угоди передбачено, що у разі порушення споживачем умов (невиконання та/або неналежне її виконання) угоди остання втрачає чинність з наступного дня, що встановлений щомісячним строком оплати: умови щодо реструктуризації сплати боргу втрачають чинність, а КП "Київтеплоенерго" набуває право вимоги всієї несплаченої суми боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за час прострочення, які споживач зобов`язується оплатити. Також споживач зобов`язаний оплатити КП "Київтеплоенерго" штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Оскільки відповідачем було порушено умови Угоди щодо своєчасного погашення боргу ще у грудні 2022 року при сплаті першого платежу, то Угода втратила чинність з 26.12.2022, а відтак КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги всієї несплаченої суми боргу з урахуванням пені, 3% річних та інфляційної складової боргу.

Тобто, Угода (яка є невід`ємною частиною боргу згідно п. 9 Угоди) втратила свою чинність та правовідносини сторін щодо сплати неустойки регулюються умовами Договору.

Так, позивачем нараховується відповідачу пеня на суму боргу у розмірі 119 848,94 грн. за період з 26.12.2022 по 31.03.2023.

Пунктом 7 Додатку №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до Договору передбачено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожен день до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Судом встановлено, що у період з 26.12.2022 по 31.03.2023 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" існував перед КП "Київтеплоенерго" борг у розмірі 119 848,94 грн., в той час як Угода втратила чинність, а відтак позивачем правомірно застосовано п. 7 Додатку №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до Договору до спірних правовідносин щодо нарахування пені.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З пункту 7 Додатку №4 "Порядок розрахунків за теплову енергію" до Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (0,5% від суми боргу), порядок її нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення), а відтак приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено період нарахування пені піврічним строком, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, та КП "Київтеплоенерго" здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, здійснивши перерахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені), дійшов до висновку про правомірність вимоги КП "Київтеплоенерго" про стягнення з відповідача є пені у розмірі 15 760,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов`язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що у відповідача наявний обов`язок зі сплати КП "Київтеплоенерго" 3% річних у розмірі 945,66 грн.

Щодо нарахованих позивачем за період з 26.12.2022 по 31.03.2023 інфляційних втрат у розмірі 4 493,59 грн., то суд звертає увагу КП "Київтеплоенерго", що з системного аналізу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та методики нарахування інфляційних втрат, вбачається, що останні підлягають нарахуванню, в разі якщо прострочення заборгованості тривало більше половини місяця.

В свою чергу, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: - час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; - час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/6635/21 та від 26.01.2022 у справі №910/18557/20.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі програми розрахунку інфляційних.

Оскільки позивачем визначено періодом прострочки лише шість днів грудня 2022 року, в той час як в силу імперативних приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог, то відповідно за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується. До прикладу, за перерахунком заявлених до стягнення інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" за період з 26.12.2022 по 31.12.2022 інфляційна складова боргу у розмірі 119 848,94 грн. складає 0 (нуль).

Відтак, суд, здійснивши перерахунок інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" (за період з 26.12.2022 по 31.03.2023), дійшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" інфляційних втрат у розмірі 3 630,15 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 5 992,45 грн., нарахований за невиконання умов Угоди.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 8 Угоди передбачено, що споживач зобов`язаний оплатити КП "Київтеплоенерго" штраф за невиконання ним угоди у розмірі 5% від суми непогашеної заборгованості за угодою.

Оскільки судом було встановлено обставини невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" Угоди в частині погашення боргу перед КП "Київтеплоенерго", то суд, здійснивши перерахунок 5% від суми непогашеної заборгованості - 119 848,94 грн., приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 5 992,45 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

За таких обставин, позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підлягає частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" підлягає стягненню борг у розмірі 119 848,94 грн., пеня у розмірі 15 760,96 грн., 3% річних у розмірі 945,66 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 630,15 грн., а також штраф у розмірі 5 992,45 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 75, 79, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Римід" (01032, м. Київ, вул. Льва Толстого, буд. 43; ідентифікаційний код 30723370) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) борг у розмірі 119 848 (сто дев`ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 94 коп., пеню у розмірі 15 760 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 945 (дев`ятсот сорок п`ять) грн. 66 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) 15 коп., штраф у розмірі 5 992 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 24 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 03.08.2023.

Суддя Р.В. Бойко