Рішення

від 01.08.2023 по справі 920/591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.08.2023м. СумиСправа № 920/591/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи про час судового засідання, за наявними у справі матеріалами, в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/591/23

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (вул. Франка Івана, буд. 31, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 26251923)

до відповідача: Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, ідентифікаційний код 05785448)

про стягнення 31 638,08 грн

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого авансового платежу в розмірі 18900 грн, а також 12 738,08 грн штрафних санкцій (всього 31 638,08 грн) на підставі договору поставки від 15.09.2020 № 53-129-04-20-02170 та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою від 06.06.2023 у справі № 920/591/23 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; призначити розгляд справи по суті на 06.07.2023 без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановити позивачу семиденний строк для подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання із урахуванням вимог статей 166, 251 Господарського процесуального кодексу України; встановити відповідачу семиденний строк для подання до суду заперечення на відповідь на відзив з дня її отримання із урахуванням вимог статей 167, 251 Господарського процесуального кодексу України.

21.06.2023 від відповідача до суду надійшов відзив вих.№26-07/00924 від 20.06.23770 (вх.№ 3770 від 21.06.2023), в якому вважає за необхідне врахувати невиконання позивачем своїх зобов`язань з оплати авансового платежу по Договору протягом майже 33 місяців, які є первинними в розумінні ст. 538 Цивільного кодексу України, призупинення виготовлення у зв`язку з цим продукції по Договору відповідачем. Зазначає, що саме дії позивача призвели до неможливості виконання своїх зобов`язань відповідачем у повному обсязі, а також, що запровадження законодавчих обмежень в діяльності відповідача призвели до неможливості повного виконання зобов`язань за Договором та можливості здійснити повернення авансового платежу, які не залежать від волі АТ «Сумський завод «Насосенергомаш».

Крім того, у відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій повністю або зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого розміру, а саме зменшити їх розмір на 90%, враховуючи також, що пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення; позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків саме через порушення відповідачем зобов`язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям; наявності збитків у господарській діяльності АТ «Сумський завод «Насосенергомаш»; наявності непогашеної заборгованості позивача перед відповідачем у розмірі 39 455 834,37 грн.

06.07.2023 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв`язку з відпусткою судді Джепи Ю.А., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.

За приписами частини тринадцятої статті 32 ГПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи факт виходу з відпустки судді Джепи Ю.А. та положення частини тринадцятої статті 32 ГПК України, суд ухвалою від 18.07.2023 призначив справу № 920/591/23 до судового розгляду по суті на 01.08.2023 без повідомлення (виклику) сторін про час судового засідання за наявними у справі матеріалами.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Атомкомплект» (наразі ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» перейменовано на Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» ДП «НАЕК «Енергоатом» (далі - позивач), та Акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі - відповідач) укладений договір поставки №53-129-04-20-02170 від 15.09.2020 (далі - Договір).

Згідно із пунктом 1.1 Договору, відповідач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити запасні частини до насосів ГЦН-317 власного виробництва для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (кінцевий споживач), а позивач зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації (додаток № 1 до Договору), яка є невід`ємною частиною Договору.

Позивач 26.01.2021 здійснив авансовий платіж у розмірі 1 350 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №104 від 26.01.2021 на суму 1 350 000,00 грн. з ПДВ.

При цьому відповідачем, відповідно до видаткової накладної №221000030 від 28.01.2021, поставлено продукції на суму 1 331 100,00 грн. з ПДВ.

Поставка Продукції на суму сплаченого авансу у розмірі 18 900,00 грн. Відповідачем здійснена не була.

Пунктом 10.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №1 від 23.10.2021 до Договору, встановлено що договір діє до 31.10.2022.

Відповідно до п. 6.2.5. Договору, у разі порушення відповідачем обумовленого Договором строку поставки Продукції, позивач має право вимагати повернення авансового платежу.

Відповідач листом від 05.05.2022 №43-14/01663 повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за Договором.

У свою чергу, позивач звернувся до останнього з вимогою від 16.05.2022 № 2800/43 про повернення авансового платежу за Договором, сума якого становить 18 900,00 грн.

Відповідно до зазначеної вимоги, відповідачу був зазначений строк, протягом якого відповідач мав повернути позивачу попередню оплату (аванс) за Договором, що був сплачений останнім в межах Договору, а саме: протягом 5 робочих днів після отримання даної вимоги.

У відповідь на вищезазначену вимогу відповідач листом від 23.05.2022 №4314/20/01772 повідомив про відсутність можливості повернення авансових платежів.

У подальшому позивач направив відповідачу претензію №29-1189/51-вих. від 15.02.2023 з вимогою повернути авансовий платіж.

Оскільки вищезазначені позивачем вимоги відповідачем задоволені не були, позивач звернувся до господарського суду.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

З матеріалів справи вбачається, що спір виник між сторонам у зв`язку із порушенням відповідачем строку повернення попередньої оплати (авансу) за Договором, що є порушенням умов укладеного між сторонами Договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Норма ст. 526 Цивільного кодексу України регламентує, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено й сторонами не заперечується, що станом на час подання позову відповідач не виконав вимогу позивача про повернення попередньої оплати (авансу) сплаченого в межах Договору, що є порушення пунктів 6.2.5., 7.6. Договору та ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Згідно із п.7.6. Договору, у разі порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення попередньої оплати (авансу) згідно з п. 6.2.5. Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми отриманого авансу за кожний день прострочення. У разі прострочення більш ніж на 30 днів з дати повернення, додатково сплачується штраф у розмірі 20% від обсягу неповерненої попередньої оплати (авансу).

Судом перевірено розрахунок пені та 20% штрафу відповідно до п. 7.6 Договору, враховуючи, що останнім днем повернення авансового платежу є 23.05.2022, який є аріфметично вірним й відповідає умовам укладеного сторонами Договору, а тому суд вважає обгрунтованим нарахування позивачем 12 738,08 грн штрафних санкцій.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинно бути оцінено, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 905/1180/17, від 12.09.2018 у справі № 912/3594/17.

Матеріалами справи підтверджується й судом враховано несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов`язань з оплати авансового платежу по Договору, призупинення виготовлення у зв`язку з цим продукції відповідачем, а також те, що пеня, відповідно до законодавства, є фінансовою санкцією, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення; позивачем не обґрунтовано завдання йому значних збитків через порушення відповідачем зобов`язань за договором тощо, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про зменшення нарахованих відповідачу штрафних санкцій (пені та штрафу) на 50%, що є справедливим, відповідає балансу інтересів сторін, завданням та основним засадам господарського судочинства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача 18 900 грн сплаченої та неповернутої своєчасно попередньої оплати за Договором, а також 6 369,04 грн штрафних санкцій (що складає 50 % від нарахованих 12 738,08 грн).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування у цій справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача в розмірі 2 684 грн покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням його позовних вимог.

Крім того судом враховані роз`яснення, надані у постанові Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до яких у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, ідентифікаційний код 05785448) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (адреса: вул. Назарівська, буд. 3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (адреса: вул. Франка Івана, 31, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 26251923) 18 900,00 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот грн 00 коп) сплаченої за договором поставки від 15.09.2020 № 53-129-04-20-02170 попередньої оплати (авансу) та 6 369,04 грн (шість тисяч триста шістдесят дев`ять грн 04 коп) штрафних санкцій.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (пл. Привокзальна, буд. 1, м. Суми, 40011, ідентифікаційний код 05785448) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (адреса: вул. Назарівська, буд. 3, м.Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Централізовані закупівлі» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (адреса: вул. Франка Івана, 31, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 26251923) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп) (рахунок № НОМЕР_1 у АТ «ОЩАДБАНК»).

4. Відмовити у задоволенні 6 369,04 грн (шість тисяч триста шістдесят дев`ять грн 04 коп) штрафних санкцій.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.

Рішення складено та підписано суддею 03.08.2023.

Суддя Ю.А. Джепа