Постанова

від 27.07.2023 по справі 161/13193/22

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/13193/22 Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В. П. Провадження № 22-ц/802/609/23 Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Власюк О. С.,

з участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеранів 15» про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеранів 15» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2023 року,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг, які надає відповідач відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Встановлений загальними зборами ОСББ «Ветеранів 15» щомісячний внесок/платіж для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території є тарифом на житлову послугу, яку вона як мешканець будинку споживає і яку зобов`язана сплачувати відповідно до закону.

Дах у будинку і дашок над балконом її квартири на 9 поверсі є спільним майном співвласників будинку та знаходиться в аварійному стані, що зафіксовано членами комісії ОСББ у відповідному акті від 12.07.2022.

Зафіксовані пошкодження призводять до протікання води у приміщення, сирості в квартирі.

Вона неодноразово зверталася до голови ОСББ в усній і письмовій формі з проханням провести поточний ремонт пошкоджень спільного майна членів ОСББ за рахунок сплачених мешканцями будинку коштів за послуги з управління багатоквартирного будинку, проте ремонтні роботи не проводяться.

У червні 2022 року відповідач її повідомив про прийняте правлінням ОСББ рішення виконати роботи шляхом співфінансування 50/50, що підтверджується протоколом № 5 від 16.06.2022.

Вважає, що відмова правління в поточному ремонті спільного майна співвласників будинку за сплачені мешканцями кошти за послуги з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що надаються ОСББ «Ветеранів 15» порушує її права, оскільки із-за протікання покрівлі і дашка над балконом 9 поверху пошкоджено її майно квартиру.

До повноважень правління належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та визначення підрядників для виконання таких робіт.

У неї відсутня заборгованість з оплати послуг по утриманню та експлуатації багатоквартирного будинку і прибудинкової території.

Ураховуючи наведене, просила зобов`язати ОСББ «Ветеранів 15» усунути виявлені недоліки у наданні житлово-комунальних послуг по утриманню й експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території шляхом проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, а саме: даху та дашка над балконом квартири АДРЕСА_1 за рахунок коштів, отриманих об`єднанням за послуги з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеранів 15» усунути виявлені недоліки у наданні житлово-комунальних послуг по утриманню й експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території шляхом проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, а саме: даху та дашка над балконом квартири АДРЕСА_1 за рахунок коштів, отриманих об`єднанням за послуги з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Стягнуто з ОСББ «Ветеранів 15» в дохід держави 1073 грн 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 від імені позивачки ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Позивачка і її представник апеляційну скаргу заперечили та просять залишити її без задоволення.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та закриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно зі статтею 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

За змістом частини першої та третьої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 20 ГПК України визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Частиною другою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Згідно з абзацами шостим, сьомим та восьмим частини дев`ятої статті 10 Закону до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСББ «Ветеранів 15» не виконує свого обов`язку по проведенню ремонту спірного дашка, який є спільним майном співвласників будинку, за кошти, сплачені мешканцями за послуги з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території, що надаються ОСББ «Ветеранів 15», чим порушує права позивачки, як споживача комунальних послуг, у якої відсутня заборгованість із оплати послуг по утриманню й експлуатації багатоквартирного будинку.

Проте, до висновку про наявність підстав для задоволення позову, поданого у порядку цивільного судочинства суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку при забезпеченні потреб співвласників шляхом самозабезпечення відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку з незгодою позивачки як співвласника майна багатоквартирного будинку із не проведенням ремонту даху будинку над її балконом та рішенням правління ОСББ, яким запропоновано співфінансування 50/50 для ремонту накриття над балконом її квартири, оскільки вважає, що поточний ремонт має бути проведено за рахунок коштів, отриманих об`єднанням за послуги з утримання та експлуатації багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Ураховуючи те, що спір стосується захисту прав позивачки як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушених, на її думку, діяльністю/бездіяльністю юридичної особи, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи. Отже, цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 26 лютого 2020 року у справі № 473/2005/19 (провадження № 14-634цс19).

Схожі за змістом правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 127/14625/16-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 758/8634/17, від 01 жовтня 2020 року у справі № 520/15161/17 (провадження № 61-12395св19), від 02 лютого 2021 року у справі № 755/21681/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі № 755/4488/19 (провадження № 61-8730св20).

Оскільки вирішення спору за такими вимогами належить до юрисдикції господарського суду, суд першої інстанції, помилково відкривши провадження у справі, повинен був закрити провадження у справі.

В апеляційній скарзі немає посилання на порушення судом правил юрисдикції.

Разом із тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції виходить за межі доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачці її право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Волинського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково і провадження у справі закрито не з підстав, зазначених відповідачем в апеляційній скарзі, необґрунтованих дій позивачки не встановлено, то відсутні підстави для стягнення заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 255, 367, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеран 15» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2023 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ветеранів 15» про захист прав споживачів шляхом зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити ОСОБА_1 про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання нею цієї постанови звернутися до Волинського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

Судді