Рішення

від 31.07.2023 по справі 160/11178/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Справа № 160/11178/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/11178/23 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ: 20551088) про визнання протиправною дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області, щодо відмови мені, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, яка оформлена Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії № 047250016631 від 28.03.2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити мені, ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв , робіт , професій , посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», з 17 лютого 2023 року та виплатити заборгованість, що утворилася з 17 лютого 2023 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Дніпропетровської області зарахувати мені, ОСОБА_1 , для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах згідно «Списку № 1 виробництв, робіт , професій , посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» періоди моєї роботи з 24.07.1997р. по 14.07.1998р., з 01.10.1998р. по 22.07.2002р„ з 23.07.2002р. по 15.01.2003р., з 16.01.2003р. по 22.07.2007р., з 05.11.2007 р. по 01.01.2009 р., що складає 10 років 11 місяців 13 днів (із загального стажу).

Позовна заява обґрунтована наступним. Так, позивач звернулася до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії, однак рішенням відповідача-2 від 28.03.2023 року №047250016631 у призначенні пенсії відмовлено, оскільки відсутня інформація про стан підприємства на даний час (в стані припинення чи ліквідоване).

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11178/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11178/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

15 червня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-2 надійшов відзив, в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що підприємство, яке видало уточнюючу довідку, є припиненим, а тому позивачу необхідно підтвердити відповідний стаж згідно положень Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1 (далі Порядок №18-1).

13 липня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов в системі «Електронний Суд» від представника відповідача-1. Повторює доводи відповідача-2, зазначає про наявність дискреційних повноважень щодо питання призначення пенсії. Разом з відзивом надано матеріали пенсійної справи позивача.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» видана довідка про підтвердження наявного трудового стажу або відповідних записів у ній від 01.06.2021 року №24 щодо пільгового стажу позивача, яка підписана ліквідатором Колобовою С.Б. та засвідчена печаткою підприємства.

22 березня 2023 року позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії «за віком».

Рішенням відповідача-2 від 28.03.2023 року №047250016631 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу роботи за Списком №1 не зараховано період роботи згідно довідки, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці від 01.06.2021 року за №24, підписану ліквідатором, оскільки відсутня інформація про стан підприємства на даний час (в стані припинення чи ліквідоване).

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ: 13419172) припинено, державна реєстрація припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом 30.07.2021 року. Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 06.07.2021 року №904/1590/18.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправною позивач звернулася з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України за громадянами закріплено право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 року №301 (далі Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до п. 1 Інструкції №57 про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №57 (далі Інструкція №57) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно п. 2.2. Інструкції №57 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження.

Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Щодо необхідності дослідження уточнюючої довідки про пільговий стаж особи суд зазначає, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Касаційним адміністративним судом у постановах від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.

Підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці є однією з обов`язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому, таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній таких записів, подання уточнюючої довідки є обов`язковим.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19

Суд зазначає, що в трудовій книжці позивача відсутні відомості про зайнятість на роботах за Списком №1 на повний робочий день, в зв`язку з чим призначення пільгової пенсії на підставі відомостей лише трудової книжки позивача є неможливим.

Водночас, позивачем разом із заявою про призначення пенсії надано уточнюючу довідку від 01.06.2021 року №24, яка підтверджує характер зайнятості на повний робочий день. Ця довідка відповідачем-2 не прийнята, оскільки «відсутня інформація про стан підприємства на даний час (в стані припинення чи ліквідоване).

Станом на день ухвалення спірного рішення відповідача-2 діяв Порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 року №1657/5 (далі Порядок №1657/5).

Згідно пп. 1 п. 1 Порядку №1657/5 безоплатний доступ до відомостей з Єдиного державного реєстру в електронній формі надається через портал електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з метою перегляду, копіювання та друку відомостей щодо юридичної особи.

Відповідно до пп. 24, 30 п. 3 розділу V Порядку №1657/5 відомості про юридичну особу містять дані про перебування юридичної особи у процесі припинення, у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог; дату та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підставу для його внесення.

Пунктом 1 розділу VI Порядку №1657/5 визначено, що доступ державних органів, у тому числі судів, органів Національної поліції, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, а також органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб чи інших визначених законом осіб до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через портал електронних сервісів, у тому числі шляхом автоматизованого доступу з використанням програмних засобів ведення інформаційно-теле-комунікаційних систем відповідних державних органів за допомогою прикладного програмного інтерфейсу Єдиного державного реєстру (далі - доступ до Єдиного державного реєстру за допомогою прикладного програмного інтерфейсу), шляхом отримання витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі, а також до документів, що містяться в реєстраційній справі, в електронній формі.

Станом на день ухвалення цього рішення безоплатний запит органу державної влади в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить наступну інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-науковий центр «ТРУБОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ: 13419172): Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: Дата запису: 30.07.2021, Номер запису: 1002301170035000356, Підстава: судове рішення, Атрибути судового рішення: Судове рішення про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом від 06.07.2021 № 904/1590/18.

Отже, станом на дату ухвалення спірного рішення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містилася інформація, яка дозволяє однозначно вирішити питання про стан підприємства (в стані припинення чи ліквідоване).

Більш того, ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає вичерпне коло умов для призначення пільгової пенсії, при цьому стан підприємства, на якому здобуто пільговий стаж, для вирішення питання про призначення пільгової пенсії, в т.ч. підтвердження пільгового стажу, юридичного значення не має.

Також суд наголошує на тому, що відсутність у відповідача-2 інформації про стан підприємства не є та не може бути підставою для застосування до відповідача негативних за змістом наслідків такої відсутності, оскільки позивач не є відповідальною особою ані за стан підприємства, ані за наявність у органу Пенсійного фонду України відповідних відомостей.

Окремо суд зауважує, що відповідачем-2 у відзиві висловлено по суті нові підстави для відмови в призначенні пенсії згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство є припиненим, а механізм підтвердження стажу в такому випадку визначено Порядком №18-1, в зв`язку з чим позивач має використати цей порядок.

Таке правозастосування відповідача є необґрунтованим та суперечливим, не відповідає вимогам законності та порушує правову визначеність, оскільки мотиви правового акту мають бути викладені безпосередньо в такому акті, а не наводитись окремо в подальшому під час судового розгляду спору про правомірність такого акту.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає у необхідності наведення ним певних фактичних і юридичних підстав його прийняття та є однією з обов`язкових вимог, дотримання якої перевіряється судами під час вирішення питання правомірності такого рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 16.12.2021 року №807/910/17, 10.06.2021 року у справі № 26/10869/17.

Також суд наголошує на тому, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

З урахуванням зазначеного суд зазначає, що Порядок №18-1 підлягає застосування для підтвердження періодів роботи, однак в цій справі періоди роботи позивача підтверджені його трудовою книжкою та уточнюючою довідкою, а підставою для відмови в призначенні пенсії стало невизнання відповідачем-2 пільгового стажу позивача. При цьому зауважень до змісту уточнюючої довідки, в т.ч. в частині належності підтвердження нею пільгового стажу позивача відповідачем-2 не висловлено, відмова обґрунтована відсутністю у відповідача-2 відомостей про стан підприємства. Отже, періоди трудової діяльності позивача підтверджені належним чином, а Порядок №18-1 застосуванню не підлягає.

Також суд звертає увагу, що згідно із статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідно, відповідач-2 мав можливість затребувати у позивача документи для усунення наявних у нього сумнівів щодо стану підприємства, натомість відповідач-2 наявність відповідних повноважень проігнорував та відмовив позивачу у призначенні пенсії.

Суд констатує, що періоди трудової діяльності позивача та наявність у нього пільгового стажу згідно уточнюючої довідки підтверджені належним чином, в зв`язку з чим рішення відповідача-2 про відмову позивачу в призначенні пільгової пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо інших заявлених позовних вимог суд зазначає, що підстави для зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість, що утворилася з 17.02.203 року наразі відсутні, оскільки позивачем не допущено протиправної поведінки саме з питання виплати цієї заборгованості, її наявність зумовлена невизнанням права позивача на пенсію в цілому, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Також суд зазначає, що позивачем необґрунтовано заявлено прохання про зобов`язання призначення пенсії з 17.02.2023 року (дата першого звернення до органів Пенсійного фонду України), оскільки за результатом цього звернення ухвалено окреме рішення територіального органу Пенсійного фонду України, яке не було предметом оскарження в ході цього судового розгляду. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з 22.03.2023 року дата останнього звернення позивача до органів Пенсійного фонду України, за результатом якого ухвалено рішення, що є предметом оскарження.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.11.2019 року у справі №817/864/18 та від 11.11.2019 року у справі № 818/960/17.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 0640/4248/18 та від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19.

Слід зазначити, що в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини застосовує підхід, згідно з яким дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Hasanv. Bulgaria» заява №. 30985/96).

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно, наявні достатні підстави для зобов`язання відповідача-1 призначити таку пенсію.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 08.11.2019 року у справі № 227/3208/16-а.

У разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 22.06.2023 року у справі № 480/4288/21, від 22.09.2022 року у справі № 380/12913/21.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії, належним та ефективним способом захисту (відновлення) порушеного права позивача буде саме зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати пільговий стаж для призначенні пенсії за віком та призначити пенсію за віком на пільгових умовах з дати звернення позивача із відповідною заявою, оскільки в даному випадку повноваження щодо розгляду матеріалів для призначення позивачеві пенсії були делеговані відповідачу-2, проте обов`язок її призначення та виплати залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації та проживання позивача, тобто у відповідача-1.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією від 19.05.2023 року №32528798800006932406.

Отже, відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 1073,60 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 як суб`єкта владних повноважень, протиправність рішення якого встановлено за результатом судового розгляду цієї справи.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427), відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ: 20551088) про визнання протиправною дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Івано-Франківській області від 28.03.2023 року №047250016631 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №1 наступні періоди трудової діяльності:

з 24.07.1997 року по 14.07.1998 рік;

з 01.10.1998 року по 22.07.2002 рік;

з 23.07.2002 року по 15.01.2003 рік;

з 16.01.2003 року по 22.07.2007 рік;

з 05.11.2007 року по 01.01.2009 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, з 22 березня 2023 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ: 20551088) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко