Рішення

від 03.08.2023 по справі 160/11594/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 року Справа № 160/11594/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС (далі позивач, ТОВ ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (далі відповідач, митниця), в якій позивач, з урахуванням уточнень, просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UА500490/2023/000012/2 від 11.04.2023.

-визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) № UА 500490/2023/000127 від 11.04.2023.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці електронну митну декларацію, а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірні рішення є безпідставним та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 12.06.2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

13.07.2023 року відповідачем надано до суду відзив, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої митної декларації, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірні рішення є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Від представника позивача 13.07.2023 року надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовну заяву задовольнити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.05.2019 року між компанією GREEN TRADE GROUP LIMITED, Китай (продавець) та ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" (покупець) укладено контракт № АТ0605/19, відповідно до якого продавець бере на себе зобов`язання виготовити та поставити за адресою покупця товари, а покупець зобов`язується прийняти ці товари та сплатити їх вартість, у порядку та на умовах, зазначених у цьому Контракті.

Пунктом 4.1 контракту визначено, що за даним контрактом товар постачається морським транспортом на умовах CIF/FOB/CPT/CFR, якщо інші умови не погоджені в інвойсі.

Відповідно до розділу 5 "Ціна на товар" контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 р. Продавець здійснює поставку товару на умовах CIF - Одеса/ Чорноморськ (Украйна) / СРТ - Одеса/ Чорноморск (Україна); FOB порт-Китай, CFR-Одеса/Чорноморськ, Україна передбачених правилами «ІНКОТЕРМС», якщо інші умови поставки не передбачені в інвойсі.

Ціна товару визначається для кожної партії та загальна вартість кожної партії, що постачається, визначається в інвойсах, складених відповідно умовам контакту на конкретну поставку. Ціна за товар встановлюються в доларах США. Тара і упаковка входить у ціну товару. Доповненням №1 від 16.09.2019 року до контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 передбачено що, міжнародними правилами торгівлі, вся тара та упаковка, включаючи індивідуальні упаковки, підлягає подальшій утилізації та відноситься до ваги брутто. Відповідно до цієї додаткової угоди, вага нетто має розглядатися виключно як вага самого товару.

У п. 6 "Порядок Розрахунку" контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 вказано, що оплата за поставлений здійснюється в доларах США шляхом перерахування зазначеної в інвойсі до договору суми з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту одержання на складі товару, або шляхом передоплати за окреме постачання товару, відповідно до інвойсу.. Сторони цього договору допускають 100% передоплату згідно з інвойсами.

Згідно з інвойсами (commercial invoice) № INF/CFI/230217 від 17.02.2023 на митну територію України ввозився товар "Соєвий порошок", у мішку вартість яких зазначена у мішку, 1 мішок - 21 дол. США. Загальна вартість усіх переміщуваних товарів згідно вказаних інвойсів склала -27300 доларів США та наведені умови поставки - CFR- Одеса, Україна.

До Одеської митниці декларантом подано митну декларацію (МД) № 23UA500490002512U8 від 07.04.2023, в графі 31 "Вантажні місця та опис товару" були наведені наступні описи: продукти для приготування соусів: соєвий соус у вигляді порошку, в мішках по 20кг. (склад: Fermented Soy Powder 67%, MaItodextrin 23%, Sait 10% (ферментований соєвий соус - 67%, мальтодекстрин - 23%, сіль 10%) . Всього 245 мішків, 4900 кг.).

В МД № 23UA500490002512U8 від 07.04.2023, декларантом визначено та заявлено митну вартість вищевказаних товарів, які ввозились на митну територію України за основним (першим) методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме: соєвий соус у вигляді порошку, в мішках, ціна за 1 мішок -21 долар США. Кількість мішків - 245, 4900 кг (188145,45 грн) за курсом НБУ на день подання митної декларації 36,5686 за 1 долар США) (графи 42 "Ціна товару", 43 "Метод визначення вартості", 45 "Коригування" митної декларації).

Разом з МД№ 23UA500490002512U8 від 07.04.2023 декларантом до митниці подані наступні документи: пакувальний лист БН від 17.02.2023, інвойс (commercial invoice) № INF/CFI/230217 від 17.02.2023, коносамент №225011051 від 23.02.2023 р., автотранспортна накладна № 23100157 від 04.04.2023 р., сертифікат про походження товару №23C320D3872/00004 від 17.02.2023 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) №АТ0605/19 від 06.05.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 06.05.2020, №5 від 20.07.2022, №6 від 22.11.2022 року, №7/1 від 22.02.2023 р., заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом або продукцією виробленою із застосуванням генетично-модифікованих організмів, інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органам доходів та зборів №9771351, доручення №8 від 30.01.2023, специфікація №2 від 04.04.2023, сертифікат здоров`я №223000000463378001 від 16.02.2023 р., рішення суду № 420/1628/22.

Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: 3) копію митної декларації країни відправлення: 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів».

11.04.2023 електронним повідомленням декларантом ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" було надіслано додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару від 08.04.2023 № 44/23, копію митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000537750 та лист від 11.04.2023 № 291-23/2, щодо надання додаткових документів в повному обсязі.

За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД №23UА500490002512118 від 07.04.2023 Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА500490/2023/000012/2 від 11.04.2023 р.

Обставини прийняття вказаного рішення:

1.У наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення до ціни товару складової митної вартості вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням.

2.Для підтвердження витрат на транспортування надаються транспорті (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте у поданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо витрат на транспортування.

3.Відповідно до п.6 контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 року оплата товару здійснюється після 90 днів з моменту отримання товару покупцем, або шляхом передплати за окрему партію товару, проте в наданому інвойсі конкретних умов оплати товарів не вказано та визначений термін оплати викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про ознаки підробки.

4.Відсутні документи (договори), укладені між експедитором та перевізником, а також відсутні підписи та печатки продавця на комерційних документах, що може свідчити про ознаки підробки.

5.Суттєва різниця у підписах на комерційних документах на контракті та додаткових угодах.

6.В доповненнях до контракту № 2, 6, 7/1 відсутні підписи однієї зі сторін, що викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту та може свідчити про ознаки підробки.

7.У наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування товару під час перевезення.

8.Згідно п.1.3 контракту загальна вартість товару складає 1000000 доларів США, проте після проведеного аналізу митних оформлень ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" встановлено, що загальна сума вартості товарів за контрактом склала 1323025,907 доларів США; додаткових угод, які б містили інформацію про зміну розміру суми контракту, до митного оформлення не надавалось.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларант зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару: 3) копію митної декларації країни відправлення: 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів».

11.04.2023 електронним повідомленням декларантом ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" було надіслано додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару від 08.04.2023 № 44/23, копію митної декларації країни відправлення від 20.02.2023 № 223120230000537750 та лист від 11.04.2023 № 291-23/2, щодо надання додаткових документів в повному обсязі.

У зв`язку з вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товарів Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 500490/2023/000127 від 11.04.2023.

Вважаючи рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За приписами частини 8 статті 52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та(або) недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що метод визначення митної вартості товару за ціною договору є основним. На підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, що визначена за першим методом, митному органу необхідно надати відповідні документи. При цьому, застосування кожного наступного методу у їх послідовності можливе лише у разі обґрунтованої та об`єктивної неможливості застосування попереднього методу.

В ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів, Одеська митниця дійшла висновку про неможливість застосування методу за ціною договору, оскільки в ході перевірки правильності визначення митної вартості товару виявлені невідповідності та розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю.

Проте, суд вважає необґрунтованими висновки митного органу з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та (або) бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. І на підставі тих, що надані додатково з ініціативи декларанта чи на вимогу митного органу.

Щодо тверджень митниці стосовно того, що у наданих до митного оформлення документах відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення до ціни товару складової митної вартості вартість упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням.

Згідно з п. 5.5 контакту №АТ0605/19 від 06.05.2019 року тара і упаковка входить в ціну товару. Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД «37». Процедура» митної декларації має бути зазначено «2232», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «2200» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.

Упаковка призначена виключно для цілей транспортування і збереження товару та не впливає на його ціну. Оскільки поставку товару здійснено у тарі постачальника товару, що її вартість входить до ціни товару.

Тобто у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку із чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Відповідно до Додатку 1 до Контракту на поставку товару №АТ0605/19 від 06.05.2019 року сторони домовились про наступне: у зв`язку з міжнародними правилами торгівлі, вся тара та упаковка, включаючи індивідуальні упаковки, підлягає подальшій утилізації та відноситься до ваги брутто. Відповідно до цієї додаткової угоди, вага нетто має розглядатися виключно як вага самого товару.

Відтак, доводи відповідача стосовно того, що ТОВ "ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС" не подало до Одеської митниці достовірних відомостей щодо включення до ціни товару витрат, пов`язаних із пакуванням, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст.ст. 73, 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо ненадання позивачем транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в яких містяться дані щодо витрат на транспортування.

Пунктом 4.1 контракту № АТ0605/19 06.05.2019 року визначено, що за даним контрактом товар постачається морським транспортом на умовах CIF/FOB/CPT/CFR, якщо інші умови не погоджені в інвойсі.

На виконання умов контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 року було складено інвойс № INV/CFI/230217 від 17.02.2023 року на постачання товару соєвий порошок за ціною 21,00 доларів США за мішок, загальною вартістю 27300 доларів США, умови поставки: CFR Одеса.

За умовами поставки CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), (вартість і фрахт (… назва порту призначення) продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

Отже, за вказаними умовами поставки витрати на перевезення товару (фрахт) в зазначений порт призначення покладаються на постачальника.

В даному випадку, і специфікацією і рахунком-фактурою (invoice) визначено, що умовами поставки є CFR Одеса, отже вартість товару погоджена саме на умовах поставки CFR, що передбачає зобов`язання продавця з поставки товару в зазначений порт призначення.

Щодо аргументів митниці про те, що в наданому інвойсі конкретних умов оплати товарів не вказано та визначений термін оплати викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про ознаки підробки.

У розділі 6 «Порядок розрахунку» контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 вказано, що оплата за товар, що поставляється згідно з цим Контрактом, повинен здійснюватися Покупцем у доларах США шляхом перерахування коштів простим банківським переказом за реквізитами, зазначеними Продавцем. Оплата товару здійснюється протягом 90 днів з моменту поставки отримання на склали або шляхом передоплати за окреме постачання товару, відповідно до інвойсу товару. Сторони цього договору допускають 100% передоплату згідно з інвойсами.

В поданих до митного оформлення інвойсу № INF/CFI/230217 від 17.02.2023, зазначене не виключає можливості застосування вимог розділу 6 контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 щодо оплати за поставлені товари протягом 90 днів. Крім того контрактом № АТ0605/19 від 06.05.2019 заборони щодо здійснення передоплати частинами не вбачається.

Щодо відсутності документів (договорів), укладених між експедитором та перевізником, відсутності підписів та печатки продавця на комерційних документах, суттєвої різниці у підписах на комерційних документах на контракті та додаткових угодах, відсутності підписів однієї зі сторін в доповненнях до контракту № 2, 6, 7/1, відсутності додаткових угод, які б містили інформацію про зміну розміру суми контракту, а також відсутності інформації щодо здійснення/не здійснення страхування товару під час перевезення.

Суд вказує, що відповідно до Інкотермс-2010 існують лише два види умов поставки, які передбачають обов`язкове страхування, а саме поставки за умовами CIP та CIF.

Пунктом 4.1 контракту № АТ0605/19 06.05.2019 року визначено, що за даним контрактом товар постачається морським транспортом на умовах CIF/FOB/CPT/CFR, якщо інші умови не погоджені в інвойсі.

На виконання умов контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 року було складено інвойс № INV/CFI/230217 від 17.02.2023 року на постачання товару соєвий порошок за ціною 21,00 доларів США за мішок, загальною вартістю 27300 доларів США, умови поставки: CFR Одеса.

За умовами поставки CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), (вартість і фрахт (… назва порту призначення) продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Вважається, що продавець виконав постачання, коли товар перетнув борт судна в порту відвантаження. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають (наприклад, розвантаження та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця.

Отже, за вказаними умовами поставки витрати на перевезення товару (фрахт) в зазначений порт призначення покладаються на постачальника.

В даному випадку, і специфікацією № 1 від 04.04.2023 року і рахунком-фактурою (invoice) № INV/CFI/230217 від 17.02.2023 року визначено, що умовами поставки є CFR Одеса, отже вартість товару погоджена саме на умовах поставки CFR, що передбачає зобов`язання продавця з поставки товару в зазначений порт призначення.

Як зазначалося вище, поставка товарів на підставі контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 року здійснювалася на умовах CFR.

Відповідно до умов поставки CFR, страхування товару не є обов`язковим, тому при такій поставці сторони контракту самі вирішують чи бажають вони здійснити страхування та в якій мірі.

Контракт № АТ0605/19 від 06.05.2019 року підписаний від Компанії «Green Trade Group Limited» зi сторони (Продавця) директором Ricardo Vasquez, зі сторони Покупця ТОВ «ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС» - уповноваженою особою Ю Гоа,, який діє на підставі доручення № 15 від 08 квітня 2019 року.

Відповідно до Додатку №5 від 20.07.2022 до Контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 р. компанія «Green Trade Group Limited» - Продавець, повідомила про призначення комерційного директора Flu Junbo, який має право підписувати контракти, додаткові угоди, виставляти інвойси, специфікації.

Відповідно до Додатку №7/1 від 22.02.2023 року Компанія «Green Trade Group Limited» - Продавець, повідомила про призначення комерційного директора Lu Xinhua, який має право підписувати контракти, додаткові угоди, виставляти інвойси, специфікації.

Тому доводи митниці щодо відсутності підписів уповноважених осіб та печатки спростовується наданими в т.ч. до суду документами.

Судом встановлено, що пунктом 6.3 контракту № АТ0605/19 від 06.05.2019 року визначено, що оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в розмірі 100% вартості товару, відповідно базису поставки на підставі інвойса, протягом 90 днів з моменту отримання на складі товару, або шляхом передоплати за кожну партію товару, відповідно до інвойса.

Крім того, згідно додаткової угоди №6/1 від 12 грудня 2022 року загальна підсумкова вартість товару, що постачається за Контрактом № АТ0605/19 від 06.05.2019 року, визначається відповідно до інвойсів, але не більше 2 000 000 доларів США.

Вказаний контракт не містить відсильної норми в частині умов оплати за товар, яка б містила посилання на інвойс. Інвойс документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити, - з огляду на його призначення, є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару; при цьому, відсутність в інвойсі даних про умови оплати за товар не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення.

Суд наголошує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Наведені висновки щодо умов оплати за товар неодноразово висловлювались Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості, зокрема у постановах від 11.04.2018 у справі №804/4680/16, від 30.11.2018 у справі №815/4044/15, від 11.06.2019 у справі № 813/1755/17 від 29.07.2020 у справі №420/1709/19.

Отже, з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, проте не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості.

Водночас, суд наголошує, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

При цьому, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Проте, відповідачем під час судового розгляду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Наведений висновок корелюється з правовою позицією, що викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №810/1175/16.

Отже, з огляду на фактичні обставини справи та, враховуючи правові позиції Верховного Суду, суд приходить до висновку, що в заявленому розгляду спорі розбіжності, на які посилається відповідача, не могли свідчили про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

Відповідно до п.4 ст.57 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Судом також враховано, що в спірному рішення митним органом не було підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; не спростована правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом; не доведена наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган в ході судового розгляду не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Суд також звертає увагу, що Європейським Судом з прав людини неодноразово підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», зокрема, у справі «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011 заява №29979/04). Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В рішенні «Щокін проти України» від 14.10.2010 (заяви №23759/03 та №37943/06) ЄСПЛ вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Більш того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №815/1670/17 зазначив, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

З огляду на викладене, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд приходить до висновку про протиправність спірного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару UА500490/2023/000012/2 від 11.04.2023 та наявність підстав для його скасування.

Водночас, згідно з частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК України, у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

З тлумачення даних норм у їх системному зв`язку між собою та з положеннями пункту 2 частини шостої статті 54, частини третьої статті 53 МК України, вбачається що відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими органом доходів і зборів витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року по справі №815/3142/17.

Оскільки прийняття оскаржуваної картки відмови обґрунтовано митним органом як наслідок прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, то суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування прийнятої Одеською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) № UА 500490/2023/000127 від 11.04.2023.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Водночас, відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття спірних рішень.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 5,72, 77,241, 243-246, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС (49044, м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 12, код ЄДРПОУ 40469730) до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною та скасування картки відмови,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів №UА500490/2023/000012/2 від 11.04.2023р.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) № UА 500490/2023/000127 від 11.04.2023р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ГЛОБАЛ ОУШЕН ЮНИВЕРС (код ЄДРПОУ 40469730) судовий збір у розмірі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2023 року.

Суддя О.М. Неклеса