Ухвала

від 03.08.2023 по справі 240/8231/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

03 серпня 2023 року м. Житомир справа № 240/8231/23

категорія 102010000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 05.10.2022;

- зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 05.10.2022 та повернути вилучений автомобіль згідно постанови від 04.01.2022 марки ЗАЗ-DAEWOО 2007 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що у зв`язку із скасуванням постанови від 04.01.2022 про опис та арешт майна під час примусового виконання виконавчого листа, 05.10.2022 звернувся до відповідача із заявою просив повернути позивачу вилучений автомобіль. Однак, станом на 03.12.2022 заява не розглянута, відповідь не надходила.

Ухвалою суду від 03.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

У період із 12.06.2023 по 07.07.2023 головуюча суддя перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

Предметом позову у даній справі є оскарження бездіяльності відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 05.10.2022.

У заяві від 05.10.2022 позивач просив повернути ОСОБА_1 вилучений автомобіль згідно постанови від 04.01.2022 марки ЗАЗ-DAEWOО 2007 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З матеріалів справи вбачається, що вказаний вище автомобіль було вилучено в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Корольовського районного суду м. Житомира, виданого у справі №2-2938/10р.

Стаття 4 КАС України в ч. 1 п. 1 визначає термін «адміністративна справа» як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

В свою чергу пунктом 2 ч. 1 цієї ж статті визначено, що публічно-правовий спір це спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Так, частиною 1 вказаної статті Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом та КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у п. 25 постанови від 05.12.2018р. (справа №279/2369/17) зазначила, що юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.

Відтак, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними та господарськими судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта.

Таким чином, виконавчий лист видано на виконання рішення суду у цивільній справі, яке ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст.448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З огляду на все викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як сторона виконавчого провадження - боржник має право оскаржувати дії та/або рішення Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) під час виконання виконавчого листа від 23.11.2010, виданого Корольовським районним судом м. Житомира за результатом розгляду цивільної справи №2-2938/р щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.12.2018р. (справа №279/2369/17) та від 14.11.2018р. (справа №820/4243/17).

За наведених обставин, суд вважає, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов до висновку про закриття провадження у даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 240/8231/23 за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Лавренчук