Рішення

від 17.07.2023 по справі 320/13295/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року № 320/13295/23

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю представників позивача Антонової Г.І., представник відповідача Чеботарьова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0019070707 від 09.01.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання на 05 червня 2023 року о 13:30. Від відповідача надійшов відзив.

У судовому засіданні 05.06.2023 року з`явився представник відповідача. Судом оголошено, що представником Позивача подано клопотання про розгляд справи без її участі за наявними у справі доказами. Суд ухвалив відкласти розгляд справи на 17 липня 2023 на 11:00, явку Позивача визнати обов`язковою.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням від 09.01.2023 року №0019070707 до останнього застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем «Адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення закон. У сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в розмірі 208 287,60 грн. на підставі акту перевірки №49575/26/15/07/37935606 від 21.12.2022 року, яким встановлено порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Також, Позивач стверджує, що посадовими особами контролюючого органу не враховано обставини, за яких здійснювалось отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. А саме, внесення до заяви на отримання ліцензії помилкового номеру реєстратора розрахункових операцій замість програмного реєстратора розрахункових операцій через небезпеку життю представника, який подавав заяву безпосередньо в приміщенні відповідача в умовах оголошення в місті Києві сигналу цивільного захисту «увага всім» (повітряна тривога). Наголошує на відсутності вини Позивача, оскільки отримав ліцензію, проводив всі розрахункові операції через зареєстрований та переведений в фіскальний режим програмний реєстратор розрахункових операцій, належним чином відображав всі операції з продажу товарів, в тому числі підакцизної групи, звітував та сплачував акцизний податок, що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, що призвело до помилкового висновку про порушення з боку відповідача ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (зі змінами та доповненнями).

Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що Головним урпавліннмя ДПС у м. Києві було проведено фактичну перевірку ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» на підставі Наказу № 556-п від 22 листопада 2022 року «Про проведення фактичних перевірок» та додатку № 210 до нього. Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що в період з 05.09.2022 року по 15.12.2022 року, Позивач здійснював торгівлю (реалізацію) алкогольних напоїв через програмний реєстратор розрахунковій операцій фіскальний номер 4000385829, який не зазначений у ліцензії (додатку до ліцензії) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 02.08.2022 року №26500308202202950

Згідно абз. 11 ч. 2 ст. 17Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів`до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Таким чином, ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» здійснювала реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений у ліцензії (додатку до ліцензії) на право роздрібної торгівлі алкогольними, що зумовило прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник Позивача підтримала вимоги адміністративного позову, просила його задовольнити.

На питання суду пояснила, що за результатами перевірки, викладеними в акті фактичної перевірки 21.12.2022 року, посадовими особами відповідача було зазначено два порушення. Окрім оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, за порушення пункту 11. статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без зазначення коду товарної підкатегорії). застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 5 100,00 грн. Зазначене порушення Позивач визнав та сплатив штраф в повному обсязі, а копію платіжної інструкції про оплату 16.01.2023 долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

На питання суду пояснив, що фактичні обставини справи відповідачем визнаються.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога Позивача до відповідача, стосовно якої Позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novitcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору («damihifactum, dabotibijus»). Активна роль суду в адміністративному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між Позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення КАС України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «juranovitcuria»

Наведене правозастосування підлягає застосуванню в адміністративному судочинстві, завданням якого насамперед є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, зазначення представником Позивача конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору. Відтак, суд у цій справі вбачає за необхідне, згідно з принципом «juranovitcuria» («суд знає закони»), самостійно перевірити доводи сторін та застосувати для прийняття обґрунтованого рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є правовідносини, що виникли між сторонами.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі справа №160/4401/19.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного Позивачем способу захисту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Право на проведення перевірки, в тому числі фактичної перевірки визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом податкового органу.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.3 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Таким чином, фактична перевірка здійснюється лише за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника; фактична перевірка здійснюється з питань наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, до яких віднесено алкогольні напоїв та тютюнові вироби.

Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України. Так, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (пункт 80.1 ПК України). Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція (пункт 80.4 ПК України).

Згідно з пункту 80.5 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України (пункт80.10 статті 80 ПК України).

Вимогами пункт81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У відповідності до вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити, зокрема, до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред`явлення копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, і період діяльності, який буде перевірятися та підстави для проведення перевірки, визначені ПК України.

Так, перевірка Позивача здійснювалась, на підставі наказу № 556-п від 22 листопада 2022 року «Про проведення фактичних перевірок». У додатку № 210 до даного наказу зазначено, що перевірці підлягає Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» (код ЄДРПОУ 37935606) (тривалість перевірки 10 діб, дата початку 15 грудня 2022 року, період діяльності, що перевіряється - згідно статті 102 ПК України).

Суд звертає увагу, що додаток № 210 до Наказу Головного управління ДПС у м. Києві № 5356-п від 22 листопада 2022 року є невід`ємною складовою такого наказу та повинен містити всі реквізити наказу на перевірку, а саме: найменування та реквізити суб`єкта, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, а тому зазначена частина наказу має бути скріплення печаткою контролюючого органу у відповідності до вимог статті 81 ПК України.

Між тим, у документі де міститься весь перелік інформації, який стосується саме проведення перевірки ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» (підписаний Заступником начальника управління-начальником відділу контролю за готівковими операціями управління фактичних перевірок) печатка контролюючого органу відсутня.

Також, у Додатку № 210 до Наказу № 5356-п від 22 листопада 2022 року зазначено, що період діяльності, який охоплюється перевіркою, визначається статтею 102 Податкового кодексу України, без зазначення чіткого періоду за який буде проводитися перевірка. Відповідач наполягає на тому, що посилання на статтю 102 Податкового кодексу України є достатнім при визначенні періоду перевірки.

Суд зазначає, що відсилання в оскаржуваному наказі до статті 102 Податкового кодексу України з метою визначення періоду діяльності Позивача, який охоплюється предметом перевірки, є недостатнім для ідентифікації цього періоду.

Так, приписи пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України визначають, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу, що період тривалістю 1095 днів має декілька початкових дат, що, у свою чергу, унеможливлює та суттєво ускладнює розуміння платником податків чіткої темпоральної межі контролюючого заходу, не дає можливості і суду встановити, з якої дати та з якого моменту відраховуються зазначений строк.

Зазначення у наказі на перевірку лише статті 102 Податкового кодексу України є недостатнім для виникнення у платника податків відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього.

В даному контексті суд звертає увагу на судову практику Верховного Суду, сформовану ним під час розгляду справи № 826/14478/17. Так, судом було встановлено, що: додаток до спірного наказу є його невід`ємною частиною, а тому до нього повинні ставитись такі ж вимоги, як і до спірного наказу; якщо наказ або витяг до наказу на податкову перевірку не містять, зокрема, періоду, який перевіряється, то він є нечинним та підлягає скасуванню; посилання в витягу з додатку на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності товариства суд вважає недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у Позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю відносно нього.

Зазначені обставини зумовили висновок Верховного Суду про те, що спірний наказ не відповідає положенням Податкового кодексу України щодо його змісту.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відсутність у Наказу № 5356-п від 22 листопада 2022 року та Додатку № 210 періоду проведення перевірки та відсутність у Додатку № 210 до Наказу № 5356-п від 22 листопада 2022 року печатки контролюючого органу, тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки Позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 520/8836/18) констатував, що податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом (у разі визнання незаконним факту призначення й проведення перевірки), не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Таким чином, дане порушення є самостійно підставою для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення-рішення.

Стосовно порушення проведення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії, слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб`єктах господарювання (у тому числі іноземних суб`єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.

У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Аналіз наведених норм Закону приводить до висновку, що додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та/або алкогольними напоями не є окремим документом, а є її невід`ємною частиною та починає або припиняє свою дію одночасно з нею. Відомості, що містяться у такому додатку зазначаються у заяві на видачу ліцензії (у тому числі реєстратор розрахункових операцій, через який здійснюється роздрібна торгівля), у разі зміни таких відомостей суб`єкти господарювання подають відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом трьох днів видає суб`єкту господарювання нову ліцензію разом з додатком, який містить оновлені відомості та починає діяти з дати переоформлення.

Враховуючи викладене, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» визначено, що зміни до ліцензії, у тому числі до додатку до неї, здійснюються шляхом переоформлення ліцензії, яке контролюючий орган проводить на підставі поданої заяви суб`єкта господарювання.

Згідно абзацу 11 частини 2 статті 17Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи пальним через електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) не зазначений у ліцензії - 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 10000 гривень.

Судовим розглядом встановлено, що Позивачем отримано наступні ліцензії на право роздрібною торгівлі алкогольними напоями за місцем торгівлі: Україна, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 42/80, літера А, кафе «ПАШТЕТ»:

- №26500308202202950 дата реєстрації 02.08.2022 з терміном дії 04.09.2022-04.09.2023, в якій зазначено електронно-касовий апарат фіскальний номер РРО №3000459153 (дата реєстрації 22.08.2018).

16.12.2022 року Відповідачем було проведено фактичну перевірку Позивача за адресою:м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Саксаганського, 42/80, літера А, кафе «ПАШТЕТ».

Під час проведення фактичної перевірки встановлено, що в період з 05.09.2022 року по 15.12.2022 року, Позивач здійснював торгівлю (реалізацію) алкогольних напоїв через програмний реєстратор розрахунковій операцій фіскальний номер 4000385829, який не зазначений у ліцензії (додатку до ліцензії) на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 02.08.2022 року №26500308202202950.Доказів звернення із заявою про переоформлення ліцензії №26500308202202950 дата реєстрації 02.08.2022 щодо внесення змін до відомостей про РРО фіскальний номер 3000459153 ні під час перевірки, ні до суду Позивачем не надано.

Отже, Позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений у ліцензії.

Суд критично ставиться до позиції Позивача про відсутність вини у зв`язку з тим, що під час подання заяви про видачу ліцензії на право роздрібної торгівлі у приміщенні відповідача було оголошено сигнал цивільної оборони «УВАГА ВСІМ» (повітряна тривога), представником Позивача в умовах небезпеки та обмеження роботи державних установ, було помилково зазначено неправильний номер програмного реєстратора розрахункових операцій для підакцизних товарів.

Як було встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 02.08.2022 року ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» отримало Ліцензію на право Роздрібної торгівлі алкогольними напоями з додатком до неї у якому на переконання Позивача, помилково було зазначено невірний реєстратор розрахункових операцій.

Відповідно до вищенаведеної Ліцензії, Позивачем з 05.09.2022 року по 15.12.2022 року здійснювався продаж алкогольних напоїв через програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер №4000385829, сума реалізації склала 104143,80 грн., дана обставина сторонами також не заперечується.

Тобто, Позивач протягом трьох місяців здійснював реалізацію алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, який не зазначений в Ліцензії, при цьому, як слідує з позовної заяви та наданих пояснень подавав звітність до контролюючого органу.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний володіти інформацією щодо господарської діяльності, яку здійснює.

Суд також зауважує, що у позовній заяві не зазначена дата звернення до Головного управління ДПС у м.Києві стосовно видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, що унеможливлює перевірку доводів Позивача, що саме повітряна тривога завадила вірно вказати номер реєстратора розрахункових операцій.

Слід відмітити, що ТОВ «ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС» не була позбавлена можливості подати заяву про внесення змін до Ліцензії, проте даної дії не вчинила.

Щодо посилання Позивача про відсутність законодавчого регулювання внесення змін у додаток до ліцензії.

Як зазначалося раніше, додаток до ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та/або алкогольними напоями не є окремим документом, а є її невід`ємною частиною та починає або припиняє свою дію одночасно з нею. Відомості, що містяться у такому додатку зазначаються у заяві на видачу ліцензії (у тому числі реєстратор розрахункових операцій, через який здійснюється роздрібна торгівля), у разі зміни таких відомостей суб`єкти господарювання подають відповідну заяву до контролюючого органу, який протягом трьох днів видає суб`єкту господарювання нову ліцензію разом з додатком, який містить оновлені відомості та починає діяти з дати переоформлення.

Дана позиція узгоджується з висновок Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справа № 520/5562/19.

Твердження Позивача про те, що використання іншого контрольно-касового апарату не призвело до втрат бюджету, не спростовує самого факту допущення Позивачем порушення статті 15 Закону №481/95-ВР та не звільняє його від відповідальності, передбаченої абзацом 10 частини другої статті 17 цього Закону.

Таким чином, контролюючий орган дійшов вірного висновку про здійснення реалізації алкогольних напоїв через реєстратор розрахункових операцій, не зазначений у ліцензії.

Проте, як зазначалося раніше перевірка проведена на підставі Наказу № 556-п від 22 листопада 2022 року «Про проведення фактичних перевірок» та додатку № 210, які не відповідають вимогам статті 81 ПК України, що тягне за собою неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки Позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.

Щодо посилання Позивача, що контролюючим органом здійснювався розгляд заперечень без участі платника податків, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010№ 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - Кодексу) у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), платники мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Кодексу акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду (п.п.86.7.2. п.86.7 ст.86 Кодексу).

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3 пункт 86.7 статті 86 Кодексу).

Згідно з підпунктом 86.7.4 пунктом 86.7 статті 86 Кодексу під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень:

встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини);

досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності;

досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу;

визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених Кодексом.

При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.

За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Кодексу у зв`язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 (підпункт 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 Кодексу).

Проте Позивачем не надано жодного доказу, що ним у встановлений податковим законодавством спосіб подавалися заперечення до Акту фактичної перевірки

№49575/26/15/07/ НОМЕР_1 від 21.12.2022, таким чином даний довід Позивача судом відхиляється.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.77 КАСУкраїни передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, Позивачем за подачу даної позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 5368,0 грн.

Суд встановив протиправність застосування штрафних санкцій, тому судові витрати Позивача в частині сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0019070707 від 09.01.2023.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕРЕЯ-АЛЕКС" судовий збір у сумі 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 серпня 2023 р.