Рішення

від 03.08.2023 по справі 360/8448/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

03 серпня 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/8448/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах в інтересах ОСОБА_1 до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі - відповідач), з такими вимогами:

1) визнати протиправними дії Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» щодо невстановлення ОСОБА_1 групи інвалідності;

2) визнати неправомірним рішення Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 12.10.2021 в межах дотримання процедури цього рішення, зобов`язати МСЕК переглянути рішення про відмову у встановленні групи інвалідності.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій. У період з 28.05.2017 по 30.04.2018 ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти. З 30.04.2018 по 28.05.2021 залучався та брав безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти.

Під час проходження служби позивач отримав захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. ОСОБА_1 вперше був оглянутий обласною МСЕК 10.08.2021 та йому встановлено діагноз: Гіпертонічна хвороба II ст.ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН Іст. Хронічний попереково - крижовий радикуліт з L4-L5 корінцевим синдромом праворуч та незначним порушенням функції. Згідно зі свідоцтвом про хворобу від 29.04.2021 №496 захворювання пов`язане із захистом Батьківщини. Остеохондроз, деформуючий спондильоз хребта, незначне порушення статико - динамічної функції - захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Група інвалідності не встановлена. Консультативний висновок Державного НДІ МСПІ від 10.09.2021 №3848. Ступені обмеження життєдіяльності не виявлено. 12.10.2021 позивач був оглянутий на засіданні обласної МСЕК повторно. Рішенням обласної МСЕК від 12.10.2021 ОСОБА_1 встановлено 15% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що не дає підстав для встановлення групи інвалідності.

Позивач вважає, що комісією МСЕК прийняте невірне рішення про відмову у встановленні йому групи інвалідності. Крім того, ОСОБА_1 незгоден із встановленим йому розміром втрати працездатності. Висновок ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» не відповідає дійсності та суперечить медичним документам, які підтверджують наявність у нього значної кількості захворювань.

З урахуванням зазначеного просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою від 18.02.2022 витребувано у Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" докази по справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 15 березня 2022 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 18, І поверх.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану наказом голови Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2022 року № 8/С-од, з метою збереження життя та здоров`я працівників Луганського окружного адміністративного суду, зупинено роботу Луганського окружного адміністративного суду з 24 лютого 2022 року до минування реальної загрози життя та здоров`я працівників суду.

З 02.05.2022 суд продовжив свою роботу у дистанційному режимі.

Ухвалою суду від 08.07.2022 відкладено підготовче засідання у справі, запропоновано учасникам справи надати до суду в електронній формі заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 29.09.2022 повторно витребувано у Луганського комунального закладу "Обласний центр медико-соціальної експертизи" докази по справі.

Ухвалою суду від 28.10.2022 витребувано у Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України» докази по справі.

Ухвалою від 14.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів; повторно витребувано докази у відповідача.

Витребувані докази суду не надані.

На виконання вимог ухвал про витребування доказів, відповідач надав письмові пояснення, в яких вказав, що медико-експертна документація ОСОБА_1 знаходиться в архіві обласної МСЕК (Луганська область, м.Сєвєродонецьк), її надання є неможливим через тимчасову окупацію території Луганської області, де органи державної владитимчасово не здійснюють свої повноваження.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що ОСОБА_1 первинно оглянутий на засіданні обласної МСЕК 10.08.2021 група інвалідності не встановлена, первинно по страховці 15% (п`ятнадцять) по свідоцтву про хворобу № 496 від 29.04.2021. Згідно Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 - захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини.

З рішенням обласної МСЕК ОСОБА_1 не погодився і за власною заявою від 10.08.2021 в порядку оскарження рішення обласної МСЕК був направлений в травматологічне відділення клініки ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» на 31.08.2021.

Згідно п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 в особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпро) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

Згідно експертних рекомендацій консультативного висновку №3848 ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» у пацієнта має місце ураження хребта з порушенням функції першого ступеня, гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь 2, ризик 3, кардіосклероз дифузний, СН I ст., ФК I зі збереженою ФВ, змішаний зоб II ст., еутиреоз, що підтверджено даними обстеження в клініці інституту. Зазначені функціональні порушення призвели до обмеження наступних видів життєдіяльності: до трудової діяльності 0 ст., до самостійного пересування 0 ст., до самообслуговування 0 ст., до орієнтації 0 ст, до спілкування 0 ст., до навчання 0 ст., до здатності контролювати свою поведінку 0 ст.

ОСОБА_1 був оглянутий на засіданні обласної МСЕК 12.10.2021 за діагнозом: «Хронічний дискогенний попереково-крижовий радикуліт L4L5 праворуч на фоні міжхребцевого остеохондрозу, деформуючого спондильозу всіх відділів хребта, легкий больовий синдром, незначне порушення стато-кінетичної функції хребта».

Враховуючи виявлену патологію, ступінь функціональних порушень, консультативний висновок ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України», згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011р. № 561, «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», які затверджені постановою КМУ України від 03.12.2009 №1317 не визнаний особою з інвалідністю.

З рішенням обласної МСЕК ОСОБА_1 не погодився.

Згідно п. 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

На підставі викладеного, представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити.

Від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи вимоги статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 28.05.2017 року по 30.04.2018 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти. З 30.04.2018 по 28.05.2021 залучався та брав безпосередню участь в операції об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань у складі 7 окремої автомобільної санітарної роти, що підтверджується довідкою складі 7 окремої автомобільної санітарної роти від 28.05.2021 №136.

Позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.01.2018.

Згідно з довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12ААА №005971 за результатами первинного огляду обласною МСЕК 10.08.2021 визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках: первинно по страховці 15% (п`ятнадцять) по свідоцтву про хворобу № 496 від 29.04.2021 згідно Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013. Захворювання, «так», пов`язані із захистом Батьківщини. Група інвалідності позивачу не встановлена.

З матеріалів справи убачається, що позивач не погодився з висновком Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» і за власною заявою від 10.08.2021 в порядку оскарження рішення обласної МСЕК був направлений в травматологічне відділення клініки ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на 31.08.2021 (далі - ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України»).

З 31.08.2021 по 10.09.2021 позивач перебував у стаціонарі відділення травматології ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України» з діагнозом остеохонроз, спондилоартроз попереково-крижового відділу хребта, грижі дисків L3-L4, L5-S1, правостороннянеріко виражена люмбоішіалгія, м`язово-тонічний синдром, ПФХ 1 ст. Гіпертонічна хвороба II стадії, ступінь 2, ризик 3,ІХС: кардіосклероз дифузний, СН I ст., ФК I зі збереженою ФВ, змішаний зоб II ст., еутиреоз. Захворювання, «так», пов`язані із захистом Батьківщини, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №3848.

ОСОБА_1 був оглянутий повторно на засіданні обласної МСЕК 12.10.2021 за результатами якого позивач не визнаний особою з інвалідністю.

Згідно з листом від 09.11.2021 №01/17-731 відповідач повідомив позивача, що враховуючи виявлену патологію, ступінь функціональних порушень, консультативний висновок ДУ «Український державний НДІ МСПІ МОЗ України», згідно «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої наказом МОЗ України від 05.09.2011 № 561, «Положення про медико-соціальну експертизу» і «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», які затверджені постановою КМУ України від 03.12.2009 №1317, позивача не визнано особою з інвалідністю.

З рішенням обласної МСЕК ОСОБА_1 не погодився.

13.10.2021 відповідачем медична-експертна справа за заявою позивача скерована до Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України».

ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров`я України», розглянувши надані документи дійшла висновку, що підстав для встановлення ОСОБА_1 інвалідності немає. Рішення обласної МСЕК прийняте у відповідності до вимог п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від03.12.2009 №1317, наказу МОЗ України від 05.09.2011 №561, наказу МОЗ від 05.06.2012 №420, що вказано у листі від 29.10.2021 №56-13/14-713.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон України №875-ХІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частина перша статті 2 Закону №875-ХІІ передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю (ч.2 ст.6 Закону №875-ХІІ).

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон України №2961-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації, визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення про МСЕК).

Згідно із пунктами 3, 4 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

У силу підпункту 1 пункту 11 Положення про МСЕК міські, міжрайонні, районні комісії визначають, зокрема групу інвалідності.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії: здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання (абзаци другий і третій пункту 12 Положення про медико-соціальну експертизу).

Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх; повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє якість розроблених ними індивідуальних програм реабілітації, здійснює контроль за повнотою і якістю виконання програми (абзаци четвертий і шостий пункту 13 Положення про медико-соціальну експертизу).

Згідно з пунктом 17 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (п.18 Положення про МСЕК).

Наведеним нормам кореспондують приписи пунктів 23 та 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення №1317), відповідно до яких у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи.

Отже, МОЗ України уповноважене розглядати скарги на рішення обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій та, у випадку виявлення фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу, може доручити Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення.

У свою чергу Центральна МСЕК за дорученням МОЗ України повторно оглядає осіб, які оскаржили рішення обласних, Київської та Севастопольської центральних міських комісій, перевіряє обґрунтованість прийнятих рішень і в разі необхідності скасовує їх.

Суд звертає увагу на те, що порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначені Положенням №1317, а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 (далі Інструкція №561).

Відповідно до пункту 26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причини інвалідності наведено у пункті 26 Положення №1317.

Згідно із даним пунктом Положення №1317 підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені, зокрема:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії).

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів (п.27 Положення №1317).

Пунктом 2.2 Інструкції №561 передбачено, що критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Ступінь обмеження життєдіяльності - це величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне. Помірно виражене обмеження життєдіяльності зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №561 повторний огляд інвалідів проводиться згідно з пунктом 22 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Згідно з пунктом 3.4 Інструкції №561 група інвалідності III встановлюється при таких захворюваннях: відсутність одного ока; стійкий повний птоз на одному оці після проведення усіх видів відновного лікування; сліпота на одне око (гострота зору з переносною корекцією 0,05 і нижче або концентричне звуження поля зору до 10 град. від точки фіксації); двобічна глухота; стійка трахеостома; стеноз гортані II-III ступенів внаслідок травматичного або інфекційного ураження нервово-м`язового апарату гортані з одно- або двобічним парезом і стійкою дисфонією; стійка афонія органічного генезу; дефект щелепи чи твердого піднебіння, якщо протезування не забезпечує жування; спотворюючі обличчя рубці та дефекти, які не піддаються хірургічно-косметологічній корекції; гіпофізарний нанізм; остеохондропатія, остеохондродистрофія при зрості менше 150 см.; помірна сенсорна афазія; параліч китиці; параліч або виражений парез верхньої або нижньої кінцівки, що супроводжується значним обмеженням обсягу активних рухів в усіх суглобах і гіпотрофією м`язів: плеча - більше 4 см, передпліччя - більше 3 см, стегна - більше 8 см, гомілки - більше 6 см, а також гіпотрофією м`язів китиці чи стопи; чужорідне тіло в речовині головного мозку (внаслідок травми), якщо травма супроводжувалась абсцесом мозку або менінгоенцефалітом; значний дефект кісток черепа (3 кв.см і більше, крім випадків заміщення його аутокісткою) або при менших розмірах, якщо має місце пульсація мозку, або при відсутності пульсації у випадках, коли травма супроводжувалась ускладненням (інфекційно-гнійним процесом); відсутність китиці і вищий рівень ампутації верхньої кінцівки; хибний суглоб плеча або обох кісток передпліччя; відсутність усіх фаланг чотирьох пальців китиці, за винятком першого; відсутність трьох пальців китиці, включаючи перший; анкілоз чи виражена контрактура тих самих пальців у функціонально невигідному положенні; відсутність першого та другого пальців з відповідними п`ястковими кістками; відсутність перших пальців обох китиць; відсутність трьох пальців китиці з від

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства слідує, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи, яке проводиться медико-соціальними експертними комісіями. При цьому рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у зв`язку із незгодою позивача із рішенням відповідача щодо невизнання його особою з інвалідністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» з 31.08.2021 по 10.09.2021, до якого був скерований відповідачем.

ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у своєму консультативному заключенні не зробив висновку, що захворювання позивача, дають підстави для надання позивачу інвалідності.

Пунктом 1.10 Інструкції №561встановлено, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

З викладеного убачається, що під час проведення медико-соціальної експертизи комісія проводить саме огляд особи та вивчення медичних документів, які складені лікувальним закладом, що направив особу на експертизу, саме на керівника якого відповідно до пункту 18 Положення про МСЕК і покладено відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача лікувальним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії.

Крім того, відповідно до пункту 2.13.4 Порядку та Критеріїв встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.06.2012 №420, для встановлення інвалідності має значення ступінь втрати працездатності у відсотковому співвідношенні. Проте для встановлення ІІІ групи інвалідності ступінь обмеження життєдіяльності особи встановлюється в межах 30-60%.

Позивачу встановлено ступінь 15%, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, а тому не підпадають встановлені МСЕК функціональні порушення в організмі позивача для встановлення інвалідності.

Критеріями встановлення групи інвалідності є не діагноз, а його наслідки, які призвели до порушення функції органів і систем організму, які, в свою чергу, призвели до обмеження життєдіяльності. Саме ступінь порушення функцій організму та обмеження життєдіяльності є критеріями встановлення тієї чи іншої групи інвалідності та відсотку втрати працездатності.

У зв`язку із наведеним, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що наявність у нього хвороб, що призводять до інвалідності, автоматично означає необхідність встановлення йому інвалідності.

При вирішенні вказаного спору судом взято до уваги, що Законом №875-XІI передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи МОЗ України.

При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, а адміністративний суд, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до компетенції цього органу.

З огляду на наведене, суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо встановлення позивачу інвалідності є дискреційними повноваженнями та виключною його компетенцією.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень МСЕК, суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка на час спірних правовідносин визначена Положенням №1317 та Інструкцією №561. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі №160/12235/19.

Як слідує з матеріалів справи, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем були враховані та досліджені документи, на які позивач посилається, як на доказ обґрунтованості своїх позовних вимог, рішення прийнято після проведення необхідних досліджень позивача закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, та за результатами об`єктивного обстеження позивача членами комісії.

В той же час, у позовній заяві позивач не зазначає про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення МСЕК, а тому факту порушення відповідачем цієї процедури в межах даної справи не встановлено.

Натомість, при дослідженні обставин справи, з урахуванням норм чинного законодавства та доказів, які були надані до матеріалів справи сторонами, слідує, що в даному випадку, розглядаючи питання про встановлення позивачу інвалідності, в діях відповідача відсутні порушення щодо порядку розгляду спірного питання в контексті приписів Інструкції №561, Положення №1317, у зв`язку з чим відсутні підстави щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення інвалідності.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову адвоката Хорольського Ігоря Володимировича в інтересах в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Луганського комунального закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, буд. 37) про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова