Постанова

від 02.08.2023 по справі п/320/937/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № П/320/937/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Дошкільного навчального закладу (Ясла-садочок) комбінованого типу №7 "Орлятко", Білоцерківської міської ради Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Дошкільного навчального закладу (Ясла-садочок) комбінованого типу № 7 "Орлятко" третя особа - Білоцерківська міська рада Київської області про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (Ясла-садочок) комбінованого типу № 7 "Орлятко", в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №7 «Орлятко» Білоцерківської міської ради Київської області за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, бульвар М. Грушевського, 14, шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень зазначених в акті від 17.12.2019 № 1047.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Білоцерківська міська рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що значна кількість виявлених позивачем порушень була усунута в короткий термін, тобто відповідачем вжито дієвих заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень, а саме функціонування закладу не створює реальної загрози життю та здоров`ю людей, в той же час, виділення коштів з міського бюджету на усунення всіх пунктів порушень відбувається поступово. Апелянт зазначає, що повне зупинення експлуатації будівлі відповідача порушує принцип співмірності та порушує право на освіту здобувачів освіти. Також скаржник звертає увагу про відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з даним позовом.

Відповідач також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані аналогічними обставинами, що і апеляційна скарга Білоцерківської міської ради Київської області.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що на момент апеляційного розгляду залишились неусунутими 3 порушення, які є істотними і стосуються відсутності у відповідача необхідної системи заходів для попередження виникнення пожежі, виявлення пожежі, оповіщення про пожежу, швидкого реагування на неї, розповсюдження пожежі і чадного газу та продуктів горіння по всьому об`єкту та швидкої евакуації людей, тобто створюють реальну загрозу життю і здоров`ю. Також позивач зазначає, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує свої повноваження через свої територіальні органи, до яких належить ГУ ДСНС України у Київській області, що свідчить про наявність у позивача відповідної адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку письмового провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, позивачем складено акт від 17.12.2019 №1047 (а.с.19-26 т.1), в якому зафіксовано 16 порушень, а саме:

1) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 7.2, додатку А (обов`язковий), таблиця А.1 ДБН В.2.5-56:2014;

2) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей 3-го типу у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 4, додатку Б (обов`язковий), таблиця Б.1 ДБН В.2.5-56:2014;

3) пункт 2.31 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - сходові клітини, коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням (будівля ДНЗ);

4) підпункт 4, пункт 2.1, глава 2, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - не здійснено технічне обслуговування наявної системи зовнішнього протипожежного водопостачання (пожежного гідранта) один раз на рік з випробуванням на тиск та витрату води з оформленням відповідного акту. (територія об`єкту);

5) пункт 1.21. глава 1, розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні - не здійснено перевірку пристроїв блискавкозахисту будівлі відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (будівля ДНЗ);

6) пункт 2.5, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - дерев`яні конструкції даху не піддано вогнезахисному оброблянню з забезпеченням І-ї групи вогнезахисної ефективності (будівля ДНЗ, господарча будівля);

7) пункт 22, розділу ІІ пункт 2.3 глава 2 розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - знижено клас вогнестійкості заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, котрі відокремлюють приміщення різного призначення, а саме приміщення комори на 1-му поверсі та суміжні приміщення коридору (будівля ДНЗ);

8) пункт 22, розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.3 глава 2 розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - знижено клас вогнестійкості заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, котрі відокремлюють приміщення різного призначення, а саме простір горища та суміжні приміщення ДНЗ (будівля ДНЗ);

9) пункт 22, розділ ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.37 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - у світових прорізах сходових клітин на кожному поверсі не забезпечено відкривні фрамуги (вікна) площею не менше 1,2 м2 з метою димовидалення (простір сходових клітин найменованих галерея №1 та галерея №2 в будівлі ДНЗ);

10) пункт 22, розділ ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.37 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - у просторі сходової клітини здійснено реконструкцію з улаштуванням адміністративного приміщення під сходами (будівля ДНЗ);

11) пункт 2.17, 2.23 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - стіни на шляхах евакуації оздоблені матеріалами з вищою пожежною небезпекою ніж Г2, В2, Д2, Т2. (коридори 1-го, 2-го поверхів будівлі ДНЗ);

12) пункт 2.37 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - відсутні пристрої для самозачинення та ущільнення дверей що ведуть до сходових клітин (простір сходових клітин найменованих галерея №1 та галерея №2 в будівлі ДНЗ);

13) пункт 22, розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.37, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - з коридорів 1-го поверху до сходових клітин найменованих, як галерея №1 та галерея №2 демонтовано двері передбачені проектом (будівля ДНЗ);

14) пункт 2.9, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - для приміщень складського призначення не визначено категорію вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016, а також клас зони згідно з НПАОП 40.1-1.32-01 (приміщення комори на 1-му поверсі та приміщення комори на підвальному поверсі будівлі ДНЗ; складські приміщення господарчої будівлі);

15) пункт 9.1 глава 9, розділ VІ Правил пожежної безпеки в Україні - під час зберігання різних речовин та матеріалів не враховано їх пожежонебезпечні фізико-хімічні властивості, сумісність, а також ознаки однорідності речовин (три складських приміщення в господарчій будівлі);

16) пункт 9.1 глава 9, розділ VІ Правил пожежної безпеки в Україні - під час зберігання речовин та матеріалів їх розміщення не здійснено на стелажах або в штабелях з врахування нормованих відстаней між ними (три складських приміщення в господарчій будівлі).

Через існування небезпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про застосування до відповідача заходів реагування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки відповідач не усунув порушення, які виявлені в ході проведення перевірки, наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №7 «Орлятко» Білоцерківської міської ради Київської області за адресою: Київська область, м.Біла Церква, бульвар М.Грушевського, 14 шляхом зобов`язання відповідача повністю упинити експлуатацію вказаного об`єкта до повного усунення порушень, зазначених в акті від 17.12.2019 №1047.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

В силу вимог ч.7 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до ст.1 Кодексу цивільного захисту України, цей Кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Статтями 64, 65, 66 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до чинного законодавства.

Згідно зі ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що позивач, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Частинами 1-2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст.70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Разом з тим, згідно ст.69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

До суду першої інстанції надходили докази вжиття відповідачем заходів з метою усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки та актом перевірки відповідача від 25.06.2020 №257 (а.с.3-10 т.2) підтверджено, що з 16 виявлених порушень лише 6 залишились неусунутими, а саме:

1) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 7.2, додатку А (обов`язковий), таблиця А.1 ДБН В.2.5-56:2014;

2) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей 3-го типу у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 4, додатку Б (обов`язковий), таблиця Б.1 ДБН В.2.5-56:2014;

3) пункт 2.5, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - дерев`яні конструкції даху не піддано вогнезахисному оброблянню з забезпеченням І-ї групи вогнезахисної ефективності (будівля ДНЗ, господарча будівля);

4) пункт 22, розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.3 глава 2 розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - знижено клас вогнестійкості заповнення прорізів у протипожежних перешкодах, котрі відокремлюють приміщення різного призначення, а саме простір горища та суміжні приміщення ДНЗ (будівля ДНЗ);

5) пункт 22, розділ ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.37 глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - у просторі сходової клітини здійснено реконструкцію з улаштуванням адміністративного приміщення під сходами (будівля ДНЗ);

6) пункт 22, розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні пункт 2.37, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - з коридорів 1-го поверху до сходових клітин найменованих, як галерея №1 та галерея №2 демонтовано двері передбачені проектом (будівля ДНЗ).

Вказаний акт перевірки підписано відповідачем та зазначено, що порушення будуть усунуті за наявності державного фінансування.

Під час апеляційного розгляду справи відповідачем подано до суду акт від 21.01.2022 №33, складений за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (а.с.61-68 т.3), відповідно до якого не усунутими залишились лише 3 порушення, а саме:

1) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системами протипожежного захисту у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 7.2, додатку А (обов`язковий), таблиця А.1 ДБН В.2.5-56:2014;

2) пункт 1.2, глава 1, розділ V Правил пожежної безпеки в Україні - будівля та приміщення об`єкту не обладнано системою оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей 3-го типу у відповідності до вимог діючих норм, а саме: пункту 4, додатку Б (обов`язковий), таблиця Б.1 ДБН В.2.5-56:2014;

3) пункт 2.5, глава 2, розділ ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні - дерев`яні конструкції даху не піддано вогнезахисному оброблянню з забезпеченням І-ї групи вогнезахисної ефективності (будівля ДНЗ, господарча будівля).

Обставини щодо не усунення вказаних порушень не заперечуються апелянтами, однак вони зазначають про їх формальність та необхідність виділення додаткових бюджетних коштів для їх повного усунення.

Колегія суддів зазначає, що порушення, які залишились не усунутими можуть мати наслідком виникнення пожежі, про що прямо зазначено в актах від 17.12.2019 № 1047, від 25.06.2020 №257 та від 21.01.2022 №33 в полі «ризики настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності).

У відповідності до п.п.25, 26 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків; небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Таким чином, законодавець пов`язує створення реальної загрози життю та/або здоров`ю людини від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Зазначені позивачем в актах в актах від 17.12.2019 № 1047, від 25.06.2020 №257 та від 21.01.2022 №33 порушення, які лишились неусунутими, колегія суддів вважає істотними, пов`язаними з ризиком настання реальної загрози життю та здоров`ю людей, які працюють, перебувають в закладі дошкільної освіти, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, перешкоджати попередженню та виявленню пожежі, оповіщенню про пожежу, швидкого реагування і евакуації людей.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржників, що виявлені порушення не створюють загрози життю та здоров`ю осіб, що перебуватимуть у приміщенні закладу освіти.

Мета застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) полягає в убезпеченні людей від можливої небезпеки. Разом з тим, форма такого захисту повинна бути розумною, не порушувати прав відповідача і не повинна перешкоджати власнику (користувачу) вживати заходів до усунення виявлених порушень.

Поняття «загроза життю та/або здоров`ю людини» є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

На думку суду, наведені порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки безумовно пов`язані з ризиком настання реальної загрози життю та/або здоров`ю людей, які працюють, перебувають в закладі освіти, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі та є обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Крім того, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд зазначає, що закріплені у 53 Конституції України право на освіту не повинні бути забезпечене шляхом нехтування ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, наявність акту від 21.01.2022 №33 (про часткове усунення встановлених під час перевірки порушень) не спростовує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів реагування, оскільки відповідні порушення були усунуті після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спірних правовідносин, а не на час подання позову суб`єктом владних повноважень чи ухвалення судом першої інстанції рішення.

Усунення відповідачем усіх, встановлених перевіркою, порушень є підставою для звернення до позивача, оскільки ч.5 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» надано повноваження органу, який ініціював призупинення, зняття відповідного заходу реагування.

Зазначений висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 у справі №1540/4375/18, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Зважаючи на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що не дивлячись на часткове усунення з боку відповідача встановлених порушень, низка з них станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції залишались такими, що створювали реальну загрозу життю і здоров`ю людей. Отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд під час розгляду справи №812/2061/17 у постанові від 29.04.2020, який має бути врахований судом.

Твердження апелянтів щодо необхідності виділення додаткових коштів для усунення всіх виявлених порушень в жодному разі не свідчить про відсутність реальної загрози життю та здоров`ю людей.

Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності) відповідача. Сама по собі відсутність коштів на забезпечення протипожежної та техногенної безпеки, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Наведений висновок викладений Верховним Судом у постановах від 26 березня 2020 року по справі №520/6694/19, від 23 квітня 2020 року у справі №812/1262/18 та від 19 липня 2023 року у справі №200/2315/20-а.

Існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до відповідача заходів реагування.

Вказаний висновок узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 160/4988/19 та від 19 липня 2023 року у справі №200/2315/20-а.

Щодо адміністративно процесуальної дієздатності позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1052, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Приписами підпункту 48 пункту 3 вищевказаного Положення №1052 закріплено, що до основних завдань ДСНС належить, зокрема, звернення безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної.

Таким чином, позивач, як територіальний орган ДСНС України, наділений повноваженнями до звернення до адміністративного суду з даним позовом та має відповідну адміністративну процесуальну дієздатність.

Інші доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційні скарги Дошкільного навчального закладу (Ясла-садочок) комбінованого типу №7 "Орлятко", Білоцерківської міської ради Київської області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови виготовлено 02 серпня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма