Рішення

від 31.07.2023 по справі 742/1287/23

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/572/23

Єдиний унікальний № 742/1287/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2023 року Прилуцькийміськрайонний судЧернігівськоїобласті в складі: головуючого судді Бездідька В.М., за участю секретаря судового засідання Голушко А.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Мартиненко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Жовнер О.М., до Комітету самоорганізації населення №4 району м`ятно-дослідної станції про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У березні 2023 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Комітету самоорганізації населення №4 мікрорайону м`ятнодослідної станції; стягнути з Комітету самоорганізації населення №4 мікрорайону м`ятнодослідної станції на її користь моральну шкоду у розмірі 35000,00 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач проходила в якості підозрюваної у кримінальному провадженні №12022275420000191. Під час ознайомлення з матеріалами справи 07 липня 2022 року дізналась, що серед матеріалів справи наявна характеристика - довідка від 23.05.2022 року видана Комітетом самоорганізації населення №4 мікрорайону м`ятно-дослідної станції в якій зазначено інформація, що гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зарекомендувала себе із негативного боку через алкогольну залежність. Ця довідка в подальшому стала причиною проведення судово-медичної експертизи для встановлення у Позивачки наявності психологічних відхилень у зв`язку з алкогольною залежністю. За висновком судово-медичної експертизи така залежність невстановлена. На даний час кримінальне провадження не закрито та рішення не винесено у зв`язку з чим у ОСОБА_1 постійно виникають конфліктні ситуації з ОСОБА_3 (яка проходила по справі в якості постраждалої), але захистити свої права, викликати поліцію вона не може, оскільки дана особа повідомляє працівникам поліції, що у позивача психічні розлади, спричиненні алкогольною залежністю та показує копію цієї характеристики, тим самим порушуючи права ОСОБА_4 на честь і гідність людини і громадянина. Позивач за таких обставин не може жити в нормальних умовах, не може реалізувати своє право на працю адже після отримання таких відомостей їй відмовляють у працевлаштуванні, погіршились відносини з сусідами, настрій став пригнічений, зникла довіра до органів місцевого самоврядування. Позивач вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди.

24.04.2023 від відповідача надійшов відзив, згідно якого позов не визнає з тих підстав, що заявлена моральна шкода жодним чином не підстверджена, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Суд своєю ухвалою від 20.03.2023 задовольнив заяву позивача ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору, постановив розстрочити сплату судового збору на чотири місяці, але не пізніше винесення судового рішення по суті спору (закінчення розгляду справи у суді першої інстанції), прийняв позовнузаяву дорозгляду тавідкрити провадженняу справі, ухвалив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, позивач надала квитанції про сплату судового збору у сумі 500 грн.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно характеристики довідки від 23.05.2022 виданої Головою КСН №4 на гр. ОСОБА_1 , остання характеризується негативну через алкогольну залежність, а також через свій психологічний стан (а.с.13).

Позивач на обліку у лікаря нарколога не перебуває (а.с.14-15).

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №172 у ОСОБА_1 не виявлено психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю з синдромом залежності (а.с.16-18).

Відповідно до довідки зі Стрітенського собору м. Прилуки позивач характеризується позитивно, алкогольні напої не вживає, громадський спокій не порушує (а.с.19).

Відповідно до пояснювальної записки від 10.08.2022 голова КСН №4 вказує, що дійсно на вимогу поліції надав довідку характеристику на гр. ОСОБА_1 . Характеристика складена на підставі бесід з сусідами громадянки та особистого досвіду спілкування голови КСН №4 з позивачем (а.с.35-36).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захистцивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Способами захисту цих цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з частинами другою та третьою статті 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі за текстом - Постанова ВСУ) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови ВСУ визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

За наслідками судового засідання суд встановив, що відповідач видав характеристику на позивача, вказавши, що вона характеризується негативно, у зв`язку з вживанням алкоголю та психічним станом, проте згідно висновку експерта психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю у позивача не виявлено. Тому позовна вимога щодо визнання дій відповідача протиправними підлягає задоволенню, оскільки видача характеристики, яка не відповідає дійсності, є протиправно.

Разом з тим, суд констатує, що позивач не надала жодних належних та достовірних доказів, які б підтверджували наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Тому вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

VІ. Розподіл судових витрат.

При звернення до суду позивач заявила дві позовні вимоги та клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке задоволено судом. У судовому засідання позивач надала дві квитанції по 250 грн про сплату судового збору, тобто позивач сплатила судовий збір за одну позовну вимогу на загальну суму 500 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, оскільки позов задоволено частково, судові витрати по справі необхідно стягнути наступним чином: 1073,60 грн з відповідача на користь держави та 573,60 грн з позивача на користь держави.

Керуючого ст.ст.2, 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355, п.9, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Жовнер О.М., до Комітету самоорганізації населення №4 району м`ятно-дослідної станції про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Комітету самоорганізації населення №4 мікрорайону м`ятно-дослідної станції.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 573,60 грн.

Стягнути з Комітету самоорганізації населення №4 району м`ятно-дослідної станції (код ЄДРПОУ 26543531) на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

У решті заявлених позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлено 04.08.2023.

Суддя Володимир БЕЗДІДЬКО