Рішення

від 17.07.2023 по справі 182/1515/23

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/1515/23

Провадження № 2/0182/1531/2023

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17.07.2023 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

секретар Іванова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до територіальної громади міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимогимотивує тим,що 09.09.2019року міжнею та ОСОБА_2 (задорученням відякого діяв ОСОБА_3 )було укладенодоговір купівлі-продажу житловогобудинку,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 ,який булопосвідчено приватнимнотаріусом Нікопольськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті МігуновимС.О.за реєстровимномером 1029.Державна реєстраціяправа власностіна житловийбудинок булапроведена 09.09.2019року,про щосвідчить витягз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностіза №180278519.Відповідно доукладеного договору,нею булопридбано житловийбудинок,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .Земельна ділянкапід цимбудинком попереднімвласником небула приватизована,а перебувалав йогокористуванні.Саме тому,згідно договорукупівлі-продажу,укладеного міжними,нею бувпридбаний лишебудинок,а земельнаділянка,згідно діючогозаконодавства,перейшла вїї користування,відповідно дойого цільовогопризначення «длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнихділянок)».Будучи власницеюжитлового будинкута користувачемземельної ділянки,вона вирішилаїї приватизувати,подавши відповіднузаяву доНікопольської міськоїради.В задоволенніподаної неюзаяви пропередачу земельноїділянки уприватну власністьНікопольською міськоюрадою їйбуло відмовлено,оскільки,згідно рішеннявиконавчого комітетуНікопольської міськоїради народнихдепутатів Дніпропетровськоїобласті від21.06.1996року №404,земельну ділянку,площею 0,0895га,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,було переданоу приватнувласність громадянці ОСОБА_4 (лист від19.01.2023року за№ ЦН53/23).На підтвердженняцього Нікопольськоюміською радоюїй булонадано копіювитягу зрішення від21.06.1996року №404«Про передачуземельної ділянкиу приватнувласність»,та копіюДержавного актуна правоприватної власностіна землю, серії ДП 553 від 27.06.1996 року, виданого на ім`я громадянки ОСОБА_4 . Про те, що земельна ділянка під належним їй житловим будинком була передана у приватну власність, їй нічого не було відомо. Зазначена інформація для неї стала повною несподіванкою, оскільки при укладанні угоди купівлі - продажу житлового будинку робились відповідні запити та перевірки наявних документів за цим об`єктом нерухомості. На той час, для укладення угоди купівлі - продажу житлового будинку та нотаріального посвідчення такого договору необхідною умовою такої дії було вирішення питання щодо земельної ділянки під житловим будинком, яка повинна була бути або у власності продавця (приватизована), або в його користуванні (без приватизації) з обов`язково присвоєним кадастровим номером. Тоді це питання ними було вирішено наступним чином, а сааме: присвоєно кадастровий номер земельній ділянці без її передачі у приватну власність (приватизації). Згідно технічної документації «Із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості», яка розроблена в 2019 році ТОВ «Домінант» на замовлення тодішнього власника будинку ОСОБА_2 , земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1211600000:03:030:0101. Крім того, при розробці технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були проведені роботи з замірами ділянки та встановленням її точної площі на 2019 рік, яка склала - 0,0875 га., що відрізняється від площі земельної ділянки, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю 1996 року, розмір 0,0895 га. Цю неточність було виправлено та відображено в Державному земельному кадастрі земельних ділянок (витяг від 04.10.2021 року). Усі вимоги, передбачені діючим законодавством для нотаріально посвідчення договору, ними було виконано і 09.09.2019 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна було проведено 09.09.2019 року. Вже, будучи власницею вищезазначеного житлового будинку, вона мала намір оформити право власності на земельну ділянку, площею 0,0875 га, яка використовується нею для будівництва та обслуговування належного їй житлового будинку, адже після укладеного договору купівлі - продажу житлового будинку вона фактично перейшла в її користування. Однак, в задоволенні поданої нею заяви про передачу земельної ділянки у власність вона отримала відмову та рекомендацію щодо захисту свого права власності у судовому порядку. У виконавчого комітету Нікопольської міської ради не виникало сумніву або зауважень щодо її права власності на житловий будинок та її користування земельною ділянкою для обслуговування будинку, але, в зв`язку з наявною інформацією щодо її приватизації у 1996 році, такий дозвіл вони надати не можуть. Тому, на підставі вищевикладеного та, відповідно до діючих норм чинного законодавства, вважає, що має всі правові підстави на визнання за собою права власності на земельну ділянку, площею 0,0875 га, за кадастровим номером 1211600000:03:030:0101, яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час вона обмежена в реалізації свого права власності на цей об`єкт нерухомого майна, а тому для визнання права власності на нього вона змушена звернутись до суду. Звертаючись до суду з даним позовом, вона обирає спосіб захисту свого майнового права, визначений п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, визнання права. За таких обставин звернулась до суду.

В судове засідання позивачка не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності, на задоволенні позову наполягала та просила суд її вимоги задовольнити (а.с.39).

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась також. Скориставшись своїм правом, визначеним ЦПК України, надала до суду відзив на позовну заяву (а.с.41-44), в якому просила суд прийняти судове рішення, згідно чинного законодавства України, та розгляд справи здійснювати за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Всудовому засіданнівстановлено,що09.09.2019року міжпозивачкою посправі та ОСОБА_2 (задорученням відякого діяв ОСОБА_3 )було укладенодоговір купівлі-продажу житловогобудинку,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 ,який булопосвідчено приватнимнотаріусом Нікопольськогоміського нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті МігуновимС.О.за реєстровимномером 1029.Державна реєстраціяправа власностіна житловийбудинок булапроведена 09.09.2019року,про щосвідчить витягз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнопро реєстраціюправа власностіза №180278519(а.с.6-9).Відповідно доукладеного договору,позивачкою булопридбано житловийбудинок,що розташованийза адресою: АДРЕСА_1 .Земельна ділянкапід цимбудинком попереднімвласником небула приватизована,а перебувалав йогокористуванні.Саме тому,згідно договорукупівлі-продажу,укладеного міжними,позивачкою бувпридбаний лишебудинок,а земельнаділянка,згідно діючогозаконодавства,перейшла вїї користування,відповідно дойого цільовогопризначення «длябудівництва іобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибнихділянок)».Будучи власницеюжитлового будинкута користувачемземельної ділянки,позивачка вирішилаїї приватизувати,подавши відповіднузаяву доНікопольської міськоїради.Однак,в задоволеннізаяви пропередачу земельноїділянки уприватну власністьпозивачки Нікопольськоюміською радоюбуло відмовлено,оскільки,згідно рішеннявиконавчого комітетуНікопольської міськоїради народнихдепутатів Дніпропетровськоїобласті від21.06.1996року №404,земельну ділянку,площею 0,0895га,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,було переданоу приватнувласність громадянці ОСОБА_4 (лист від19.01.2023року за№ ЦН53/23)(а.с.10).На підтвердженняцього Нікопольськоюміською радоюїй булонадано копіювитягу зрішення від21.06.1996року №404«Про передачуземельної ділянкиу приватнувласність» (а.с.11-12),та копіюДержавного актуна правоприватної власностіна землю, серії ДП 553 від 27.06.1996 року, виданого на ім`я громадянки ОСОБА_4 (а.с.13).. Для укладення угоди купівлі - продажу житлового будинку та нотаріального посвідчення такого договору необхідною умовою такої дії було вирішення питання щодо земельної ділянки під житловим будинком, яка повинна була бути або у власності продавця (приватизована), або в його користуванні (без приватизації) з обов`язково присвоєним кадастровим номером. Тоді це питання ними було вирішено наступним чином, а сааме: присвоєно кадастровий номер земельній ділянці без її передачі у приватну власність (приватизації). Згідно технічної документації «Із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості», яка розроблена в 2019 році ТОВ «Домінант» на замовлення тодішнього власника будинку ОСОБА_2 (а.с.14-23), спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 1211600000:03:030:0101. Крім того, при розробці технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) були проведені роботи з замірами ділянки та встановленням її точної площі на 2019 рік, яка склала - 0,0875 га., що відрізняється від площі земельної ділянки, яка зазначена в державному акті на право приватної власності на землю 1996 року, розмір 0,0895 га. Цю неточність було виправлено та відображено в Державному земельному кадастрі земельних ділянок (витяг від 04.10.2021 року). Усі вимоги, передбачені діючим законодавством для нотаріально посвідчення договору, ними було виконано і 09.09.2019 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку. Реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна було проведено 09.09.2019 року. Виконавчий комітет Нікопольської міської ради не мав сумніву або зауважень щодо права власності позивачки на житловий будинок та її користування земельною ділянкою для обслуговування будинку, але, в зв`язку з наявною інформацією щодо приватизації землі у 1996 році, такий дозвіл надатись не може.

Відповідно доч.1ст.120Земельного кодексуУкраїни, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебуває у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебуває у праві власності іншої особи, переходить і право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Така ж правова позиція міститься у Постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 13.04.2016 року у справі № 6-253цс16 де зазначено, що, за змістом статті 377 ЦК України та ст.120 ЗК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. При цьому, при застосуванні положень статті 120 ЗК України, у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України, слід виходити з того, що, у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак, земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ч.1 ст.321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст.392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.12, 13, 18, 62, 64, 76, 81, 89, 263-265, 268ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до територіальноїгромади містаНікополя вособі Нікопольськоїміської радиДніпропетровської областіпро визнанняправа власностіна земельнуділянку - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ІПН НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, площею 0,0875 га, за кадастровим номером 1211600000:03:030:0101, яка виділена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал