Постанова

від 27.07.2023 по справі 920/232/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2023 р. Справа№ 920/232/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Маренич Г.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 27.07.2023:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс"

на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023

у справі № 920/232/23 (суддя - Вдовенко Д.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"

до Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс"

про стягнення 407 824,75 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (далі - позивач, ТОВ "Енера Суми") звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом до Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" (далі - відповідач, КП Сумської міської ради "Електроавтотранс", скаржник) відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 301 119,65 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за листопад 2022 року, 100 339,15 грн. інфляційних втрат, 5 326,47 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за період лютий травень 2022 року, 1 039,48 грн. 3% річних за несвоєчасну оплату активної електричної енергії за листопад 2022 року відповідно до договору про постачання електричної енергії № 301100/31 від 28.01.2022, укладеного між сторонами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» 301 119 грн 65 коп. заборгованості за електричну енергію за листопад 2022 року, 6167 грн 96 коп. 3% річних, 100 339 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 6114 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вважав підтвердженим факт споживання відповідачем за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 електричної енергії, постачання якої здійснював позивач - ТОВ «Енера Суми».

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення оплати електричної енергії за листопад 2022 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство Сумської міської ради "Електроавтотранс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23 та ухвалити нове, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що є всі правові підстави для застосування ч. 1 ст. 617 ЦК України, а саме звільнення відповідача від нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 12.04.2022 до 20.05.2022, у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Скаржник зазначає, що Комунальне підприємство Сумської міської ради «Електроавтотранс» є критично важливим об`єктом, який надає послуги з перевезення пасажирів електро- та автотранспортом та є соціальним перевізником, що забезпечує пільговий проїзд малозабезпечених та пільгових верств населення Сумської міської територіальної громади. Основним видом економічної діяльності відповідача є перевезення пасажирів міським транспортом загального користування і джерелом доходу є плата за такі перевезення. 28 лютого 2022 року відповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» директором КП СМР «Електроавтотранс» було видано наказ №62-к/тр, яким працівників підприємства тимчасово частково увільнили від роботи. Розпорядженням Голови Сумської обласної державної адміністрації від 02.03.2022 за №84-ОД відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного часу», Указу Президента України від 24.02.22 №68/2022 встановлено безоплатний проїзд у міському електричному транспорті та пасажирському автомобільному транспорті.

Щодо заяви про зміну предмета позову скаржник зазначає, що листом №8/4063 від 11.10.2022 позивач направив повідомлення відповідачу про розірвання договору, у зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо підвищення ціни на електричну енергію. 28 жовтня 2022 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору № 301100/31 від 28.01.2022, відповідно до якої п.11.1 договору викладений в наступній редакції: « 11.1 договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.10.2022 включно, а в частині фінансових зобов`язань сторін до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами». Тобто 31 жовтня 2022 року договірні відносини між сторонами припинилися, тому скаржник вважає безпідставними нарахування вартості активної електричної енергії за листопад 2022 року в сумі 301 119 грн 65 коп. та нарахування 3% річних у розмірі 1039 грн 48 коп.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.06.2023 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Зокрема, позивач зазначає, що матеріали справи № 920/232/23 не містять доказів письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, доказів засвідчення Торгово-промисловою палатою України для відповідача за його зверненням введення воєнного стану як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за договором на постачання електроенергії. Щодо тверджень скаржника про припинення дії договору позивач зазначає, що згідно з листом оператора системи розподілу НЕК «Укренерго» № 01/12418 від 13.03.2023, відповідач змінив електропостачальника 21.11.2022, а до 21.11.2022 відповідач споживав електроенергію, яку поставляло саме ТОВ «Енера Суми».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та клопотання учасників апеляційного провадження

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2023 апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О., суддів - Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2023. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2023. Витребувано невідкладно матеріали справи № 920/232/23 з Господарського суду Сумської області.

20.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від представника Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 24.07.2023 задоволено клопотання представника Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

24.07.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду Сумської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського від 26.07.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СУМИ" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції в приміщенні суду. Доручено Господарському суду Сумської області проведення відеоконференції 27.07.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 27.07.2023 з`явився представник відповідача (скаржника), який підтримав апеляційну скаргу з викладених у апеляційній скарзі підстав.

Позивач у судове засідання 27.07.2023 представників не направив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлявся належним чином, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від третьої особи заяв та клопотань - не надходило.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 28.01.2022 між сторонами укладений договір № 301100/31 про постачання електричної енергії відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1.1. договору).

Цей договір про постачання електричної енергії (далі Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього Договору. (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 2.5. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

За умовами комерційної пропозиції № 301100/31, що є додатком № 3 до договору, здійснення оплати відбувається після фактичного споживання/отримання товару у 100% розмірі на підставі надісланого рахунку для оплати. Обсяги споживання товару підтверджуються складеним сторонами актом приймання-передачі товару. Оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 20 робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. договору).

28.10.2022 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 301100/31 від 28.01.2022 відповідно до якої п. 11.1. договору викладений у новій редакції: «Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.10.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін діє до дати здійснення повного розрахунку між сторонами».

Відповідно до матеріалів справи 28.02.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за лютий 2022 року на суму 1 217 566 грн. 57 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 15.03.2022.

Отримана у лютому 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 20.05.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача та платіжними дорученнями № 2,3 від 05.05.2022.

31.03.2022 сторони підписали акти про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за березень 2022 року на суму 456 577 грн. 32 коп. та на суму 220 555 грн 30 коп., позивач виставив відповідачу рахунки на оплату, які отримані відповідачем 12.04.2022.

Отримана у березні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 26.05.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

30.04.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за квітень 2022 року на суму 336 084 грн. 26 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 11.05.2022.

Отримана у квітні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 30.06.2022, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

31.05.2022 сторони підписали акт про прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за травень 2022 року на суму 281 527 грн. 57 коп. та позивач виставив відповідачу рахунок на оплату, який отриманий відповідачем 10.06.2022.

Отримана у травні 2022 року електрична енергія оплачена відповідачем 01.07.2022 в сумі 171 527 грн 57 коп., 05.07.2022 в сумі 10 000 грн, 06.07.2022 в сумі 10 000 грн, 07.07.2022 в сумі 10 000 грн, 08.07.2022 в сумі 5 000 грн, 11.07.2022 в сумі 10 000 грн, 12.07.2022 в сумі 45 000 грн, 13.07.2022 в сумі 20 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

30.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату активної електричної енергії за листопад 2022 року вартістю 301 119 грн 65 коп. (кількість кВт/год - 75003); рахунок отриманий відповідачем 27.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не оплатив отриману у листопаді 2022 року від позивача електричну енергію, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 301 119 грн 65 коп.; за порушення строків оплати електричної енергії за лютий травень, листопад 2022 року позивач нарахував відповідачу та заявляє до стягнення з відповідача 100 339 грн 15 коп. інфляційних втрат, 6365 грн 95 коп. 3% річних.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (частина шоста 276 ГК України).

Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Частиною сьомою статті 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач заперечує факт наявності заборгованості за листопад 2022 року вказуючи на закінчення строку дії договору 31.10.2022.

Як зазначено колегією суддів вище, відповідно до п. 11.1 в редакції додаткової угоди № 2 до договору № 301100/31 від 28.01.2022 він діє до 31.10.2022 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін діє до дати здійснення повного розрахунку між сторонами.

Таким чином строк дії укладеного між сторонами договору закінчився 31.10.2022.

У контексті вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо виникнення заборгованості з посиланням на відсутність договірних зобов`язань, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1. договору, під час виконання його умов, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), що регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п. 3.1.8 ПРРЕЕ).

За змістом п. 3.1.9 ПРРЕЕ споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.

У п. 5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 ПРРЕЕ).

Відповідно до п. 3.2.15 ПРРЕЕ у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.

Споживач після отримання повідомлення електропостачальника має право ініціювати зміну електропостачальника у порядку, встановленому в розділі VI цих Правил.

У разі недотримання електропостачальником терміну повідомлення відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, про припинення постачання електричної енергії споживачу обсяги спожитої електричної енергії до дати припинення з урахуванням встановленого 20-денного строку враховуються адміністратором комерційного обліку за цим електропостачальником, крім випадку, визначеного цими Правилами.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, відповідно до заяви-приєднання до договору відповідач має двох операторів системи, з якими у нього укладено договори розподілу електроенергії, а саме АТ «Сумиобленерго» та НЕК «Укренерго». Відповідачем не було дотримано терміну повідомлення про припинення дії договору другого оператора - НЕК «Укренерго».

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, факт врахування обсягів фактично переданої відповідачу електричної енергії за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 за електропостачальником ТОВ «Енера Суми» підтверджуються інформацією НЕК «Укренерго» про обсяги споживання електричної енергії у листі від 13.03.2023 № 01/12418. В цьому листі НЕК «Укренерго» також повідомляє, що споживач КП СМР «Електроавтотранс» змінив електропостачальника 21.11.2022.

Доказів на спростування цих обставин відповідач ні до суду першої інстанції ні колегії суддів не подав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт споживання відповідачем за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 електричної енергії, постачання якої здійснював позивач - ТОВ «Енера Суми».

У подальшому, 30.11.2022 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату активної електричної енергії за період з 01.11.2022 до 20.11.2022 вартістю 301 119 грн 65 коп. (кількість кВт/год - 75003), який отриманий відповідачем 27.01.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, однак не оплачений.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про обгрунтованінсть позовних вимог, щодо стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію за листопад 2022 року в сумі 301 119 грн 65 коп.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався за поставлену активну електричну енергію за період лютий-травень 2022 року з порушенням строків розрахунків, визначених договором; за поставлену активну електричну енергію за листопад 2022 року відповідач не розрахувався.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати поставленої електричної енергії відповідачеві нараховані: 1) 3% річних в загальній сумі 6365 грн 95 коп., в тому числі в сумі 3802 грн 81 коп. за період з 13.04.2022 до 20.05.2022, виходячи з суми заборгованості за лютий 2022 року в розмірі 1 217 566 грн 57 коп., в сумі 600 грн 43 коп. за період з 11.05.2022 до 26.05.202, виходячи з суми заборгованості за березень 2022 року в розмірі 456 577 грн 32 коп., в сумі 290 грн 05 коп. за період з 11.05.2022 до 26.05.2022, виходячи з суми заборгованості за березень 2022 року в розмірі 220 555 грн 30 коп., в сумі 607 грн 71 коп. за період з 09.06.2022 до 30.06.2022, виходячи з суми заборгованості за квітень 2022 року в розмірі 336 084 грн 26 коп., в сумі 18 грн 49 коп. за період з 09.07.2022 до 11.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 75 000 грн 00 коп., в сумі 5 грн 34 коп. за період з 12.07.2022 до 12.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 65 000 грн 00 коп., в сумі 1 грн 64 коп. за період з 13.07.2022 до 13.07.2022, виходячи з суми заборгованості за травень 2022 року в розмірі 20 000 грн 00 коп., в сумі 1039 грн 48 коп. за період з 17.02.2023 до 30.03.2023, виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в розмірі 301 119 грн 65 коп.; 2) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 100 339 грн 15 коп. за період з квітня по червень 2022 року, виходячи з суми заборгованості за лютий-квітень 2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для звільнення скаржника від нарахувань 3% річних та інфляційних втрат через форс-мажорні обставини, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (частина перша статті 625 Цивільного кодексу України).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17.

Отже, порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати електричної енергії є підставою для нарахування визначених статтею 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

З урахуванням умов оплати відповідно до комерційної пропозиції, колегія суддів констатує, що відповідач був зобов`язаний оплатити рахунок за листопад 2022 року у строк до 24.02.2023 включно (20 робочих днів з моменту отримання рахунку споживачем), відповідно, прострочення оплати почалося з 25.02.2023; нарахування 3% річних виходячи з суми заборгованості за листопад 2022 року в межах розрахунку позивача є правомірним за період з 25.02.2023 до 30.03.2023.

За цих обставин, враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстацнії щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача 100 339 грн 15 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 6 167 грн 96 коп. 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині, щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 197 грн 99 коп., судом першої інстанції правомірно відмовлено з викладених вище підстав.

Всім іншим доводам, наведененим скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів надано правову оцінку, проте, вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської міської ради "Електроавтотранс" на рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 12.05.2023 у справі № 920/232/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Комунальним підприємством Сумської міської ради "Електроавтотранс".

4. Матеріали справи №920/232/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк